Постанова № 41332006, 12.11.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2014 р. Справа № 908/1135/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Івакіна В.О., суддя Черленяк М.І.

при секретарі Пляс Л.Ф.

за участю представників:

позивача - не з’явився

відповідача - не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№2968З/1-8) на рішення господарського суду Запорізької області від 09 квітня 2014 року у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-польського підприємства "Ай.Ті.Джі-Інвест", м. Світловодськ, Кіровоградська область

до Приватного акціонерного товариства "Завод напівпроводників", м. Запоріжжя

про стягнення 21740488,97 грн.

ВСТАНОВИЛА:

В 2013 році ТОВ спільне українсько-польське підприємство "Ай.Ті.Джі-Інвест" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом, в якому просило стягнути з ПрАТ "Завод напівпроводників" заборгованість в сумі 21573510,00 грн., 3% річних в сумі 123831,95 грн., інфляційні втрати в сумі 43147,02 грн. за договором №АТДІ-3/11Д-30 від 22.06.2011 р. про поворотну безпроцентну фінансову допомогу.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 20.05.2013 р. у справі №908/1135/13 (суддя Гандюкова Л.П.) залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.11.2013 р. (головуючий Татенко В.М., суддя Марченко О.А., суддя Радіонова О.О.) позов задоволено.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.02.2014 р. вищевказані судові акти скасовані, справу передано на новий розгляд до господарського суду Запорізької області в іншому складі суду.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 09.04.2014 р. у справі №908/1135/13 (суддя Попова І.А.) позов задоволено.

ПрАТ "Завод напівпроводників" з рішенням суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вважає, що рішення прийнято з порушенням норм процесуального права. Просить рішення господарського суду змінити та відстрочити виконання рішення суду на шість місяців.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 05.06.2014 р. у справі №908/1135/13 (головуючий суддя Стойка О.В., суддя Діброва Г.І., суддя Чернота Л.Ф.) апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 04.08.2014 р. об 10:15.

Частиною першою статті 1 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв’язку з проведенням антитерористичної операції" від 12.08.2014 р. за №1632-VII змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних, зокрема, господарським судам, розташованим у районі проведення антитерористичної операції.

Розпорядженням голови Вищого господарського суду України №28-р від 02.09.2014 р. визначено, що розгляд господарських справ, які підлягають перегляду в апеляційному порядку Донецьким апеляційним господарським судом здійснюється Харківським апеляційним господарським судом.

В зв’язку з тим, що господарська справа №908/1135/13 не була передана Донецьким апеляційним господарським судом за підсудністю до Харківського апеляційного господарського суду через відсутність фізичної можливості та механізму вирішення цього питання на даний момент, ТОВ спільне українсько-польське підприємство "Ай.Ті.Джі-Інвест" просило Харківський апеляційний господарський суд прийняти до розгляду матеріали по справі №908/1135/13 за вже порушеним Донецьким апеляційним господарським судом провадженням за апеляційною скаргою ПрАТ "Завод напівпроводників" на підставі поданих копій документів.

З огляду на наведене та враховуючи приписи абз. 2 ч. 3 ст. 1 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв’язку з проведенням антитерористичної операції" колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги ПрАТ "Завод напівпроводників" за документами і матеріалами, поданими ТОВ спільне українсько-польське підприємство "Ай.Ті.Джі-Інвест".

Позивач у відзиві проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Просить рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення. Крім того, в клопотанні, що надійшло до суду 06.11.2014 р. (вх. №10094) просить розглянути справу без участі його представника.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення.

Колегія суддів вважає, що судом виконано процесуальний обов’язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. за №75, тому вважає за можливе розглядати справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.06.2011 р. між ТОВ спільного українсько-польського підприємства "Ай.Ті.Джі-Інвест" (позикодавець) та ПрАТ "Завод напівпроводників" (позичальник) укладено договір про поворотну безпроцентну фінансову допомогу №АТДІ-3/11Д-30, згідно п.1.1. якого позикодавець надає позичальнику поворотну безпроцентну фінансову допомогу в розмірі 21573510,00 грн. строком (з урахуванням додаткової угоди №1 від 30.08.2011 р.) до 10.01.2013 р., а позичальник зобов’язується повернути суму фінансової допомоги на умовах, передбачених даним договором (а. с. 28-29).

У відповідності до п. п. 1.2., 2.1., 2.2. договору фінансова допомога надається в безготівковій формі шляхом банківського переказу на поточний рахунок позичальника; допускається надання фінансової допомоги частковими платежами. Датою надання фінансової допомоги є дата здійснення першого платежу як фінансової допомоги на поточний рахунок позичальника. Позикодавець не має права на одержання з позичальника відсотків на суму фінансової допомоги.

Пунктом 3.1. договору сторони передбачили, що повернення фінансової допомоги здійснюється позичальником шляхом банківського переказу на поточний рахунок позикодавця коштів у розмірі суми отриманої фінансової допомоги. Позичальник має право повертати отримані кошти частинами.

У відповідності до п.3.2. договору позичальник зобов’язаний повернути всю суму отриманої фінансової допомоги в строк, зазначений в п.1.1. договору.

Закінчення терміну дії договору не звільняє позичальника від відповідальності за його порушення, а також від обов’язку виконати прийняті на себе відповідно до договору зобов’язання (п. 6.2. договору).

На виконання умов договору позикодавець платіжними дорученнями №1 від 30.06.2011 р., №2 від 01.07.2011 р. перерахував на рахунок позичальника відповідно 13547663,00 грн. та 8025847,00 грн.

Позичальник, в порушення умов договору, свої зобов’язання щодо своєчасного та в повному обсязі повернення суми отриманої фінансової допомоги не виконав, внаслідок чого у ПрАТ "Завод напівпроводників" перед ТОВ спільного українсько-польського підприємства "Ай.Ті.Джі-Інвест" утворилась заборгованість в розмірі 21573510,00 грн., що підтверджується підписаним обома сторонами актом взаєморозрахунків станом на 01.06.2012 р. (а.с.30).

Вказані обставини стали підставою для звернення ТОВ спільного українсько-польського підприємства "Ай.Ті.Джі-Інвест" до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з ПрАТ "Завод напівпроводників" 21573510,00 грн. заборгованості за договором №АТДІ-3/11Д-30 від 22.06.2011 р., 3% річних в сумі 123831,95 грн., інфляційних втрат в сумі 43147,02 грн.

Приймаючи рішення господарський суд позовні вимоги визнав обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та не спростованими відповідачем.

Крім того, суд відмовив відповідачу в задоволенні заяви про надання відстрочки виконання рішення, визнавши його безпідставним та необґрунтованим.

Колегія суддів погоджується з таким висновком господарського суду з огляду на таке.

Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Як вірно встановив місцевий господарський суд, між сторонами виникли зобов'язальні відносини на підставі укладеного договору позики.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Судом першої інстанції встановлено, що платіжні доручення про перерахування позивачем зворотної фінансової допомоги відповідачу на загальну суму 21573510,00 грн. є підтвердженням як самого факту отримання відповідачем грошових коштів, так і погодження ним договору позики, оскільки він не повернув кошти як безпідставно отримані.

Частиною 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. ст. 612 Цивільного кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, а також відсутність доказів виконання відповідачем зобов’язання щодо повернення фінансової допомоги у визначені строки, визнання відповідачем заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд правомірно визнав відповідача таким, що прострочив виконання зобов'язань за договором №АТДІ-3/11Д-30 від 22.06.2011 р.

Положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розрахунки 3% річних та інфляційних втрат є вірними, не суперечать вимогам чинного законодавства та умовам договору, тому позовні вимоги в цій частині правомірно визнані судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд Запорізької області, на виконання приписів ст.111-12 Господарського процесуального кодексу України щодо обов’язковості вказівок, що містяться у постанові касаційної інстанції, вірно встановив, що умовами договору позикодавець погодив можливість дострокового повернення позики, в т.ч. частинами, на розсуд позичальника, без встановлення певного графіка (строків, суми платежів) при тому, що повне повернення позики має відбутись до узгодженого строку – до 10.01.2013 р.

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про те, що умови п.3.1. з п.3.2. договору №АТДІ-3/11Д-30 від 22.06.2011 р. не суперечать вимогам чинного законодавства та чітко виражають волевиявлення сторін.

З рішенням господарського суду першої інстанції погодились сторони.

Відповідач в апеляційній скарзі оскаржує відмову суду в наданні відстрочки виконання рішення на шість місяців. Стосовно тверджень апелянта щодо неправомірної відмови колегія суддів зазначає наступне.

В силу ст. 121 Господарського процесуального кодексу України господарському суду надано право при наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим, за заявою сторони надавати відстрочку або розстрочку виконання рішення у виняткових випадках.

Вирішуючи питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансований стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, які б свідчили про можливість надання відповідачу розстрочки виконання судового рішення.

Відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності( ч. 2 статті 218 Господарського кодексу України).

Згідно п. 7.2. Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17.10.2012 р. за №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.

Відповідачем не надано жодних доказів щодо наявної загрози банкрутства, відсутності коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, а також щодо наявності інших обставин, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим без надання відстрочки.

Обставини, на які відповідач посилається в обґрунтування апеляційних вимог, зокрема, скрутний фінансовий стан, простой підприємства, можливе надходження з вересня 2014 року грошових коштів за контрактом поставки, не можуть вважатись винятковими в розумінні приписів ст. 121 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на наведене та враховуючи, що апеляційна скарга розглядається судом в листопаді 2014 року, тобто в період, коли, як стверджує апелянт виконання оскаржуваного рішення є можливим, колегія суддів вважає висновок господарського суду щодо відхилення клопотання про відстрочення виконання рішення правомірним, а апеляційні вимоги відповідача безпідставними та необґрунтованими.

Відповідно до вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Колегія судів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 09.04.2014 р. у справі №908/1135/13 прийняте при належному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні, в зв’язку з чим, апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 85, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 09.04.2014 р. у справі №908/1135/13 залишити без змін.

Повна постанова підписана 12.11.2014 р.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Черленяк М.І.