Постанова № 41330875, 12.11.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2013 р. справа № 804/13895/13-а

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Прудника С.В.

при секретарі судового засідання Трайдук С.В.

за участю представників сторін:

позивача Шингур К.М.

відповідача Данилевської Т.М.

третьої особи Мосіної М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом відділу культури, туризму, національностей та релігій Васильківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державна фінансова інспекція у Дніпропетровській області про визнання дій незаконними, визнання незаконною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору, визнання незаконною та скасування постанови про накладення штрафу, -

ВСТАНОВИВ :

22.10.2013 р. відділ культури, туризму, національностей та релігій Васильківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області звернувся з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державна фінансова інспекція у Дніпропетровській області, у якому просить суд (а.с. 2-4, 37-39):

- визнати дії державного виконавця Данилевської Т.М. незаконними;

- витребувати у Відділу культури, туризму, національностей та релігій Васильківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області та визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист по справі № 2а-14951/10/0470;

- визнати незаконною та скасувати постанову старшого державного виконавця від 15.10.2013р. про стягнення з боржника виконавчого збору;

- визнати незаконною та скасувати постанову старшого державного виконавця від 15.10.2013р. про накладення штрафу;

- зобов'язати Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області закрити виконавче провадження по даній справі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.10.2014 р., після усунення недоліків позовної заяви, за даним позовом відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні (а.с. 1).

У ході розгляду справи, 12.11.2013 р. позивачем була надано до суду заяву про уточнення позовних вимог, та внесення змін до предмету позову (а.с. 146-148), яка прийнята судом. У зазначеній заяві позивач виклав позовні вимоги наступним чином:

- визнати дії державного виконавця Данилевської Т.М. незаконними;

- визнати незаконною та скасувати постанову старшого державного виконавця від 15.10.2013р. про стягнення з боржника виконавчого збору;

- визнати незаконними та скасувати постанови старшого державного виконавця від 15.10.2013р., від 04.11.2013р. про накладення штрафу;

- зобов'язати Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області закрити виконавче провадження по даній справі.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 15.10.2013 р. державним виконавцем відповідача винесена постанова про накладення штрафу у сумі 680,00 грн. відповідно до положень ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження». Позивач зазначає, що поважною причиною для невиконання вимог виконавчого листа по справі № 2а-14951/10/0470 є істотна різниця у сумі майнової шкоди, яку стягувач змінював двічі. Про цей факт листом було повідомлено державного виконавця, проте, ним це не було враховано, як поважна причина невиконання виконавчого листа. Крим того, 15.10.2013 р. державним виконавцем відповідача винесена постанова про стягнення з позивача виконавчого збору, яку позивач також вважає протиправною з огляду враховуючи положення ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем не вірно розраховано розмір суми виконавчого збору, який підлягає стягненню, адже рішення суду, яке виконується носить майновий характер, тому у даному випадку стягненню з боржника-позивача підлягає судовий збір у розмірі 10% від суми, яка підлягає стягненню, а не у розмірі 80 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Позивач також наполягає на тому, що виконавчий виконавчого листа по справі № 2а-14951/10/0470 є таким, що не підлягає виконанню, а виконавче провадження підлягає закриттю.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надав до суду заперечення проти позову (а.с. 73-79), у яких просив у задоволенні адміністративного позову відмовити посилаючись на те, що позивач не виконав у добровільному порядку у строк встановлений у постанові про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа по справі № 2а-14951/10/0470, державний виконавець неодноразово звертався із вимогами до боржника-позивача. У зв'язку із невиконанням у добровільному порядку, на підставі положень Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем було застосовано до боржника-позивача штраф за невиконання виконавчого документу та прийнято постанову про стягнення виконавчого збору. Під час прийняття оскаржуваних рішень, державний виконавець діяв у межах наданих йому повноважень.

Представник третьої особи у судовому засіданні проти позову заперечував та зазначив, що оскаржувані постанови та дії державного виконавця, вчинені під час примусового виконання виконавчого листа по справі № 2а-14951/10/0470 вчинені відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Враховуючи пояснення представника позивача, викладені у позовній заяві, враховуючи позицію відповідача та третьої особи, викладені у письмових запереченнях, дослідивши всі матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. ст. 69 - 72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок та умови примусового виконання рішень встановлений Законом України «Про виконавче провадження».

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються нормами Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999р. за № 606-XIV.

Закон України "Про виконавче провадження" визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Відповідно до положень частин 1, 2 статті 17 Закону № 606 примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.

Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Статтею 11 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно із п.1 ч.1 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

На виконанні у відділі примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області перебуває виконавче провадження № 36012315 (а.с. 80) з примусового виконання виконавчого листа по справі № 2а-14951/10/0470, виданого 19.12.2012 р. Дніпропетровським окружним адміністративним судом, про зобов'язання Відділ культури і туризму Васильківської районної державної адміністрації виконати вимоги від 22.06.2010 року № 04/481 на суму 6 096, 05 грн., а саме:

- в повному обсязі відшкодувати незаконне списання запасних частин на загальну суму 3 952, 00 грн., в тому числі шляхом претензійно-позовної роботи та стягнення з винних осіб у порядку та розмірах, встановлених законодавством;

- в повному обсязі відшкодування незаконне списання бензину на суму 765,05 грн., в тому числі шляхом проведення шляхом проведення претензійно-позовної роботи та стягнення з винних осіб у порядку та розмірах, встановлених законодавством;

- в повному обсязі відшкодувати незаконне списання матеріальних цінностей на суму 1 379,00 грн., в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи та стягнення з винних осіб у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

На підставі наданої на вимогу суду копії виконавчого провадження № 36012315 судом встановлено наступне:

- 04.01.2013 р. до відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області від Державної фінансової інспекції у Дніпропетровській області надійшла заява про примусове виконання виконавчого листа № 2а-14951/10/0470, виданого 19.12.2012 р. Дніпропетровським окружним адміністративним судом разом із доданими до неї документами (а.с. 81-93);

- 10.01.2013 р. старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Данилевською Т.М. було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2а-14951/10/0470, у якій встановлено строк добровільного виконання виконавчого документа боржником - до 16.01.2013 р. та попереджено боржника - Відділ культури і туризму Васильківської районної державної адміністрації, що у разі ненадання боржником до відділу протягом 7-ми днів документального підтвердження виконання вимог виконавчого документа буде розпочато примусове виконання рішення зі стягнення з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних із провадженням виконавчих дій (а.с. 94);

- 24.01.2013р. від Відділу культури і туризму Васильківської районної державної адміністрації до Відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області надійшов лист від 23.01.2013р. за № 15/07-13, у якому боржник зазначив, що зобов'язується сплатити суму боргу у повному обсязі, до листа було додано графік погашення заборгованості, відповідно до якого боржник зазначив про сплату суми боргу у розмірі 6095,05 грн. на три роки із помісячної сплатою 200,00 грн. (а.с. 95-96);

- 28.01.2013р. від Відділу культури і туризму Васильківської районної державної адміністрації до Відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області надійшов лист від 29.01.2013р., у якому боржник зазначив, що 29.01.2013р. боржником подано апеляційну скаргу на рішення суду, на виконання якого видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження, до листа додано копія апеляційної скарги (а.с. 98-100);

- боржник - Відділ культури і туризму Васильківської районної державної адміністрації звернувся до Васильківського районного суду Дніпропетровської області із цивільним позовом до ОСОБА_4, третя особа: Контрольно-ревізійне управління в Дніпропетровській області, про відшкодування матеріальної шкоди, який ухвалою від 11.07.2011р. судом залишено без розгляду; зазначену ухвалу скасовано ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12.03.2014р., справу повернено до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті (а.с. 106);

- старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Данилевською Т.М. надіслано боржнику вимогу у порядку ст.ст. 5,11,89 Закону України «Про виконавче провадження» (лист за № 23-14/5181), якою запропоновано боржнику терміново повідомити про стан розгляду Васильківським районним судом Дніпропетровської області цивільного позову Відділу культури і туризму Васильківської районної державної адміністрації до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: Контрольно-ревізійне управління в Дніпропетровській області, про відшкодування матеріальної шкоди (а.с. 108-109);

- листом «Про виконання вимоги» від 04.04.2013р. Васильківська районна державна адміністрація Дніпропетровської області повідомила відділ примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області про те, що 07.05.2013р. відбудеться розгляд цивільної справи за позовом Відділу культури і туризму Васильківської районної державної адміністрації до ОСОБА_4, третя особа: Контрольно-ревізійне управління в Дніпропетровській області, про відшкодування матеріальної шкоди (а.с. 31-32);

- старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Данилевською Т.М. надіслано боржнику вимогу у порядку ст.ст. 5,11,89 Закону України «Про виконавче провадження» (лист за № 23-14/19842), якою запропоновано боржнику до 10 числа кожного місяця надавати інформацію про стан розгляду справи в суді та про заходи, що здійснює боржник з метою виконання чинного судового акту (а.с. 117-118);

- рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 10.09.2013р. у справі № 172/424/13-ц за цивільним позовом Відділу культури і туризму Васильківської районної державної адміністрації до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: Контрольно-ревізійне управління в Дніпропетровській області, про відшкодування матеріальної шкоди позов задоволено та стягнуто з відповідачів кошти у сумі 765,05 грн. (а.с. 121-123);

- 15.10.2013 р. старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Данилевською Т.М. було прийнято постанову про накладення на боржника - Відділ культури і туризму Васильківської районної державної адміністрації за невиконання вимог виконавчого документу штраф у розмірі 680,00 грн. (а.с. 125);

- 15.10.2013 р. старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Данилевською Т.М. було прийнято постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 1360,00 грн. (а.с. 127);

- 15.10.2013 р. старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Данилевською Т.М. було прийнято постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 12,72 грн. (а.с. 128-129);

- старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Данилевською Т.М. надіслано боржнику втретє вимогу у порядку ст.ст. 5,11,89 Закону України «Про виконавче провадження» (лист за № 1114/22197), якою державний виконавець вимагав протягом 3-х днів з моменту отримання вимоги вжити вичерпних заходів з виконання вимог виконавчого провадження № 36012315 з примусового виконання виконавчого листа № 2а-14951/10/0470, виданого 19.12.2012р. Дніпропетровським окружним адміністративним судом про зобов'язання Відділ культури і туризму Васильківської районної державної адміністрації вчинити певні дії, керівнику Відділу культури і туризму Васильківської районної державної адміністрації прибути до відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області 28.10.2013р. для надання письмових пояснень щодо зменшення позовних вимог, надання фінансових документів про сплату суми 5331,01 грн. (а.с. 130-131);

- 04.11.2013р. старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Данилевською Т.М. було прийнято постанову про накладення на боржника - Відділ культури і туризму Васильківської районної державної адміністрації за невиконання вимог виконавчого документу штраф у розмірі 1360,00 грн. (а.с. 133);

- 08.11.2013р. ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_4 на виконання вимоги Контрольно-ревізійного управління в Дніпропетровській області від 22.06.2010 року № 04/481 було сплачено по 1333,00 грн. (а.с. 152-153).

За приписами ст. 24 вищевказаного Закону (у редакції, чинній на момент виникнення відносин) державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати 7 днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Отже, виходячи з аналізу наведених вище норм Закону України «Про виконавче провадження» позивач зобов'язаний був виконати рішення у зазначений у постанові від 10.01.2013 р. у строк, а саме: у строк до 16.01.2013 р.

Як свідчать матеріали справи, а також підтверджено і представниками сторін у ході судового розгляду справи, вказаний вище виконавчий документ у добровільному порядку у вищевказаний строк не було виконано боржником (позивачем) та вказане вище виконавче провадження знаходиться на примусовому виконанні у органах державної виконавчої служби з 10.01.2013 р. і по теперішній час.

Згідно статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення.

У відповідності до ч.1 ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Судом встановлено, що у матеріалах виконавчого провадження містяться відомості щодо звернення боржника у порядку проведення позовно-претензійної роботи з метою виконання виконавчого документу з позовом до суду, рішення суду та докази сплати коштів, проте, позивач надав вказані вище документи до відповідача вже після спливу строку для добровільного виконання виконавчого документу та після винесення постанов про стягнення з позивача виконавчого збору.

Суд вказує на те, що виконавчий документ буде виконаний у повному обсязі з моменту фактичного отримання позивачем (на відповідний розрахунковий рахунок) відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 6 096, 05 грн.

Враховуючи те, що позивач не виконав у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, а також не надав державному виконавцю доказів існування поважних причин не виконання виконавчого документу, то державний виконавець правомірно виніс постанови від 15.10.2013р., від 04.11.2013р. про накладення штрафів за невиконання виконавчого документа.

Одночасно суд зазначає, що позивач не позбавлений можливості звернутися до суду, який видав виконавчий документ із заявою про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, якщо його не можливо виконати у строки встановлені державним виконавцем.

Згідно до ч.ч. 1, 2 ст. 28 вказаного Закону України у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, стягнення виконавчого збору, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, відшкодування витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, і стягнення штрафів, накладених відповідно до вимог цього Закону, а також у разі виконання рішень у порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень". З аналізу наведених норм можна дійти висновку, що постанова про стягнення з боржника виконавчого збору виноситься у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений Законом України «Про виконавче провадження» для самостійного його виконання, який зазначається у постанові про відкриття виконавчого провадження, при цьому, постанова про стягнення виконавчого збору приймається навіть у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача.

Крім того, слід зазначити, що виконавчий збір не є штрафом, це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його добровільного виконання, що також підтверджується п.6 Постанови Пленуму Вищого адміністративного Суду України № 3 від 13.12.2010 р. «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби».

Суд зазначає, що у відповідності до диспозиції частини 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір стягується державним виконавцем одразу після не виконання боржником виконавчого документу у встановлений державним виконавцем строк.

Враховуючи те, що позивач отримав постанову про відкриття виконавчого провадження, а також те, що державним виконавцем надано позивачу строк для добровільного виконання виконавчого документу та відкладено провадження виконавчих дій, а також те, що позивач не надав державному виконавцю документів, які б свідчили про виконання виконавчого документу, а також фактично не виконав виконавчий документ, то державний виконавець правомірно прийняв постанову про стягнення з позивача виконавчого збору.

Таким чином, державним виконавцем було дотримано встановленого чинним законодавством порядку відкриття виконавчого провадження та прийняття постанови від 15.10.2013 р. про стягнення з боржника виконавчого збору та постанов від 15.10.2013 р., від 04.11.2013 р. про накладення штрафу, а тому суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваних постанов і задоволення позову у цій частині.

Що стосується позовної вимоги позивача щодо зобов'язання Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області закрити виконавче провадження по даній справі, то вона також задоволенню не підлягає, оскільки зазначені дії відносяться до внутрішньої компетенції та діяльності відповідача.

Частина ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В той же час, ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, покладає обов'язок позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Позивачем не надано обгрунтованих доказів та не наведено жодних підстав щодо протиправності дій відповідача у ході прийняття відповідачем оспорюваної постанови про стягнення з боржника виконавчого збору з урахуванням встановлених обставин у справі, які свідчать про невиконання позивачем виконавчого документу у строк встановлений для добровільного виконання згідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приймаючи до уваги викладене та з урахуванням ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що постанови від 15.10.2013 р. про стягнення з боржника виконавчого збору та постанови від 15.10.2013 р., від 04.11.2013р. про накладення штрафу, прийняті відповідачем у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому, у адміністративного суду відсутні правові підстави для задоволення даного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішені справи по суті, суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю, або частково.

З огляду на сукупність викладених обставин, з урахуванням вимог чинного законодавства, суд приходить до висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог відділу культури, туризму, національностей та релігій Васильківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати не підлягають відшкодуванню позивачу.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 12 листопада 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 18 листопада 2013 року, про що повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 2 - 12, 69 - 71, 86, 94, 122, 160 - 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

У задоволенні адміністративного позову відділу культури, туризму, національностей та релігій Васильківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державна фінансова інспекція у Дніпропетровській області про визнання дій незаконними, визнання незаконною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору, визнання незаконною та скасування постанови про накладення штрафу - відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 18 листопада 2013 року.

Суддя С. В. Прудник