Постанова № 41332043, 06.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/20464/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В.

Суддя-доповідач: Губська О.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

при секретарі судового засідання Нечай Ю.О.

за участю:

представника позивача Каменського Д.Г.

представника відповідача Алєксєєнко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.12.2013, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.12.2013 р. №0008712208.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 березня 2014 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити.

В судове засідання з'явився представник позивача, апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача до суду з'явився, проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду - скасуванню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти нарахування та сплати податку на додану вартість і податку на прибуток за період з 01.01.2012р. по 31.10.2013р. при взаємовідносинам з ТОВ "Техбудпромсервіс", за результатами якої складено акт перевірки від 06.12.2013р. №2591/26-58-22-08-11/32102765.

Згідно з висновками даного акту, відповідачем встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема порушень п.п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у розмірі 1 200 956,00 грн.

На підставі зазначеного акту податковим органом 19.12.2013р. винесено податкові повідомлення рішення:

№0008722208, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 801 434,00 грн., з яких за основним платежем - 1 200 956,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 600 478,00 грн.

№0008712208, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість на 550 899,00 грн.

Вважаючи, що спірні податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем незаконно та необґрунтовано, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з контрагентами носять реальний характер, а отримані послуги (товар) використані в межах господарської діяльності.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції, доводам апеляційної скарги, виходячи з наявних у справі матеріалів, колегія суддів зазначає наступне.

Приписами п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи викладені норми Податкового кодексу України, існує декілька підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій платника податку з'ясуванню підлягають: реальність задекларованих господарських операцій; наявність ділової мети у розглядуваних операціях; об'єктивний зміст вчинених операцій у порівнянні із задекларованим; добросовісність позивача, якщо його контрагент має дефекти правового статусу; дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції.

При цьому, судова колегія виходить з того, що порушення вимог податкового законодавства на будь-якому з наведених етапів є достатнім для висновку про невідповідність фактичних і задекларованих платником податку наслідків господарських операцій для податкового обліку.

Також варто наголосити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Так, під час перевірки було встановлено, що ТОВ «Українська Інвестиційно-інжинірингова компанія» включено до складу податкового кредиту суми по взаємовідносинам з ТОВ «Техбудпромсервіс» за січень 2012 року в сумі ПДВ 151 833,33 грн.; за лютий 2012 року (№9014733955 від 20.03.2013) в сумі ПДВ 267 000 грн.; за березень 2012 року (№9022231791 від 19.04.2013) в сумі ПДВ 936 783,33 грн.; за квітень 2012 року (№9029129583від 20.05.2013) в сумі ПДВ 396 236,22 грн.

Виходячи з наявних у справі матеріалів, колегією суддів встановлено, що між позивачем та ТОВ «Техбудпромсервіс» укладено договір будівельного підряду 14/Б-12 від 25.12.2012.

За цим Договором Підрядник зобов'язується за завданням Генпідрядника на свій ризик відповідно до Договірної ціни, проектної документації та умов Договору виконати та здати Генпідряднику в установлений Договором строк загально-будівельні роботи (комплекс робіт) (надалі - Роботи ) - III черга будівництва - Бізнес-центр з надбудованими офісними приміщеннями (надалі - Об'єкт будівництва) на вул. Серафимовича, 1-А в м. Києві (на перетині проспекту П.Тичини та Дніпровської набережної) Дніпровському р-ні м. Києва), а Генпідрядник зобов'язується надати Підряднику будівельний майданчик/фронт робіт, передати затверджену в установленому порядку проектну документацію, а також прийняти від Підрядника закінчені Роботи, а саме результат Робіт, та оплатити виконані Роботи (п. 1.1 Договору).

Хід виконання роботи на Об'єкті будівництва повинен узгоджуватися Підрядником із ходом виконання робіт усіх інших підрядників Генпідрядника, задіяних на Об'єкті будівництва, що відповідатиме проектній документації (стадія РД) (пп.. 1.1.1 Договору).

Роботи, що є предметом нього Договору, можуть виконуватися Підрядником з використанням матеріалів Підрядника та Генпідрядника, при цьому обладнання, устаткування, механізми, матеріали Підрядника котрі будуть задіяні при виконанні Робіт по Договору узгоджуються Підрядником у Генпідрядника (п. 1.4 Договору).

Відповідно до п. 1.5 виконані Підрядником Роботи, згідно даного Договору, приймаються Генпідрядником від Підрядника шляхом дотримання умов Договору та поданих Підрядником наступних документів: Актів приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в , Довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми № КБ-3.

За змістом п. 1.6 Договору, об'єм та види Робіт визначаються Договірною ціною (Додаток до нього Договору), що є невід'ємною частиною даного Договору.

Ціна у даному Договорі визначається Сторонами шляхом підписання Договірної ціни (Додаток до нього Договору), що є невід'ємною частиною даного Договору (пп. 1.6.1).

Розрахунки за виконані роботи Генпідрядник здійснює в національній валюті України -гривні, в безготівковій формі, відповідно до Графіку фінансування робіт, що є невід'ємною частиною до цього Договору (п. 2.3 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що сторонами укладено додаткову угоду №1 до вказаного договору, договірна ціна до договору будівельного підряду №14/Б-12 від 25.12.2012 (на загальну суму 10511117,28 грн., в т.ч. ПДВ 1 751 852,88 грн.), графік фінансування робіт до договору будівельного підряду №14/Б-12 від 25.12.2012, акт приймання-передавання майданчику та проектної документації від 28.12.2012 та календарний графік виконання робіт до договору будівельного підряду №14/Б-12 від 25.12.2012.

На підтвердження реального здійснення господарської операції позивачем надано: акт приймання виконаних будівельних робіт на загальну суму 10511117,28 грн. (ПДВ - 1751852,88 грн.), довідку про вартість виконаних будівельних робіт на цю ж суму та податкові накладні на аналогічну суму ПДВ.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводилися в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких наявні в матеріалах справи.

Зазначені документи було надано до перевірки, що слідує зі змісту складеного за її результатами акту.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також, колегія суддів зазначає, що відомості, що містяться у податкових накладних і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду, в той же час, наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27 листопада 2013 року у справі № 910/19350/13 (реєстраційний номер ЄДРСР - 35570070) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Інвестиційно-інжинірінгова компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техбудпромсервіс" про стягнення 21 022,23 грн., задоволено позовні вимоги у повному обсязі.

Вказаним судовим рішенням встановлено, що з боку ТОВ "Техбудпромсервіс" було виконано роботи за договором будівельного підряду № 14/Б-12 від 25.12.2012 та прийнято такі роботи ТОВ "Українська Інвестиційно-інжинірінгова компанія". При цьому, судом було досліджено надані ТОВ "Українська Інвестиційно-інжинірінгова компанія" документи: договірна ціна від 25.12.2012; графік фінансування робіт від 25.12.2012; акт приймання-передавання будівельного майданчику та проектної документації від 28.12.2012; календарний графік виконання робіт (додаток до Договору № 14/Б-12); податкові накладні; довідка Відділення «Ренесанс» ПАТ «ВТБ Банк» від 02.10.2013, яка підтверджує здійснення повної оплати робіт на користь відповідача з боку позивача згідно з графіком фінансування робіт від 25.12.2012; акт звіряння розрахунків станом на 05.07.2012 між позивачем та відповідачем за Договором № 14/Б-12.

В той же час, перевіркою не встановлено і в акті не зазначено про відсутність документів первинного бухгалтерського і податкового обліку, необхідних для підтвердження нарахування ПДВ по операціям з ТОВ "Техбудпромсервіс" за перевіряє мий період, обов'язок ведення і зберігання яких покладено на позивача. Також, перевірками не встановлено порушень в оформленні наданих фінансово-господарських документів вимогам чинного законодавства, а в ході розгляду апеляційної скарги представник відповідача на такі не посилалась.

З Акта перевірки від 06.12.2013 року вбачається, що висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства зроблені на підставі листа СУ ФР ГУ Міндоходів у м. Києві від 14.11.2013 № 5318/7/26-15-09-0213, свідчень ОСОБА_5, що наведені в Постанові від 14.11.2013 слідчого з ОВС першого відділу кримінальних розслідувань СУ ФР ГУ Міндоходів у м. Києві, лейтенанта податкової міліції Фєдосова М.В.).

Посилання відповідача на свідчення ОСОБА_5, від імені якої підписані документи з боку ТОВ "Техбудпромсервіс" на виконання договору № 14/Б-12., що наведені в акті перевірки із посиланням на Постанову від 14.11.2013 слідчого з ОВС першого відділу кримінальних розслідувань СУ ФР ГУ Міндоходів у м. Києві, лейтенанта податкової міліції Фєдосова М.В., то колегія суддів не може визнати такі докази належними і допустимими в розумінні вимог ст.. 70 КАС України, оскільки вирок у кримінальній справі відповідачем не надано, в той же час, за його відсутності, вказані обставини не є встановленим фактом.

У зв'язку з цим, на думку апеляційного суду, відповідач не довів належними та допустимими в розумінні КАС України доказами, обставин, на які він посилається в акті перевірки обґрунтовуючи неправомірність формування платником податкової вигоди. Жодних доказів на підтвердження існування вироку, який набрав законної сили, для підтвердження цих обставин, відповідач не надав, власну позицію не довів.

Крім того, колегія суддів звертає увагу відповідача, що відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

У постанові від 11 грудня 2007 року (справа №21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено наявності порушення позивачем вимог податкового законодавства за перевіряємий період по взаємовідносинам з ТОВ «Техбудпромсервіс», не спростовано належними та допустимими доказами юридичного значення наданих позивачем фінансово-господарських документів та їх відповідності вимогам чинного законодавства, хоча положеннями частини 2 статті 71 КАС України закріплено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відтак, з огляду на не доведення відповідачем правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення, колегія суддів вважає, що воно прийнято протиправно та підлягає скасуванню.

В той же час, суд першої інстанції, приймаючи рішення, обставин справи, зокрема щодо фінансово-господарських операцій між позивачем та ТОВ "Техбудпромсервіс" не дослідив взагалі. При цьому, ухвалюючи постанову послався на матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні, які не можуть вважатися належними та допустимими доказами до набрання законної сили вироком суду.

Враховуючи викладене, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є зокрема: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи., то колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова скасуванню.

Керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207, 212, 254, 267 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.12.2013 - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 березня 2014 року скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві від 19.12.2013 року №0008712208.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.А. Губська

Суддя А.Б. Парінов

Суддя О.О. Беспалов

Повний текст постанови виготовлено 7 листопада 2014 року

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.