Рішення № 41333257, 30.10.2014, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2014 Справа № 917/1903/14

За позовом Приватного підприємства "Компанія Агротрейд", юридична адреса: 18005, м. Черкаси, вул. Різдвяна, 115, кв. 102; поштова адреса: 18028, м. Черкаси, вул. Рози Люксембург, 202, офіс 16

До відповідача Приватна агропромислова фірма "Воля", 37720, Полтавська область, Лохвицький район, с. Білогорілка

Про стягнення 20 311,43 грн., в т.ч. 12 096,93 грн. - інфляційні збитки, 2 296,26 грн. - відсотки за користування коштами та 5 918,24 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань щодо сплати вартості отриманих матеріальних цінностей в розрізі умов договору купівля-продажу № 499 від 11.06.2013 р..

Суддя Бунякіна Г.І.

Представники

від позивача: Брайон В.О. (див. протокол судового засідання);

від відповідача: Панченко О.О. (див. протокол судового засідання).

30.10.2014 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Суть спору: розглядається позовна заява Приватного підприємства "Компанія Агротрейд", м. Черкаси про стягнення з Приватної агропромислової фірми "Воля", с. Білогорілка заборгованості у сумі 20 311,43 грн., в т.ч. 12 096,93 грн. - інфляційні збитки, 2 296,26 грн. - відсотки за користування коштами та 5 918,24 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань щодо сплати вартості отриманих матеріальних цінностей в розрізі умов договору купівля-продажу № 499 від 11.06.2013 р..

Позивач на позовних вимогах наполягає у повному обсязі за мотивами позовної заяви.

Відповідач проти позовних вимог заперечує за мотивами відзиву на позовну заяву № 54 від 26.09.2014 року ( вх. № 12692 від 29.09.2014 року).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази, суд,

встановив:

11.06.2014 р. між Приватним підприємством "Компанія Агротрейд" (продавець) та Приватною агропромисловою фірмою "Воля" (покупець) укладено Договір купівлі - продажу № 499 (далі - Договір, а.с. 8), за умовами продавець зобов'язувався передати, а покупець - прийняти і оплатити у відповідності з вимогами даного договору мінеральне добриво Карбамід, виробництва Україна у кількості 22 тонни (п.1.1. Договору).

При цьому сторони, зокрема, узгодили наступне :

- фактична кількість товару визначається видатковими накладними (п. 1.1 Договору);

- ціна на товар (з урахуванням ПДВ та доставкою автотранспортом до с. Лука Лохвицького району Полтавської області) складає 4 150,00 грн./тонна. Загальна вартість товару за даним договором становить 91 300,00 грн., в т. ч. ПДВ - 15 216,67 грн. (п. 2.1 Договору);

- покупець оплачує товар шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок продавця, згідно з виставленим продавцем рахунком - фактурою на умовах стовідсоткової передоплати у строк до 01.09.2013 року включно (п. 2.2 Договору);

- остаточні розрахунки між сторонами за поставку визначеної за п. 1.1 партії товару здійснюється не пізніше, як протягом 5 (п'яти) банківських днів від дати поставки. Датою поставки товару продавцем покупцеві визначається дата оформлення видаткових накладних продавця (п. 2.5 - 2.6 договору);

- у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язань за даним договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством (п. 3.1 Договору);

- даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного розрахунку між ними (п. 6.1 Договору).

Факт виконання позивачем умов договору та поставки відповідачу товару на загальну суму 91 300,00 грн. підтверджується видатковою накладною № 934 від 31.10.2013 року, яка скріплена печатками та підписами сторін (копія наявна у матеріалах справи, а. с. 9).

За даними позивача в порушення умов договору відповідач свої зобов'язання з оплати отриманого товару в порушення умов договору не виконав, заборгованість у сумі 91 300,00 грн. не сплатив.

27.03.2014 року позивач направив відповідачу вимогу з пропозицією сплатити за отриманий товар у строк 3 (три) календарних дні з моменту отримання вимоги.

Відповідач на вимогу відреагував лише 08.08.2014 року та на виконання взятих на себе зобов'язань за договором купівлі-продажу № 499 від 11.06.2013 р. сплатив заборгованість у сумі 91 300,00 грн.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 20 311,43 грн., в т.ч. 12 096,93 грн. - інфляційні збитки, 2 296,26 грн. - відсотки за користування коштами та 5 918,24 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань щодо сплати вартості отриманих матеріальних цінностей в розрізі умов договору купівлі-продажу № 499 від 11.06.2013 р..

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій сторони - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (п. 1 та п. 5 ст. 692 Цивільного Кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином та в повному обсязі виконав зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо здійснення поставки товару Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України прийнятий товар оплатив несвоєчасно. Дана обставина відповідачем не спростована.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3 % річних від простроченої суми у розмірі 2 296,26 грн. за період з 06.11.2014 року по 07.08.2014 року та 12 096,93 грн. інфляційних втрат за період з 06.11.2014 року по 07.08.2014 року, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню частково у розмірі 2 063,63 грн. та 11 686,40 грн. відповідно. У стягненні 232,63 грн. 3 % річних від простроченої суми та 410,53 грн. інфляційних втрат слід відмовити (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга: Закон Еліт 9.1.3" та додано до матеріалів справи).

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 3.1 Договору купівлі-продажу № 499 від 11.06.2013 р. сторони передбачили, що у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язань за даним договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством.

Згідно статті 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку, в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 5 918,24 грн. пені, суд прийшов до висновку, що заявлений розмір пені відповідає вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга: Закон Еліт 9.1.3" та додано до матеріалів справи).

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного відповідач суду не надав.

За викладеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 2 063,63 грн. - 3 % річних від простроченої суми, та 11 686,40 грн. - інфляційних втрат та 5 918,24 грн. - пені підтверджені документально та нормами матеріального права, не спростовані відповідачем, а тому є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. У стягненні 232,63 грн. 3 % річних від простроченої суми та 410,53 грн. інфляційних втрат слід відмовити.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст. 22, ст. 49, ст. 75, ст. 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватної агропромислової фірми "Воля" (37720, Полтавська область, Лохвицький район, с. Білогорілка) код ЄДРПОУ 32730636 на користь Приватного підприємства "Компанія Агротрейд" (18005, м. Черкаси, вул. Різдв'яна, 115, кв. 102) код ЄДРПОУ 37787179, р/р № 26004010248332 в "Черкаська регіональна дирекція "ПАТ "ВТБ Банк", МФО 321767 - 19 668,27 грн. заборгованості за несвоєчасне виконання зобов'язань щодо сплати вартості отриманих матеріальних цінностей в розрізі умов договору купівлі-продажу № 499 від 11.06.2013 р., в т.ч. 2 063,63 грн. - 3 % річних від простроченої суми, 11 686,40 грн. - інфляційних втрат, 5 918,24 грн. - пені та 1 769,15 грн. судового збору.

Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.

3. В частині позовних вимог щодо стягнення 232,63 грн. 3 % річних від простроченої суми та 410,53 грн. інфляційних втрат у позові відмовити.

Повне рішення складено 04.11.2014 року.

СУДДЯ Г.І. БУНЯКІНА