Ухвала суду № 41333962, 04.11.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2014 р.Справа № 818/2028/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: П'янової Я.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.09.2014р. по справі № 818/2028/14

за позовом Сумського виробничого підприємства "Стиль" Українського товариства глухих

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

30.07.2014 року позивач, Сумське виробниче підприємство "Стиль" Українського товариства глухих, звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області, в якому, з урахуванням доповнення до позовних вимог, просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: від 15 липня 2014 року № 0004871502/37679 щодо зменшення розміру залишку від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 85094,00 грн.; від 15 липня 2014 року № 0004881502/37677 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2014 року на суму 1667 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 833,50 грн. та від 04 серпня 2014 року № 0005401502/40681 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2014 року на суму 56371,00 грн. та штрафних санкцій 28185, 50 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 18.09.14 року по справі № 818/2028/14 зазначений позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області від 15 липня 2014 року № 0004871502/37679 щодо зменшення розміру залишку від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 85094,00 грн.;

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області від 15 липня 2014 року № 0004881502/37677 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2014 року на суму 1667 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 833, 50 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області від 04 серпня 2014 року № 0005401502/40681 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2014 року на суму 56371,00 грн. та штрафних санкцій 28185, 50 грн.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що постанову винесено з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Відповідно до ст. 197 КАС України дана справа розглядається в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з 11.06.2014 по 17.06.2014 посадовими особами відповідача проведено позапланову виїзну перевірку Сумського виробничого підприємства "Стиль" УТОГ, результати якої викладено в акті від 24 червня 2014 року № 2341/18-19-15-02/03972761 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Сумського виробничого підприємства "Стиль" УТОГ (код 03972761) бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2014 року".

На підставі акта перевірки 15 липня 2014 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0004871502/37679 щодо зменшення розміру залишку від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 85094,00 грн.; № 0004881502/37677 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування за березень 2014 року з податку на додану вартість на суму 1667,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 833,50 грн.

З 14.07.2014 року по 18.07.2014 року посадовими особами відповідача проведено позапланову виїзну перевірку Сумського виробничого підприємства "Стиль" УТОГ, результати якої викладено в акті від 18.07.2014 року № 2572/18-19-15-02/03972761 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Сумського виробничого підприємства "Стиль" УТОГ (код 03972761) бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2014 року".

На підставі акта перевірки 4 серпня 2014 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005401502/40681 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2014 року на суму 56371,00 грн. та штрафних санкцій 28185,50 грн.

Не погодившись із вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача, позивач для захисту своїх прав звернувся до суду з адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що в процесі судового розгляду справи відповідачем не доведено правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, а відтак позовні вимоги позивача про їх скасування підлягають задоволенню.

Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність захисту прав позивача та задоволення в повному обсязі адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до акта перевірки від 23.05.2014 року № 1887/18-19-15-02/03972761 відповідачем встановлено, що протягом лютого 2014 року позивачем віднесено до складу податкового кредиту придбання тканини у ТОВ "Сєбо Плюс" за податковою накладної №5 від 17.02.2014 року на загальну суму 520567,56 грн., в т.ч. ПДВ 86761,26 грн. Фактичне отримання товару підтверджено видатковими накладними №ОтСт -000069 від 07.02.2014 на суму 276956,86 грн., в т.ч. ПДВ 46159,48 грн та №ОтСТ-000070 від 17.02.2014 року на суму 520567,56 грню, в т.ч. ПДВ 86761,26 грн.

Транспортування товару здійснювалось автомобільним транспортом згідно ТТН від 07.02.2014 року та від 17.02.2014 року. Розрахунки здійснені в безготівковій формі згідно платіжного доручення № 33 від 18.02.2014 року на суму 10000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1666,67 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, актом перевірки від 23.05.2014 року № 1887/18-19-15-02/03972761 податковий кредит лютого 2014 року підтверджено в повному обсязі. Крім того в акті перевірки від 24.06.2014 № 2341/18-19-15-02/03972761 ДПІ у м. Сумах зазначає про сплату на адресу ТОВ "Сєбо Плюс" суми заборгованості 10000,00 грн., в т.ч ПДВ 1666,67 грн.

В зазначеному акті перевірки за березень 2014 року відповідач зазначає про завищення суми заявленої до бюджетного відшкодування на суму 1666,67 грн. у зв'язку з відсутністю оплати постачальнику.

Колегія суддів спростовує вищезазначені доводи, оскільки перевіркою не було враховано сплату ТОВ "Сєбо Плюс" платіжним дорученням від 18.02.2014 року № 33 коштів у розмірі 10000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1666,67 грн., сплата яких було в повному обсязі підтверджена перевірками за лютий та за березень 2014 року.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є висновки відповідача про безпідставне віднесення позивачем до складу податкового кредиту та до бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість від операцій з придбання тканини у ТОВ "Сєбо Плюс" та відповідачем не ставиться під сумнів факт товарності операції, що відображено в акті перевірки від 24.06.2014 № 2341/18-19-15-02/03972761 з посиланням на первинні документи. Відповідачем зроблено висновок, що витрати позивача на придбання тканини є вищими за дохід, отриманий від реалізації виготовленої з тканини продукції.

Також з акту перевірки вбачається, що відповідачем встановлено використання позивачем у виробництві протягом лютого 2014 року тканини, з якої виготовлено 2981 шт. виробів. Витрати позивача на придбання сировини в лютому - березні 2014 року становили 797524 грн. 42 коп., в тому числі ПДВ 132920 грн. 74 коп., та встановлено, що вищезазначені вироби реалізовано на загальну суму 889175,67 грн. за ставкою (0%).

В акті перевірки від 24.06.2014 року № 2341/18-19-15-02/03972761 зазначено, що для визначення договірних цін та економічної доцільності здійснених операцій слід враховувати всі понесені витрат на придбання товарів, у тому числі і сплату податку на додану вартість, оскільки реальні витрати покупця, понесені у звязку з придбання тканини, відповідають ціни сплаченій ним постачальнику. Укладаючи договори СВП "Стиль" УТОГ погодилось з умовами продажу товарів за ціною, що не покрила витрат на їх придбання на внутрішньому ринку, а тому відповідач робить висновок, що витрати на придбання тканини склали 757602,24 грн., що менше на 126267,04 грн. вартості ціни реалізації готових виробів 889175,67 грн. (за ставкою ПДВ " 0%).

Також відповідач зазначає, що витрати на придбання тканини перевищують обсяги реалізації готової продукції на 126267,04 грн., в результаті чого дана операція є збитковою, не спрямована на отримання доходу та не пов'язана з господарською діяльністю.

Колегія суддів зазначає, що відповідач враховує у складі витрат позивача на придбання сировини розмір податку на додану вартість та наполягає на необхідності врахування податку на додану вартість в складі собівартості виготовленої позивачем продукції та вважає таке твердження безпідставним.

Відповідно до статуту Сумського виробничого підприємства "Стиль" УТОГ його створено з метою навчання інвалідів доступним для них професіям, працевлаштування інвалідів та їх соціальна і трудова реабілітація.

Як вбачається з матеріалів справи, в періоді, який перевірявся, позивач користувався пільгою з оподаткування та застосовував при реалізації виготовленої ним продукції нульову ставку оподаткування податком на додану вартість. Відповідно, з таких операцій з реалізації продукції у позивача податкові зобов'язання з податку на додану вартість не виникали. В акті перевірки відповідач відносить суми, сплаченого позивачем податку на додану вартість в ціні придбаної тканини до реальних витрат.

Колегія суддів відхиляє доводи, викладені в апеляційній скарзі, з огляду на наступне.

Згідно ст.139 п. 139. 1 п.п. 139.1.6 ПК України суми податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання не включаються до складу витрат.

Відповідно до вимог ст. 136 п. 136.1 п.п. 136.1.2 ПК України суми податку на додану вартість, отримані/нараховані платником податку на додану вартість, нарахованого на вартість продажу товарів, виконаних робіт, наданих послуг, за винятком випадків, коли підприємство-продавець не є платником податку на додану вартість, враховуються і при визначенні доходу підприємства.

З аналізу зазначених норм вбачається, що податок на додану вартість не включається його платником ні до суми доходу, який підлягає оподаткуванню, ні до суми витрат, до яких законом віднесено і собівартість продукції. Вимога відповідача про врахування сплачених сум податку при формуванні ціни на продукцію, тобто фактичне збільшення собівартості продукції на розмір сплаченого податку, не ґрунтується на вимогах закону.

Згідно ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З наведених норм вбачається, що закон ніяким чином не пов'язує право на формування податкового кредиту з дохідністю наступних господарських операцій з товарами при придбанні яких податок на додану вартість було сплачено.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не доведено факту здійснення позивачем збиткових операцій та вважає правомірним віднесення позивачем сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні тканини у ТОВ "Сєбо Плюс" до складу податкового кредиту.

Відповідно до ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, у липні 2014 року відповідачем проведено перевірку достовірності заявлених позивачем до бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість, за результатами якої складено акт від 18.07.2014 року № 2572/18-19-15-02/03972761, яким встановлено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2014 року на суму 55 000,00 грн.

На підставі перевірки посадовими особами відповідача прийнято податкове повідомлення-рішення від 4 серпня 2014 року № 0005401502/40681 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2014 року на 56371,00 грн. В обґрунтування такого рішення відповідач в акті перевірки посилається на акт перевірки від 24.06.2014 № 2341/18-19-15-02/03972761.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не взято до уваги той факт, що повідомлення-рішення за наслідками попередньої перевірки прийнято тільки 15.07.2014 і на момент виготовлення акту перевірки від 18.07.2014 року зазначені в податкових повідомленнях-рішеннях суми не є узгодженими, а у зв'язку з тим, що податкове повідомлення-рішення від 17 червня 2014 року винесено з тих же мотивів, що і повідомлення-рішення від 19 травня 2014 року, воно є безпідставним з мотивів, наведених вище.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення від 04 серпня 2014 року № 0005401502/40681 прийнято на суму завищення відшкодування 56371,00 грн., що на 1371,00 грн. перевищує суму встановленого перевіркою порушення та не обгрунтовано жодними результатами перевірки.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 18.09.14 року по справі № 818/2028/14 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.09.2014р. по справі № 818/2028/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Зеленський В.В.Судді П'янова Я.В. Чалий І.С.