Ухвала суду № 41332474, 10.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2014 року м. Київ К/800/25338/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.за участю секретаряГончар Н.О.та представників сторін: від позивача Самойленко В.В.від відповідачаПавленко К.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуКременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової службина постановуПолтавського окружного адміністративного суду від 26.02.2013та ухвалуХарківського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2013у справі № 816/442/13-аза позовомВиробничо-будівельного колективного підприємства «Рассвет»доКременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової службипровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,-

ВСТАНОВИВ:

Виробничо-будівельне колективне підприємство «Рассвет» звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.01.2013 за №0000101501/5 та №0000111501/55.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.02.2013, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2013, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, оскільки вважає, що постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального права.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, судові рішення першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

У судовому засіданні суду касаційної інстанції представником відповідача заявлено клопотання про заміну відповідача (Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби) його правонаступником - Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його обґрунтованість та необхідність його задоволення.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- відповідачем проведена камеральна перевірка податкової звітності позивача з податку на прибуток за 9 місяців 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки №5648/15-121/24831310 від 20.12.2012;

- перевіркою встановлено порушення позивачем п.138.1, ст.138, ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено суму витрат з податку на прибуток на 6 218 051 грн. та занижено податок на прибуток на суму 592 375 грн.;

- на підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято:

1) податкове повідомлення-рішення № 0000101501/5 від 11.01.2013, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 3 397 217 грн.;

2) податкове повідомлення-рішення № 0000111501/55 від 11.01.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на 592 375 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 296 187,5 грн.

Позиція контролюючого органу полягає в тому, що за результатами проведеного аналізу податкової звітності позивача з ПДВ та податку на прибуток за періоди з липня по вересень 2012 року, перше півріччя 2012 року, ІІІ квартал 2012 року встановлено розбіжність між обсягами придбання та витратами від операційної діяльності, що призвело до завищення платником податку суми витрат підприємства на суму 3 373 949 грн. Крім того, підставою для таких висновків та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугували відомості акта документальної планової виїзної перевірки позивача за період з 01.04.2011 по 30.06.2012 №3561/22-209/24831310 від 12.09.2012. Відповідач дійшов висновку щодо неправомірного неврахування позивачем у своєму бухгалтерському обліку та при формуванні податкових зобов'язань з податку на прибуток за період, що підлягав перевірці, висновків попередньої перевірки, за результатами якої прийнято податкове повідомлення-рішення № 0012482301/1502 від 28.09.2012.

Розглядаючи спір по суті та задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій не погодилися з висновком податкового органу щодо встановлених порушень платником податку приписів податкового законодавства, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

В частині спірних правовідносин, які виникли з приводу висновків відповідача щодо помилкового неврахування позивачем при формуванні витрат та податкових зобов'язань з податку на прибуток результатів попередньої перевірки, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

За змістом п.56.1 ст.56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Згідно п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Отже, у випадках, коли платник податків звертається до суду з позовом про визнання недійсним рішення контролюючого органу, яким йому визначено суму грошового зобов'язання, таке грошове зобов'язання є неузгодженим до прийняття судом відповідного рішення по суті спору, яке набрало законної сили.

Таким чином, сума неузгодженого грошового зобов'язання не враховується платником податку до моменту її узгодження при визначенні розміру суми витрат з податку на прибуток підприємств.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.11.2012 у справі № 2а-1670/6454/12, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2013, скасовано податкове повідомлення-рішення №0012482301/1502 від 28.09.2012, неврахування показників якого при формуванні позивачем витрат та податкових зобов'язань з податку на прибуток, на думку податкового органу, є безпідставним.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що платником податку правомірно не враховано визначену податковим повідомленням-рішенням № 0012482301/1502 від 28.09.2012 суму грошових зобов'язань при формуванні витрат та податкових зобов'язань з податку на прибуток під час перебігу процедури судового оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення, оскільки нараховане ним грошове зобов'язання не набуло статусу узгодженого.

За змістом п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Так, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Дослідивши подані позивачем докази на підтвердження правомірності формування податкових зобов'язань з податку на прибуток за результатами здійснення господарських операцій з контрагентом ПП «Троян-СВ», зокрема, первинні документи бухгалтерської та фінансової звітності, суди першої та апеляційної інстанцій не знайшли підстав вважати їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, а також зауважень до змісту та/або форми складених документів, та дійшли висновку, що факт реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом за період, що підлягав перевірці, підтверджується належними доказами, при цьому зазначаючи, що відповідачем не надано доказів, які б спростовували факт реального здійснення вказаних господарських операцій.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо безпідставного визнання відповідачем укладених позивачем договорів нікчемними, з огляду на те, що податковим органом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним, не спростованим доводами касаційної скарги, висновок судів попередніх інстанцій, що поданими позивачем доказами підтверджено правомірність формування даних податкового обліку з податку на прибуток, за період, що підлягав перевірці, а відповідачем не доведено правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 160, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Допустити заміну відповідача (Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби) його правонаступником - Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

2. Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

3. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.02.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2013 залишити без змін.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль

О.А. Моторний