Ухвала суду № 41330651, 04.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2014 року м. Київ К/800/53965/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Головуючого судді Малиніна В.В.,суддів Ситникова О.Ф. Швеця В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 26 липня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2013 року у справі за його позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області про скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області, в якому просив:визнати протиправним та скасувати наказ УМВС України в Рівненській області № 39 о/с від 04.02. 2013 року про його звільнення з органів внутрішніх справ, поновити його з 04.02.2013 року на посаді виконуючого обов'язки заступника начальника Дубенського МВ (з обслуговування м. Дубно та Дубенського району) Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області - начальника міліції громадської безпеки; стягнути на його користь середній заробітк за час вимушеного прогулу.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 26 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2013 року у задоволені позову відмовлено.

Вважаючи, що рішення суду першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та задовольнити його позов у повному обсязі.

Письмових заперечень на касаційну скаргу від відповідача до Вищого адміністративного суду України не надходило.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що на виконання пункту 1 Наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області № 141 від 04.02.2013 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників УМВС» (зміненого в частині по-батькові позивача «Миколайович» на «Михайлович» - Наказ від 14.05.2013 року № 638), Наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області № 39 о/с від 04.02.2013 року «По особовому складу» (змінений в частині дати звільнення з 04.02.2013 року на 07.02.2014 (перебування позивача на лікарняному) - Наказ від 14.05.2013 року № 118 о/с «По особовому складу») позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас (з поставленням на військовий облік Збройних сил) за пунктом 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу).

Підставою для винесення вказаних Наказів став висновок службового розслідування, затвердженого начальником Управління МВС України в Рівненській області від 04.02.2013 року, в якому встановлений факт скоєння позивачем вчинку, що дискредитує звання рядового та начальницького складу, а саме грубе та цинічне поводження під час спілкування з громадянами та колегами, висловлювання в їх бік погроз та образ, перебування в форменому одязі в стані алкогольного сп'яніння, про що свідчать показання свідків, що були присутні при даних подіях.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, судипопередніх інстанцій, з чим погоджується колегія суддів, виходили з того, що звільняючи позивача з органів внутрішніх справ відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України «Про міліцію» порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Відповідно пункту 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ.

Отже, такий вид припинення служби в органах внутрішніх справ, як звільнення за п. 66 Положення, є самостійною підставою для звільнення осіб рядового і начальницького складу, проте факт скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, який став підставою для звільнення, повинен бути доведеним.

Вчинком, що дискредитує звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, є скоєння працівником міліції дій чи бездіяльності, які гублять честь і завдає шкоди органам внутрішніх справ, підриваючи до них довір'я з боку населення, є несумісними з нормами професійної етики і принципами моралі.

З врахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що позивача було правомірно звільнено з посади за вичинок,що дискредитує його звання, який доведений у встановленому законом спосіб (висновки службової перевірки, свідчення свідків та інше), що встановлено судами попередніх інстанцій.

Отже, в межах касаційної скарги порушень судамипопередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновку судівпершої, апеляційної інстанції та обставин справи не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційні скарги без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 26 липня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2013 рокуу справі№ 817/825/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.В. Малинін

Судді: О.Ф. Ситников

В.В. Швець