Постанова № 41331012, 06.11.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2014 року № 813/4089/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Косів М.Б.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому з асіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом Бориславського міського центру зайнятості до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Бориславський міський центр зайнятості звернувся до суду з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, в якому просить скасувати постанову від 22.05.2014 року про накладення штрафу в розмірі 680 грн. та визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню частково, а саме: наданню бланка приватному підприємцю ОСОБА_2 форми Ф-18-0.

Позовні вимоги мотивує тим, що постанова про накладення штрафу від 22.05.2014 року ВП №42628310 винесена без врахування обставин, що впливають на можливість виконання судового рішення, а тому є незаконною та підлягає скасуванню. Вважає, що державним виконавцем необґрунтовано накладено штраф, оскільки позивачем самостійно виконано в строку рішення суду та надіслано ОСОБА_2 бланк №3-ПН та супровідним листом №494/07 від 31.03.2014 року повідомлено факт невиконання судового рішення в цілому, а саме: надання бланка Ф-18, так як цей бланк не використовується та не є затвердженим документом Міністерства соціальної політики України.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала з мотивів, вказаних в позовній заяві, просила позов задовольнити.

Відповідач заперечень на позов, витребувані судом докази не надав, явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив. Суд вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи з його участю та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів, а тому вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача відповідно до положень ст. 128 КАС України.

Заслухавши думку представника позивача, з'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення, мотивуючи це наступним.

На виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області перебував виконавчий лист №2а-5771/09/1370, виданий 11.12.2013 року Львівським окружним адміністративним судом про зобов'язання Бориславського міського центру зайнятості видати приватному підприємцю ОСОБА_2 бланки №3-ПН та Ф-18-о.

Постановою державного виконавця від 25.03.2014 року відкрито виконавче провадження по виконанню вказаного виконавчого листа та боржнику надано строк для самостійного виконання рішення до 31.03.2014 року.

31.03.2014 року супровідним листом №494/07 Бориславський міський центр зайнятості надіслав ОСОБА_2 бланк форми №3-ПН, а також повідомив, що бланки форми Ф-18-0 не використовуються в Бориславському міському центрі зайнятості.

Оскільки у встановлений термін рішення суду боржником виконано не повністю, а саме: не видано бланк форми Ф-18-0, то державним виконавцем 22.05.2014 року винесено постанову про накладення штрафу, якою на боржника - Бориславський міський центр зайнятості накладено штраф в сумі 680 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Відповідно до вимог статті 129 Конституції України обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства, а згідно з ст.ст. 7, 14 КАС України - принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах.

Відповідно до ст.ст. 255, 258 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. За кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, видається один виконавчий лист. Якщо судове рішення ухвалено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, суд має право видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину судового рішення треба виконати за кожним виконавчим листом.

Підстави та процедура відкриття виконавчого провадження регламентуються Законом України "Про виконавче провадження" у редакції, що діє з 09.03.2011 року.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження та їх клопотання, має право в т.ч. одержувати необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки, іншу інформацію; звертатися до органу, який видав виконавчий документ, за роз'ясненням рішення, порушувати клопотання про встановлення чи зміни порядку і способу виконання, відстрочку та розстрочку виконання рішення; вимагати від службових осіб боржників юридичних осіб відомості та пояснення по фактах невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи інших порушень вимог законодавства про виконавче провадження.

Згідно ч. 1 ст. 89 цього ж Закону України, у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, державний виконавець виносить постанову про накладення на боржника юридичну особу штраф у розмірі від сорока до шістдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк для виконання.

Виходячи з вищевикладеного, для прийняття рішення щодо застосування санкцій, передбачених частиною першою статті 89 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець повинен встановити два факти: по-перше, що судове рішення не виконано, по-друге, що рішення суду не виконано без поважних на те причин.

Посилання позивача на поважні причини невиконання рішення в частині невидачі бланка форми Ф-18-0 не доведені суду у встановленому порядку належними доказами, а твердження про те, що такий бланк не використовується та не є затвердженим документом Міністерства соціальної політики України суд не бере до уваги, оскільки в матеріалах справи міститься супровідний лист від 08.08.2014 року №1172/07 про надіслання ОСОБА_2 (після винесення постанови про накладення штрафу) бланка форми Ф-18-0, що свідчить про те, що такий використовується в діяльності позивача.

Що стосується позовної вимоги щодо визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню частково, а саме: наданню бланка приватному підприємцю ОСОБА_2 форми Ф-18-0, то суд зазначає, що, відповідно до ст. 259 КАС України, суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню та суд ухвалою визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Тобто, наведене свідчить про те, що питання про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню не може вирішуватись постановою суду, а для цього подається відповідна заява та виноситься ухвала суду.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За наведених обставин, державний виконавець при винесенні спірної постанови про накладення штрафу ВП №42628310 від 22.05.2014 року діяв в межах наданих йому повноважень, на підставі та у спосіб, передбачені законом. Відтак, достатніх та обґрунтованих підстав для скасування такої постанови немає, тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати у формі судового збору зі сторін не належить стягувати.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 86, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Суддя Р.М. Брильовський

Повний текст постанови виготовлений 11.11.2014 року.