Постанова № 41332724, 07.11.2014, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2014 р.м. ХерсонСправа № 821/4247/14 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

встановив:

Державна податкова інспекція у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - позивач, ДПІ у м. Херсоні) звернулась із адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач, ФОП ОСОБА_1), в якому просить стягнути з відповідача 33660,00 грн. фінансових санкцій.

Свої вимоги мотивує тим, що станом на 24.09.2014 р. відповідач має податковий борг по адміністративним штрафам та іншим санкціям в сумі 33660,00 грн., який виник 11.06.2014 р. за рахунок несплати узгодженої суми податкових зобов'язань згідно рішення про застосування фінансових санкцій від 09.04.2014 р. № 000017/21-22-21. Оскільки вказаний податковий борг не погашений в добровільному порядку позивач просить стягнути його в судовому порядку.

Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд даної справи в порядку письмового провадження.

Відповідач в судове засідання не з'явилась. Судом було направлено на адресу відповідача копію ухвали про відкриття провадження у справі та закінчення підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду, яким відповідач була повідомлена про місце, дату та час розгляду справи. Однак, поштові відправлення повернулись із відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до ст. 33 Кодексу адміністративного судочинства України юридичним особам та фізичним особам-підприємцям судовий виклик або судове повідомлення надсилаються за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно з ч.11 ст.35 КАС України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач був належно повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши норми чинного законодавства України суд дійшов до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Херсонської міської ради 30.03.1995 р. та перебуває на обліку в ДПІ у м. Херсоні з 30.03.1995 р. за №5065.

З матеріалів справи вбачається, що 09 квітня 2014 р. Головним управлінням Міндоходів у Херсонській області прийнято рішення №000017/21-22-21-2770301344, яким у відношенні ФОП ОСОБА_1 застосовано фінансові санкції за порушення норм чинного законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів (за роздрібну торгівлю тютюновими виробами без наявності ліцензії) у вигляді штрафу в сумі 33660,00 грн.

Правовідносини, які виникли між сторонами регулюються Податковим Кодексом України (далі-ПК України) та Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового" (далі-Закон № 481/95).

Статтею 19 -1 ПК України визначені функції контролюючих органів серед яких, зокрема здійснення контролю за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів; здійснення ліцензування діяльності суб'єктів господарювання з виробництва спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, оптової торгівлі спиртом, оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами та контроль за таким виробництвом.

З поміж прав контролюючих органів, закріплених статтею 20 ПК України, законодавством передбачено здійснення контролю за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів; застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України та ін.

Положеннями ст.15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового" визначено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Згідно ст.1 даного Закону №481/95 ліцензія - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.17 Закону № 481/95 в разі роздрібної торгівлі алкогольними напоями через електронний контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій), не зазначений у ліцензії до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірі 200 відсотків вартості реалізованої через такий контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій) продукції, але не менше 10000 гривень.

Механізм застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону №481/95 визначений Порядком застосування фінансових санкцій, передбачених ст.17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 р. № 790 (далі-Постанова КМУ №790).

Таким чином, встановивши вищевказане порушення, а саме - торгівлю тютюновими виробами без наявності ліцензії, позивачем обґрунтовано прийнято рішення №000017/21-22-21-2770301344 від 09.04.2014 р. про застосування фінансових санкцій у розмірі 33660,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та з урахуванням того, що вимогою заявленого позову є стягнення податкової заборгованості, предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими законом пов'язує можливість стягнення податкового боргу у судовому порядку, встановлення факту узгодженості грошового зобов'язання, наявності податкового боргу, його сплати у добровільному порядку тощо.

В силу вимог пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно зі ст.. 54 ПК України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідачем не надано жодних доказів оскарження вказаного рішення або погашення вказаного податкового боргу чи інших доказів, спростовуючих доводи позивача, а відтак оспорювані грошові зобов'язання набули статусу узгоджених. Оскільки ці зобов'язання не було сплачено платником у встановлений Законом строк, то вони перетворилися на податковий борг платника.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 20.06.2014 р. направлено на адресу ФОП ОСОБА_1 податкову вимогу від 11.06.2014 р. №7233-25.

Слід зазначити, що платник зобов'язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою, яка фактично являється його місцезнаходженням і за якою податковий орган правомірно надсилає усі адресовану платникові кореспонденцію. У разі невиконання цього обов'язку платник не вправі посилатися на неотримання ним кореспонденції податкового органу як на обставину, що звільняє його від відповідальності у зв'язку з настанням негативних для нього наслідків.

Відповідно до ст.. 89 ПК України в разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом з дня виникнення податкового боргу виникає право податкової застави. З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

З матеріалів справи вбачається, що 19.06.2014 р. позивачем прийнято рішення №312 про опис майна у податкову заставу.

Зазначені заходи не призвели до погашення податкової заборгованості, станом на день розгляду справи податкова заборгованість в сумі 33660,00 грн. перед бюджетом не погашена.

У силу вимог пункту 102.4 статті 102 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

Відповідно до ст.17 Закону № 481 та п.10 Порядку № 790, у разі невиконання суб'єктом господарювання рішення органів, зазначених у частині третій цієї статті, сума штрафу стягується на підставі рішення суду.

Відповідно до статті 67 Конституції України та статті 16 Податкового кодексу України, підприємство зобов'язано своєчасно та у повному обсязі сплачувати до бюджетів належні суми податків та зборів (обов'язкових платежів), однак вказані зобов'язання відповідач не виконав.

Таким чином, виходячи з аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.8, 9, 12, 19, 71, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) податковий борг на загальну суму 33660 (тридцять три тисячі шістсот шістдесят) грн.. 00 коп. по адміністративним штрафам та іншим санкціям до державного бюджету, код платежу 21081103. Отримувач УДКСУ у Херсонській області, код 37959779, банк ГУДКС МФО 852010.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Пекний А.С.

кат. 8.2.3