Ухвала суду № 41332643, 27.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/68888/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у м. Чернівці Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області

на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 15.04.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.09.2011

у справі №2а-2751/10/2470

за позовом Приватного підприємства «Колос-Захід»

до Державної податкової інспекції у м.Чернівці

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 15.04.2011, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.09.2011, позов задоволено повністю. Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення №000240231/3 від 03.04.2009, яким ПП «Колос-Захід» донараховано суму податкового зобов?язання з податку на прибуток у сумі 42883,3 грн., у т.ч. штрафні санкцій у розмірі 13281,3 грн. та №000241231/3 від 03.04.2009, яким донараховано суму податкового зобов?язання з податку на додану вартість у розмірі 66441 грн., у т.ч. штрафні санкції у розмірі 22147 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час ті місце розгляду справи повідомлені. Відповідно до ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 30.06.2008, за наслідками якої складено акт від 19.09.2008 № 3226/23-1/33616707.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до державного бюджету на загальну суму 29602,00 грн. , завищення від?ємного значення об?єкта оподаткування податком на прибуток за 2007 рік на 87515,00 грн. та 1 півріччя 2008 року на 15481,00 грн.; пп.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок чого занижено зобов?язання з податку на додану вартість на загальну суму 44294,00 грн.

На підставі акта перевірки прийнято оспорювані податкові повідомлення-рішення від 03.04.2009 №000241231/3, яким визначено зобов?язання з податку на додану вартість в сумі 65441 грн., у т.ч. основний платіж 44294 грн. та штрафні (фінансові) санкції 22147 грн., та №000240231/3, яким визначено зобов?язання з податку на прибуток в сумі 42883,3 грн., у т.ч. основний платіж 29602 грн. та штрафні (фінансові) санкції 13281,3 грн.

Підставою для цього донарахування став висновок податкового органу про те, що позивач у перевіреному періоді незаконно відніс до складу валових витрат та податкового кредиту витрати по оплаті передпродажних, маркетингових та мерчандайзингових послуг, наданих ТОВ «Пакко Холдинг», ТОВ «Корпорація Пакко», ТОВ НВП «Аргон», ПП «Продекспорт», ТОВ «Фоззі-Т», ДП «Гарантія Маркет» , ДП «Маркет Плазо», ТОВ «Сільпо-65», ТОВ «Інтермаркет», ТОВ «Сільпо-55», ТОВ «Ровекс», ТОВ «Еко», ТОВ «Сільпо-48», ПП «Продторг-Тернопіль», ТОВ «Торговий світ», ПП ОСОБА_2, ПП ОСОБА_3, як таких що не використані в господарській діяльності позивача, оскільки первинні документи, які стали підставою для формування валових витрат та податкового кредиту оформленні з порушенням вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, акти виконаних робіт містять загальний характер наданих послуг (робіт).

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що основною діяльністю ПП «Колос-Захід» є оптова торгівля м'ясо-ковбасними продуктами. Стратегія діяльності позивача полягає у набутті провідних позицій на ринку м'ясо-ковбасних виробів України за рахунок завоювання прихильності споживача та набуттям статусу лідера на ринку в розрізі м'ясо-ковбасного сегменту продуктів харчування. За договором дистрибуції, укладеним позивачем з ПП «Колос» від 01.04.2007, він отримував від ПП «Колос» знижку в розмірі 9% і 1% бонусної винагороди від сум коштів, які надходили до позивача. Таким чином умовами договору чітко визначено отримання доходу від реалізації продукції ПП «Колос». Фактично мета ПП «Колос-Захід» полягає в тому, щоб кінцевий покупець у встановленому регіоні споживав саме продукцію ПП «Колос», а для досягнення цієї мети підприємству необхідно довести до відома споживача про існування цієї продукції; викликати інтерес споживача до неї шляхом бездоганного зовнішнього вигляду, високої якості та смаку зазначеної продукції; підтримувати зацікавленість та прихильність споживача до м'ясо-ковбасної продукції саме ПП «Колос».

Дана мета може бути досягнута, у тому числі, шляхом постійного й безперебійного розміщення продукції позивача в доступних для її придбання місцях продажу. Оскільки, позивач не має власних торгівельних приміщень, та враховуючи, що ТОВ «Пакко Холдинг», ТОВ «Корпорація Пакко», ПП «Продекспорт», ТОВ «Ровекс», ТОВ «Сільпо-48», ПП «Продторг-Тернопіль», ТОВ «Торговий світ», ДП «Маркет Плазо», ТОВ «Еко», ТОВ «Фоззі-Т», ТОВ «Інтермаркет», ТОВ «Сільпо-55», ТОВ «Сільпо-65», ТОВ НВП «Аргон», Вінницька філія ДП «Гарантія Маркет», ПП ОСОБА_2, ПП ОСОБА_3 мають матеріальну базу та фактичні можливості у допомозі ПП «Колос-Захід» досягти поставленої мети шляхом постійного та безперебійного розміщення продукції на своїх торгівельних площах, позивачем були укладені відповідні договори з метою отримання певних послуг. Зазначеними договорами обумовлено надання покупцям позивача послуг мерчандайзингу, інформаційно-консультаційних та маркетингових послуг, послуг по додатковому розміщенню продукції ПП «Колос-Захід» на торговельних площах контрагентів.

Дозволяючи платнику податку зменшувати оподатковуваний прибуток на суму валових витрат, законодавець робить наголос на тому, що такими витратами є витрати, що здійснюються як компенсація вартості товарів (робіт, послуг) які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

З використанням товарів (послуг) в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» пов'язує право платника податку на включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг).

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Згідно з пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Абзацом четвертим пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» заборонено відносити до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Чинним податковим законодавством не встановлено окремого правового регулювання порядку віднесення до валових витрат витрат на оплату маркетингових послуг. Отже, з урахуванням наведених приписів Закону для цілей оподаткування такі витрати враховуються за умови їх економічної обґрунтованості, документальної підтвердженості та спрямованості на збільшення доходу.

Аналіз укладених позивачем з контрагентами договорів дає підстави вважати, що послуги, які отримав позивач, спрямовані на отримання доходу останнього.

Факт виконання договірних зобов'язань, підтверджується договорами, актами виконаних робіт (послуг), податковими накладними та відповідними розрахунковими документами.

Наведені докази об'єктивно розцінено судами як належне документальне підтвердження реальності виконання операцій з поставки послуг позивачеві названими контрагентами.

Посилання відповідача на відсутність практичного значення результатів цих послуг для господарської діяльності позивача є, по суті, оцінюванням спірних господарських операцій з точки зору їх доцільності та раціональності для платника, що не відповідає компетенції контролюючого органу.

В рамках здійснення податкового контролю податковий орган лише перевіряє реальність операцій з придбання послуг, наявність у платника належним чином оформлених первинних документів на підтвердження факту понесення витрат за цими операціями, однак без оцінювання доцільності цих послуг, їх ефективності та практичного впливу на результат діяльності платника.

Судами попередніх інстанцій правильно відхилено і доводи відповідача щодо відсутності належним чином оформлених первинних документів (зокрема, актів приймання-передачі), що містили б достатню інформацію про зміст, перелік та результати спірних послуг, оскільки, чинним законодавством не встановлено особливих вимог щодо документів, складенням яких має опосередковуватись надання послуг з мерчандайзингу чиуніфікованої форми акта приймання-передачі таких послуг.

Відтак відповідні документи можуть вважатися первинними документами за умови, що вони містять обов'язкові реквізити, перелічені в частині другій статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

За встановлених обставин, доводи касаційної скарги правильності висновків суду першої та апеляційної інстанції не спростовують та не можуть бути підставою для їх скасування з наведених мотивів.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівці Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 15.04.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.09.2011- без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун