Ухвала суду № 41330034, 28.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/6693/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н.Д. Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

28 жовтня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Шостака О.О.

суддів: Желтобрюх І.Л.

Мамчура Я.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксування технічними засобами, в порядку ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від «17» січня 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Санта Бремор Україна» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.11.2013 № 0002132300, №0002142300, №00021623000 та №00021723000.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17.01.2014 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду від 17.01.2014 року та прийняте нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.01.2014 року - без змін, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як було встановлено судом першої інстанції, в період з 10.10.2013 р. по 30.10.2013р. на підставі наказу ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 30.09.2013 року №258, направлень на проведення перевірки від 10.102013р.№273, №274, №275, №276, №277, №278, №279 посадовими особами ДПІ у Києво-Святошинському районі проведено документальну планову виїзну перевірку ПП «Санта Бремор Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010р. по 31.12.2012р.

За результатами перевірки складено акт від 06.11.2013 №272/10-13-22-01-121/35411584, який містить висновки про порушення позивачем:

- пункту 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на прибуток підприємств», пункту 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 457423,00грн.,у тому числі за І квартал 2011року на суму 41539,00грн., за ІІ квартал 2011 року на суму 67419,00грн., за ІІ-ІІІ квартали 2011року на суму 138025,00грн., за ІІ-ІVквартали 2011року на суму 165386,00грн., за І квартал 2012 року на суму 60375,00грн., за півріччя 2012 року на суму 123769грн., за ІІІ квартал 2012року на суму 199790,00грн., за2012 рік на суму 250498,00грн.;

- пункту 3.1 статті 3, пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпунктів 7.7.1,7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 185.1 статті 185,пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.10, 201.11 статті201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 420904,00грн., у тому числі за липень 2011року на суму 73056,00грн. за жовтень 2011 року на суму69246,00грн., за листопад 2011року на суму 48910,00грн., за грудень 2011року на суму 19225,00грн., за січень 2012 року на суму 20507грн., за лютий 2012року на суму 19329,00грн., за квітень 2012року на суму 17828,00грн., за травень 2012 року на суму 19375,00грн., за червень 2012 року на суму 23393,00грн., за серпень 2012 року на суму 49540,00грн., за вересень 2012 року на суму 22865,00грн., за жовтень 2012року на суму 17892,00грн., за листопад 2012 року на суму 19738,00грн. та завищено показники рядка 23.2 «сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню, у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів» у деклараціях з податку на додану вартість за березень та квітень місяці 2011 року на загальну суму 43903,00грн., у тому числі за березень 2011року на суму 16664,00грн., за квітень 2011року на суму 27236,00грн.

Висновок податкового органу про заниження сум податкових зобов'язань, за його твердженням, пов'язується з порушенням позивачем встановленого порядку формування доходу за операціями з надання в оренду майна (приміщень, холодильних камер), оскільки позивачем не включено до доходу вартість компенсації за електроенергію, спожиту орендарями.

Також перевіряючими зазначено, що відповідно до Правил користування електричною енергією, які затвердженні Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 року № 28, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02.08.1996року за №417/1442, орендодавець виступає в ролі основного споживача електроенергії, а орендар - субспоживача. При цьому, споживача не позбавлено права відпускати енергію субспоживачам. У разі, якщо орендодавцем не надано орендарю повноважень щодо укладення останнім відповідних договорів з постачальником електричної енергії, вартість використаної орендарем електричної енергії має розраховувати орендодавець, як безпосередній власник електроустановок, які здаються в оренду.

У зв'язку з цим, відповідно до змісту Акта перевірки, при обчислені об'єкта оподаткування орендодавець враховує суму такої компенсації у складі доходу, а суму коштів, сплачених постачальнику електроенергії - у складі витрат, пов'язаних з господарською діяльністю. При цьому, такі витрати мають бути підтверджені відповідними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Щодо виявлених порушень по взаємовідносинах позивача із ТОВ «Компанія Екологічна Ініціатива» то, як вбачається із змісту Акта перевірки і письмових пояснень відповідача, оскільки ТОВ «Компанія Екологічна Ініціатива» до податкового органу не були подані декларації з податку на додану вартість, податковий орган дійшов висновку, що позивачем до складу податкового кредиту безпідставно віднесено суми податку на додану вартість, які непідтверджені належними податковими накладними.

Не погоджуючись з висновками Акта перевірки позивачем до податкового органу були подані запречення.

За результатами розгляду заперечень, висновки Акта перевірки податковим органом залишені без змін, а заперечення позивача без задоволення.

На підставі Акта перевірки,відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, ДПІ у Києво-Святошинському районі прийняті податкові повідомлення-рішення від 21.11.2013 року: №0002142300, згідно з яким позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 520049,00грн., у тому числі, за основним платежем 457423,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 62626,00грн.; № 0002132300, згідно з яким позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 526131,00, у тому числі, за основним платежем - 420904,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 105227,00грн.; № 0002162300, згідно з якими позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 16667,00грн. та № 0002172300, згідно з яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 27236,00грн.

З матеріалів справи вбачається, що між орендодавцем - ПП «Санта Бремор Україна» та орендарями - ПАТ «Київська кондитерська фабрика «Рошен», ТОВ «Алта-Фрост», ТОВ «Агросельпром», ПП «Санта-Україна», ТОВ «Еко» укладені договори оренди холодильних камер та нежилих приміщень, відповідно до яких орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування (оренду) холодильні камери та нежитлові приміщення, які знаходяться за адресою : Київська обл., с. Петрівське, вул. Білогородська, 24.

Крім цього, відповідно до додаткових угод, протоколів узгодження розбіжностей до даних договорів, калькуляцій, які були досліджені перевіряючими у ході проведення перевірки та приєднані до матеріалів справи, вартість використаної орендарями електричної енергії входить до складу орендної плати.

Як вбачається із змісту Акту перевірки та не заперечувалось сторонами, суму орендної плати за користування орендарями холодильними камерами та нежитловими приміщеннями позивач відносив до свого доходу, а суму вартості спожитої в процесі експлуатації орендарями холодильних камер та приміщень електроенергії, після оплати її вартості постачальнику електричної енергії відносив до витрат.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам у цій частині колегія суддів зазначає таке.

Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії), регулюються, зокрема, Правилами користування електричною енергією, затвердженими Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 року № 28, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02.08.1996року за №417/1442.(далі - Правила).

Згідно до положень пункту 1.2 Правил, споживач електричної енергії - юридична або фізична особа, що використовує електричну енергію для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору.

Відповідно до положень пункту 1.3 Правил, постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї установки (уповноваженого власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженого власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.

Проте, згідно з положенням пункту 1.11 Правил, у разі передачі електроустановки або її частини в оренду та обумовлення договором оренди передачі орендареві відповідних повноважень щодо врегулювання договірних відносин з електропередавальною організацією та/або постачальником електричної енергії щодо електрозабезпечення орендованої електроустановки або її частини, між орендарем та суб'єктами електроенергетики мають бути укладені відповідні договори згідно вимог Правил.

Таким чином, відносини сторін щодо орендованого майна, у тому числі і розрахунки за спожиту електроенергію, регулюються умовами договору оренди.

Разом з тим, у разі, якщо договором оренди не обумовлено передачі орендареві відповідних повноважень щодо врегулювання договірних відносин з електропередавальною організацією та/або постачальником електричної енергії щодо електрозабезпечення орендованого майна, енергопостачальна компанія не має підстав щодо укладення з таким орендарем відповідних договорів згідно з вимогами Правил.

У такому випадку з постачальником електричної енергії за передану та поставлену орендарю електричну енергію має розраховуватись орендодавець, як безпосередній власник електроустановок, що споживають електричну енергію.

Тобто, у разі, якщо орендодавцем не надано орендарю повноважень щодо укладення останнім відповідних договорів з постачальником електричної енергії, вартість спожитої орендарем електричної енергії може враховуватись в орендній платі.

З огляду на зазначене, беручи до уваги факт включення до складу орендної плати вартості спожитої орендарями електричної енергії, відсутності спору щодо правомірності та математичної правильності формування позивачем доходу і витрат у зв'язку з отриманням ним орендної плати та оплати вартості спожитої електричної енергії, колегія суддів дійшла висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень у цій частині.

Щодо тверджень відповідача про заниження ПП «Санта Бремор Україна» податкових зобов'язань з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Компанія Екологічна Ініціатива», колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи між замовником ПП «Санта Бремор Україна» та виконавцем ТОВ «Компанія Екологічна Ініціатива» укладено договір про надання послуг.

На підтвердження надання ТОВ «Компанія Екологічна Ініціатива» на користь позивача послуг з навантаження та вивезення снігу з території ПП «Санта Бремор Україна» позивачем до перевірки та матеріалів справи надані акти виконаних робіт від 23.02.2011р. №ОУ-0000006, від 01.03.2011 №ОУ-0000010, від 01.02.2011№ОУ-0000004 та від 20.12.2010 №ОУ-0000063.

За результатами господарських операцій ТОВ «Компанія Екологічна Ініціатива» видано на користь ПП «Санта Бремор Україна» податкові накладні від 22.02.2011 №8, від01.03.2011 №11, від 01.02.2011 № 3, від 20.12.2010 №65 та від 29.12.2010 № 65 та від 29.12.2010 № 67.

Розрахунки між позивачем та ТОВ «Компанія Екологічна Ініціатива» здійснювались в безготівковій формі, що підтверджується наявними у матеріалах справи виписками по банківському рахунку позивача.

Всі зазначені двосторонні документи підписані уповноваженими особами сторін та скріплені печатками.

Тобто, позивачем відповідачеві під час під час проведення перевірки надані усі документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, які встановлюють факт здійснення господарських операцій щодо придбання послуг у ТОВ «Компанія Екологічна Ініціатива» та їх оплати.

Крім того, судом встановлено, що перелічені вище документи містять усі необхідні реквізити, для надання їм юридичної сили та доказовості.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки, надані позивачем до перевірки документи відповідачем не проаналізовано.

Акт перевірки не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ПП «Санта Бремор Україна» та ТОВ «Компанія Екологічна Ініціатива» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладення чи виконання договору, так і на дату складання податкових накладних.

Таким чином, на момент здійснення господарських операцій та видання податкових накладних, позивач та його контрагент були платниками податку на додану вартість, які зареєстровані відповідно до положень ст. 183 Податкового кодексу України.

Відповідач не заперечував та не спростував той факт, що податкові накладні, виписані контрагентом позивача, відповідають вимогам ст. 201 Податкового кодексу України та наказу Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. №1379 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011р. за№1333/20071.

За наведених обставин судова колегія дійшла висновку, що сума податкового кредиту позивачем сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Також встановлено, що між сторонами відсутній спір щодо фактичності і реальності господарської операції позивача з ТОВ «Компанія Екологічна Ініціатива».

Разом з тим, в основу притягнення позивача до податкової відповідальності покладено ту обставину, що контрагент позивача ТОВ «Компанія Екологічна Ініціатива» не подав до податкового органу декларації з податку на додану вартість.

Водночас, суду не надано жодного доказу на підтвердження зазначеного, як і не вказано за який період ТОВ «Компанія Екологічна Ініціатива» не звітувалось до податкового органу.

Однак, відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тобто, обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованим. Це означає, що на особу не може накладатися відповідальність за порушення, вчиненні іншими особами.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Водночас, докази подані позивачем, підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог та не були спростовані доводами відповідача.

Отже, при розгляді справи, судом першої інстанції правильно встановлено, що податкові повідомлення-рішення від 21.11.2013 року № 0002132300, №0002142300, №00021623000 та №00021723000, прийняті за результатами перевірки, не відповідають вимогам чинного законодавства, ґрунтуються на припущеннях та без системного викладення порушень вимог чинного податкового законодавства.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 21.11.2013 № 0002132300, №0002142300, №00021623000 та №00021723000, є протиправними та підлягають скасуванню.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду 17.01.2014 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

В задоволені апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області - відмовити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 січня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена в двадцятиденний термін шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді Желтобрюх І.Л.

Мамчур Я.С.

.

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Мамчур Я.С

Желтобрюх І.Л.