Ухвала суду № 41332414, 13.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/21577/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.11.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2011

у справі № 2-а-14742/10/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-виробничий центр в галузі освіти»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень, визнання нечинним акту перевірки, зобов'язання припинити певні дії та вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.11.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2011, позов задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва від 08.10.2010 № 0045041504/0 та № 0045051504/0. Зобов'язано Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва внести зміни до особової картки Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-виробничий центр в галузі освіти» щодо відсутності заборгованості з податку на додану вартість перед бюджетом.

ДПІ у Солом'янському районі м. Києва подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права: п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, п. 4 ст. 7, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами перевірки дотримання платіжної дисципліни складено акт від 08.10.2010 № 15195/15 2 32102854, в якому зафіксовано порушення вимог п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181(далі - Закон № 2181-III), яке полягало у несвоєчасній сплаті позивачем узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Вказані порушення, викладені в акті від 08.10.2010 № 15195/15 2 32102854, слугували підставою для складання ДПІ у Солом'янському районі м. Києва оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 08.10.2010:

- № 0045041504/0 про нарахування штрафних санкцій в сумі 54850,22 грн. за затримку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість, в розмірі 20 % від простроченого податкового зобов'язання в сумі 274251,12 грн.;

- № 0045051504/0 про нарахування штрафних санкцій в сумі 46988,87 грн. за затримку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість, в розмірі 10 % від простроченого податкового зобов'язання в сумі 469988,81 грн.

Висновки контролюючого органу щодо прострочення сплати податкового зобов'язання ґрунтуються на тому, що незважаючи на ініціювання позивачем сплати податку на додану вартість за період: грудень 2008 року - жовтень 2009 року, надходження вказаних коштів на бюджетні рахунки органу державного казначейства відбулося з порушенням строків з вини банку, у зв'язку з тим, що згідно з рішенням Національного банку України від 21.01.2010 в ТОВ «Український промисловий банк» призначено тимчасового адміністратора строком на 1 рік (з 21.01.2009 по 21.01.2010) та введено мораторій на задоволення позовних вимог кредиторів. Зазначене рішення було оприлюднено в газеті «Урядовий кур'єр» 24.01.2009.

Задовольняючи позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень від 08.10.2010 № 0045041504/0, № 0045051504/0, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позивач належним чином сплатив податкові зобов'язання, а у разі наявності вини банку щодо зарахування спірних платежів до бюджету, платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне зарахування їх до бюджету.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правова оцінка на підставі законодавства, що врегульовує спірні відносини.

Згідно із п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 № 1251-XII (із змінами та доповненнями) платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових) платежів у встановлені законами терміни.

Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 № 2343-XII.

Відповідно до п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Судами попередніх інстанцій при дослідженні питання щодо своєчасності погашення податкових зобов'язань за спірний період достовірно встановлено, що позивачем своєчасно та в повному обсязі ініційовано сплату податкових зобов'язань з податку на додану вартість за грудень 2008 року в сумі 98915 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 23.01.2009 № 574.

Листом від 22.05.2009 № 25229 ТОВ «Український промисловий банк» повідомило позивача про те, що вказані кошти не перераховано до бюджету у зв'язку з відсутністю коштів на кореспондентському рахунку через призначення тимчасового адміністратора строком на 1 рік (з 21.01.2009 по 21.01.2010) та введення мораторію на задоволення позовних вимог кредиторів.

Позивачем повторно ініційовано сплату податкового зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2008 року через АТ «Укрексімбанк» згідно з платіжним дорученням від 23.09.2009 № 206.

Крім того, судами достовірно встановлено на підставі дослідження податкових декларацій з податку на додану вартість та платіжних доручень з відмітками банку про проведення переказу коштів факт ініціювання сплати позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період: січень-жовтень 2009 року.

Таким чином, ненадходження коштів до бюджету, спрямованих позивачем у рахунок погашення податкових зобов'язань за спірний період в межах визначених граничних строків, відбулося з вини банку.

Утім, податковим органом за принципом черговості було зараховано вказані кошти в рахунок погашення податкових зобов'язань, які виникли раніше, у зв'язку з виникненням недоїмки зі сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість за грудень 2008 року.

Згідно п.п. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у встановлені строки, визнається сумою податкового боргу платника податків (відповідача), порядок погашення якого регулюється нормами статей 6-15 вказаного Закону.

Виходячи з положень ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 № 2346-III (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), за якими банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження, положень п. 22.4 ст. 22 цього ж Закону, за якими при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання, погашення платником податків податкового зобов'язання відбувається в момент подання до банку платіжного доручення на перерахування суми податку до бюджету.

Покладення на платника податків відповідальності за неперерахування чи несвоєчасне перерахування банком до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) не ґрунтується на положеннях законодавства, зокрема на п.п. 16.5.1 п. 16.5 ст. 16 Закон N 2181-III, згідно із якими відповідальність за порушення строків зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених законодавством, з вини банку, покладається на такий банк. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Пунктом 7.7. статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фонами» визначена рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Утім, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Таким чином, висновки судів про неправомірність застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток є обґрунтованими.

Зважаючи на викладене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.11.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун