Ухвала суду № 41332427, 06.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/29240/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 13.11.2009

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2011

у справі № 2а-1765/09/0670

за позовом Дочірнього підприємства «Прожитлобуд» фірми Відкритого акціонерного товариства «Житомирінвест»

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 13.11.2009, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2011, позов задоволено частково. Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.02.2009 № 0000402301/0. В задоволенні решти позову відмовлено.

ДПІ у м. Житомирі подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального права: а саме: п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 № 283/97 ВР.

Дочірнє підприємство «Прожитлобуд» фірма Відкритого акціонерного товариства «Житомирінвест» в письмових запереченнях на касаційну скаргу просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі акту виїзної планової перевірки від 03.02.2009 № 604/23-1/22044334/0110 прийнято оспорювані позивачем податкові повідомлення-рішення від 18.02.2009 № 0000402301/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 282317 грн., в тому числі 158418 грн. основного платежу та 123899 грн. штрафних (фінансових) санкцій, № 0000412301/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 67562 грн., в тому числі 45041 грн. основного платежу та 22521 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Судом першої інстанції встановлено, що підставою для визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на прибуток слугували висновки перевірки про порушення вимог:

- п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94 ВР (далі - Закон № 334/94-ВР), в результаті яких позивачем занижено задекларований показник у рядку 01.2 «Приріст балансової вартості» в сумі 1449663 грн. Податковий орган виходив з того, що позивачем неправильно визначено балансову вартість приросту (убутку) запасів;

- п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, що призвело до завищення валових витрат за 9 міс. 2008 року в сумі 346215 грн. Відповідач виходив з того, що позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат витрати, які не були підтверджені належними первинними документами.

Підставою для визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на додану вартість слугували висновки перевірки про порушення позивачем вимог п. 4.1, п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, що полягали, зокрема, в невключенні до бази оподаткування за вересень 2008 року вартості операцій з виконання робіт щодо будівництва складського приміщення ТОВ «Полісся-Продукт».

Відмовляючи в задоволенні позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.02.009 № 0000412301/0, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з доведеності факту вчинення позивачем порушення вимог п. 4.1, п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову в частині вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.02.2009 № 0000402301/0, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що при розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів вартість незавершеного будівництва визначається не в повному обсязі, а в частині матеріальних затрат, а також з недоведеності вчинення позивачем порушень п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР.

Доводи податкового органу, викладені в касаційній скарзі, зводяться до неправомірності задоволення судами попередніх інстанцій позову в частині визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.02.2009 № 0000402301/0.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі.

Порядок та підстави формування валових витрат на час виникнення спірних відносин визначалися ст. 5 Закону № 334/94-ВР.

З положень п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР випливає, що у податковому обліку понесені витрати на придбання послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що розкривають зміст господарських операцій, обсяг.

За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували реальний характер господарських операцій, обґрунтованість понесених витрат, зокрема розкривали зміст та обсяг господарської операції, підстави для висновку про правомірне віднесення до складу валових витрат суми вартості таких послуг відсутні.

Судами попередніх інстанцій не встановлено порушень щодо порядку формування валових витрат позивачем.

Відповідач в касаційній скарзі не наводить обґрунтованих доводів, які б поставили під сумнів протиправність зменшення позивачеві в акті перевірки валових витрат.

Пункт 5.9. ст. 5 Закону № 334/94-ВР (у редакції, чинній на час здійснення спірних операцій) зобов'язує платника податку вести податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Методологічні засади формування підрядниками у бухгалтерському обліку інформації про доходи та витрати, пов'язані з виконанням будівельних контрактів, та її розкриття у фінансовій звітності визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 18 «Будівельні контракти», затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2001 № 205, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.05.2001 за № 433/5624 (далі - Положення).

Відповідно до п. 13 Положення до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з виконанням будівельного контракту, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати (включаючи вартість виконаних субпідрядниками робіт) згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248.

Таким чином, згідно з стандартами бухгалтерського обліку вартість виконаних субпідрядних робіт відноситься до інших прямих витрат, а не до матеріальних витрат.

Враховуючи викладене, при розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів вартість незавершеного будівництва визначається не в повному обсязі, а в частині матеріальних затрат як матеріальної складової незавершеного будівництва, тобто без врахування вартості послуг субпідрядних організацій.

Якщо платник податку здійснює будівництво з метою продажу і при цьому залучає до виконання будівельно-монтажних робіт субпідрядні організації, то вартість виконаних робіт, в тому числі і субпідрядними організаціями, відноситься на валові витрати такого платника відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР. При цьому вартість запасів у незавершеному виробництві, які були безпосередньо придбані платником податків, підлягає відображенню у податковому обліку приросту (убутку) балансової вартості запасів відповідно до п. 5.9 Закону № 334/94-ВР на загальних підставах.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність в діях позивача порушень вимог п. 5.9 ст. 5 Закону № 334/94-ВР щодо визначення вартості незавершеного будівництва при розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів без врахування вартості послуг субпідрядних організацій.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про неправомірність визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням від 18.02.2009 № 0000402301/0.

Враховуючи встановлені судами обставини, а також з огляду на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 13.11.2009 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун