Ухвала суду № 41329696, 23.10.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

23 жовтня 2014 рокусправа № 808/4859/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Нагорної Л.М.

суддів: Юхименка О.В. Мельника В.В.

за участю секретаря судового засідання: Лащенка Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізької області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року у справі № 808/4859/13-а за позовом Публічного акціонерного товариства "Азовські мастила і оливи" до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізької області про скасування податкових повідомлень-рішень №0000222211 та №0000212211 від 15.03.2013р., -

встановив:

У травні 2013 року Публічне акціонерне товариство "Азовські мастила і оливи" (далі - Позивач, ПАТ «АЗМОЛ») звернулося з позовом до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізької області (далі - Відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення № 0000222211 від 15.03.2013 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 953 301,25 грн., в тому числі за основним платежем - 762 641,00 грн., за штрафними санкціями - 190 660,25 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0000212211 від 15.03.2013 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 3 648 005,50 грн., в тому числі за основним платежем - 3 348 097,00 грн., за штрафними санкціями - 299 906,50 грн.;

В обґрунтування позовних вимог зазначали, що податковим органом безпідставно було зроблено висновок про невірне коригування Позивачем суми доходів у бік зменшення, оскільки Бердянською ОДПІ під час перевірки було проаналізовано лише заборгованість за рахунком 361, в той час, як відповідно до Інструкції, затвердженої наказом Мінфіну України від 30.11.1999 р. № 291, облік попередньої оплати у бухгалтерському обліку ведеться на рахунку 681, де суму передплати від ТОВ «ФОБОС» станом на 31.01.2011 р. відображена в повному розмірі. Вважають неправомірним висновок Відповідача щодо безпідставного віднесення до складу витрат сум фінансових витрат на оплату банківських процентів, оскільки кредитні договори із ЗАТ «Промінвестбанк» були чинними на той час та отримані кредитні кошти були використані у господарській діяльності ПАТ «АЗМОЛ». Зазначають, що Податковим кодексом України не встановлено жодних обмежень щодо включення витрат на оплату праці за період вимушеного простою і вони мають враховуватися до складу інших витрат. Крім того, податковою інспекцією неправомірно було використано положення «Правил комісійної торгівлі непродовольчими товарами» при перевірці договору комісії між ПАТ «АЗМОЛ» та ТОВ «ТД «АЗМОЛ», оскільки у даному випадку потрібно користуватися інструкціями П-6 та П-7 про прийом продукції за якістю та кількістю. (том 1 а.с.3-7)

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Азовські мастила і оливи" до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізької області про скасування податкових повідомлень-рішень №0000222211 та №0000212211 від 15.03.2013р. задоволено у повному обсязі.

Постанова суду обґрунтована тим, що ПАТ «АЗМОЛ» правомірно, відповідно до приписів ст. 1 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, зменшило на суму 7 500 500,00 грн. валові доходи, оскільки вказані кошти були повернуті ТОВ «ФОБОС» через неможливість виконання умов договору, у зв'язку з чим висновок податкового органу про необґрунтоване коригування суми доходів у бік зменшення є безпідставним. Кредитні кошти, отримані Позивачем від ПАТ «АК ПІБ» та ПАТ «ПУМБ», були в повному обсязі використані у межах господарської діяльності підприємства з метою підготовки, організації виробництва, реалізації продукції (робіт, послуг) в період, що передує перевірці, тому Позивачем було правомірно включено до складу витрат відсотки за користування коштами за простроченими кредитами банків. Судом також зазначено, що податкове законодавство не встановлює обмежень щодо включення витрат по оплаті праці за період вимушеного простою і такі витрати у звітному податковому періоді відносяться до інших витрат. Також податковим органом неправомірно було зроблено висновок про завищення Позивачем податкового кредиту за операціями по договору комісії № 307-2011 від 10.08.2011 р. з огляду на положення «Правил комісійної торгівлі непродовольчими товарами», оскільки до даних правовідносин мають застосовуватися приписи ЦК України та положення, зафіксовані сторонами у підписаному договорі комісії. (том 2 а.с.66-71)

Бердянська ОДПІ, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала на нього апеляційну скаргу, відповідно до якої, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року та прийняти нову про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що судом першої інстанції не було враховано, що Позивачем протягом 60-денного терміну не було реалізовано товари, передані на комісію, у зв'язку з чим ПАТ «АЗМОЛ» повинно було, відповідно до приписів «Правил комісійної торгівлі непродовольчими товарами», здійснити заходи щодо уцінки такого товару на 30 % , у зв'язку з чим віднесення підприємством до складу податкового кредиту вартості товарів за їх первинною вартістю є неправомірним. Крім того, вважають, що заробітна плата, виплачена за час вимушеного простою підприємства, не може бути віднесена до прямих витрат та вказані суми не можуть бути визнані витратами у розумінні приписів п. 138.2 ст. 138 ПК України, оскільки підприємство не виробляло продукцію та не отримувало доходи у часи простою. Звертали увагу на те, що у перевіряємому періоді ПАТ «АЗМОЛ» не отримувало кредитних коштів від фінансових установ та їх не використовувало у своїй господарській діяльності, у зв'язку з чим підстави для зарахування до складу витрат нарахованих відсотків у платника податків не виникло. По взаємовідносинам з ТОВ «ФОБОС» зазначили, що Позивачем не було доведено відображення суми отриманої передоплати у складі доходів за перший квартал 2011 року. (том 2 а.с.75-85)

Заперечень на апеляційну скаргу до суду не надходило.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, до судового засідання не з'явились, клопотань про розгляд справи за їх участі до суду не надходило, а тому, відповідно до ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Перевіривши, у межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Судом встановлено та матеріалам справи підтверджено, що уповноваженими працівниками Бердянської ОДПІ була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ПАТ «АЗМОЛ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 р. по 30.09.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 р. по 30.09.2012 р., за наслідками якої складено акт № 034/22.11-06/00152365 від 01.03.2013 р. (том 1 а.с.8-42)

Перевіркою встановлено порушення:

- п.п.14.1.27. п.п.14.1.36. п.п.14.1.206, п.п.14.1.258 п.14.1 ст.14, п.141.1 ст.141, п.п.136.1.1 п. 136.1 ст. 136, ст. 1 підрозділу 4 Розділу XX Пе рехідних положень, п. 138.4, п. 138.8. пп. 138.8.2 п. 138.8, п.п.138.10.5 п.138.10 ст. 1 38 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на су му 3348097 грн.;

- п.п.192.1.1 п. 192.1 ст. 192, 198.1, п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України, п.4.1 ст. 4 Правил комісійної торгівлі непродовольчими това рами. які затверджені Наказом міністерства зовнішньоекономічних зв'язків України від 13.03.1995р., внаслідок чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 762641 грн.

На підставі вказаного акту перевірки, Відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення від 15.03.2013 № 0000222211, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на додану вартість у розмірі 953 301,25 грн., у тому числі за основним платежем - 762 641,00 грн., за штрафними санкціями - 190 660,25 грн. (том 1 а.с.54) та податкове повідомлення рішення від 15.03.2013 № 0000212211, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на прибуток у розмірі 3648005,50 коп., у тому числі - сума за основним платежем 3348097,00 грн., за штрафними санкціями - 299 906,50 грн. (том 1 а.с.55)

Скасування указаних податкових повідомлень-рішень і було предметом даного спору.

Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що ПАТ «АЗМОЛ» правомірно, відповідно до приписів ст. 1 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, зменшило на суму 7 500 500,00 грн. валові доходи, оскільки вказані кошти були повернуті ТОВ «ФОБОС» через неможливість виконання умов договору, у зв'язку з чим висновок податкового органу про необґрунтоване коригування суми доходів у бік зменшення є безпідставним. Кредитні кошти, отримані Позивачем від ПАТ «АК ПІБ» та ПАТ «ПУМБ», були в повному обсязі використані у межах господарської діяльності підприємства з метою підготовки, організації виробництва, реалізації продукції (робіт, послуг) в період, що передує перевірці, тому Позивачем було правомірно включено до складу витрат відсотки за користування коштами за простроченими кредитами банків. Зазначав, що податкове законодавство не встановлює обмежень щодо включення витрат по оплаті праці за період вимушеного простою і такі витрати у звітному податковому періоді відносяться до інших витрат. Також податковим органом неправомірно було зроблено висновок про завищення Позивачем податкового кредиту за операціями по договору комісії № 307-2011 від 10.08.2011 р. з огляду на положення «Правил комісійної торгівлі непродовольчими товарами», оскільки до даних правовідносин мають застосовуватися приписи ЦК України та положення, зафіксовані сторонами у підписаному договорі комісії.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Щодо фактичних обставин справи, встановлених судом першої інстанції, у сторін заперечень не виникало, а саме:

сторонами визнано, що 31.03.2011 ВАТ "АЗМОЛ" отримав у безготівковій формі 7 500 000,00 грн. від ТОВ "Фобос ЛТД", що підтверджується і банківською випискою № 112;

актом перевірки ОДПІ № 141/23-108/00152365 від 27.10.2011, встановлено, що до складу валових доходів у 1 кварталі 2011р. у рядку 01.1 в загальній сумі 17871081 грн. врахована сума невикористаної передплати у сумі 8700748 грн.;

у періоді повернення (4 квартал 2011 року) передплати у розмірі 7500000 грн. на рахунок ТОВ "ФОБОС" у зв'язку з неможливістю виконання умов договору, ПАТ "АЗМОЛ" зменшило на цю суму (за винятком ПДВ) валові доходи.

Оскільки вказане коригування повністю узгоджується з приписами статті1 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України (у разі повернення авансів, отриманих до набрання чинності розділом ІІІ ПК України та врахованих у складі валових доходів, на суму такого повернення відбувається коригування доходу звітного податкового періоду, в якому такі аванси були повернуті) , суд першої інстанції вірно зазначив, що висновок податкової інспекції про необґрунтоване коригування суми доходів у бік зменшення у розмірі 6250000 грн. у 4 кварталі 2011 року є помилковим.

Щодо висновку податкового органу про відсутність у платника податків підстав для зарахування до складу витрат нарахованих відсотків, оскільки у перевіряємому періоді ПАТ «АЗМОЛ» не отримувало кредитних коштів від фінансових установ та їх не використовувало у своїй господарській діяльності, суд першої інстанції вірно зазначив про його невідповідність фактичним обставинам справи.

У судовому засіданні достовірно встановлено та податковим органом не спростовано, що ПАТ "АЗМОЛ" мав договори кредитування, які відкриті у банківських установах:

Договір № 83-08 від 29.09.2008р. на загальну суму 15 150 000 грн.) з Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк". Термін повернення коштів - 30.08.2011р.;

Договір № 6.3-34 від 19.07.2004р. на загальну суму 2 000 000 дол. США. З Публічним акціонерним товариством "Перший український міжнародний банк". Термін повернення коштів - 30.11.2010р.

Обидва кредити надавалися шляхом оплати в межах сум та відповідно розрахункових документів (платіжних доручень) безпосередньо з позичкових рахунків, відкритих у цих банках, на поточний рахунок ПАТ "АЗМОЛ" з призначенням платежів - "на поточні виробничі потреби - оплата зобов'язань по імпортних контрактах, конвертація валюти для розрахунків з контрагентами, оплата в національній валюті зобов'язань перед українськими контрагентами, в т.ч. по заробітної платні персоналу підприємства".

Податковим органом не спростовано, що кредитні кошти були використані Позивачем на вказані у договорі цілі, а саме:

на оплату сировини та матеріалів, які використалися у технологічному виробничому процесі для виготовлення готової продукції для подальшої реалізації та отримання доходу від господарської діяльності;

на оплату заробітної плати працівників підприємства, зайнятих у виробничому процесі виготовлення продукції основної діяльності - мастильних матеріалів в асортименті;

на сплату обов'язкових податків та зборів, які нараховувалися в результаті провадження основної виробничої діяльності підприємства у межах Статуту.

Тобто всі кредитні кошти були використані виключно у межах господарської діяльності з метою підготовки, організації виробництва, реалізації продукції (робіт, послуг).

Згідно п.п.138.10.5 п.138.10 ст.138 Податкового Кодексу України до складу інших витрат включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Сторонами визнається, що право на включення до складу витрат нарахованих відсотків виникає у платника податку лише у випадку використання кредитних коштів у господарській діяльності протягом терміну дії кредитного договору та за цільовим призначенням.

Оскільки у актах перевірки податковим органом не встановлено жодного випадку використання кредитних коштів на цілі інші, ніж пов'язані з веденням господарської діяльності, то висновок ОДПІ про те, що кредитні кошти витрачалися на негосподарські потреби є помилковим та не відповідає встановленим судом обставинам справи.

Крім того, зі змісту кредитних договорів слідує, що договір діє до повного повернення Позичальником отриманих сум кредитних коштів, сплати у повному обсязі відсотків за користування ним та повного виконання Позичальником будь-яких інших грошових зобов'язань ( п. 6.7 Договору № 83-08) та що договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до моменту виконання Сторонами взятих на себе зобов'язань згідно цього Договору в повному обсязі (п. 14.5 Договору № 6.3-34)

Тобто, вказані договори є чинними на теперішній час. Банками щомісячно здійснюється нарахування відсотків, що підтверджується оригіналами банківських документів - листів.

Отже, висновок ОДПІ про те, що відсотки за користування коштів нараховувались за простроченими кредитами банків є необґрунтованим.

Щодо висновку податкового органу про безпідставне віднесення підприємством до складу податкового кредиту вартості товарів за їх первинною вартістю, колегія суддів зазначає.

Сторонами визнано, що ПАТ "АЗМОЛ" укладено договір комісії №307-2011 від 10.08.2011 з TOB ТД "АЗМОЛ" строком до 31.12.2011, який може бути пролонгований за згодою сторін. За умовами договору, сума винагороди за реалізовану продукцію нафтопереробки ПАТ "АЗМОЛ" отримує в розмірі 1 відсотка від суми реалізації. Порядок розрахунків здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахункові рахунки протягом трьох банківських днів з дати надходження коштів від покупця. Строком у п'ятиденний термін з дати завершення правочину з продажу товару ПАТ "АМОЛ" надає звіт комітенту (TOB ТД "АЗМОЛ") стосовно виконання доручення та передачі всіх документів, що витікають з угоди продажу товару.

Перевіркою на підставі первинних документів, даних головної книги, регістрів бухгалтерського обліку за період січень - липень 2012 року встановлено, що у відповідності до додаткових угод при отриманні товарів (мастила, оливи) на комісію, ПАТ "АЗМОЛ" включено до складу податкового кредиту вартість цих отриманих товарів.

З огляду на зміст вищевказаних договорів, суд першої інстанції вірно зазначив, що договір комісії № 307-2011 від 10.08.2011 з ТОВ "ТД "АЗМОЛ" був укладений на асортимент товару, що відноситься до продукції виробничо-технічного призначення, а тому до спірних правовідносин приписи Закону України "Про захист прав споживачів" не поширюється, а треба користуватися інструкціями П-6 та П-7 про прийом продукції за якістю та кількістю.

Пунктом 4.1. "Правил комісійної торгівлі непродовольчими товарами " визначено, що ціна товару, який не реалізований протягом встановленого строку (60 календарних днів), може бути знижена лише за домовленістю з комітентом, чого по даній справі встановлено не було.

З огляду на безпідставне застосування податковим органом до даних правовідносин положення "Правил комісійної торгівлі непродовольчими товарами", висновок ОДПІ про завищення податкового кредиту за операціями по цьому договору на суму 762641 грн. є також неправомірним.

Таким чином, з огляду на встановлені обставини справи у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відображені у акті перевірки порушення не підтверджуються матеріалам справи, а тому спірні податкові повідомлення - рішення винесені безпідставно та є такими, що підлягають скасуванню.

За таких обставин та у межах доводів апеляційної скарги підстави для скасування чи зміни судового рішення - відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд,-

ухвалив:

Апеляційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізької області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року у справі № 808/4859/13-а - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: Л.М. Нагорна

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: В.В. Мельник