Постанова № 41330973, 28.10.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2014 року 810/5700/14

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Головенко О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНІ ТРАНС СЕРВІС» до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕНІ ТРАНС СЕРВІС» (надалі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (надалі - відповідача) та просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення № 0008691501/1925, № 0008711501/1926 та № 0008701501/1927 від 09.07.2014.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що відповідачем було проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток та встановлено порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток протягом строків, визначених п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), та винесено спірні податкові повідомлення - рішення, однак позивач з даним порушенням не згоден, оскільки самостійно визначене податкове зобов'язання сплачено ним у строки, визначенні чинним податкових законодавством. Вважає, що причиною встановлення хибних висновків податковим органом є помилково перерахована сума коштів до державного бюджету на не вірний розрахунковий рахунок.

Зазначає, що звертались до відповідача щодо перерахунку коштів в сумі, що сплачена на розрахунковий рахунок 31116165700450 згідно з платіжним дорученням № 63 від 11.03.2014 за призначенням платежу «податок на прибуток за 2013 рік» в сумі 393 270,00 грн. зарахувати на розрахунковий рахунок 31119009700450, однак відповіді на дане звернення не отримали.

На думку позивача податковий орган дійшов не вірних висновків щодо порушення ним термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання та, як наслідок, виніс неправомірні податкові повідомлення - рішення.

Представник позивача подав суду клопотання про розгляд справи у його відсутності в порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судовому засіданні не з'явився. Подав через канцелярію суду письмові заперечення проти позову та просив справу розглядати у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідків чи експертів.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на підставі п. 1, 3 ст. 10 Закону України від 04.12.1990 № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 та п. 75.1 ст. 75 ПК України у приміщенні податкового органу було проведено камеральну перевірку позивача за звітний податковий період 2013 року, про що складено акт перевірки від 17.06.2014 № 1619/1503/32932003.

Вказаною перевіркою було встановлено, що платник порушує терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток протягом строків, визначених п. 57.1 ст. 57 ПК України, а саме зазначає, що ТОВ «РЕНІ ТРАНС СЕРВІС» самостійно визначене грошове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 21 000,00 грн., 10 000,00 грн., 29 238,03 грн., 42 389,70 грн., що після арифметичного підрахунку складає загальну суму 102 627,73 грн.

На підставі вказаного акту щодо проведення камеральної перевірки відповідачем були винесені спірні податкові повідомлення - рішення.

Не погоджуючись з даними рішеннями ТОВ «РЕНІ ТРАНС СЕРВІС» звернулось до суду з вказаним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 20.1.4 п. 2.1 ст. 20 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Згідно п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з податкової декларації, що подана 03.03.2014 позивачем було самостійно визначено суду грошового зобов'язання з податку на прибуток за 2013 рік в розмірі 393 270,00 грн.

На виконання вищевказаної норми ПК України дана сума податкового зобов'язання була сплачена 11.03.2014 до Державного бюджету України, тобто в останній день граничного строку.

Однак, у той самий день позивачем було встановлено, що вказана сума грошового зобов'язання була перерахована не на той розрахунковий рахунок, у зв'язку з чим ТОВ «РЕНІ ТРАНС СЕРВІС» звернувся до податкового органу з відповідним листом з проханням зарахувати помилкового перераховані кошти на інший розрахунковий рахунок.

Відповідь на звернення позивач не отримав та зарахування було проведена 17.03.2014, у зв'язку з чим кількість днів затримки сплати податку на прибуток за 2013 рік склала 6 календарних днів.

На підставі п. 126.1 ст. 126 ПК України позивачем було самостійно вирахувано суму штрафу, яка в подальшому була б податковим органом нарахована до сплати.

Сума штрафу, яка підлягає сплаті 39 327,00 грн.

Частково вказана сума, а саме в розмірі 31 000,00 грн. була сплачена 17.04.2014 та 08.05.2014 сплачена у вигляді податку на прибуток за 2013 рік, що підтверджується банківськими виписками, що додаються.

Після того як позивачем було отримано акт камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток № 619/1503/32932003 від 17.06.2014 та податкові повідомлення - рішення, складені відповідачем на підставі цього акту перевірки, з'ясувалося, що дані, які вказані в цих документах, не відповідають даним поданої позивачем податкової декларації з податку на прибуток за 2013 рік, у зв'язку з чим позивач розпочав процедуру оскарження у адміністративному порядку.

Судом встановлено, що відповідно до податкового повідомлення - рішення №0008711501/1926 від 09.07.2014 позивачу нараховано до сплати штраф у розмірі 20% у сумі 58 476,06 грн., у зв'язку з порушенням граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства в розмірі 29 2380,30 грн. на 32 календарних дні.

Як вбачається з розрахунку штрафної санкції, а також з листа за вих. № 1931/10/1037/1503/34 від 04.07.2014 про розгляд заперечення до акту перевірки від 17.06.2014 № 1619/1503/32932003, відповідачем проведено камеральну перевірку за звітний податковий період 2013 року на підставі наступної податкової звітності:

податкова декларація з податку на прибуток підприємства щодо своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання визначеного в декларації за 2013 рік та грошового зобов'язання визначеного по повідомленню - рішенню № 0000212301-0 від 04.03.2009.

З наявних матеріалів справи судом встановлено, що 04.03.2009 відповідачем було складено додаткове повідомлення - рішення № 0000212301/0/1994 на підставі якого позивачу, визначено було суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 351 000,00 грн.

Вказане податкове повідомлення - рішення оскаржувалося позивачем в судовому порядку. Не дивлячись на той факт, що податкове повідомлення - рішення в судовому порядку не було скасоване, відповідач не вчиняв жодних дій з 28.03.2011 (дата прийняття постанови Київським апеляційним адміністративним судом у справі № 2-а-547/10/1070) щодо стягнення податкового боргу і тільки 06.05.2014 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу. Проте ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.06.2014 у справі № 810/2803/14 позовна заява залишена без розгляду з підстав пропуску податковим органом строку стягнення податкового боргу.

27.06.2014 відповідачем було повторно подано адміністративний позов до Київського окружного адміністративного суду про стягнення податкового боргу, але позовну заяву 15.07.2014 було залишено без розгляду також з підстав пропуску податковим органом строку для стягнення податкового боргу. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2014 ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 15.07.2014 у справі № 810/3922/14 залишено без змін.

Так, згідно ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Статтею 255 КАС України встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Тобто, судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлений факт того, що даний податковий борг с безнадійним, що в свою чергу тягне за собою обов'язок податкового органу відповідно до ст. 101 ПК України та Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №577, списати його.

Слід зазначити, що відповідач не належно виконує обов'язок, покладений на нього чинним законодавством України, не списуючи цей безнадійний борг та включає його до розрахунків штрафних санкцій за результатами проведення камеральної перевірки.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 113.3 ст. 113 ПК України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Застосування за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), не передбачених цим Кодексом та іншими законами України, не дозволяється.

Судом встановлено, що позивачем було самостійно визначено суму грошового зобов'язання та в останній день, саме 11.03.2014 граничного строку сплати даного зобов'язання перераховано кошти до Державного бюджету про, що свідчить відповідне платіжне доручення, що додане позивачем до матеріалів справи, однак зарахування відбулись на помилкового визначений розрахунковий рахунок.

17.03.2014, тобто через 6 календарних днів кошти потрапили на належний розрахунковий рахунок податкового органу.

На думку суду податковим органом безпідставно були нараховані спірні податкові повідомлення - рішення, оскільки відповідно до п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Однак, ч. 2 ст. 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 КАС України. З цього випливає обов'язок сторін доказувати факти (обставини). Цей обов'язок у рівній мірі покладається на обох сторін. Кожна сторона повинна доказати факти, на які вона посилається.

Водночас в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд звертає увагу на те, що зазначене положення поширюється на доказування лише правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності), а не будь-яких обставин. Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України встановлено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Дані приписи закону відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не виконано. 28.10.2014 через канцелярію суду представником податкового органу були подані письмові заперечення, однак будь - яких конкретних посилань на норми закону або надання своєї правової позиції щодо спростування доводів позивача суду не надав.

Письмові заперечення податкового органу є лише відображенням акту камеральної перевірки від 17.06.2014 № 1619/1503/32932003.

Виходячи з системного аналізу вищезазначених приписів податкового законодавства, суд вбачає відсутність підстав для нарахування податкових зобов'язань позивачу, у вигляді спірних податкових повідомлень - рішень.

За наведених обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд -

п о с т а н о в и в:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області № 0008691501/1925, № 0008711501/1926 та № 0008701501/1927 від 09.07.2014.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНІ ТРАНС СЕРВІС» судовий збір в сумі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Головенко О.Д.