Рішення № 41333274, 03.11.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2014 р.Справа № 922/3496/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України", м. Київ до Первомайського комунального підприємства "Тепломережі", м. Первомайський про стягнення 179185,48 грн. за участю представників сторін:

позивача - Данилевський О.М. (дов. № 14-89 від 18.10.2014 року)

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 19.08.2014 року звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Первомайського комунального підприємства "Тепломережі" про стягнення пені у розмірі 112158,32 грн., втрат від інфляційних процесів у розмірі 43284,69 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 23742,47грн. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує несвоєчасними розрахунками відповідача за договором купівлі-продажу природного газу № 13/2682-БО-32 від 11.01.2013р., у зв'язку з чим на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, нараховані інфляційні втрати та три проценти річних, на підставі п. 7.3. договору, пеню; в якості правових підстав позову вказує на норми ст.ст. 525, 526, 599, 611, 625 ЦК України та ст. 193 ГК України. судові витрати просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.08.2014 р. за вищевказаним позовом було порушено провадження у справі № 922/3496/14, розгляд якої призначено на 23 вересня 2014 р. об 11:00 год.

У судовому засіданні 23.09.2014 р. було оголошено перерву до 11:30 06 жовтня 2014 року та у судовому засіданні 06.10.2014 р. було оголошено перерву до 10:30 13 жовтня 2014 р. Після перерви судове засідання поновлено та продовжено у тому ж складі суду.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.10.2014 р. розгляд справи № 922/3496/14 було відкладено на 03 листопада 2014 р. о 12:30 год. Цією ж ухвалою строк вирішення даного спору було продовжено за межами, визначеними ч.1 ст. 69 ГПК України на п'ятнадцять днів до 03 листопада 2014 року.

На адресу суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення суми штрафних санкцій на 90% (вх. 37892) та відзив на позовну заяву (вх. 38263), в якому відповідач вказує на те, що до виникнення боргу призвели важкий фінансовий стан комунального підприємства та об'єктивні обставини, оскільки відповідачем газ придбавався для надання послуг з теплопостачання населенню, які мають заборгованість по сплаті послуг, невідшкодовану різницю в тарифах державою на послуги з теплопостачання для населення, у зв'язку з чим просить суд зменшити розмір пені на 90% чим дати підприємству можливість виконати свої договірні зобов'язання.

Надані відповідачем документи досліджено судом та долучено до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі, проти зменшення пені заперечує.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

11 січня 2013 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Первомайським комунальним підприємством "Тепломережі" (покупець) був укладений договір № 13/2682-БО-32 купівлі-продажу природного газу.

19 липня 2013 року між сторонами була укладена додаткова угода № 1 до договору про закупівлю природного газу 13/2682-БО-32 від 11.01.2013 р.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві, товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Договір укладається на розсуд сторін.

Відповідно до п. 1. 1. Договору продавець зобов'язується передати у власність покупцеві у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі та на умовах цього договору.

Газ, що постачається за цим договором, використовується Покупцем виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання.

На виконання умов Договору позивач поставив у 2013 році, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 1846,659 тис. куб. м. на загальну суму 8556667,09 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу

Відповідно до п. 5.1. Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як вбачається з матеріалів справи на момент закінчення строку дії договору відповідач свої зобов'язання виконав в повному обсязі, проте відповідач періодично прострочував оплату за поставлений у січні-квітні 2013 року, жовтні-грудні 2013 року природний газ.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Загальні умови виконання зобов'язання встановлені ст. 526 ЦК України згідно якої зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи те, що Первомайське комунальне підприємство "Тепломережі" в порушення умов договору не здійснило своєчасної повної оплати за поставлений газ, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого у 2013 року природного газу за договором про закупівлю природного газу 13/2682-БО-32 від 11.01.2013 р.

За таких підстав, у зв'язку з порушенням відповідачем договірних зобов'язань щодо строків оплати спожитого природного газу в січні-квітні 2013 року та жовтні-грудні 2013 року, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав шляхом стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 112158,32 грн., трьох відсотків річних у розмірі 23742,47 грн. та інфляційних у розмірі 43284,69 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 23742,47 грн. та інфляційних втрат в розмірі 43284,69 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В інформаційному листі від 17.07.2012 р. №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським суд України у розгляді справ окремих норм матеріального права" сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30). В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як свідчать матеріали справи, період нарахування позивачем 3% річних та інфляційних витрат, а також розрахунок визначені вірно згідно вимог діючого законодавства, що дає підстави суду задовольнити позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат у повному обсязі

Розглядаючи питання щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 112158,32 грн., даючи правову оцінку вказаним вимогам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною першою статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Так, п. 7.3. Договору сторони визначили, що у разі невиконання покупцем п. 4.1. цього договору, останній у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення платежу за кожен день прострочення.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивач надав обґрунтований розрахунок пені в сумі 112158,32 грн.

Наданий розрахунок пені відповідає вимогам чинного законодавства, умовам Договору та відносинам, що склалися між сторонами, а тому приймається судом.

Проте, відповідач просить зменшити стягувану суму пені на 90%, обґрунтовуючи клопотання важким фінансовим становищем.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Приписами частини 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що Первомайське комунальне підприємство "Тепломережі" є комунальним підприємством, фінансування якого здійснюється за рахунок платежів від наданих послуг населенню та підприємствам, установам і організаціям, фінансується за рахунок бюджетних коштів та не є організацією, метою створення якої є отримання прибутку. Першочерговим завданням та ціллю діяльності відповідача є надання населенню послуг з теплопостачання.

Діючи тарифи не підвищуються, а різниця в тарифах відповідачу не виплачується. На даний час затримка субвенцій на погашення різниці в тарифах продовжується. Відповідно до довідки про фінансовий стан ПКП "Тепломережі" станом на 01.09.2014 р. заборгованість з різниці в тарифах з державного бюджету складає 6896,0 тис. грн., за теплову енергію 461 тис. грн.

Крім того, слід відзначити, що основною причиною утворення заборгованості є заборгованість бюджетних організацій та установ за послуги теплопостачання із за відсутності коштів в бюджетах усіх рівнів.

Пленум Вищого господарського суду України в п. 3.17.4 постанови від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'ясняє, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 223 Господарського кодексу України.

За таких підстав, враховуючи, що відповідач є неприбутковою організацією, а отже відповідач не розрахувався з позивачем за отриманий природний газ через недостатність фінансування з державного бюджету, враховуючи тяжкий фінансовий стан відповідача, а також те, що на момент розгляду справи у відповідача перед позивачем відсутній основний борг за договором, суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача та зменшити розмір стягуваної пені на 90% відсотків, стягнувши з відповідача на користь позивача пеню в сумі 11215,83 грн., в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 100942,49 грн. суд відмовляє.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір в розмірі 3583,72 грн. покладається на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 611, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 44, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України; -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Первомайського комунального підприємства "Тепломережі" (64102, Харківська область, м. Первомайський, мікрорайон 1/2, дитячий садок № 9, код 31679569) на користь Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 11215,83 грн. пені, 23742,47 грн. - 3% річних, 43284,69 грн. інфляційних втрат та 3583,72 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 100942,49 грн. відмовити.

Повне рішення складено 10.11.2014 р.

Суддя М.І. Шатерніков

/справа № 3496/14/