Ухвала суду № 41333955, 28.10.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2014 р.Справа № 236/249/14-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Бершова Г.Є. , Ральченка І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Краснолиманського міського суду Донецької області від 18.09.2014р. по справі № 236/249/14-а

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2 , Головного управління державної міграційної служби України в Донецькій області , Новоселівської селищної ради м. Красний Лиман Донецької області третя особа Головне управління державної міграційної служби України в Донецькій області Калінінський районний відділ м. Донецька ГУ ДМС України в Донецькій області

про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

30.01.2014 року позивач- ОСОБА_1, звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, Головного управління державної міграційної служби України в Донецькій області, Новоселівської селищної ради м. Красний Лиман Донецької області, третя особа: Головне управління державної міграційної служби України в Донецькій області Калінінський районний відділ м. Донецька ГУ ДМС України в Донецькій області про визнання її реєстрації з 17.12.1993 року за адресою: АДРЕСА_2 незаконною та поновлення реєстрації за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою Краснолиманського міського суду Донецької області від 18.09.2014 року адміністративний позов залишено без розгляду.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали норм процесуального права, просить ухвалу Краснолиманського міського суду Донецької області від 18.09.2014 року скасувати та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Враховуючи неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, повідомлених належним чином і про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України апеляційний суд розглядає справу в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Приймаючи рішення про залишення позову без розгляду, суд першої інстанції виходив з приписів ч.1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України, у відповідності до якої, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Таким чином, для вирішення питання про правильність застосування судом першої інстанції строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.

В позовній заяві ОСОБА_1 наполягала на тому, що про порушення свого права в частині незаконної, на її думку, реєстрації за адресою : АДРЕСА_2, позивач дізнався в січні 2014 року.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів вважає вказане твердження позивача таким, що спростовується наявними у справі письмовими документами.

Згідно копії паспорту ОСОБА_1 (т.1 а.с.11) встановлено, що 27.06.2008р. вказану особу було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2.

Отже, про порушення свого права в частині реєстрації за адресою : АДРЕСА_2, ОСОБА_1 була обізнана ще в 2008 році, проте з позовом звернулася до суду лише 30.01.2014 року, тобто, з пропущенням встановленого законом строку встановленого ч.2 ст.99 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Вказана процесуальна норма права кореспондує також з приписами пункту 9 ч.1 чт.155 КАС України, відповідно до якої суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Колегія суддів вважає, що позивачем не надано належних та достатніх доказів поважності пропуску строку для звернення до суду з даним адміністративним позовом.

При цьому, колегія суддів зазначає, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.

Враховуючи, що позивачем пропущено строк звернення до суду та не надано доказів поважності пропуску цього строку, що відповідно до ст.100, п.9 ч.1 ст.155 КАС України, має наслідком залишення позовної заяви без розгляду.

Отже, враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно залишив позову заяву без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

З огляду на викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Краснолиманського міського суду Донецької області від 18.09.2014р. по справі № 236/249/14-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Катунов В.В.Судді Бершов Г.Є. Ральченко І.М.