Ухвала суду № 41330520, 23.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" жовтня 2014 р. м. Київ К/9991/65075/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого суддіГоловчук С.В. (суддя-доповідач),суддівЛіпського Д.В., Черпака Ю.К., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Авдіївського міського управління юстиції

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року

у справі за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Авдіївка (далі - Фонд соціального страхування НВПЗ України в м. Авдіївка) до Відділу державної виконавчої служби Авдіївського міського управління юстиції (далі - ВДВС Авдієвського МУЮ) про визнання дій протиправними,

в с т а н о в и л а:

У червні 2012 року Фонд соціального страхування НВПЗ України в м. Авдіївка звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що 30 травня 2012 року заступником начальника ВДВС Авдієвського МУЮ винесено постанови про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 40244,09 грн та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у сумі 50,50 грн. Вказує, що на момент відкриття виконавчого провадження діяли норми Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV), згідно з якими, із страховиків, які здійснюють державне обов'язкове особисте страхування, виконавчий збір не стягувався. Крім того, 30 травня 2012 року відділення Фонду сплатило заборгованість за виконавчим листом №2а-8486/10/0470. Вважаючи дії відповідача неправомірними, просив суд визнати неправомірними та скасувати постанови від 30 травня 2012 року ВП №23837166 про стягнення виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2012 року в позові відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про задоволення позовних вимог. Визнано неправомірними та скасовано постанови про стягнення виконавчого збору заступника начальника ВДВС Авдієвського МУЮ від 30 травня 2012 року ВП №23837166 в сумі 40244,09 грн та постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 30 травня 2012 року ВП №23837166 в сумі 50,50 грн.

У касаційній скарзі ВДВС Авдієвського МУЮ просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, зокрема положень Закону № 606-XIV. Вказує, що боржник виконав рішення більш як через рік, після закінчення строку на добровільне виконання судового рішення, а тому постанови від 30 травня 2012 року ВП №23837166 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій та стягнення виконавчого збору є правомірними.

Фонд соціального страхування НВПЗ України в м. Авдіївка у запереченнях на касаційну скаргу посилається на те, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, судом правильно встановлені факти, досліджені докази та наведені обґрунтовані висновки. Зазначає, що на час відкриття виконавчого провадження та закінчення строку на добровільне виконання судового рішення діяли норми Закону № 606-XIV, які звільняли відділення Фонду від сплати судового збору, як страховика, що здійснює державне обов'язкове особисте страхування. Просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення апеляційного суду без змін.

Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 30 липня 2010 року Донецьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №2а-8486/10/0570, згідно з яким, з Фонду соціального страхування НВПЗ України в м. Авдіївка на користь УПФУ в м. Авдіївці стягнуто заборгованість з відшкодування адресної допомоги та доплати до пенсії на суму 402440,91 грн.

Постановою від 21 січня 2011 року старшим державним виконавцем ВДВС Авдіївського МУЮ Клєєвою Т.І. відкрито виконавче провадження за цим виконавчим листом та встановлено строк для добровільного виконання рішення суду до 28 січня 2011 року.

Постанову про відкриття виконавчого провадження Фонд соціального страхування НВПЗ України в м. Авдіївка отримав 01 лютого 2011 року, що підтверджується вхідним штампом. Проте, рішення суду виконав лише у травні 2012 року, сплативши заборгованість у сумі 402440,91 грн згідно з платіжним дорученням від 30 травня 2012 року № 170.

30 травня 2012 року заступником начальника відділу державної виконавчої служби Авдіївського міського управління юстиції Долговою А.М. винесено постанови про стягнення виконавчого збору у сумі 40244,09 гривень та про стягнення витрат на проведення виконавчих дій у сумі 50,50 гривень.

Вирішуючи спір та відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач правомірно застосував до спірних правовідносин Закон № 606-XIV в редакції, що діяла на час винесення державним виконавцем постанов про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, оскільки рішення суду боржником тривалий час не виконувалось.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, апеляційний суд виходив з того, що судове рішення боржником самостійно виконано 30 травня 2012 року, після закінчення встановленого державним виконавцем строку на його добровільне виконання, а тому оскаржувані постанови є неправомірними, оскільки державним виконавцем винесено їх не за результатами примусового виконання, а по факту виконання рішення суду.

Проте з таким висновком погодитись неможливо.

Згідно із частиною 2 статті 25 Закону № 606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

При цьому, під добровільним виконанням рішення суду слід розуміти виконання рішення у строки встановлені державним виконавцем.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону № 606- XIV, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Із змісту наведеної норми видно, що виконавчий збір стягується з боржника у разі, якщо він добровільно не виконав рішення суду протягом строку, встановленого державним виконавцем.

Згідно з частиною 1 статті 41 Закону № 606-XIV, витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження до яких відносяться і кошти виконавчого збору, стягнутого з боржника ( пункт 1 частина 3 статті 41 Закону № 606-XIV).

Відповідно до частини 5 статті 41 Закону № 606-XIV про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк.

Як встановлено судами, згідно з постановою від 21 січня 2011 року про відкриття виконавчого провадження Фонд соціального страхування НВПЗ України в м. Авдіївка повинен був виконати рішення суду до 28 січня 2011 року. Проте, в установлений державним виконавцем строк, боржник рішення суду не виконав, заяви про продовження цього строку не подавав, а тому заступник начальника ВДВС Авдієвського МУЮ правомірно виніс постанови від 30 травня 2012 року ВП №23837166 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій в сумі 50,50 грн.

За таких обставин, апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції та необґрунтовано задовольнив позовні вимоги.

Відповідно до статті 226 КАС України суд касаційної інстанції має скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Тому рішення апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишенню в силі.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Авдіївського міського управління юстиції задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року скасувати, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2012 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С.В. Головчук Судді Д.В. Ліпський Ю.К. Черпак