Постанова № 41327833, 24.10.2014, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/2814/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Молодецького Р.І.,

за участю:

секретаря судового засідання - Лі Н.А.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Кочук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

21 липня 2014 року фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення стягнень від 24 червня 2014 року № 87.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що постанова про накладення стягнень від 24 червня 2014 року № 8 в частині примушування споживачів придбавати продукцію (послуги) непотрібного їм асортименту винесена з порушенням вимог чинного законодавства та є незаконною, оскільки ресторан "ІНФОРМАЦІЯ_1" є повносервісним закладом ресторанного господарства та, серед іншого, здійснює сервісне обслуговування відвідувачів, про що окремим рядком зазначено в меню, яке є платним та становить 10% вартості суми замовлення. Таким чином, на думку позивача, про всі умови продажу продукції в кафе (ціни, вартості сервісного обслуговування) відвідувач проінформований завчасно, до здійснення ним замовлення, тому відвідувач має можливість зробити вільний вибір: залишитись в кафе, прийнявши такі умови, або обрати інший заклад. На думку позивача, зазначення в меню про платність сервісного обслуговування в кафе не можна вважати примушуванням споживача придбавати продукцію (послугу) непотрібного йому асортименту.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач надав до суду письмові заперечення, в яких зазначив, що перевіркою ресторан "ІНФОРМАЦІЯ_1" встановлено порушення п. 2 ст. 17 Закону України "Про захист прав споживачів", а саме: в меню окремо від переліку страв та їх вартості зазначена інформацію, що передбачає стягнення додаткової плати від вартості замовлення, що вводить в оману або може ввести в оману споживача щодо остаточної вартості замовлення, що призводить до придбання продукції непотрібного йому асортименту. За таких обставин, за твердженням відповідача, споживач замовляючи у позивача будь-яку продукцію одержує вимогу від позивача (рахунок) сплати ще й за сервіс, який він не замовляє при цьому, тим самим обмежуючи його право вільного вибору, що і спонукало ОСОБА_4 звернутись до Інспекції за захистом своїх прав (заява від 29 травня 2014 року).

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 26 Закону України "Про захист прав споживачів" спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів.

Механізм здійснення державного контролю посадовими особами Держспоживстандарту України та його територіальних органів у сфері захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та за додержанням законодавства про захист прав споживачів суб'єктами господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства на момент виникнення спірних правовідносин визначався Порядком проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг, що затверджено наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 25.10.2006 N 311 (далі - Порядок).

Згідно з пунктом 1.3 Порядку перевірки діяльності суб'єктів господарювання проводяться з метою контролю стану дотримання ними вимог законодавства про захист прав споживачів щодо якості та безпеки продукції, правил торгівлі та послуг, надання споживачам необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію.

Позапланові перевірки суб'єктів господарювання проводяться посадовими особами, серед іншого, з підстави звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позапланова перевірка у цьому разі здійснюється за наявності згоди Держспоживстандарту України на її проведення.

Відповідно до пункту 2.8 Порядку позапланові перевірки проводяться лише з підстав, зазначених у пункті 1.3 цього Порядку, якщо інше не передбачається законом або міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Аналогічні положення щодо підстав проведення позапланового заходу зі здійснення державного нагляду (контролю) містяться в статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

29 травня 2014 року до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Полтавській області з письмовою заявою (вх. М-252/01-04) ОСОБА_4, в якій повідомив, що у ресторані "ІНФОРМАЦІЯ_1" (ПП ОСОБА_3) ним було отримано рахунок, до вартості якого було включено плату за сервіс, у наданні книги скарг заявнику було відмовлено, а у ресторані був відсутній куточок споживача /а. с. 60/.

У зв'язку з отриманням заяви ОСОБА_4 відповідач звернувся до Держспоживінспекції України з проханням надати згоду на здійснення позапланової перевірки ФОП ОСОБА_3 (ресторан "ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою АДРЕСА_1) /а. с. 61/.

10 червня 2014 року відповідачем було отримано згоду Держспоживстандарту України від 04 червня 2014 року № 01/7-4797-2014 на проведення позапланової перевірки ФОП ОСОБА_3 , ресторан "ІНФОРМАЦІЯ_1", АДРЕСА_1 /а. с. 62/.

10 червня 2014 року Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Полтавській області видані наказ № 48 про проведення позапланових перевірок /а. с. 64/ та направлення на проведення перевірок № 300 /а. с. 63/.

Позивач в позовній заяві зауважував, що посадовими особами Інспекції не були надані копії скарги гр. ОСОБА_4 та згоди Держспоживінспекції України № 01/7-4797-2014 від 04 червня 2014 року.

Так, відповідно до вимог частини 3 пункту 2.8 Порядку посадові особи повинні ознайомити суб'єкта господарювання з підставою проведення позапланової перевірки і надати йому копії відповідного документа.

Відповідач у письмових запереченнях зазначив, що відповідні документи (заява ОСОБА_4 та згода Держспоживінспекції України) надавались позивачу для ознайомлення перед початком перевірки. Вказане твердження в подальшому підтвердив і позивач у письмових поясненнях від 13 жовтня 2014 року /а. с. 88/ зазначивши при цьому, що заява гр. ОСОБА_4 надавалась на ознайомлення позивачу без підпису, що викликало у позивача питання справжності вказаного документу, також вказана заява була оформлена з порушеннями вимог Закону України "Про звернення громадян".

З цього приводу суд зазначає, що позивач, як суб'єкт господарювання, відповідно до вимог пункту 1.6 Порядку, під час проведення посадовими особами перевірки мав право не допускати посадових осіб до проведення перевірки, якщо посадова особа не надала копій документів, передбачених Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону, проте не скористався своїм правом незважаючи на наявні, на його думку, недоліки обов'язкових для проведення перевірки документів.

Перевіряючими в ході проведення перевірки ресторану "ІНФОРМАЦІЯ_1" було здійснено замовлення продукції ресторану та отримано рахунок № 0000169636 від 11 червня 2014 року, копія якого долучена відповідачем до матеріалів справи /а. с. 36/. Також, в матеріалах справи міститься копія рахунку, надана у судовому засіданні 03 жовтня 2014 року представником позивача /а. с. 75/. Вказані рахунки мають розбіжності щодо суми замовлення та, відповідно, суми оплати сервісного обслуговування.

Позивач у письмових поясненнях /а. с. 86/ зазначив, що розбіжності між сумою в рахунку ресторану "ІНФОРМАЦІЯ_1" від 11 червня 2014 року, наданого відповідачем на рахунком ресторану "ІНФОРМАЦІЯ_1", наданого позивачем, виникли у зв'язку з тим, що рахунок, наданий відповідачем як доказ, не був оплачений. В зв'язку з цим, при складання місячної звітності за червень рахунок був анульований та виключений з бухгалтерської програми. Виконуючи вимогу суду щодо надання рахунку № 0000169636 від 11 червня 2014 року завідувач кафе складала рахунок по пам'яті, через що і виникли розбіжності. Вказані обставини сторонами не заперечувались.

Під час перевірки позивача посадовими особами Інспекції з питань захисту прав споживачів у Полтавській області було встановлено ряд порушень, серед іншого: в меню, яке використовується на підприємстві, окремо від переліку страв та їх вартості не зазначена інформацію, що передбачає стягнення додаткової плати вартості замовлення, що вводить в оману або може ввести в оману споживача щодо остаточної вартості замовлення (у рахунку зазначена інформація: "сервіс - 10%"), що призводить до примушування споживача у придбанні продукції (послуги) непотрібного йому асортименту, що є порушенням п. 2.1 глави 2, пункту 3.4 глави 3 Правил роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24 липня 2002 р. N 219, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2002 р. за N 680/6968 (далі - Правила роботи).

Відповідачем за наслідками перевірки ФОП ОСОБА_3 складено акт № 201 від 11 червня 2014 року /а. с. 65-69/ та складено припис (розділ IV акту), яким позивача зобов'язано, серед іншого, оформити меню відповідно до вимог п. 3.4 розділу 3 Правил, припинити примушувати споживачів придбавати продукцію (послуги) непотрібного їм асортименту /а. с. 67/.

24 червня 2014 року відповідачем було винесено постанову № 87 про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів", якою за примушування споживача придбавати продукцію непотрібного йому асортименту застосовано до ФОП ОСОБА_3 штраф у розмірі 8 500 грн. /а. с. 74/.

Позивач не погодився з вказаною постановою з тих підстав, що ресторан "ІНФОРМАЦІЯ_1" є повносервісним закладом ресторанного господарства та, серед іншого, здійснює сервісне обслуговування відвідувачів, про що окремим рядком зазначено в меню, яке є платним та становить 10% вартості суми замовлення. Таким чином, на думку позивача, про всі умови продажу продукції в кафе (ціни, вартості сервісного обслуговування) відвідувач проінформований завчасно, до здійснення ним замовлення, тому відвідувач має можливість зробити вільний вибір: залишитись в кафе, прийнявши такі умови, або обрати інший заклад. На думку позивача, зазначення в меню про платність сервісного обслуговування в кафе не можна вважати примушуванням споживача придбавати продукцію (послугу) непотрібного йому асортименту.

Надаючи оцінку твердженням сторін та наявним у справі доказам суд виходить з наступного.

Вимоги щодо роботи суб'єктів господарської діяльності (закладів, підприємств) усіх форм власності, що здійснюють діяльність на території України у сфері ресторанного господарства визначені Правилами роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства.

Пунктом 1.3 Правил роботи визначено, що ресторанне господарство - вид економічної діяльності суб'єктів господарської діяльності щодо надавання послуг відносно задоволення потреб споживачів у харчуванні з організуванням дозвілля або без нього.

Пунктом 1.5 Правил передбачено, що заклади (підприємства) ресторанного господарства поділяються за типами: фабрики-кухні, фабрики-заготівельні, ресторани, бари, кафе, їдальні, закусочні, буфети, магазини кулінарних виробів, кафетерії, а ресторани та бари - також на класи (перший, вищий, люкс). Вибір типу закладу (підприємства) ресторанного господарства та класу ресторану або бару здійснюється суб'єктом господарської діяльності самостійно з урахуванням вимог законодавства України.

Згідно Національного стандарту України (ДСТУ 4281:2004 Заклади ресторанного господарства. Класифікація) визначено у п. 3.5 тип закладу - повносервісний заклад ресторанного господарства: різновид закладу ресторанного господарства з обслуговуванням офіціантами та значною часткою фірмових та замов них страв і (або) напоїв у продукції власного виробництва; у п. 3.11 тип закладу - ресторан: заклад ресторанного господарства з різноманітним асортиментом продукції власного виробництва і закупних товарів, високим рівнем обслуговування і комфорту у поєднанні з організуванням відпочинку і дозвілля споживачів; у п. 3.13 тип закладу - кафе: заклад ресторанного господарства із широким асортиментом страв нескладного готування, кондитерських виробів і напоїв, в якому застосовують самообслуговування або обслуговування офіціантами.

Статтею 17 Закону України "Про захист прав споживачів" визначено права споживача у сфері торговельного та інших видів обслуговування.

Так, за всіма споживачами однаковою мірою визнається право на задоволення їх потреб у сфері торговельного та інших видів обслуговування. Встановлення будь-яких переваг, застосування прямих або непрямих обмежень прав споживачів не допускається, крім випадків, передбачених нормативно-правовими актами.

Споживач має право на вільний вибір товарів і послуг у зручний для нього час та на вільне використання електронних платіжних засобів з урахуванням режиму роботи та обов'язкових для продавця (виконавця) форм (видів) розрахунків, установлених законодавством України.

Продавець (виконавець) зобов'язаний всіляко сприяти споживачеві у вільному виборі продукції та форм її оплати.

Забороняється примушувати споживача придбавати продукцію неналежної якості або непотрібного йому асортименту, у будь-який спосіб обмежувати використання ним електронних платіжних засобів, якщо відповідно до законодавства продавець (виконавець) зобов'язаний приймати їх до сплати.

Суб'єктами господарської діяльності у сфері ресторанного господарства здійснюється діяльність згідно з асортиментом продукції, затвердженим відповідно до типу та класу даного закладу (підприємства) керівником підприємства, а також забезпечується наявність продукції, зазначеної у меню, прейскуранті (пункт 2.1 Правил роботи).

У закладах (підприємствах) ресторанного господарства використовуються такі методи обслуговування як самообслуговування, обслуговування офіціантами, комбінований тощо (пункт 3.1 Правил роботи).

З викладеного вбачається, що діяльність закладів ресторанного господарства, у тому числі, і кафе, ресторанів, повносервісних закладів ресторанного господарства, може включати в себе такий метод обслуговування споживачів як обслуговування офіціантами, яка є основною діяльністю закладів (підприємств) ресторанного господарства.

Вимогами п. 3.4 Правил роботи визначено, що у меню зазначається перелік страв, кулінарних, борошняних кондитерських, булочних виробів та напоїв власного виробництва, вихід і ціна однієї порції. У прейскуранті зазначається перелік алкогольних і безалкогольних напоїв, пива, тютюнових, кондитерських виробів та інших закупних товарів, маса, об'єм і ціна на відповідну одиницю продукту, крім того, для алкогольних напоїв - ємність пляшки, ціна за пляшку, за 50 та 100 мілілітрів.

Також, вимогами пункту 3.5 Правил роботи визначено, що поруч з основною діяльністю закладами (підприємствами) ресторанного господарства можуть надаватися додаткові послуги, перелік і вартість яких визначаються суб'єктом господарської діяльності та указуються в прейскуранті на послуги. Отже, Порядком роботи розрізняються види послуг, які можуть бути надані закладом ресторанного господарства, а саме: основні та додаткові послуги.

Тобто, діяльність з обслуговування споживачів офіціантами є основною діяльністю закладів (підприємств) ресторанного господарства та, відповідно, може входити в асортимент продукції, яка надається відповідним типом закладу ресторанного господарства, і наявність якої зазначається у меню, прейскуранті.

Основні вимоги щодо порядку позначення роздрібних цін на товари народного споживання в підприємствах роздрібної торгівлі, закладах ресторанного господарства та спрямована на дотримання прав споживачів щодо одержання необхідної, доступної та достовірної інформації про ціни на товари відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів" визначені Інструкцією про порядок позначення роздрібних цін на товари народного споживання в підприємствах роздрібної торгівлі та закладах ресторанного господарства, затвердженою наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 4 січня 1997 р. N 2, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 20 січня 1997 р. за N 4/1808 (далі - Інструкція).

Інформування споживачів про роздрібні ціни на товари, відповідно до пункту 6 Інструкції, здійснюється за допомогою, серед іншого, ярликів цін (цінників), прейскурантів алкогольних напоїв, меню та прейскурантів цін на куповані товари у закладах ресторанного господарства.

Споживачам, відповідно до вимог пункту 3.6 Порядку роботи, надаються можливості ознайомитися з меню, прейскурантами алкогольних і безалкогольних напоїв, кондитерських і тютюнових виробів, фруктів, додаткових послуг, що надаються, до початку обслуговування.

Так, судом в судовому засіданні 03 жовтня 2014 року досліджено оригінал меню та прейскуранту ресторану "ІНФОРМАЦІЯ_1", а до матеріалів справи долучено їх копії /а. с. 49-58/. З вказаних меню та прейскуранту кондитерських виробів та фруктів вбачається, що в лівому нижньому кутку сторінок міститься рядок наступного змісту: "Сервисное облуживание официанта добавляет к Вашему счету 10%!".

Також, суд зауважує, що відповідно до рахунку № 0000169636 від 11 червня 2014 року, посадовими особами Інспекції з питань захисту прав споживачів в Полтавській області була замовлена наступна продукція: Алазані біле напівсухе, 0,3 л, за ціною 48 грн.; фруктове асорті: апельсини, ківі, яблука по 1 порції, ягоди 2 порції на суму 34 грн.; сервіс - 10% суми замовлення.

Сторонами не ставився під сумнів факт ознайомлення перевіряючих з меню, прейскурантами алкогольних і безалкогольних напоїв, кондитерських і тютюнових виробів, фруктів, додаткових послуг, що надаються, до початку обслуговування.

Відповідно до вимог абзацу 7 частини 1 статті 1 Закону України "Про захист споживачів" договором є усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами.

За таких обставин рахунок, отриманий під час проведення перевірки від ресторану "ІНФОРМАЦІЯ_1" (ФОП ОСОБА_3) є підтвердження укладення усного правочину між споживачем і продавцем (виконавцем).

Свобода договору закріплена в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до вимог якої, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Публічним, відповідно до вимог статті 633 ЦК України, є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.

Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг).

Тобто, до початку замовлення послуг ресторану "ІНФОРМАЦІЯ_1" споживач мав змогу дізнатись про надання рестораном "ІНФОРМАЦІЯ_1" такої послуги як сервісне обслуговування офіціантами, а також його вартість (10% вартості замовлення).

В будь-якому випадку споживач, який ознайомився з асортиментом продукції ресторану мав вільний вибір в укладенні договору щодо отримання послуг закладу ресторанного господарства, виборі такого закладу та визначенні умов отримання відповідних послуг, які визначені в меню, прейскуранті ресторану "ІНФОРМАЦІЯ_1" та завчасно були надані посадовим особам відповідача до початку обслуговування.

При цьому суд зазначає, що волевиявлення особи, яка має намір скористатися послугами ресторану спрямоване на отримання послуг з харчування, зокрема, через обслуговування офіціантами, а тому зазначення в меню вартості сервісного обслуговування офіціантами не може вважатись примушуванням споживача до придбання продукції непотрібного йому асортименту.

Інші зауваження щодо якості, ціни товару, умов, якості обслуговування споживача рестораном "ІНФОРМАЦІЯ_1" від ОСОБА_4 до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Полтавській області не надходили, а також не були відображені в акті перевірки від 11 червня 2014 року.

З огляду на викладене, позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а оскаржувана постанова є протиправною і підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Отже, понесені позивачем витрати у вигляді сплати судового збору в розмірі 182 грн. 70 коп., які згідно з статтею 87 вказаного Кодексу відносяться до судових витрат, підлягають стягненню на його користь.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 86,159, 160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови, задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати Постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів у Полтавській області про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів" від 24.06.2014 року № 87.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (податковий номер НОМЕР_2) витрати зі сплати судового збору в розмірі 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 (сімдесят) копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 29 жовтня 2014 року.

Суддя Р.І. Молодецький