Постанова № 41333350, 05.11.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2014 р.

м.Одеса

Справа № 815/1547/14

Категорія: 8.3.3

Головуючий в 1 інстанції: Глуханчук О. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Джабурія О.В., Шляхтицького О.І.,

секретаря Жукової Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЗПК «Інзерноекспорт» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЗПК «Інзерноекспорт» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

06.03.2014р. товариство з обмеженою відповідальністю «ЗПК «Інзерноекспорт» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового-повідомлення рішення №0000692201 від 27.02.2014р.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що з 30.01.2014 року по 05.02.2014 року посадовою особою відповідача на підставі наказу №100 від 29.01.2014 року та згідно вимог п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «ЗПК «Інзерноекспорт» з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ «Вторметекспорт», за результатами якої складений акт від 11.02.2014р. №201/15-54-22-01/31893739, яким встановлено непідтвердження господарських операцій з контрагентом-постачальником. /а.с.8-18/

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 ПК України, в наслідок чого занижено податок на додану вартість всього у загальній сумі 259667грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.02.2014 року №0000692201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 259667грн. та за штрафними санкціями на суму 129833,50грн. /а.с.7/

Разом з тим, відповідно до пункту 14.1. статті 4 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Пунктами 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

Згідно з п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп.139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За умови відсутності законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника порушення вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України при формуванні податкового кредиту останній має право на податковий кредит, на який зменшується податкове зобов'язання звітного періоду за правилом п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.200.1 ст.200 ПК України.

Судом апеляційної інстанції не встановлено фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло його права на податковий кредит. Натомість встановлено, що податкові накладні видані особою, яка, на час їх видачі, була зареєстрована платником податку на додану вартість та дієздатною юридичною особою.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Податковим органом не наведено доводів та доказів тому, що позивач діяв без належної обачності та був обізнаним про допущення його контрагентом ТОВ «Вторметекспорт» певних порушень законодавства при створенні підприємства чи веденні господарської діяльності.

Доводи податкового органу щодо нікчемності вчинених позивачем господарських зобов'язань є необґрунтованими, оскільки для цього необхідно встановити наявність у платника податку при вчинені таких зобов'язань мети, суперечної інтересам держави і суспільства. Про наявність такої мети у платника податку (покупця) не можуть свідчити лише факти певних порушень правил ведення господарської діяльності чи оподаткування постачальниками товару (послуг).

Підставою для висновку податкового органу про нереальність операцій позивача з ТОВ «Вторметекспорт» стала податкова інформація, а саме акт ДПІ у Шевченківському районі м.Києва від 13.09.2013р. №953/22-01/30127924 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Вторметекспорт», за висновками якого зазначене підприємство безпідставно завищило податковий кредит по контрагентам постачальникам, що мають ознаки фіктивних, та необґрунтовано завищило дохід від реалізації товару, отриманого від своїх контрагентів (а.с.81-119).

З урахуванням закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст.71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, ДПІ повинна була надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з ТОВ «Вторметекспорт» в реальності не виконувались, а мало місце лише документування цих операцій з метою зменшення податкових зобов'язань, що передбачає кримінальну відповідальність за Кримінальним кодексом України.

При цьому, податкова не посилається на факти вчинення сторонами за спірними договірними відносинами кримінальних дій та не надає докази притягнення їх до кримінальної відповідальності.

Отже, відповідач не довів наявність умислу у сторін по договорам при їх укладанні та виконанні на порушення публічного порядку, посягання на суспільні, економічні та соціальні основи держави.

Крім посилань на акт ДПІ про проведення перевірки ТОВ «Вторметекспорт», відповідач не надав достовірних доказів фіктивності задекларованих позивачем операцій із зазначеним контрагентом, що не може бути належним доказом порушень позивачем вимог податкового законодавства.

Колегія суддів, при вирішенні справи, також враховує аналогічну позицію Одеського апеляційного адміністративного суду викладену в постанові від 08.07.2014р., залишену в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.07.2014р., у справі №815/1367/14 між тими же сторонами по таким же взаємовідносинам.

Таким чином, судова колегія вважає необґрунтованими висновки відповідача щодо збільшення позивачу податкового зобов'язання з ПДВ, в зв'язку з чим спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, оскільки судом першої інстанції при вирішенні справи помилково застосовано норми матеріального права, тому постанова суду в порядку ст. 202 КАС України підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст.198, 202, 205, 207 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЗПК «Інзерноекспорт» – задовольнити, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року скасувати.

Прийняти у справі нову постанову, якою визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000692201 від 27 лютого 2014року.

Постанова суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Головуючий: А.В. Крусян

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: О.І. Шляхтицький