Постанова № 41331811, 10.11.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3,inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2014 р. справа № 820/17887/14

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Лук'яненко М.О., розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні суду адміністративну справу за позовом Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області до Ізюмського комунального підприємства теплових мереж про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Ізюмська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Харківській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ізюмського комунального підприємства теплових мереж, в якому просить суд: стягнути з Ізюмського КПТМ податковий борг по податку на додану вартість з розрахункових рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків шляхом стягнення коштів в сумі 1290176,00 грн. на наступні реквізити: розрахунковий рахунок: №31110029700012; отримувач: Ізюмське УДКСУ Харківської області; код: 37283992; банк отримувача: ГУДКСУ в Харківській області; МФО: 851011; код платежу 14010100.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що Ізюмське комунальне підприємство теплових мереж має податковий борг перед бюджетом України по податку на додану вартість у розмірі 1290176,00 грн., який самостійно визначений відповідачем у поданих деклараціях, однак, у встановлений законодавством строк не погашений.

Представник позивача у судове засідання не прибув, надав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив ухвалити рішення, яким позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, надав до суду письмові заперечення, в яких зазначив, що позивачем не наведено доказів вжиття органом податкової служби відповідних заходів, передбачених Податковим кодексом для погашення заборгованості, а податкові вимоги не стосуються податкового боргу, який виник у 2014 році, податкові вимоги №1/27 від 16.01.2004 року та №2/28 від 21.02.2004 року є нелегітимними. А тому, просив у позові відмовити у повному обсязі.

Згідно з ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що Ізюмське комунальне підприємство теплових мереж зареєстроване як юридична особа та взято на податковий облік до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області 26.06.2003 року за реєстраційним номером 04/72 (а.с. 4).

Відповідач має податковий борг перед бюджетом з податку на додану вартість у розмірі 1290176,00 грн., що винник внаслідок несплати в установлений строк грошових зобов'язань, самостійно визначених платником податків у поданих до контролюючого органу деклараціях: №9088458687 від 21.01.2014 року на суму 239015,00 грн., №9008933029 від 20.02.2014 року на суму 198150,00грн., №9013555372 від 17.03.2014 року на суму 51583,00 грн., №9014892142 від 20.03.2014 року на суму 214632,00 грн., №9021705709 від 18.04.2014 року на суму 190243,00 грн., №9034559791 від 18.06.2014 року на суму 151497,00 грн., №9040908133 від 17.07.2014 року на суму 73039,00 грн., №9047917230 від 19.08.2014 року на суму 75735,00 грн., №9053486626 від 18.09.2014 року на суму 96282,00 грн. (а.с. 5-22).

Судом із спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців встановлено, що відповідач є комунальним підприємством та перебуває у власності Ізюмської територіальної громади від імені якої діє Ізюмська міська рада Харківської області (а.с. 32-33).

Згідно п. 87.2. ст. 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до ст. 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

В силу приписів положень статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Відповідно до положень статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Поряд із цим, згідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Суд зазначає, що податкові вимоги № 2/28 від 12.02.2004 року та № 1/27 від 16.01.2004 року не стосуються податкового боргу відповідача, який виник з 2012 року та який позивач просить стягнути, оскільки такі податкові вимоги виставлені у 2004 році (а.с. 23).

З урахуванням викладеного вище, суд доходить до висновку, що матеріали справи не містять доказів здійснення встановлених Податковим кодексом України заходів, які дають право контролюючому органу на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу.

Крім того, статтею 96 Податкового кодексу України встановлений порядок погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації, та комунальних підприємств.

Відповідно до приписів п. 96.2 ст.96 Податкового кодексу України, у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у тому числі казенного підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про: надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків; досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету; ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; виключення платника податків із переліку об'єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України.

Відповідь щодо прийняття одного із зазначених рішень надсилається органу державної податкової служби протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення. У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

Отже, надання дозволу на стягнення з рахунків відповідача коштів є неналежним способом захисту інтересів держави, оскільки законодавством, за умови вжиття всіх заходів встановлених статтею 96 Податкового кодексу України, передбачено стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

Таким чином, з огляду на відсутність доказів вжиття контролюючим органом передбачених Податковим кодексом України заходів погашення податкового боргу та звернення до суду не у спосіб, встановлений законом, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області до Ізюмського комунального підприємства теплових мереж про стягнення податкового боргу - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Суддя Лук'яненко М.О.