Ухвала суду № 41329833, 28.10.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2014 р. Справа № 2748/13/876 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

за участі секретаря - Ратушної М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області Державної податкової служби (правонаступник Городоцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Львівській області) та Закритого акціонерного товариства «Автонавантажувач» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2012 року в справі за позовом Закритого акціонерного товариства «Автонавантажувач» до Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області Державної податкової служби, за участі прокуратури Львівської області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2012 року Закрите акціонерне товариство «Автонавантажувач» (далі - ЗАТ) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області Державної податкової служби (далі - ДПІ), з урахуванням заяви про зміну (збільшення) позовних вимог (а.с.207-208 т.1), про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень (далі - ППР) від 19.10.2010 №0001782320/0 та від 29.04.2011 №№00001782320, 0000152320, обґрунтовуючи позов неправомірністю таких.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2012 року в справі №2а-3758/12/1370 позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано ППР: від 29.04.2011 №00001782320 (від 19.10.2010 №0001782320/0) в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 805951грн; від 29.04.2011 №0000152320 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток штрафні (фінансові) санкції в розмірі 201487грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанову оскаржив відповідач, який в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Апеляційна скарга, з урахуванням уточнень, обґрунтована тим, що відповідні кошти отримані в межах договору позики від нерезидента Товариства з обмеженою відповідальністю «ВестТорг-2» (далі - ТОВ) та кредитного договору від Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - Банк), які не повернуті у визначений строк, є поворотною фінансовою допомогою, які необхідно було віднести до валових доходів у відповідні періоди.

Також, постанову оскаржив позивач, який в апеляційній скарзі просить її скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нову, якою повністю задовольнити позов. В апеляційній скарзі покликається на обставини викладені в позовній заяві, яким суд не дав належної правової оцінки.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційні скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з таких міркувань.

ЗАТ зареєстровано Яворівською районною державною адміністрацією Львівської області 02.11.2000, взято на податковий облік в органах державної податкової служби 17.11.2000, 17.11.2000 йому видано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість (далі - ПДВ; а.с.91-92 т.1).

На підставі акта від 29.09.2010 №1619/23-2/31210049 (далі - Акт) позапланової виїзної документальної перевірки ЗАТ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 31.03.2010 податковим органом було встановлено порушення позивачем вимог, зокрема:

- пп.1.11.1 п.1.11, пп.1.22.2 п.1.22, п.1.25 ст.1, п.4.1, пп.4.1.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.5.2.10 п.5.2 ст.5, пп.8.4.4 п.8.4, пп.8.7.1 п.8.7 ст.8, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11, пп.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон №334/94-ВР), в результаті чого донараховано до бюджету податок на прибуток в сумі 1850724грн, в т.ч. за ІІІ кв. 2007 року - 125021грн, ІV кв. 2007 року - 149253грн, І кв. 2008 року - 24197грн, ІІ кв. 2008 року - 48673грн, ІІІ кв. 2008 року - 692954грн, ІV кв. 2008 року - 626196грн, І кв. 2009 року - 17716грн, ІІ кв. 2009 року - 17455грн, ІІІ кв. 2009 року - 24845грн, ІV кв. 2009 року - 124414грн та зменшено збитки за І кв. 2010 року в сумі 243368грн (а.с.90-122 т.1).

19.09.2010 відповідачем на підставі Акта прийнято ППР №0001782320/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1850724грн (основний платіж) (а.с.112 т.2).

Позивач з прийнятим ППР не погодився, оскаржив таке в адміністративному порядку. За наслідками адміністративного оскарження, рішенням Державної податкової адміністрації у Львівській області від 04.02.2011 №3023/10/25-005/260 (далі - Рішення), вказане ППР частково скасовано в сумі 201,50грн основного платежу, а в іншій частині залишено без змін.

При цьому 29.04.2011 прийнято ППР: №0001782320, яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1850522,50грн (основний платіж); №0000152320, яким визначено суму грошового зобов'язання в розмірі 462631грн (штрафні санкції) (а.с.14-20, 209-220 т.1).

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі ст.92 Основного Закону виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

При вирішенні спору суд першої інстанції виходив із встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм норм матеріального права, з чим погоджується апеляційний суд.

Щодо заниження доходів від продажу товарів (робіт, послуг) на суму 750000грн за рахунок невключення до доходу за ІV кв. 2008 року в повному обсязі послуг, наданих Товариству з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач» (далі - ТОВ-1) за договором доручення.

Так, за змістом пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону №334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) валовий дохід включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, а датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження - товарів, а для робіт (послуг)- дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Встановлено, що між ТОВ-1-довіритель та позивачем-повіреним укладено договір доручення від 23.06.2008 (далі - Договір; а.с.39-42 т.1).

На підставі п.1.1 вказаного Договору довіритель уповноважив повіреного на вчинення юридичних дій (правочинів), що спрямовані на відчуження довірителем шляхом продажу наведених в договорі об'єктів нерухомого майна.

Ціна продажу згаданих об'єктів нерухомого майна визначена з урахуванням їх залишкової вартості та не може бути меншою, ніж наведена нижче вартість з урахуванням суми ПДВ за ставкою 20%, а саме:

1) для нежитлових приміщень №№30-49, 100-103 площею 8616,8кв.м, приміщення підвалу площею 278,4кв.м, загальною площею 8895,2кв.м, що складають 10/100 (десять сотих) ідеальної частки будівлі виробничого корпусу №12, позначеної в плані літерою «А-4», що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Шевченка 321 - 720000грн, в т.ч. ПДВ 120000грн (договір купівлі-продажу частини нежитлових приміщень, посвідченим 23.10.2008 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (далі - Нотаріус), за реєстром №5682 (продаж вчинено за 2815498,80грн, в т.ч. ПДВ 469249,80грн);

2) для нежитлових приміщень №№15а, 24-29, 50, 51, ІІІ, 104, 105, 122, 123 загальною площею 9241,8кв.м, що складають 11/100 (одинадцять сотих) ідеальної частки будівлі виробничого корпусу №12, позначеної в плані літерою «А-4», що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Шевченка 321 - 780000грн, в т.ч. ПДВ 130000грн (договір купівлі-продажу частини нежитлових приміщень, посвідчений 23.10.2008 Нотаріусом, за реєстром №5679 (продаж вчинено за 2913711,60грн, в т.ч. ПДВ 485618,60грн);

3) для нежитлових приміщень №№59а, 15-23,1, II, 96-99, 115,116, 117а, 119 загальною площею 14794,1кв.м, що складають 17/100 (сімнадцять сотих) ідеальної частки будівлі виробничого корпусу №12, позначеної в плані літерою «А-4», що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Шевченка 321 - 1200000грн, в т.ч. ПДВ 200000грн (договір купівлі-продажу частини нежитлових приміщень, посвідченим 23.10.2008 Нотаріусом, за реєстром №5685 (продаж вчинено за 4516530грн, в т.ч. ПДВ 752755грн);

4) для нежитлових приміщень будівлі загальною площею 9261,4кв.м, позначеної в плані літерою «Е-4», що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Шевченка 321 - 1020000грн, в т.ч. ПДВ 170000грн (договір купівлі-продажу частини нежитлових приміщень, посвідченим 20.10.2008 Нотаріусом, за реєстром №5621 (продаж вчинено за 2054463,60грн, в т.ч. ПДВ 342410,60грн);

5) для нежитлових приміщень будівлі складу загальною площею 900,3кв.м, позначеної в плані літерою «И-1», що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Шевченка 321 - 230000грн, в т.ч. ПДВ 38333,33грн;

6) для нежитлових приміщень будівлі складу загальною площею 227,1кв.м, позначеної в плані літерою « 1-1», що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Шевченка 321 - 70000грн, в т.ч. ПДВ 11666,67грн (п.4.1 Договору).

Згідно з п.4.2 даного Договору сторони обумовили, що за вчинення повіреним юридичних дій (правочинів), передбачених пунктами 1.2-1.3 Договору, підтвердженням належного виконання яких слугуватиме укладений договір (- ри) купівлі-продажу, довіритель зобов'язується виплатити повіреному винагороду (плату) в якості оплати наданих послуг, розмір якої розраховується як різниця між ціною, за якою були продані згадані вище об'єкти нерухомого майна з урахуванням суми ПДВ, та вартістю, що зазначена для них в п.4.1 цього Договору з урахуванням суми ПДВ (при цьому, обчислена таким чином сума винагороди вже включатиме в себе суму ПДВ за ставкою 20%).

На виконання вищевказаного Договору ЗАТ - повіреним було вчинено юридичні дії - вказані вище договори купівлі-продажу, що спрямовані на відчуження шляхом продажу належних ТОВ-1-довіритель об'єктів нерухомості.

Отже, на виконання Договору ЗАТ було надано ТОВ-1 послуги на загальну суму 8580204грн, в т.ч. ПДВ - 1430034грн, що підтверджується Актами прийому-передачі наданих послуг до Договору від 18.12.2008, а саме:

№1 на суму 2133711,60грн (2913711,60грн -780000грн), в т.ч. ПДВ 355618,60грн;

№2 на суму 3316530грн (4516530грн- 1200000грн), в т.ч. ПДВ 552755грн;

№3 на суму 2095498,80грн (2815498,80грн - 720000,00грн), в т.ч. ПДВ 349249,80грн;

№4 на суму 1034463,60грн (2054463,60грн - 1020000грн), в т.ч. ПДВ 172410,60грн (а.с.172-175 т.1).

Актом від 19.12.2008 №5/ПВ прийому-передачі векселів до Договору підтверджено зобов'язання ТОВ-1 по сплаті на користь ЗАТ винагороди в сумі 8580204грн в якості оплати наданих останнім послуг згідно із Договором по вищевказаних актах та як врегулювання відносин по сплаті винагороди, ТОВ-1 передало, а ЗАТ прийняло три простих векселя на загальну суму 3548498,80грн, а саме, прості векселі серія АА №1025035, серія АА №1025037 та серія АА №0909803 векселедавець - Закрите акціонерне товариство «Інженерні технології» (код ЄДРПОУ - 32296965; далі - ЗАТ-1), номінальною вартістю 2608498,80грн, 900000грн та 40000грн відповідно, дата складання 17.12.2008, строк платежу: «за пред'явленням» (далі - Векселі; а.с.49 т.1, а.с.15-17 т.2).

У відповідності до даних бухгалтерського обліку ЗАТ вказані операції з надання послуг ТОВ-1 18.12.2008 відображене наступними проводками (картка рахунку 361 Контрагент ТОВ-1):

Дт 3612 Кт 703 в сумі 2133711,60- реалізація послуг (Договір);

Дт 3612 Кт 703 в сумі 2416530 - реалізація послуг (Договір);

Дт 3612 Кт 703 в сумі 2095498,80 - реалізація послуг (Договір);

Дт3612 Кт 703 в сумі 1034463,60- реалізація послуг (Договір), всього на загальну суму 7680204грн, в т.ч. ПДВ 1280034грн.

Відтак, позивачем не в повному обсязі відображено в податковому обліку реалізацію послуг на суму 750000грн ( 7150170грн -6400170грн), чим занижено валові доходи.

Судом першої інстанції правильно були відкинуті доводи позивача про те, що винагорода за Договором, яка належить позивачу становить 7680204грн, з покликанням на Акт №2 прийому-передачі наданих послуг до Договору від 09.07.2009 (а.с.182 т.1).

При цьому встановлено, що у позивача в наявності два різних Акта №2 прийому-передачі наданих послуг до Договору, проте датовані різними датами - 18.12.2008 та 09.07.2009. В Акті від 18.12.2008 зазначено, що до оплати позивачу належить всього 3316530грн, а в Акті від 09.07.2009 - 2416530грн при тому, в обох Актах йдеться про вчинення юридично значимих дій, що спрямовані на відчуження одного і того ж об'єкта нерухомості.

На підтвердження того, що позика, отримана від ТОВ та кошти, отримані за кредитним договором від Банку не є поворотною фінансовою допомогою, що є підставою для задоволення позову у відповідній частині, суд першої інстанції правомірно зазначив таке.

Як передбачено в пп.1.11.1 п.1.11 ст.1 Закону №334/94-ВР фінансовий кредит - кошти, які надаються банком-резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидента і нерезидента, які мають статус небанківських фінансових установ, згідно з відповідним законодавством також іноземними урядами або його офіційними агентствами чи міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами-нерезидентами у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового використання та під процент. Правила надання фінансових кредитів встановлюється Національним банком України (стосовно банківських кредитів; далі - НБУ), а також Кабінетом Міністрів України (стосовно небанківських фінансових організацій) відповідно до законодавства.

Згідно з пп.1.22.2 п.1.22 цієї ж статті поворотною фінансовою допомогою є сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону №334/94-ВР валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

За змістом п.п.4.1.6 п.4.1. ст.4 цього ж Закону валові доходи включають доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена п.7.2 ст.7 або ст.10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів.

27.08.2007 ЗАТ укладено договір позики №27/08 з ТОВ (Російська Федерація - далі РФ) на суму 30000000 російських рублів на поповнення обігових коштів, терміном погашення не пізніше 30.09.2008 (далі - Договір позики). На розрахунковий рахунок ЗАТ надійшла сума позики в сумі 12700000 російських рублів, що еквівалентно 2650333грн. На день перевірки сума позики не повернена (а.с.51-55 т.1).

ЗАТ за згодою ТОВ 30.09.2008 укладено договір №ВАИ/3009-08 про перевід боргу на нового кредитора ЗАТ-1 (далі - Договір про перевід боргу). Згідно з цим Договором позивач зобов'язався погасити заборгованість до 20.12.2008 в розмірі 3549123,86грн в якості відшкодування витрат, що будуть понесені ЗАТ-1 на виконання умов Договору позики (а.с.56-59 т.1).

Актом пред'явлення векселів до оплати від 22.12.2008 ЗАТ пред'явив ЗАТ-1 до оплати Векселя на загальну суму 3548498,80грн, а останнє акцептувало та погодилося здійснити платежі за цими Векселями (а.с.14-18 т.2).

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що вимоги ЗАТ-1 до ЗАТ щодо сплати 3549123,86грн згідно з Договором про перевід боргу та вимоги ЗАТ до ЗАТ-1 щодо сплати 3548498,80грн по Акту пред'явлення векселів до оплати від 22.12.2008 є зустрічними однорідними вимогами, що встановлено вказаними особами договором від 22.12.2008 №АІ/221208 про зарахування зустрічних однорідних вимог (а.с.26 т.2).

Отже, згідно з даними бухгалтерського обліку (картка рахунку 50 «Довгострокові зобов'язання») станом на 30.09.2008 борг по Договору позики перед ТОВ переведений на ЗАТ-1, відповідно така позика, яка одержана від нерезидента і переведена на резидента України не може вважатись поворотною фінансовою допомогою, яку слід віднести до валових доходів, що обґрунтовано констатовано судом першої інстанції.

Додатково, судом першої інстанції встановлено, що позивачем укладено кредитний договір від 19.08.2005 №1/157 із Банком на отримання кредиту в сумі 3000000грн на поповнення бігових коштів, терміном погашення до 19.08.2008 (далі - Кредитний договір; а.с.97-101 т.2).

Станом на 01.07.2007 сума неповерненого кредиту становила 2595000грн. 31.08.2007 ЗАТ погасив кредит в сумі 200000грн, отже сума непогашеного кредиту станом на 01.09.2007 становить 2395000грн.

Відповідно до умов договору від 09.10.2007 №1 про відступлення права вимоги та акту прийому передачі від 12.10.2007 до цього ж договору Банк передав (відступив) Відкритому акціонерному товариства «Оргхім» (далі - ВАТ) усі свої права за Кредитним договором, в тому числі, щодо сплати ЗАТ грошових коштів за Кредитним договором, що станом на 09.10.2007 становила величину 2482886,35грн, з яких: кредит - 2395000грн, проценти за користування кредитом - 52816,44грн, пеня - 5069,91грн, комісія за закриття кредиту - 30000грн (а.с.153-154 т.1).

13.11.2007 між ВАТ і ЗАТ укладено договір №1 про врегулювання відносин щодо виконання грошового зобов'язання, п.5 якого передбачено, що у випадку невиконання чи несвоєчасного виконання ЗАТ грошових зобов'язань (сплати боргу) таке зобов'язалося відповідно до ст.625 ЦК України сплати ВАТ 24 % річних від простроченої суми (а.с.74 т.1).

29.12.2008 року між ВАТ та ЗАТ укладено договір 1/Д про врегулювання відносин щодо виконання грошового зобов'язання, згідно з умовами якого ЗАТ зобов'язався не пізніше 28.02.2010 сплатити на користь ВАТ розраховану станом на 09.10.2007 заборгованість за Кредитним договором, яка становила величину 2482886,35 грн.

Пунктом 5.1 Кредитного договору було визначено, що у випадку порушення ЗАТ строку повернення кредиту, а таким днем згідно з п.2.3.2 Кредитного договору слід вважати день розірвання такого договору, ЗАТ зобов'язується сплатити кредитору пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної дисконтної ставки НБУ, що діяла в період, за який виплачується пеня.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з Актом звірки заборгованості за грошовим зобов'язанням від 24.09.2010 укладеного між ЗАТ та Приватним акціонерним товариством «Оргхім» (правонаступник ВАТ; далі - ПАТ) визначено сальдо по заборгованості між сторонами станом на 30.04.2010, яке становить 4057381,84грн, з яких: 2482886,35грн - сума боргу станом на 09.10.2007; 710491,04грн - пеня, що нарахована з 10.10.2007 по 30.04.2010, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ за весь період прострочення; 764005грн - інфляційні витрати за відповідний період часу з 10.10.2007 по 01.04.2010; 99999,45грн - 3% річних від простроченої суми за період з 10.10.2007 по 01.04.2010.

Розмір такої заборгованості та відповідні розрахунки підтверджуються ухвалою господарського суду Львівської області 28 вересня 2010 року в справі №33/30 про банкрутство ЗАТ, що набрала законної сили, де ПАТ визнано кредитором ЗАТ на загальну суму 4057506,84грн (а.с.125-130 т.1).

Отже, судом першої інстанції вірно звернуто увагу на те, що станом на 30.04.2010 з 4057381,84грн боргу, 1662381,84грн - це проценти та інші види компенсації як плата за користування кредитними коштами у сумі 2395000,00грн, а тому сума боргу перед ВАТ (ПАТ) не може вважатися поворотною фінансовою допомогою, як наслідок нарахування умовних процентів в розмірі облікової ставки НБУ, розрахованої за кожен день використання такої суми, і включенням їх до валового доходу не проводиться.

Аналогічно, необхідно погодитися із доводами суду першої інстанції про те, що кредиторська заборгованість ЗАТ перед Відкритим акціонерним товариством «Рязанський завод автомобільних агрегатів» (РФ; далі - ВАТ-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод «Львівська кузня» (далі - ТОВ-2) є безнадійною, з огляду на наступне.

Згідно з пп.1.22.1 п.1.22 ст.1Закону №334/94-ВР безповоротна фінансова допомога це сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

За змістом п.1.25 ст.1 цього ж Закону безнадійною, зокрема, є заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності.

Абзацом 2 пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону №334/94-ВР передбачено, що валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з п.7.11 ст.7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у ч.4 ст.3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Між позивачем та ВАТ-1 укладено договір поставки від 31.03.2005, який не виконаний позивачем в повному обсязі та у нього рахується кредиторської заборгованості в сумі 100777грн.

Судом першої інстанції правомірно були відкинуті доводи позивача у цій частині (що така заборгованість стягнута в судовому порядку), з покликанням на рішення арбітражного суду Рязанської області від 10 квітня 2008 року у справі №А54-438/2008, оскільки таке судове рішення стосується стягнення заборгованості за договором укладеного між позивачем та ВАТ-1 від 01.12.2004 №54/362, а не договору поставки від 31.03.2005 (а.с.131 т.1).

Додатково, у позивача рахується прострочена кредиторська заборгованість по взаємовідносинам з ТОВ-2 в сумі 182837грн за отримані товарно-матеріальні цінності.

Заперечуючи проти грошового зобов'язання у цій частині позивач покликався на акти прийому-передачі виконаних робіт за період з 31.12.2007 по 31.05.2008 на вказану суму та зазначав, що така кредиторська заборгованість не може вважатись безнадійною, оскільки строк позовної давності ще не минув, однак такі акти ним не подані в суді першої інстанції.

Аналогічно, на вимогу апеляційного суду, такі акти не надані і в апеляційній інстанції, як і не надано документів (на які покликався представник позивача) що такі первинні документи вилучені в межах розслідування кримінальної справи.

Щодо заниження об'єкту оподаткування податком на прибуток від реалізації основних засобів в сумі 3080075грн, слід вказати таке.

Відповідно до пп.8.4.4 п.8.4 ст.8 Закону №334/94-ВР у разі виведення з експлуатації основних фондів груп 2, 3 і 4 у зв'язку з їх продажем балансова вартість групи зменшується на суму вартості продажу основних фондів. Якщо сума вартості основних фондів дорівнює або перевищує балансову вартість відповідної групи, її балансова вартість прирівнюється до нуля, а сума перевищення включається до валового доходу платника податку відповідного періоду.

Встановлено, що позивачем за період з 01.07.2007 по 31.12.2007 продано основні засоби 3 групи, балансова вартість яких згідно з даними податкового обліку станом на 01.07.2007 по розрахунку амортизаційних відрахувань в таблиці 2 додатку К1/1 до Декларації з податку на прибуток підприємств становить 8658грн, а продаж основних засобів здійснено на суму 919314грн, отже підприємству слід було віднести до валового доходу 910676грн (919314-8638) (а.с.71 т.1).

Також, позивачем здійснювалась реалізація основних засобів 3 групи. Відповідно до даних бухгалтерського обліку вартість реалізованих основних засобів становить 3780702грн з ПДВ, в тому числі у 2007 році - 1103177грн, 2008 році - 2107975грн, 2009 році - 569550грн.

За даними бухгалтерського обліку - Дт. рах.742 «Доход від реалізації необоротних активів» Кт. рах. 79 «Фінансові результати», відображена реалізація основних засобів в сумі: 3149596грн (без ПДВ , в тому числі: 919314грн за період з 01.07.2007 по 31.12.2007; 1755657грн за 2008 рік; 474625грн за 2009рік.

Проте, згідно з даними податкового обліку в таблиці 2 додатку К1/1 до Декларацій з податку на прибуток підприємств балансова вартість основних засобів складає 69521грн, в т.ч. за 2007рік - 8638грн, 2008рік - 60883грн, 2009рік - 0грн (а.с.60-71 т.1, а.с.47-58 т.2).

Таким чином є правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем занижено об'єкт оподаткування податком на прибуток за перевірений період від реалізації основних засобів 3 групи в сумі 3080075грн, в т.ч. за ІІІ кв. 2007 року - 500085грн, ІV кв. 2007 року - 410591грн, І кв. 2008 року - 33188грн, ІІ кв. 2008 року - 5167грн, ІІІ кв. 2008 року - 50620грн, ІV кв. 2008 року - 1605799грн, ІІІ кв. 2009 року -37500грн, ІV кв. 2009 року -437125грн.

Доводи апелянта у відповідній частині є надумані, свідчать про переоцінку ним фактичних обставин справи в свою користь, довільне і неправильне трактування вимог податкового законодавства, правил бухгалтерського та податкового обліку в цій частині.

Додатково, судом першої інстанції встановлено, що згідно з показниками, відображеними у рядку 04.10 Декларацій з податку на прибуток підприємств «Витрати на поліпшення основних фондів та нафтогазових свердловин» за перевіряємий період позивач здійснював ремонт основних фондів на суму 345303грн.

За результатами перевірки відображеного показника на підставі актів прийому-здачі відремонтованих, реконструйованих, модернізованих основних засобів встановлено завищення задекларованих ЗАТ показників на 247435грн, в т.ч. за ІVкв. 2007 року в сумі 143094грн, за І кв. 2008 року - 4542грн, ІІ кв. 2008 року - 21681грн, ІV кв. 2008 року - 78118грн.

Відповідно до пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону №334/94-ВР платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду. Витрати, що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 та збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу.

Відповідно до пп.5.2.10 п.5.2 ст.5 Закону №334/94-ВР до складу валових витрат включається - суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених пп.8.7.1 цього Закону, та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу, визначені у порядку, встановленому ст.8 цього Закону.

Станом на 01.01.2007 згідно Розрахунку амортизаційних відрахувань (таблиця №2 до Декларації по податку на прибуток підприємств), сукупна балансова вартість основних фондів на початок звітного періоду становить 881046грн. Отже, ЗАТ мав право віднести до складу валових витрат в 2007 році витрати на поліпшення основних фондів в сумі 88105грн.

Проте, позивачем згідно з даними податкового обліку віднесено в ІV кв. 2007 року до складу валових витрат витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів в сумі 231199грн, тобто зайво віднесено на валові витрати 143094грн (231199-88105) (в судовому рішенні (а.с.132 т.2), аналогічно як і в Акті (а.с.99 зворот т.1) допущена арифметична помилка, яка виявлена та усунута Рішенням) (а.с.218-219 т.1, а.с.57 т.2).

Таке ж порушення допущене позивачем і у 2008 році. Станом на 01.01.2008 згідно з Розрахунку амортизаційних відрахувань (таблиця №2 до Декларації по податку на прибуток підприємств), сукупна балансова вартість основних фондів на початок звітного періоду становить 35344грн. Отже, позивач мав право віднести до складу валових витрат в 2008 році витрати на поліпшення основних фондів в сумі 3534грн. Проте, позивач згідно з даними податкового обліку віднесено у ІV кв. 2008 року до складу валових витрат витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів в сумі 107875грн. Отже, за 2008 рік позивачем зайво віднесено на валові витрати 104341грн (107875-3534) (а.с.52 т.2).

Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено, що позивачем завищено валові витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів на суму 247435грн, а тому позовні вимоги в цій частині є безпідставними.

Підсумовуючи, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апелянтів висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області та Закритого акціонерного товариства «Автонавантажувач» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Суддя О.М. Гінда

Суддя В.В. Ніколін

Повний текст виготовлений 30 жовтня 2014 року.