Ухвала суду № 41329214, 28.10.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

28 жовтня 2014 року

справа № П/811/791/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Божко Л.А.

суддів: Прокопчук Т.С. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 р. по справі за позовом Державного підприємства "Одеська залізниця" до Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про скасування рішення від 27.2.2014 року №0001401700 та вимоги від 27.02.2014 року №Ю-2, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2014р. Державне підприємство “Одеська залізниця” звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Знам’янської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області в якому просила: скасувати податкового повідомлення – рішення №0001401700 від 27.02.2014 року в сумі збільшення податкового зобов’язання у розмірі 289 958,44 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 144 979,22 грн., та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 27.02.2014 року №Ю-2 на суму 289 958,44 грн. податкового зобов’язання та 144 979,22 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 р року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на не повне з’ясування судом обставин справи, просив постанову суду скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Сторони, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з’явились, від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутністю, у зв’язку з чим, відповідно до ст.41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що державне підприємство “Одеська залізниця” 18.02.1998 р. зареєстроване як юридична особа.

Посадовими особами Знам’янської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області відповідно до наказу №18 від 14.01.2014 р. проведено планову виїзну документальнуперевірку Відокремленого структурного підрозділу Знам’янської дирекції залізничних перевезень Одеської залізниці з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2012 р.

За результатами вищезазначеної перевірки складено акт №45/22/01072125 від 27.02.2014 р., в якому зафіксовано наступні порушення: п.1 ч.1 ст.7, ч.7 ст.7, п.5, 7 ст.8 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, що призвело до заниження єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в розмірі 37,61% в загальній сумі 264628,41 грн., в тому числі по періодах: січень 2011 року - 5214,03 грн., лютий 2011 року - 6314,65 грн.., березень 2011 року - 39530,31 грн.., квітень 2011 року -38341,57 грн., травень 2011 року - 6400,35 грн., червень 2011 року - 5734,27 грн., липень 2011 року - 3725,27 грн.., серпень 2011 року - 5882,95 грн., вересень 2011 року - 8279,90 грн., жовтень 2011 року - 4888,76 грн., листопад 2011 року - 6846,03 грн., грудень 2011 року - 4349,95 грн., січень 2012 року - 5319,83 грн., лютий 2012 року - 5196,36 грн.., березень 2012 року - 46203,94 грн.., квітень 2012 року - 9141,28 грн., травень 2012 року -20216,91 грн., червень 2012 року - 7330,03 грн., липень 2012 року - 6768,10 грн.., серпень 2011 року - 4270,77 грн., вересень 2012 року - 6181,38 грн., жовтень 2012 року - 6846,97 грн., листопад 2012 року - 4212,21 грн., грудень 2012 року - 7432,59 грн. та в розмірі 3,6%у загальній сумі 25330,03 грн., в тому числі по періодах: січень 2011 року - 499,08 грн., лютий 2011 року - 604,43 грн.., березень 2011 року - 3783,81 грн.., квітень 2011 року - 3670,02 грн., травень 2011 року - 612,64 грн., червень 2011 року - 548,88 грн., липень 2011 року -356,58 грн.., серпень 2011 року - 563,11 грн., вересень 2011 року - 792,55 грн., жовтень 2011 року - 467,95 грн., листопад 2011 року - 655,30 грн., грудень 2011 року - 416,37 грн., січень 2012 року - 509,21 грн., лютий 2012 року - 497,40 грн.., березень 2012 року -4422,61 грн.., квітень 2012 року - 874,99 грн., травень 2012 року - 1935,14 грн., червень 2011 року - 701,63 грн., липень 2012 року - 647,84 грн.., серпень 2012 року - 408,79 грн., вересень 2012 року - 591,67 грн., жовтень 2012 року - 655,39 грн., листопад 2012 року -403,19 грн., грудень 2012 року - 711,45 грн. (а.с.7-14).

На підставі акта перевірки Знам’янською ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області винесено рішення №0001401700 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 27.02.2014 р., яким донараховано 289958,44 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 144979,22 грн.

Окрім того, Знам’янською ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-2 від 27.02.2014 р. на загальну суму 434937,66 грн., у тому числі 289958,44 грн. недоїмки та 144979,22 грн. штрафних санкцій.

Надаючи оцінку обґрунтованості та правомірності оскаржуваних рішень суб’єкта владних повноважень суд апеляційної інстанції зазначає, що Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) визначено як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України “Про оплату праці”, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про оплату праці” заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Зі змісту статті 2 вказаного Закону вбачається, що структура заробітної плати складається із основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Статтею 16 Закону України “Про залізничний транспорт” гарантовано соціальний захист працівників залізничного транспорту загального користування. Працівники залізничного транспорту загального користування та члени їх сімей (утриманці) користуються правом на безплатний проїзд залізничним транспортом. Порядок та умови надання цих та інших пільг встановлюються Кабінетом Міністрів України, колективними договорами та угодами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 160 “Про реалізацію частини другої та третьої статті 16 Закону України “Про залізничний транспорт” встановлено, що порядок та умови надання працівникам залізничного транспорту загального користування та членам їх сімей (утриманцям) права на безоплатний проїзд залізничним транспортом затверджуються Міністерством транспорту за погодженням з Міністерством фінансів. Витрати підприємств залізничного транспорту, пов'язані з безоплатним проїздом зазначених осіб, не включаються до складу валових витрат підприємств.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджується, що в колективному договорі позивача передбачено надання працівникам квитків на безкоштовний проїзд.

Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами позивача та висновками суду першої інстанції, що забезпечення працівників та членів їх сімей квитками на безкоштовний проїзд є додатковим благом і не входить до структури заробітної плати з огляду на те, що згідно з пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Відповідно до пп. 164.2.1, 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту); дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку.

Згідно з п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема прямих витрат на оплату праці.

У свою чергу, до складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві товарів (виконанні робіт, наданні послуг), які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат (пп. 138.8.2 п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України).

Пунктом 142.1 статті142 Податкового кодексу України встановлено, що до до складу витрат платника податку включаються витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають нараховані витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів, робіт, послуг, витрати на оплату авторської винагороди та за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін, (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами розділу IV цього Кодексу).

Аналіз вищенаведених норм права дає можливість дійти висновку, що базою для нарахування єдиного внеску є заробітна плата платника податку, до складу якої не входять пільги працівникам, гарантовані спеціальним законом.

Застосування відповідачем в спірних правовідносинах Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004, є помилковим, адже пунктом 1.1 Інструкції закріплено, що Інструкція не застосовується для визначення складових фонду оплати праці, як бази (об'єкта) для нарахування внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

З урахуванням того, що доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскарженій постанові, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року – залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року – залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Л.А. Божко

Суддя: Т.С. Прокопчук

Суддя: О.М. Лукманова