Постанова № 41331217, 07.11.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 листопада 2014 року № 826/11382/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії:

головуючого судді - Добрівської Н.А., суддів: Дегтярьової О.В., Іщука І.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1до Антимонопольного комітету України,третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Приватне акціонерне товариство «Київстар»про визнання протиправною бездіяльності, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просив визнати бездіяльності Антимонопольного комітету України протиправною та визнати ПрАТ «Київстар» таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на українському ринку послуг мобільного (рухомого) стільникового зв'язку з 01.01.2012 року.

15 вересня 2014 року позивачем направлено на адресу суду заяву про уточнення позовних вимог (отримано судом 19 вересня 2014 року), в якій, крім іншого уточнив позовні вимоги, виклавши їх у наступній редакції:

- «визнати бездіяльності відповідача протиправною, а Приватне акціонерне товариство «Київстар» /адреса: м. Київ, просп. Червонозоряний, 51, ЄДРПОУ 21673832/ визнати таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на українському ринку послуг мобільного (рухомого) стільникового зв'язку з 01.01.2012 року».

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилається на те, що зі змісту отриманого від відповідача на свій інформаційний запит вбачається невизнання Антимонопольним комітетом України Приватного акціонерного товариство «Київстар» таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на українському ринку послуг мобільного (рухомого) стільникового зв'язку з 01.01.2012 року та засвідчує факт неприйняття відповідачем відповідного рішення з цього приводу, що порушує прав позивача, визначених Законами України «Про доступ до публічної інформації», «Про ціни і ціноутворення» та «Про захист прав споживачів».

В судовому засіданні 24 вересня 2014 року ухвалою суду до участі у справі залучено в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство «Київстар» у зв'язку з чим розгляд справи відкладено для належного повідомлення вказаної особи розгляд справи, вирішення якої по суті може вплинути на права та інтереси ПрАТ «Київстар».

В судові засідання позивач не з'явився, виклавши у заяві про уточнення позовних вимог клопотання про здійснення розгляду справи у його відсутність.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив та просив відмовити у його задоволенні, надавши для приєднання до матеріалів справи письмово викладену позицію по суті заявлених до відповідача вимог.

В судовому засіданні представник третьої особи заперечив проти позову і просив відмовити у його задоволені. 27 жовтня 2014 року від третьої особи надійшли письмові заперечення з викладом обставин і з посиланням на норми законодавства якими обґрунтовується позиція третьої особи.

Ознайомившись з письмово викладеною позицією позивача, заслухавши пояснення представників відповідача і третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 02 липня 2014 року звернувся до Антимонопольного комітету України (далі по тексту - АМК України) з запитом, в якому з посиланням на норми Закону України «Про доступ до публічної інформації» просив надати інформацію щодо того, які ознаки таких, що займають монопольне (домінуюче)становище на ринку мобільного (рухомого) стільникового зв'язку протягом 2012 року та 7 місяців 2013 року мали ПрАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.», ПрАТ «МТС Україна» та ТОВ «Астеліт».

У відповідь на вказаний запит АМК України надано відповідь листом від 08.07.2014р. №142-29/09-6210, в якому було повідомлено інформацію про результати дослідження АМК України ринку послуг рухомого (мобільного) зв'язку. А саме про те, що у 2012 році рухомим (мобільним) зв'язком користувалося 57,76 мли абонентів України, в тому числі:

- ПрАТ «Київстар Дж. Ес. Ем.» - 25,96 млн. абонентів (за даними центру новин за 6 березня 2013 року «Київстар у 2012 році: зростання абонентської бази та споживання послуг, зниження витрат абонентів», які були розміщені на офіційному сайті ПрАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.» станом на дату надання рекомендації, а саме 09.08.2013р.);

- ПрАТ «МТС УКРАЇНА» - 20,7 млн. абонентів (за даними прес-релізу за 20 березня 2013 року «Фінансові результати групи МТС», який був розміщений на офіційному сайті ПрАТ «МТС УКРАЇНА» станом на дату надання рекомендації, а саме 09.08.2013);

- ТОВ «Астеліт» - 11,1 млн. абонентів (за даними прес-релізу за 22 лютого 2013 року «life оголошує результати 2012 року та 4 кварталу: стабільне зростання фінансових показників», який був розміщений на офіційному сайті ТОВ «Астеліт» станом на дату надання рекомендації, а саме 09.08.2013).

Отже, частка операторів рухомого (мобільного) зв'язку за кількістю абонентів у 2012 році відповідно становила: ПрАТ «Київстар Дж. Ес. Ем.» - 44,94 відсотка, ПрАТ «МТС УКРАЇНА» - 35,84 відсотка, ТОВ «Астеліт» - 19,22 відсотка.

Відповідно до абзацу другого частини п'ятої статті 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» монопольним (домінуючим) вважається становище кожного з кількох суб'єктів господарювання, якщо стосовно них виконуються такі умови: сукупна частка не більше ніж трьох суб'єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 50 відсотків, а отже становище ПрАТ «Київстар Дж. Ес. Ем.», ПрАТ «МТС УКРАЇНА», ТОВ «Астеліт» на ринку послуг рухомого (мобільного) зв'язку протягом 2012 року та 7 місяців 2013 року мало ознаки монопольного (домінуючого).

Представник відповідача зазначив про те, що на підставі зазначених даних з урахуванням положень статті 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» АМК України було зроблено висновок щодо наявності ознак колективної монополії цих суб'єктів господарювання (а саме, ПрАТ «Київстар Дж. Ес. Ем.», ПрАТ «МТС УКРАЇНА», ТОВ «Астеліт»).

Надаючи правову оцінку заявленим позивачем вимог з урахуванням викладених ним обставин, а також заперечень відповідача і третьої особи, суд враховує наступне.

У відповідності до частин 4, 5 статті 4 Закону України «Про захист економічної конкуренції» від 11 січня 2001 року №2210-III (у відповідній редакції) державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів суб'єктів господарювання та споживачів від його порушень здійснюються органами Антимонопольного комітету України. Органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов'язані сприяти Антимонопольному комітету України у здійсненні його повноважень у сфері підтримки й захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму та контролю за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції.

Повноваження Антимонопольного комітету України у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції визначені у статті 7 Закону України «Про антимонопольний комітет України» від 26.11.1993 року за №3659-ХІІ (тут і далі в редакції на день виникнення спірних правовідносин), серед яких: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами (п.1 ч.1 ст.7); приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції (п.2 ч.1 ст.7); проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження) (п.11 ч.1 ст.7).

Згідно частини 4 статті 7 Закону України «Про антимонопольний комітет України» здійснення іншими органами державної влади повноважень Антимонопольного комітету України, передбачених пунктами 1 - 4 і 11 частини першої, пунктами 1, 2 і 4 частини другої, пунктами 11 - 13, 15 і 16 частини третьої цієї статті, не допускається.

За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо прийняття рішення за наслідками проведених досліджень ринку щодо визначення становище суб'єкта господарювання, в тому числі монопольного (домінуючого) належить до виключної компетенції Антимонопольного комітету України, тобто є дискреційними повноваженнями відповідача, а саме, повноваженням, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Відтак, підстави для зобов'язання відповідача визнати Приватне акціонерне товариство «Київстар» таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на українському ринку послуг мобільного (рухомого) стільникового зв'язку з 01.01.2012 року у суду відсутні.

Щодо посилань позивача в позовній заяві та поданих до неї уточненнях на порушення його прав, визначених у Законах України «Про доступ до публічної інформації», «Про ціни і ціноутворення» та «Про захист прав споживачів» колегія вважає за доцільне вказати на наступне.

Відповідно до ст.11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

При цьому, суд може обрати інший, ніж зазначив позивач, спосіб захисту порушеного права, і не може визначити інший, - ніж визначив законодавець. Тобто, обираючи спосіб захисту (відновлення) порушеного права фізичної чи юридичної особи, суд виходить з тих повноважень відповідача (окрім дискреційних), якими він наділений.

Як вже зазначалось судом, визначення обсягу вимог, що підлягають судовому захисту є диспозитивним правом позивача, який самостійно обирає підстави, з якими він пов'язує виникнення у нього права на звернення до суду і для задоволення його вимог. Адміністративний суд під час прийняття постанови вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються і яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин (ч.1 ст.161 КАС України).

При цьому, жодних доводів щодо порушення відповідачем положень закріплених у Законах України «Про доступ до публічної інформації», «Про ціни і ціноутворення» та «Про захист прав споживачів» позивачем не наведено, що позбавляє суд можливості перевірити їх обґрунтованість і здійснити захист прав позивача (в разі встановлення факту їх порушення) у правовідносинах, які регулюються даними Законами.

Відповідно до п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на встановлені у справі обставини та положення законодавства в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, враховуючи відсутність інших доводів позивача на обґрунтування даних позовних вимог, суд вважає вимоги позивача недоведеними, а позов таким, що не підлягає задоволенню з наведених вище підстав.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат відповідача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) відповідно з частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України стягненню з позивача не підлягають.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.69-71, 94, ч. 6ст.128, 158-163, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Антимонопольного комітету України, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Приватне акціонерне товариство «Київстар» про визнання протиправною бездіяльності відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, визначені ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Н.А. ДобрівськаСудді: О.В. Дегтярьова І.О. Іщук