Ухвала суду № 41329750, 30.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/11801/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

30 жовтня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Сорочко Є.О., Файдюка В.В.,

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.07.2013 року № 0002641720.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 вересня 2013 року позовні вимоги позивача задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні вимог позивача.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, учасників судового засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача.

З матеріалів справи вбачається, та встановлено судом першої інстанції, що з 12.06.2013 року по 18.06.2013 року податковою інспекцією проведена позапланова невиїзна перевірка позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків до бюджету за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складений акт від 01.07.2013 року № 463/473/17-20/НОМЕР_2.

Перевіркою встановлено, що в порушення пп. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 ПК України, позивач не надав до перевірки документальні підтвердження витрат за операціями з інвестиційними активами на загальну суму 68 122 454, 00 грн., а саме: звіт торговця цінними паперами, біржовий звіт та договір на брокерське обслуговування. З наведених підстав перевіряючим не були враховані витрати платника податків на суму 68 122 454, 00 грн. на кінець 2012 року;

Протягом перевіряємого періоду позивач отримав суми доходів, які згідно з ПК України підлягають включення до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та відображенню платником в податковій декларації про майновий стан і доходи.

В порушення пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПК України декларація про отримані доходи за 2012 рік (по терміну подачі 07 травня 2013 року) до податкової інспекції не подавалася та отриманий дохід в загальній сумі 15 430 000, 00 грн. - не декларувався.

За результатами документальної перевірки позивача податковим органом донарахований податок на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету, в розмірі 2 622 885, 40 грн..

Листом від 12.07.2013 року № 4511/Т/17-225 відповідач залишив подані позивачем заперечення на акт перевірки без задоволення, та одночасно встановив порушення позивачем пп. 170.2.2 п. 170.2 В іншій частині висновки до акту перевірки залишити без змін».

Зазначені обставини слугували підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 17.07.2013 року № 00026441720, яким нараховано позивачу суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 3 535 619, 00 грн., в т.ч. 2 828 223, 20 грн. - основного платежу, 707 395, 80 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Одразу слід зауважити, що в змісті спірного рішення не міститься жодних посилань на відповідні норми ПК України, згідно яких відповідачем була розрахована сума штрафних санкцій в розмірі 707 395, 80 грн..

Вирішуючи правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, судова колегія виходить з наступного.

З наявних в матеріалах справи документів слідує, що у 2008 та 2012 роках позивачем на підставі письмових договорів були придбані цінні папери - прості іменні акції ВАТ «ТММ-Банк» у загальній кількості 6 502 756 шт. на загальну суму коштів 68 122 453, 50 грн. поза межами біржі, в тому числі: відповідно до попереднього договору про купівлю-продаж простих іменних акцій ВАТ «ТММ-Банк» восьмої емісії від 16.09.2008 року та договору купівлі-продажу простих іменних акцій ВАТ «ТММ-Банк» від 29.12.2008 року, укладених між ВАТ «ТММ-Банк» (продавець) та позивачем (покупець), на придбання простих іменних акцій ВАТ «ТММ-Банк» (на умовах, викладених у «Проспекті восьмої емісії акцій ВАТ «ТММ-Банк», що опублікований у відповідному офіційному друкованому виданні Держкомісії з цінних паперів та фондового ринку) в кількості 3 500 000 шт., бездокументарна форма, номінальною вартістю по 10, 00 грн. кожна. Загальна вартість акцій становить 40 670 000, 00 грн..

Факту понесення витрат на придбання вказаних цінних паперів підтверджується платіжними дорученнями від 16.09.2008 року № 6 на суму 8 700 000, 00 грн., від 17.09.2008 року № 9 на суму 1 575 000, 00 грн., від 18.09.2008 року № 10 на суму 18 609 709, 00 грн., від 29.12.2008 року № 17 на суму 11 785 291, 00 грн., всього на суму 40 670 000, 00 грн., з відмітками банку про проведення відповідних розрахункових операцій; договором купівлі-продажу акцій від 26.08.2008 року № Б-21/08-2008-1, укладеного між ТОВ «Науково-виробнича фірма «Сінтал'Д» (продавець, який діє через повіреного - Фірму «ДЕНІТ» у формі ТОВ - професійного торгівця цінних паперів), та позивачем (покупець), на придбання простих іменних акцій ВАТ «ТММ-Банк» в кількості 936 824 шт., бездокументарна форма, номінальною вартістю по 10, 00 грн. кожна. Загальна вартість акцій становить 9 427 453, 50 грн..

В підтвердження факту понесення витрат на придбання вказаних цінних паперів позивач надав суду копії платіжних доручень від 27.08.2008 року № 4 на суму 9 368 240, 00 грн. та від 15.12.2008 року № 14 на суму 59 213, 50 грн., з відмітками банку про проведення відповідних розрахункових операцій.

Також позивачем були укладені договори купівлі-продажу акцій з ТОВ «ТММ-Холдинг», АТЗТ «Інвестиційна компанія «НПК-Інвест», ТОВ «ТММ-Холдинг» на придбання простих іменних акцій ВАТ «ТММ-Банк» в кількості відповідно 255 413 шт., 297 472 шт., 1 513 047 шт.,

На підтвердження факту понесення витрат на придбання вказаних цінних паперів позивачем надано копії платіжних доручень з відмітками банку про проведення розрахункової операції, акти приймання-передачі цінних паперів, акти заліку зустрічних однорідних вимог.

Судова колегія, проаналізувавши та оцінивши надані первинні документи, повністю підтримує висновок суду першої інстанції, що вони складенні у відповідності до вимог чинного законодавства та цілком підтверджують факт понесення позивачем витрат у сумі 68 104 364, 50 грн. на придбання цінних паперів.

Окрім того, з наявних матеріалів справи вбачається проведення позивачем протягом 2012 року операцій з реалізації цінних паперів (простих іменних акцій ВАТ «ТММ-Банк») в загальній кількості 3 981 556 шт. на загальну суму 15 430 000, 00 грн. (фактично по 3, 88 грн. за кожну акцію) покупцям-фізичним особам. При укладанні вказаних договорів купівлі-продажу цінних паперів від імені продавця цінних паперів позивача діяла Фірма «ДЕНІТ» у формі ТОВ - професійний торговець цінних паперів (за наявності відповідної ліцензії).

Факт продажу позивачем цінних паперів в кількості 3 981 556 шт. на загальну суму 15 430 000, 00 грн. на підставі вказаних вище письмових договорів також підтверджується листом від 26.06.2013 року № 34Фірми «ДЕНІТ» у формі ТОВ, наданого у відповідь на запит ДПІ у Святошинському районі м. Києва.

Слід зауважити, що фактичні обставини щодо отримання позивачем суми доходів в розмірі 15 430 000, 00 грн. в результаті продажу цінних паперів в 2012 році визнаються представниками обох сторін.

Перш за все, необхідно відмітити, що відповідачем не було надано розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій, передбачений нормою абз. 3 п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України.

За пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 ПК України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом (пп. 164.1.1 п. 164.1 ст. 164 цього Кодексу). При цьому пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164 зазначеного Кодексу визначено, що загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

У відповідності до пп. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164 ПК України, зокрема, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається в тому числі інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Приписи пп. 170.2.1 п. 170.2 ст. 170 ПК України вказують, що облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік.

При застосуванні платником податку норм пп. 170.2.9 цього пункту податковий агент - професійний торговець цінними паперами, включаючи банк, з метою визначення об'єкта оподаткування під час виплати платнику податку доходу за придбані у нього інвестиційні активи враховує документально підтверджені витрати такого платника на придбання цих активів (абз. 2 пп. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 ПК України).

Так, документальним підтвердженням (первинним документом) доходів та витрат за операціями з інвестиційними активами, укладеними в електронній формі на фондовій біржі для клієнтів - учасників фондової біржі, визнається звіт торговця цінними паперами (брокера), який формується на базі біржового звіту та договору на брокерське обслуговування (абз. 9 пп. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 ПК України).

За пп. 170.2.3 п. 170.2 ст. 170 ПК України якщо в результаті розрахунку інвестиційного прибутку за правилами, встановленими цією статтею, виникає від'ємне значення, воно вважається інвестиційним збитком.

Згідно пп. 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 ПК України до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від'ємне значення, його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення, крім фінансових результатів, зазначених в абз. 1 п. 29 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу.

Фінансовий результат за операціями з цінними паперами чи деривативами визначається платником податку. При цьому платник податку визначає фінансовий результат за операціями з цінними паперами чи деривативами, що перебувають в обігу на фондовій біржі, окремо від фінансового результату за операціями з цінними паперами чи деривативами, що не перебувають в обігу на фондовій біржі.

Обмеження щодо врахування інвестиційного збитку платником податків або податковим агентом під час обрахунку загального фінансового результату за операціями з інвестиційними активами визначенні у п. 170.2.4, 170.2.5 п. 170.2 ст. 170 ПК України.

Згідно із пп. 170.2.9 п. 170.2 ст. 170 цього ж Кодексу податковим агентом платника податку, який здійснює операції з інвестиційними активами з використанням послуг професійного торговця цінними паперами, включаючи банк, є такий професійний торговець (крім операцій з цінними паперами, визначеними у підпункті 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу).

Методика визначення інвестиційного прибутку професійним торговцем цінними паперами при виконанні функцій податкового агента встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику, спільно з Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, а саме: спільними Наказом Міністерства фінансів України від 22.11.2011 року № 1484 та рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 22.11.2011 року № 1689 «Про затвердження Методики визначення інвестиційного прибутку професійним торговцем цінними паперами при виконанні функцій податкового агента» (далі - Методика), зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 24.01.2012 року за № 100/20413 та набрали чинності 13 лютого 2012 року.

В силу приписів п. 2.5 - 2.6 розділу II цієї Методики результат (інвестиційний прибуток або збиток) від операції з кожним окремим пакетом цінних паперів розраховується як різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого пакета цінних паперів, та його вартістю, що визначається як сума витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого окремого пакета цінних паперів з урахуванням розділу III цієї Методики. Якщо в результаті розрахунку інвестиційного прибутку від операцій з цінними паперами чи деривативами виникає від'ємне значення, воно вважається інвестиційним збитком. Якщо за результатами звітного податкового року об'єкт оподаткування має від'ємне значення (отриманий інвестиційний збиток), його сума не враховується податковим агентом, а за результатами річного декларування може бути перенесена платником податку у зменшення інвестиційного прибутку, отриманого від операцій з інвестиційними активами.

Податок розраховується шляхом застосування до бази оподаткування ставки податку, встановленої п. 167.1 ст. 167 ПК України (п. 2.24 розділу II Методики). Податок сплачується (перераховується) до бюджету податковим агентом у порядку, передбаченому п.п. 168.4.1 - 168.4.4 п. 168.4 ст. 168 ПК України (п. 2.25 розділу II Методики).

Аналіз правових приписів вказує на те, що не оподатковуються під час нарахування чи виплати платникам податків такі доходи (прибутки) як інвестиційний прибуток, крім випадку, передбаченого пп. 170.2.9 ст. 170, яким встановлено, що податковим агентом платника податку, який здійснює операції з інвестиційними активами з використанням послуг професійного торговця цінними паперами, включаючи банк, є такий професійний торговець. Податок сплачується за наслідками року.

Апеляційна інстанція також повністю погоджується з позицією суду першої інстанції, що професійний торговець цінними паперами, виконуючи функції податкового агента при визначенні інвестиційного прибутку, не враховує інвестиційний збиток. При цьому платник податку - фізична особа під час формування загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами враховує суму інвестиційних збитків за результатами річного декларування.

За таких обставин, колегія суддів не може не погодитися з доводами суду першої інстанції про помилковість та необґрунтованість позиції податкового органу в частині неврахування при визначенні загального фінансового результату за операціями з інвестиційними активами (цінними паперами) позивача в 2012 року сум витрат в розмірі 68 104 364, 50 грн. як документально підтверджених.

Відповідно до абз. 3 пп. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 ПК України запровадження обов'язку податкового агента для професійного торговця цінними паперами, включаючи банк, не звільняє платника податку від обов'язку декларування результатів усіх операцій з купівлі та продажу інвестиційних активів, здійснених протягом звітного (податкового) року як на території України, так і за її межами, за винятком випадків, зазначених в підпункті 170.2.8 цього пункту.

Отже, вказані вище доходи відповідно до пп. 168.1.3 ст. 168 ПК України відображаються платником податку у річній податковій декларації про майновий стан і доходи та відповідних додатках до неї та оподатковуються за ставками, визначеними в п. 167.1 ст. 167 Кодексу.

Виходячи з положень пп. «є» п. 176.1 ст. 176 ПК України, платники податку зобов'язані подавати податкову декларацію за результатами звітного року у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб, якщо протягом календарного року дохід, що оподатковується за ставками, встановленими пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу, виплачується платнику податку двома або більше податковими агентами, і при цьому загальна сума такого доходу за будь-який календарний місяць перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року. Термін подачі податкової декларації про майновий стан і доходи, яка подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року, для платників податку на доходи фізичних осіб визначено пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 цього Кодексу.

За п. 179.2 ст. 179 ПК України обов'язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, якщо такий платник податку отримував доходи: від податкових агентів, які згідно з цим розділом не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу; виключно від одного податкового агента незалежно від виду та розміру нарахованого (виплаченого, наданого) доходу, крім випадків, прямо передбачених цим розділом; від операцій продажу (обміну) майна, дарування, при нотаріальному посвідченні договорів за якими був сплачений податок відповідно до цього розділу; у вигляді об'єктів спадщини, які відповідно до цього розділу оподатковуються за нульовою ставкою податку та/або з яких сплачено податок відповідно до пункту 174.3 статті 174 цього Кодексу; зазначені у п.п. 167.2 - 167.4 ст. 167 цього Кодексу, крім випадків, коли декларування таких доходів прямо передбачено відповідними нормами цього розділу; зазначені у пп. «є» п. 176.1 ст. 176 цього Кодексу від двох і більше податкових агентів, і при цьому загальна річна сума оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) такими податковими агентами не перевищує ста двадцяти розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року.

Матеріалами справи підтверджується, що ні податковим агентом (Фірма «ДЕНІТ» у формі ТОВ), ні самим позивачем, результати операцій з продажу цінних паперів за звітний період 2012 рік не декларувалися та відповідна податкова звітність (розрахунок/податкова декларація) за вказаний період до податкової інспекції не подавалася.

Отже, колегія суддів повністю погоджується з доводами суду першої інстанції, що в будь-якому випадку (тобто навіть за наявності інвестиційного збитку) позивач як платник податку (отримувач відповідного доходу) був зобов'язаний подати до податкового органу за встановленими формами та заповнені у встановленому законодавством порядку податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2012 рік разом із доданим до неї додатком 3 «Розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих від операцій з інвестиційними активами». Разом з тим, зміст спірного податкового повідомлення-рішення не містить посилань на визначення податковим органом позивачу суми штрафної санкції за порушення норм пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПК України.

За п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів.

Проте, в акті перевірки відносно позивача викладені лише обставини його діяльності, що стосуються правильності формування та достовірності визначення ним об'єкта оподаткування податком з доходів фізичних осіб від операцій з купівлі-продажу цінними паперами за звітний період 2012 рік та відповідно повноти і своєчасності сплати ним цього податку саме за 2012 рік. При цьому, як вірно підмічено судом першої інстанції, аналогічні обставини діяльності позивача за 2011 рік перевіряючим взагалі не досліджувалися, посилання на інші документи платника податків (окрім письмових договорів з купівлі-продажу цінних паперів за 2008 рік) за попередні періоди, як і розрахунки суми доходів і витрат за звітний період 2011 рік з метою визначення розміру оподатковуваної суми доходу позивача взагалі відсутні.

Окружним адміністративним судом м. Києва правильно зауважено, що положеннями Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 14.03.2013 року № 395, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12 квітня 2013 року за № 607/23139 (розд. ІV «Підписання акта (довідки) документальної перевірки, порядок його реєстрації та зберігання») не передбачено внесення контролюючим органом змін до тексту акта перевірки шляхом встановлення нових обставин діяльності платника податків та відповідно порушень за інші періоди, що не входили предмету перевірки, за результатами якої був складений Акт перевірки.

У відповідності до п. 58.1 ст. 58 ПК України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення. Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення. До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Разом з тим, спірне податкове повідомлення-рішення не містить жодних посилань на норми ПК України, відповідно до яких податковим органом платнику податків - Толмачову М.Г. були розраховані суми штрафних санкцій в розмірі 707 395, 80 грн..

За таких обставин, судова колегія приходить до однозначного висновку про протиправність спірного рішення відповідача за відсутності правових підстав для його прийняття.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем доведено обґрунтованість і законність прийнятого спірного податкового повідомлення-рішення.

Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, правову позицію з приводу яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного відповідачем рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 158, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 вересня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 06.11.2014 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Сорочко Є.О.

Файдюк В.В.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Сорочко Є.О.

Файдюк В.В.