Постанова № 41333886, 02.10.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2014 р. Справа № 804/16427/13-а

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Потолової Г.В.

при секретарі - Корсун М.О.

за участю: представника позивача - Коваленко В.С.,

представника відповідача - Шевченко А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничої фірми «Євроконтакт» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання неправомірними дій та висновків, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ ВФ «Євроконтакт» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання протиправними дій ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська щодо складання Акту №82/0467/22-02 від 06.08.2013р. та висновків, викладених у ньому; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000102202 від 22.08.2013р.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти адміністративного позову заперечував, посилаючись на законодавчі підстави своїх дій, діяльність в межах закону та наданих повноважень, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, при розгляді справи виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу від 16.07.2013 №20 виданого ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська, згідно п.п 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п 78.1.1 п. 78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755 -VI із змінами та доповненнями, головним державним ревізором - інспектором Найдою Яною Сергіївною та на підставі наказу від 23.07.2013 №39 виданого ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська, згідно п.п 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755 -VI із змінами та доповненнями, головним державним ревізором - інспектором Найденко Валентином Валентиновичем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку TOB ВФ «Євроконтакт» щодо вимог дотримання податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні експортних операцій у лютому 2012 року.

За результатами перевірки складено акт №82/0467/22-02/31076588 від 06.08.2013р. за висновками якого встановлено:

- нікчемність операцій по взаємовідносинах з ТОВ «Лавіс-Сервіс»;

- заниження податку на додану вартість по вітчизняних товарах всього у сумі 35'620,00грн. (у лютому 2012р.).

На підставі Акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0000102202 від 22.08.2013р. яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 35' 620,00грн., та нараховані штрафні санкції у сумі 8'905,00грн.

Не погоджуючись з такими діями та рішенням податкового органу, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів.

В обґрунтування своїх вимог, позивач зазначив, що станом на день прийняття рішення про проведення перевірки TOB ВФ «Євроконтакт» не отримувало жодного запиту на який підприємством не надано відповідь у строки визначені п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Кодексу. Про надання відповіді також свідчить і сам акт перевірки (стор. 4 Акту), в якому зазначено про проведення перевірки з використанням завірених копій первинних документів за переліком, які були надані TOB ВФ «Євроконтакт».

Позивач вважає, що вищезазначене свідчить про неправомірність рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки TOB ВФ «Євроконтакт».

Посилаючись на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.11.2013 р. по справі № 804/14379/13-а, відповідно до якої накази ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області про проведення позапланової невиїзної перевірки позивача від 16.07.2013 р. №20 та про продовження перевірки від 23.07.2013 р. №39 визнані протиправними та скасовані, позивач вказує, що всі дії, проведені за скасованими наказами є протиправними, а податкове повідомлення-рішення №0000102202 від 22.08.2013р. підлягає скасуванню.

Крім того, позивач, надаючи додаткові обґрунтування щодо неправомірності висновків акта перевірки №82/0467/22-02/31076588 від 06.08.2013р., зазначає, на відсутність будь-яких доказів, доводів та аргументів, на яких ґрунтується висновок щодо нікчемності операцій з ТОВ «Лавіс-Сервіс». Та, навпаки, вважає підтвердженим факт придбання ТОВ ВФ «Євроконтакт» у ТОВ «Лавіс-Сервіс» товарів на загальну суму 213' 720грн.00коп., з урахуванням ПДВ, та наявності всіх належно оформлених первинних документів (договору, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, податкових накладних, документів, що підтверджують оплату за товар).

Також позивач вказує, актом перевірки не спростовується ані факт отримання товару від ТОВ «Лавіс-Сервіс», ані подальший його експорт, що свідчить про безпідставність та неправомірність висновків Акту щодо нікчемності операцій по взаємовідносинам з ТОВ «Лавіс-Сервіс».

Щодо висновків ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська про заниження податку на додану вартість, позивач пояснює, що відповідно до Контракту № 147 від 03.02.2012 р. TOB ВФ «Євроконтакт» продав ЗАТ «Фенек» (Республіка Білорусь м.Вітебськ) товар, що раніше був придбаний у TOB «Лавіс-Сервіс» та за який TOB ВФ «Євроконтакт» сплатило: 178'100,00грн. в тому числі ПДВ: 35'620,00грн., всього: 213'720,00 грн.

Відповідно до вантажно-митної декларації №302517 від 15.02.2012р. вартість товару склала 204 328,80 грн.

Факт транспортування засвідчується міжнародною товарно-транспортною накладною №0037478 від 15.02.2012р.

Враховуючи, що сума податку на додану вартість від операції по придбанню «Лавіс-Сервіс» товару була врахована в суму податкового кредиту за лютий 2012р. беручи до уваги вимоги п.п. 139.1.6 п. 139.1 ст. 139 Кодексу, TOB ВФ «Євроконтакт» правомірно не врахувало до складу витрат суму податку на додану вартість в розмірі 35'620,00 грн.

Отже, на підставі вищезазначеного вартість придбаного товару у TOB «Лавіс-Сервіс» без урахування ПДВ склала: 178'100, 00 грн., а вартість реалізації на експорт склала 204'328,80 грн. без ПДВ, це спростовує факт продажу товару за ціною нижчою від ціни придбання.

Прибутковість зазначеної операції склала: 204 328,80 - 178 100,00 = 26 228,80 грн.

Таким чином, позивач вказує, що експортна операція виконана у відповідності до вимог діючого податкового та митного законодавства, а висновки щодо незаконності діяльності TOB ВФ «Євроконтакт» та заниження ціни реалізації є взагалі не обґрунтованими та неправомірними.

Відповідач проти позову заперечує. Письмові заперечення аналогічні доводам акту перевірки та долучені до матеріалів справи.

В обґрунтування заперечень, які підтримані представником у судовому засіданні, відповідач зазначає, що оскільки ТОВ ВФ "Євроконтакт", є платником податку на додану вартість на нього поширюються дії п.п. 139.1.6. п. 139.1 ст.139 ПКУ, в частині що відноситься до платників податку, які не зареєстровані як платники податку на додану вартість, та до складу витрат як входять суми податків на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів, роб послуг, вартість яких належить до витрат такого платника податку.

Таким чином, саме визначення бази оподаткування операцій без урахування витрат на сплату ПДВ призвело до помилкового висновку про отримання доходу від зазначених операцій, а тому дохідність є умовною, оскільки досягнута за рахунок бюджетного відшкодування ПДВ.

Тобто, зі змісту угод платника податку, дана операція є операцією з продажу товару за ціноюнижчою від ціни придбання, за рахунок чого вбачається навмисне збільшення податкового кредиту, і, як слідство, заниження сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість. Це свідчить про те, що операція не відповідає меті підприємницької діяльності - одержання прибутку.

На думку відповідача підприємством не додержано вимоги п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 року: згідно якого - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку.

Отже, враховуючи викладене, на думку відповідача, перевіркою встановлено, що TOB ВФ "Євроконтакт" проводило операцію з експорту товару, яка не мала під собою мети отримання доходу, а направлена на подальшу мінімізацію сплати ПДВ. Намір одержати дохід лише в обраний підприємством спосіб - не можна розглядати як самостійну ділову мету.

Яз зазначає відповідач, головною метою TOB ВФ "Євроконтакт" було одержання доходу за рахунок несплати відповідних сум ПДВ в бюджет та як наслідок незаконно заволодівати державним майном.

З приводу вищевикладеного, посилаючись на ст.228, ч.2 ст.215, ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України, відповідач вважає діяльність підприємства TOB ВФ "Євроконтакт" незаконною, а операцію проведену між позивачем та ТОВ «Лавіс-Сервіс» у лютому 2012р. на суму ПДВ 35'620,00 грн., із подальшою реалізацією товару іноземному покупцю, нікчемною.

На підставі вищевикладеного відповідач зазначає, що акт №82/0467/22-02/31076588 від 06.08.2013р. складений правомірно, висновки за результатами акту перевірки є цілком обґрунтованими, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 22.08.2013р. №0000102202, винесено на підставі вищезазначеного акта є правомірними.

Дослідивши матеріали справи, надані представниками сторін докази, суд виходить з наступного.

Згідно ст.67 Конституції України кожен громадянин зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У відповідності до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі Кодексу), органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно ч.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Пунктом 2 статті 3 Закону України від «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.п.1, 2 ст.9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати відповідні обов'язкові реквізити.

Згідно Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 (далі Положення), господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язані, і фінансових результатів. Господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах проваляться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Відповідно до п.139.1.9 ч.139.1 ст.139 Податкового кодексу України до складу витрат не включаються: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктом 198.1 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

З урахуванням позиції Вищого адміністративного суду України, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, господарська операція спричиняє реальні зміни майнового стану платника податків.

Зазначені обставини доведені позивачем в ході судового розгляду адміністративної справи шляхом надання відповідних пояснень та первинних документів (а.с. 26-72).

Висновки відповідача щодо нікчемності операцій позивача по взаємовідносинам з ТОВ «Лавіс-Сервіс» та щодо заниження податку на додану вартість за Актом №82/0467/22-02 від 06.08.2013р. не знайшли підтвердження в ході судового розгляду адміністративної справи та спростовані матеріалами справи і поясненнями представників сторін.

Відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000102202 від 22.08.2013р., прийняте на підставі зазначеного Акту, є безпідставним та підлягає скасуванню.

При цьому, суд приймає до уваги те, що станом на час розгляду даної справи судовим рішенням у справі №804/14379/13-а, яке набрало законної сили 05.08.2014р., визнані протиправними та скасовані накази відповідача №20 від 16.07.2013р. та №39 від 23.07.2013р., які саме слугували підставою Акту перевірки №82/0467/22-02 від 06.08.2013р. та прийнятого за його наслідками оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0000102202 від 22.08.2013р.

Отже, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000102202 від 22.08.2013р. підлягають задоволенню

Щодо позовних вимог про визнання неправомірними дій ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська щодо складання Акту №82/0467/22-02 від 06.08.2013р. та висновків, викладених у ньому суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року № 984 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772), акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України зазначено, що результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Суд звертає увагу, що акт перевірки не може бути предметом судового оскарження, оскільки це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків та має лише інформаційний характер.

При цьому, судом враховано, що захисту підлягають порушені або оспорювані права особи, між тим, самі висновки перевіряючих осіб, які викладено в акті перевірки, не призводять та не можуть призвести до порушення прав та охоронюваних інтересів особи.

Отже, враховуючи вищевикладене, проведення перевірки платника податків, з подальшим складанням акту або довідки за її результатом, є обов'язком податкового органу згідно норм діючого законодавства України.

Крім того, суд враховує, що на час складення Акту №82/0467/22-02 від 06.08.2013р. та винесення податкового повідомлення-рішення №0000102202 від 22.08.2013р. накази №20 від 16.07.2013р. та №39 від 23.07.2013р., які слугували підставою для проведення перевірки, не були визнані протиправними та скасовані. Рівно як не були скасовані й на час звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення.

Судове рішення про скасування наказів щодо проведення документальної невиїзної позапланової перевірки позивача набрало законної сили лише 05.08.2014р.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України повернути з Державного бюджету України позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю Виробничої фірми «Євроконтакт» судові витрати у розмірі 172,06грн. сплачені платіжним дорученням.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 86, 94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничої фірми «Євроконтакт» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання неправомірними дій та висновків, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 22.08.2013р. №0000102202 про сплату 35' 620,00грн. податку на додану вартість та 8' 905,00грн. штрафних санкцій, всього 44' 525,00грн., повністю.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничої фірми «Євроконтакт» судові витрати у сумі 172,06грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Текст постанови у повному обсязі виготовлений 07.10.2014р.

Суддя Г. В. Потолова