Ухвала суду № 41330575, 30.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2014 року м. Київ К/800/16355/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Пасічник С.С.,

Винокурова К.С.,

Кочана В.М.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Київської митниці Міндоходів про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Київської митниці Міндоходів на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2014 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Київської митниці Міндоходів про визнання бездіяльності відповідача по ненаданню позивачеві відпустки по догляду за дитиною протиправною та зобов'язання відповідача надати позивачеві відпустку по догляду за дитиною без збереження заробітної плати до 17.12.2013р.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23.09.2013р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2014р., позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просив рішення судів скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до ч.2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 займає посаду головного інспектора сектору контролю за переміщенням товарів відділу організації митного контролю Київської обласної митниці.

04.06.2013р. головою комісії з проведення реорганізації Київської обласної митниці позивача попереджено про наступне вивільнення та складено акт про відмову ставити підпис про ознайомлення з таким попередженням.

27.06.2013р. позивач звернувся до голови комісії з проведення реорганізації Київської обласної митниці із заявою про надання йому відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку до 17.12.2013р., додавши до вказаної заяви копію свідоцтва про народження дитини, медичну довідку про потребу дитини (дитини-інваліда) у домашньому догляді №182 від 17.06.2013р., довідку з місця роботи дружини позивача - ОСОБА_6 №11/1/3-458 від 26.06.2013р. про те, що вона працює у Службі безпеки України та з 17.06.2013р. приступила до виконання службових обов'язків.

Листом Київської обласної митниці №12-45/2/13-3773 від 02.07.2013р. позивача було повідомлено про відсутність можливості допомогти йому у вирішенні питання щодо надання відпустки з підстав реорганізації Державної митної служби України.

04.07.2013р. листом відповідача №12-45/2/13-3777 позивача повідомлено про те, що з метою отримання роз'яснень щодо правомірності надання йому відпустки без збереження заробітної плати як батьку, дитина якого потребує домашнього догляду, під час реорганізації митниці, Київською обласною митницею направлено лист стосовно зазначеного питання до відповідної фахової організації.

Проте, як встановив суд першої інстанції під час розгляду даної справи, відповідь на лист від 04.07.2013р. №12-45/2/13-3776, надісланий до Управління державної служби Головдержслужби України в м.Києві та Київській області, на адресу відповідача не надходила.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.6 та ч.7 ст.179 Кодексу законів по працю України у разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, жінці в обов'язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку; відпустки для догляду за дитиною, передбачені частинами 3, 4 та 6 цієї статті, можуть бути використані повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.25 Закону України «Про відпустки» відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов'язковому порядку матері або іншим особам, зазначеним, зокрема, у частині третій статті 18 (батьку дитини, бабі, діду чи іншим родичам, які фактично доглядають за дитиною, або особі, яка усиновила чи взяла під опіку дитину та одним із прийомних батьків), в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - не більш як до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку.

Таким чином, як правильно вказали суди попередніх інстанцій, у позивача, як батька дитини, виникло право на отримання відпустки без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до закінчення терміну, визначеного у медичній довідці (тобто до 17.12.2013р.), й це право не може ставитись у залежність від стану реорганізації установи, де він працює, мотивів припинення відпустки особою, яка раніше доглядала за дитиною (мамою), тощо, оскільки у даному випадку особливої ваги набуває питання саме належного захисту прав й інтересів дитини, а не установи, в якій працюють батьки та умов їхньої праці.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з приписами частини 3 статті 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Здійснивши касаційний перегляд справи, Вищий адміністративний суд України прийшов до висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій при ухваленні судових рішень не допустили порушень норм матеріального чи процесуального права.

Доводи ж касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору, а тому підстав для скасування ухвалених судами рішень колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтею 210, 220, 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Київської митниці Міндоходів відхилити, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Пасічник С.С.

Винокуров К.С.

Кочан В.М.