Постанова № 41330977, 29.10.2014, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2014 року Справа № П/811/2904/14

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравчук О.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Іноземного підприємства "АЙ ЕР ЕС" у формі товариства з обмеженою відповідальністю

до відповідача - Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

про визнання протиправним та скасування наказу та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

До Кіровоградського окружного адміністративного суду звернулося Іноземне підприємство "АЙ ЕР ЕС" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі - позивач) з адміністративним позовом до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі - відповідач), у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати Наказ №383 від 10 червня 2014 року про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ІП "АЙ ЕР ЕС" у формі ТОВ;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003631500 від 24 червня 2014 року.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що спірний наказ є протиправним, оскільки на запит податкового органу про надання інформації та її документального підтвердження від 14 лютого 2014 року №1200/10/11-27-22-4-38 ІП "АЙ ЕР ЕС" у формі ТОВ надало відповідь із усіма супроводжуючими бухгалтерськими документами. При цьому, за результатами перевірки, провеженої на підставі зазначеного Наказу, податковим органом неправомірно зроблено висновок про безтоварність господарських операцій позивача з його контрагентом - ТОВ „Ніколейд", а відтак - протиправно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

У судовому засіданні представниками позивача вимоги позову підтримано у повному обсязі.

Відповідачем до суду подано заперечення на позовну заяву, за якими позов ним не визнається у повному обсязі. Такі заперечення мотивовано тим, що позаплановою перевіркою Іноземного підприємства "АЙ ЕР ЕС" у формі товариства з обмеженою відповідальністю по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ "Ніколейд" виявлено укладення позивачем угод з вищезазначеним контрагентом без мети настання реальних наслідків та, як наслідок, безпідставне включення до складу податкового кредиту сум ПДВ. Вважаючи угоди, укладені позивачем із його контрагентом безтоварними, відповідач наполягає на правомірності оскарженого позивачем податкового повідомлення-рішення та заперечує проти позову (а.с.61-63).

Водночас, представник відповідача просив суд розглядати справу без його участі за наданими документами (а.с.112).

Так само, представники позивача просили суд здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження (а.с.143).

Розглянувши у письмовому провадженні подані представниками сторін документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно і неупереджено оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Іноземне підприємство "АЙ ЕР ЕС" у формі товариства з обмеженою відповідальністю зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради 09 лютого 2008 року (а.с.52) та з того часу перебуває на обліку у податковому органі як платник податків (а.с.87).

14 лютого 2014 року Світловодською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області було направлено позивачеві запит про надання пояснень та їх документального підтвердження щодо господарських взаємовідносин ІП "АЙ ЕР ЕС" у формі ТОВ із ТОВ „Ніколейд".

У матеріалах справи міститься копія відповіді позивача від 25 лютого 2014 року на вищезазначений запит, у якій зазначено, зокрема, про направлення до податкового органу копій витребуваних документів за взаємовідносинами з ТОВ „Ніколейд" (а.с.14).

Разом з тим позивач не надав до суду доказів направлення такого листа з відповідними додатками відповідачеві. Не підтверджено отримання відповіді на такий запит у строк, встановлений підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, і податковим органом.

Як наслідок, 10 червня 2014 року, на підставі підпункту 78.1.1 статті 78 Податкового кодексу України, начальником Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області було винесено наказ №383 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ІП "АЙ ЕР ЕС" у формі ТОВ (а.с.15).

Надаючи правову оцінку позовним вимогам позивача про визнання протиправним та скасування зазначеного Наказу, суд виходить з такого.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Підпунктом 78.1 статті 78 ПК України передбачено підстави проведення документальних позапланових перевірок.

Так, зокрема, документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту (підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України).

За змістом пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

Частиною другою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Так, згідно позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 24 грудня 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Foods and Goods L.T.D." до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, третя особа - Державна податкова адміністрація в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Тобто, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Вищий адміністративний суд України в постанові № К/800/29102/13 від 19.12.2013 року зазначив, що позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Судом встановлено, що 11 червня 2014 року на підставі вищевказаного наказу та направлення від 11 червня 2014 року №000539, посадовими особами Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Іноземного підприємства "АЙ ЕР ЕС" у формі товариства з обмеженою відповідальністю з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Ніколейд" за травень 2013 року (а.с.17-18).

Отже, позивач допустив посадових осіб відповідача до проведення перевірки, не використавши своє право недопуску посадових осіб до проведення перевірки, що, в свою чергу, виключає наявність підстав для задоволення позовних вимог ІП "АЙ ЕР ЕС" у формі ТОВ про визнання протиправним та скасування Наказу Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області №383 від 10 червня 2014 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

За результатами перевірки податковим органом було складено Акт документальної позапланової виїзної перевірки від 12 червня 2014 року №250/2200/35615781, згідно якого контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем: пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України №2755-ІV від 02.12.2010 року, в результаті чого завищено податковий кредит за травень 2013 року в сумі 8975,10 грн (а.с.17-33).

На підставі висновків вказаного Акта перевірки податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення від 24 червня 2014 року №0003631500, яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 8975,10 грн. (а.с.34).

Як вбачається матеріалів справи, оскаржене податкове повідомлення-рішення базується на висновках акту перевірки про завищення позивачем податкового кредиту в результаті безпідставного формування такого кредиту у травні 2013 року за господарськими операціями з ТОВ „Ніколейд", які, на думку податкового органу, не мали реального характеру.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У свою чергу, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: 1) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; 2) придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

З аналізу наведених правових норм у їх системному зв'язку, суд дійшов висновку, що необхідною умовою для правомірності формування податкового кредиту є фактичне здійснення господарської операції платником податків.

У свою чергу, фактичне здійснення господарської операції платником податків посвідчується, зокрема, належно оформленими податковими накладними та іншими первинними бухгалтерськими документами.

Виходячи з викладеного, суд вважає за необхідне дослідити правомірність формування позивачем податкового кредиту, включення відповідних сум до бюджетного відшкодування по взаємовідносинах контрагентом ТОВ "Ніколейд" у розрізі фактичного здійснення відповідних господарських операцій.

Судом встановлені такі обставини.

Основними видами діяльності Іноземного підприємства "АЙ ЕР ЕС" у формі товариства з обмеженою відповідальністю за КВЕД є, зокрема, будівництво житлових і нежитлових будівель (41.20), ремонт і технічне обслуговування електричного устаткування (33.14).

Згідно ліцензії Серії АВ №514133 Державно архітектурно-будівельної інспекції України видом господарської діяльності ІП "АЙ ЕР ЕС" у формі ТОВ є провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури; строк дії ліцензії - з 22 квітня 2010 року по 22 квітня 2013 року; дозволений вид робіт - будівельні та монтажні роботи, зведення несучих та огороджувальних конструкцій будівель і споруд (а.с.12-123).

19 серпня 2010 року між ІП "АЙ ЕР ЕС" у формі ТОВ (генпідрядник) та ТОВ "Інвестиційна будівельна компанія "Панорама" (замовник) було укладено договір генпідряду №190810, за змістом якого генпідрядник в межах договірної ціни зобов'язується власними і залученими силами та засобами виконати усі передбачені замовленнями роботи з будівництва 162(54)-х квартирного житлового будинку по вул.9-го Січня 98, м. Світловодськ Кіровоградської області, у встановлений строк здати об'єкт замовнику, а замовник, у свою чергу, зобов'язується прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх (а.с.90-96).

У свою чергу, з метою своєчасного та повного виконання договірних зобов'язань за вказаним договором 01 травня 2013 року позивачем було укладено договір субпідряду №05/01 з ТОВ "Ніколейд" (субпідрядник), за змістом якого генеральний підрядник доручає, а субпідрядник зобов'язується виконати роботи з будівництва 162(54)-х квартирного житлового будинку по вул. 9-го Січня 98, м. Світловодськ в сі 1-5 згідно проекту (шифр 7633-1), розробленого ПАТ "Кіровоградський інститут "Міськбудпроект". Генеральний субпідрядник зобов'язується прийняти та оплатити якісно виконані будівельні роботи, зазначені в договорі (а.с.88-89).

На виконання договірних зобов'язань за вказаним договором субпідряду ТОВ "Ніколейд" у травні 2013 року виконало будівельні роботи.

Факт виконання робіт за вищезазначеним договором субпідряду підтверджується наявними у матеріалах справи податковою накладною від 15 травня 2013 року №169 (а.с.105), довідкою вартості виконаних робіт (а.с.101), актом прийняття виконаних будівельних робіт (а.с.102-103), а також розрахунком загальновиробничих витрат (а.с.98-100) на загальну суму 53850,60 грн. (із них ПДВ - 8975,10 грн.)

Крім того, на посвідчення факту здійснення будівельних робіт, позивач надав до суду фотографічні знімки та витяг із загального журналу робіт (а.с. 130-142).

Судом встановлено також, що розрахунок за надані послуги ІП "АЙ ЕР ЕС" у формі ТОВ здійснювало у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок контрагента (а.с.106-108).

Системний аналіз вищезазначених правових норм, дослідження наявних в матеріалах справи договору, податкової накладної, актів здачі-прийняття виконаних робіт свідчать про те, що документи, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, відповідають критеріям первинного документу, а відтак - дії позивача щодо формування податкового кредиту є правомірними. Подані позивачем банківські документи, за якими здійснювалася оплата товарів та послуг, є достовірними доказами виконання контрагентом позивача зобов'язань, обумовлених договорами підряду.

Даючи правову оцінку наведеним доказам, суд вважає, що ними підтверджується реальний характер господарських операцій ІП "АЙ ЕР ЕС" у формі ТОВ та ТОВ "Ніколейд", а відтак - і правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Крім того, суд вважає за необхідне наголосити, що при перевірці позивача податковим органом не було взято до уваги первинні бухгалтерські документи ІП "АЙ ЕР ЕС" у формі ТОВ, а висновки про безтоварність господарських операцій позивача зумовлені відомостями про недостовірність даних, відображених його контрагентом - ТОВ "Ніколейд" у податковій звітності. Такі висновки податкового органу суперечать загальноправовим принципам. При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

За приписами частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Водночас, відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Однак, у дані справі відповідач не довів правомірності свого рішень.

Викладене вище дає підстави вважати, що позивачеві було протиправно донараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість, а тому суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскарженого повідомлення-рішення.

Згідно частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивачем документально підтверджена сплата судового збору в розмірі 73,08 грн за вимоги немайнового характеру та 182,70 грн. - за позовні вимоги майнового характеру. Відтак, сума судового збору 182,70 грн. пропорційно до задоволених вимог підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь ІП "АЙ ЕР ЕС" у формі ТОВ.

Керуючись статтями 2, 17, 71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області №0003631500 від 24 червня 2014 року, яким Іноземному підприємству "АЙ ЕР ЕС" у формі товариства з обмеженою відповідальністю зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 8975,10 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Присудити Іноземному підприємству "АЙ ЕР ЕС" у формі товариства з обмеженою відповідальністю судовий збір у розмірі 182,70 грн (сто вісімдесят дві гривні, сімдесят копійок) з Державного бюджету України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд в десятиденний строк з дня отримання копії цієї постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.В. Кравчук