Ухвала суду № 41330125, 30.10.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/2855/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Заброцька Л.О.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

30 жовтня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Ватаманюка Р.В. Сторчака В. Ю.

за участю секретаря судового засідання: Лукашик М.О.

за участю представників сторін:

позивача - Раздобудько П.В., представник на підставі довіреності

відповідача - Бабій Р.В., представник на підставі довіреності

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Вектор -Буд" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області про скасування податкового повідомлення-рішення ,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2014 року приватне підприємство «Вектор-Буд» звернулось до суду з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 20.08.2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги податковий орган зазначив про недобросовісність контрагента позивача та про неналежне оформлення та відсутність деяких документів, відсутність у позивача складських приміщень, транспортних засобів, трудових ресурсів.

Представник відповідача підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі та просив їх задовольнити.

Представник позивача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом ПП "Вектор - Буд" зареєстровано, як юридична особа, 12.08.2003 року, перебуває на обліку в Вінницькій ОДПІ та являється платником податку на додану вартість.

Основним видом діяльності підприємства є оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.

В період з 23.06.2014 року по 25.06.2014 року Вінницькою ОДПІ, відповідно до наказу від 20.06.2014 року № 1807, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП "Вектор - Буд" з питань достовірності нарахування суми податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Вербена - Н" за січень, лютий 2014 року.

Результати перевірки оформлено актом від 02.07.2014 року №1756/2203/32603836.

Відповідно до висновків, викладених в зазначеному акті, в ході перевірки встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 та п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду в податковій декларації з ПДВ за січень 2014 року на суму ПДВ 173546 грн.

На підставі вказаного акту перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0006342203 від 15.07.2014 року, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в загальній сумі 216933,00 грн., в тому числі за основним платежем - 173546,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 43387,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що судом не встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства під час формування податку на додану вартість, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи наступні обставини.

28.03.2014 року податковим органом, на підставі акта перевірки №1756/2203/32603836 від 02.07.2014 року, у якому встановлено порушення п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 п. 200.2 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, прийнято податкове повідомлення-рішення №0006342203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 216933 грн., з яких 173546 грн. за основним фондом та 43387 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Так, підставою для нарахування позивачу податкових зобов'язань слугували висновки викладені в акті перевірки стосовно господарських операції між ПП "Вектор - Буд" та ТОВ "Вербена - Н", які не спричиняють реального настання правових наслідків.

02.01.2013 року між ПП "Вектор - Буд" - покупець та ТОВ "Вербена - Н" - продавець укладено договір купівлі-продажу №17/13, відповідно до якого, продавець поставляє та передає у власність покупцеві лісоматеріали, напівфабрикати хвойні (дошка, брус) згідно виписаних накладних, а покупець приймає і сплачує товар. Перехід права власності на товар відбувається в момент підписання накладної покупцем.

Згідно з Додатком №1 до договору №17/13 від 02.01.2013 року, предметом технічних вимог є, напівфабрикати хвойні, призначені для продукції нижнього шару паркетної дошки.

Факт здійснення вказаної господарської операції підтверджується наданими позивачем доказами, зокрема видатковими накладними, податковими, актами приймання-передачі товару.

Разом з тим, позивачем надано докази зберігання товару, а саме: договір №10/1 про зберігання та пакування від 01.10.2010 року укладений між позивачем та ФОП ОСОБА_5, платіжне доручення, акт про прийняття-передачі виконання робіт, акти приймання-передачі товару.

Крім того, придбаний у ТОВ "Вербена - Н" товар в подальшому був реалізований ТОВ "Барлінек Інвест", що підтверджується договором купівлі-продажу товарів, специфікацію, товарно-транспортні накладні, видаткові накладні.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, або помилки у їх оформленні не можуть слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Зважаючи на наведене, очевидним є те, що фактичне здійснення господарських операцій позивача з ПП «Вектор-Буд» підтверджено в повному обсязі.

Стосовно доводів відповідача щодо наявності акта ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №1016/26-55-22-07/38150277 від 03.04.2014 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Вербена - Н" щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.01.2014 року по 28.02.2014 року, з якого вбачається, що товариство не мало матеріальних, технічних ресурсів для виконання своїх зобов'язань перед контрагентами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Несплата одним з постачальників товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання податкових зобов'язань, порушення ним певних вимог податкового законодавства та правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операцій з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо, і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів-постачальників.

Лише встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або факту його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх доказах, які одержані з дотриманням закону.

Вказана правова позиція узгоджується з правовими позиціями викладеними у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10 та в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.11.2012 року у справі № 2а-8203/11/1470 (К/9991/56923/12).

Таким чином з врахуванням викладеного суд апеляційної інстанції зазначає, що порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій та не може свідчити про наявність підстав для висновків про фіктивність усіх правочинів, які вчинялися вказаними юридичними особами.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що відсутність у контрагента основних засобів також не свідчить про неможливість здійснення господарських операцій, оскільки для здійснення господарської діяльності підприємство цілком законно може використовувати орендовані приміщення, транспортні засоби, обладнання, найманих працівників тощо.

Стосовно доводів податкового органу, що ТОВ "Вербена-Н" штучно подрібнено податкові накладні виписані позивачу в один день в сумі ПДВ до 10000 грн. та не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, тому позивач відповідно до п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України не має права на включення сум ПДВ до податкового кредиту по зазначених податкових накладних, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

У відповідності до ч. 11 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тис. грн., не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних. Податкова накладна, виписана при здійсненні операцій з постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, з 1 січня 2012 року підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних не залежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній.

До платників податку, для яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців восьмого і дев'ятого пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу.

Отже, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, враховуючи викладене колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість доводів податкового органу про порушення позивачем вимог закону при обчисленні сум податкового кредиту.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення, оскільки правомірність його прийняття не підтверджено під час апеляційного розгляду справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 06 листопада 2014 року .

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Ватаманюк Р.В.

Сторчак В. Ю.