Рішення № 41334202, 05.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20683/14 05.11.14

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району»

про стягнення 259 460, 21 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Кирищук В.П. за довіреністю № 91/2014/02/14-1 від 14.02.2014 р.;

від відповідача: Денисюк В.В. за довіреністю № 89-Д від 25.12.2013 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерного товариства «Київенерго» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (далі - відповідач) про стягнення 259 544, 37 грн., в тому числі 220 110, 46 грн. основного боргу за теплову енергію в гарячій воді, 26 817, 02 грн. інфляційних втрат, 12 616, 89 грн. 3 % річних. Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати щодо сплати судового збору в розмірі 5 190, 89 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 340437 від 01.02.2010 р. він поставив відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води, за яку останній в порушення взятих на себе зобов'язань не розрахувався, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем за період з 01.09.2011 р. по 01.09.2014 р. у розмірі 220 110, 46 грн. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.10.2014 р. порушено провадження у справі № 910/20683/14, розгляд справи призначено на 14.10.2014 р.

У судовому засіданні 14.10.2014 р. від представника позивача надійшли додаткові документи у справі.

Від представника позивача у судовому засіданні 14.10.2014 р. надійшли додаткові документи у справі; від представника відповідача надійшли додаткові документи та відзив на позовну заяву, відповідно до якого він проти позову заперечує, вказуючи на те, що позивач не має правових підстав вимагати від відповідача виконання зобов'язань боржників перед позивачем, якими є населення та орендарі. Також, відповідач стверджує, що позивач невірно визначає строки оплати за житлово-комунальні послуги та не враховує положень укладеної між сторонами Угоди про співпрацю в сфері поставки теплової енергії для забезпечення споживачів Шевченківського району міста Києва комунальними послугами від 05.12.2013 р., яка передбачала, що позивач до 01.10.2014 р. не буде застосовувати до відповідача неустойку, передбачену умовами діючих договорів на постачання теплової енергії у гарячій воді, не нараховувати 3 % річних та втрати від інфляційних процесів, передбачені ст. 625 ЦК України.

У судовому засіданні 14.10.2014 р. судом в порядку ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 04.11.2014 р.

27.10.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові документи у справі.

03.11.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі та заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої він просить суд стягнути з відповідача на його користь 219 701, 05 грн. основного боргу, 27 689, 83 грн. інфляційних втрат та 12 069, 33 грн. 3 % річних. Крім того, у вказаній заяві викладено прохання покласти на відповідача судові витрати зі сплати судового збору в сумі 5 189, 20 грн.

Також, позивачем надано письмові пояснення щодо розрахунків, проведених відповідачем, в яких він звертає увагу на те, що відповідно до Положення ПАТ «Київенерго» про порядок відображення коштів, які надходять від споживачів теплової та електричної енергії від 24.06.2005 р., якщо у призначенні платежу споживача зазначено неповну інформацію про платіж (не зазначено період споживання енергії, за який здійснено оплату; відсутнє посилання на рахунок-фактуру про сплату боргу, акт звіряння тощо), кошти зараховуються як оплата найдавнішого боргу, в тому числі такого, строк позовної давності якого сплинув на момент здійснення такого платежу.

04.11.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про розстрочку виконання рішення суду, відповідно до якого він просить розстрочити виконання рішення суду на 36 місяців із щомісячним платежем в сумі 7 353, 75 грн.

У судовому засіданні 04.11.2014 р. суд встановив, що заява позивача про уточнення позовних вимог, яка за своїм змістом є заявою про зменшення розміру позовних вимог, підписана не уповноваженою особою, у зв'язку з чим залишив її без розгляду.

У судовому засіданні 04.11.2014 р. судом в порядку ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 05.11.2014 р.

У судовому засіданні 05.11.2014 р. від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої він просить стягнути з відповідача на його користь 219 701, 05 грн. основного боргу, 27 689, 83 грн. інфляційних втрат та 12 069, 33 грн. 3 % річних. Крім того, у вказаній заяві викладено прохання покласти на відповідача судові витрати зі сплати судового збору в сумі 5 189, 20 грн. Заява обґрунтована тим, що при підготовці розрахунку до позовної заяви позивач допустив технічну помилку в розмірі індексу інфляції в травні 2014 року та не врахував, що від відповідача частково надійшли кошти в погашення основного боргу за спожиту теплову енергію в сумі 409, 41 грн.

Суд вказану заяву прийняв до розгляду, у зв'язку з чим позовні вимоги розглядаються в її редакції та відповідно має місце нова ціна позову.

У судовому засіданні 05.11.2014 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2010 р. між акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (далі - енергопостачальна організація/позивач) та відповідачем (далі - абонент) було укладено Договір № 340437 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язався виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому Договорі.

Пунктом 2.2. Договору передбачено, що постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності іщ споживачем (додатки 3, 4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в Додатку 1.

Згідно з п. 2.3.1. Договору споживач зобов'язувався дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у Додатку 1, не допускати їх перевищення; своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними в додатку 2.

Відповідно до п. 9. Додатку № 2 до Договору, споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в МВРТ-1 за адресою: вул. Жилянська, буд. № 63, оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяць за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформляє та повертає один примірник постачальнику протягом двух днів з моменту їх одержання.

Згідно з п. 10 Додатку № 2 до Договору, споживач щомісячно: забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Відповідно до п. 4.1. Договору, останній набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.06.2010 р.

При цьому Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 4.3.).

Як зазначає позивач та не спростовано відповідачем, в період з 01.09.2011 р. по 01.09.2014 р. свої зобов'язання за зазначеним Договором відповідач не виконав належним чином, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за використану теплову енергію в сумі 220 110, 46 грн.

Так, факт отримання послуг за Договором у спірний період підтверджується доданими до матеріалів справи обліковими картками (табуляграмами) за період з вересня 2011 року по вересень 2014 року включно, а саме: за вересень 2011 року - 1930,50 грн., за жовтень 2011 року - 10803,47 грн., за листопад 2011 року - 15110,23 грн., за грудень 2011 року - 17103,53 грн., за січень 2012 року - 21700,44 грн., за лютий 2012 року - 20840,22 грн., за березень 2012 року - 14845,73 грн., за квітень 2012 року - 3892,96 грн., за травень 2012 року - 762,70 грн., за червень 2012 року - 1186,68 грн., за липень 2012 року - 1070,00 грн., за серпень 2012 року - 1719,65 грн., за вересень 2012 року - 2043,53 грн., за жовтень 2012 року - 10742,34 грн., за листопад 2012 року - 13593,08 грн., за грудень 2012 року - 25366,86 грн., за січень 2013 року - 22968,94 грн., за лютий 2013 року - 15055,16 грн., за березень 2013 року - 21215,89 грн., за квітень 2013 року - 2504,22 грн., за травень 2013 року - 1478,21 грн., за червень 2013 року - 212,03 грн., за липень 2013 року - 1139,74 грн., за серпень 2013 року - 288,38 грн., за вересень 2013 року - 2468,28 грн., за жовтень 2013 року - 13758,54 грн., за листопад 2013 року - 11028,66 грн., за грудень 2013 року - 17256,02 грн., за січень 2014 року - 23209,73 грн., за лютий 2014 року - 10795,69 грн., за березень 2014 року - 10855,19 грн., за квітень 2014 року - 2250,19 грн., за травень 2014 року - 1913,36 грн., за червень 2014 року - 1886,57 грн., за липень 2014 року - 4,79 грн., за серпень 2014 року - 49,48 грн.

Як стверджує позивач та не спростовано відповідачем, за поставлену теплоенергію відповідач розрахувався частково, сплативши позивачу 103 350, 21 грн., у зв'язку у нього утворився борг перед позивачем на суму 219 701, 05 грн.

Оскільки відповідач в добровільному порядку вказану суму боргу не погасив, позивач вирішив звернутись з даним позовом до суду.

Під час провадження у даній справі сторони підписали Акт звірки розрахунків, відповідно до якого сальдо на користь позивача складає 219 701, 05 грн.

Таким чином, відповідач фактично визнав наявність у нього заборгованості перед позивачем у вказаному розмірі, проте заперечує проти нарахованих позивачем 3 % річних та інфляційних втрат, у зв'язку з тим, що між сторонами 05.12.2013 р. було укладено Угоду про співпрацю між ПАТ «Київенерго» та КП «ЦОС Шевченківського району» в сфері поставки теплової енергії для забезпечення споживачів Шевченківського району міста Києва комунальними послугами.

Так, відповідно до п. 2.2. вказаної Угоди було визначено, що позивач зобов'язується до 01.10.2014 р. не застосовувати до відповідача неустойку, передбачену умовами всіх діючих договорів на постачання теплової енергії у гарячій воді, укладених між сторонами, не нараховувати три проценти річних та втрати від інфляційних процесів, передбачені ст. 625 ЦК України, за умови 100 % оплати спожитої протягом 01.10.2013 р. - 01.10.2014 р. теплової енергії.

Доказів 100 % оплати в строк до 01.10.2014 р. спожитої протягом 01.10.2013 р. - 01.10.2014 р. теплової енергії відповідачем суду на час розгляду даного спору по суті не представлено.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором енергопостачання.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

В силу приписів ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, сторонами було визначено, що споживач щомісячно: забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Відповідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач взяв на себе зобов'язання з оплати поставленої позивачем теплової енергії, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві повністю її вартості, позовні вимоги в цій частині на суму боргу, яка існує на момент вирішення спору в суді в сумі 219 701, 05 грн. є законними та обґрунтованими.

Що стосується заявлених позивачем позовних вимог про стягнення 27 689, 83 грн. інфляційних втрат та 12 069, 33 грн. 3 % річних, слід зазначити наступне.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Позивач нарахував відповідачу до сплати 27 689, 83 грн. інфляційних втрат та 12 069, 33 грн. 3 % річних, розрахунок яких є заниженим внаслідок допущених арифметичних помилок.

Водночас, оскільки позивач не заявляв клопотання про вихід за межі позовних вимог, суд задовольняє їх в редакції позивача.

При цьому, контррозрахунок відповідача суд також визнає арифметично невірним, а посилання на укладену між сторонами Угоду про співпрацю, як на підставу для відмови у задоволенні вимог про стягнення вказаних нарахувань, - необґрунтованими, оскільки, як зазначалось вище, доказів 100 % оплати в строк до 01.10.2014 р. спожитої протягом 01.10.2013 р. - 01.10.2014 р. теплової енергії відповідачем суду на час розгляду даного спору по суті не представлено.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе за договором обов'язки щодо оплати вартості поставленої позивачем теплової енергії, позовні вимоги підлягають задоволенню.

При цьому, суд відхиляє клопотання відповідача, викладене у заяві, поданій до суду 04.11.2014 р. про розстрочення виконання рішення суду.

Так, підставою для відстрочки або розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Відстрочка або розстрочка виконання рішення суду допускається лише у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Господарський процесуальний кодекс України не містить переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання.

Водночас, особа, яка звертається до суду із заявою про відстрочку виконання рішення зобов'язана в порядку ст. 33 ГПК України довести обставини та обґрунтувати ті причини, що унеможливлюють чи утруднять виконання рішення суду.

Обставини, на які посилається відповідач в обґрунтування розстрочки виконання рішення суду, такі як незадовільний фінансовий стан та невиконання перед ним зобов'язань безпосередніми споживачами комунальних послуг, не є виключними та мають негативний вплив на господарську діяльність не лише відповідача, але і інших суб'єктів підприємницької діяльності, а допущена відповідачем заборгованість має негативний вплив на фінансовий стан позивача та здійснювану останнім господарську діяльність.

Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладання на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до змісту ч. 2 ст. 218 ГК України не є надзвичайними та невідворотними такі обставини, як порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (03190, місто Київ, вулиця Кирпоноса, будинок 10/8, код ЄДРПОУ 31731838) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, місто Київ, площа Івана Франка, будинок 5; код ЄДРПОУ 00131305) 219 701 (двісті дев'ятнадцять тисяч сімсот одну) грн. 05 коп. основного боргу, 12 069 (дванадцять тисяч шістдесят дев'ять) грн. 33 коп. 3 % річних, 27 689 (двадцять сім тисяч шістсот вісімдесят дев'ять) грн. 83 коп. інфляційних втрат та 5 189 (п'ять тисяч сто вісімдесят дев'ять) грн. 20 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.11.2014 р.

Суддя В.С. Ломака