Постанова № 41327730, 28.10.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

28 жовтня 2014 р. Справа № 820/17203/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чудних С.О.,

за участю секретаря судового засідання Мараєвої О.В.,

представника позивача - Косяченка Є.С.,

представника відповідача - Суботи Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛК РЕГІОН-СТАЛЬ" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання дій неправомірними,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛК РЕГІОН-СТАЛЬ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області по проведенню позапланової виїзної перевірки, результати якої оформлені актом № 4432/20-31-22-03-07/37462164 від 22.09.2014 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області не додержано вимог діючого законодавства при проведенні документальної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛК РЕГІОН-СТАЛЬ". Висновки акту перевірки базуються на припущеннях податкового органу щодо відсутності реального характеру відповідних операцій не підтверджені належними доказами. Окрім того, викладені в акті спірної перевірки судження суб'єкта владних повноважень не ґрунтуються на жодному з визначених ст. 83 Податкового кодексу України джерел. Дані припущення та висновки щодо відсутності у контрагентів позивача за юридичною адресою, відсутності необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутності основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, зроблені перевіряючими без фактичного обстеження юридичної особи, без фактичного дослідження первинних документів зі сплати податкових зобов'язань, а судження про відсутність факту реального вчинення господарських операцій зроблені суб'єктом владних повноважень з перевищенням компетенції контролюючих органів України. Також, позивач вважає безпідставними посилання податкового органу на автоматизовані інформаційні системи: ІС "Податковий блок", АС "Аудит", дані автоматизованого співставлення податкового кредиту та зобов'язань у розрізі контрагентів. За судженням позивача, право на використання таких програм та порядок їх використання не передбачено діючим законодавством, а тому дані, отримані податковим органом, не можуть мати статус офіційних та бути допустимим доказом по справі. Програмне забезпечення "Системи автоматизованого співставлення податкового кредиту та зобов'язань у розрізі контрагентів, декларацій по податку на додану вартість" до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відноситься і не є доказом підтвердження наявності факту порушення вимог податкового законодавства. Жодним нормативно - правовим актом чинного законодавства України не врегульовано порядок застування даного програмного забезпечення, а, тим більше, його використання контролюючими органами для здійснення відповідних висновків стосовно платників податків. У зв'язку із чим, позивач просив позов задовольнити у повному обсязі.

В судовому засіданні 28.10.2014 року підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив позов суд задовольнити.

Представник відповідача у судовому засідання 28.10.2014 року проти позову заперечив, зазначив, що під час проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛК РЕГІОН-СТАЛЬ" та складання акту вимоги діючого законодавства були дотримані, посадові особи відповідача діяли в межах своїх повноважень та у спосіб, визначений Податковим кодексом України, а тому, підстави для задоволення позову відсутні. Окрім того, акт за результатами перевірки, сам по собі немає для платників податків ніяких наслідків, а акти індивідуальної дії відносно позивача контролюючим органом не виносилось.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу № 1209 від 09.09.2014 року та направлень на перевірку від 09.09.2014 року № 1270 та № 1269, контролюючим органом було проведено документальну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛК РЕГІОН-СТАЛЬ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Тексіол" та ТОВ "Кренфорд ЛТД" за період з 01.05.2011 року по 08.04.2014 року, за результатами якої складено акт № 4432/20-31-22-03-07/37462164 від 22.09.2014 року (а.с. 10-45).

Перевіркою встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛК РЕГІОН-СТАЛЬ" ст. 185, п. 198.1, п.198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого платником завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість у загальній сумі 221402,00 грн. по податковим деклараціям з ПДВ за серпень 2013 року, вересень 2013 року та жовтень 2013 року; ст. 185, ст. 187 Податкового кодексу України, оскільки встановлено відсутність об'єкта оподаткування податком на додану вартість при реалізації покупцям послуг, отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю "Тексоіл", в результаті чого платником завищено податкові зобов'язання з ПДВ при реалізації послуг на загальну суму 221402 грн.; ст. 134, ст. 135 Податкового кодексу України, оскільки встановлено відсутність об'єкта оподаткування податком на прибуток при реалізації послуг, отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю "Тексоіл", в результаті чого платником податків завищено доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 1107008 грн. по податковій декларації з податку на прибуток за 2013 рік; п. 138.2, п. 138.4, п. 138.6, п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого платником податків завищено суму витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування у загальній сумі 1107008 грн. по податковій декларації з податку на прибуток за 2013 рік (а.с. 44).

Положеннями п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України передбачено право податкового органу, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Податковим кодексом України передбачена можливість проведення контролюючими органами камеральної, документальної (планової або позапланової; виїзної або невиїзної) та фактичної перевірок.

Так, відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Положеннями ст.78 Податкового кодексу України, передбачений порядок проведення документальних позапланових перевірок.

Відповідно до п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України однією із підстав для проведення документальної позапланової перевірки є подання платником податків в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки (п.78.4 ст.78 Податкового кодексу України).

Суд зазначає, що фактичною підставою для проведення перевірки були відомості щодо відсутності реального характеру відповідних операцій не підтверджені належними доказами та дані автоматизованого співставлення податкового кредиту та зобов'язань у розрізі контрагентів на автоматизовані інформаційні системи: ІС "Податковий блок", АС "Аудит", а юридичною підставою є п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо контролюючим органом отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Так, судом встановлено, що наказ на проведення перевірки винесено контролюючим органом на підставі постанови слідчого ОВС ВКР СУФР ГУ Міндоходів у Житомирській області про призначення позапланової документальної перевірки ТОВ "ЛК РЕГІОН-СТАЛЬ".

Також, відповідно до п.78.7 ст.78 Податкового кодексу України підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки є перелік матеріалів, які закріплено ст.83 Податкового кодекс України, а порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтею 85 цього Кодексу.

Згідно п.78.8 ст.78 Податкового кодексу України порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 2 р. І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року №984, визначено, що документальні перевірки проводяться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку.

Положеннями п. 4 - 6 р. І цього Порядку передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Суд звертає увагу, що хоч у акті зазначається, що при проведенні перевірки були використані первинна документація, проте, висновки контролюючого органу про відсутність реальності господарських правовідносин позивача зроблені відповідачем лише на підставі постанови слідчого та інформаційних баз даних, перелік яких визначений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, без проведення дослідження та аналізу наданих первинних документів.

Таким чином, не дослідження контролюючим органом в ході проведення перевірки документів первинного бухгалтерського позивача та його контрагентів, визначених п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, та формування висновків за результатами такої перевірки, викладених в акті № 4432/20-31-22-03-07/37462164 від 22.09.2014 року, які не ґрунтуються на зазначених документах, є не тільки порушенням встановленого законодавством порядку проведення перевірки, але й є доказом його невиконання.

Також, судовим розглядом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області було отримано акт від 21.02.2014р. № 269/2204/30608303/79 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Тексоіл".

У зазначеному акті відображені судження про відсутність у даних платників будь-яких ресурсів, необхідних для ведення господарської діяльності, основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, тощо.

На думку відповідача, вказаних висновків інших податкових органів цілком достатньо для судження про порушення позивачем, який мав господарські взаємовідносини з даними підприємствами, вимог Податкового кодексу України.

Однак, належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 Кримінального кодексу України та ст.212 Кримінального кодексу України, а діяння по відображенню в документах обов'язкової податкової звітності, тобто в офіційних документах завідомо недостовірних відомостей, є об'єктивною стороною злочину, передбаченого ст.366 Кримінального кодексу України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінального провадження відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином чи рішення суду про визнання правочину недійсним суб'єктом владних повноважень до суду також не подано.

Слушність наведеного висновку окружного адміністративного суду підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009р. у справ "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Окремо суд, зазначає, що в силу приписів ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (затверджено постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232; далі за текстом - Порядок №1232), а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984) отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, оскільки ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Стосовно доводу відповідача про відсутність у платника податків у спірних правовідносинах порушеного права суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст.19 Господарського кодексу України визначено, що держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб'єктів господарювання у таких сферах, зокрема, фінансових, кредитних відносин, валютного регулювання та податкових відносин - за додержанням суб'єктами господарювання кредитних зобов'язань перед державою і розрахункової дисципліни, додержанням вимог валютного законодавства, податкової дисципліни.

В силу приписів ч.6 ст.19 Господарського кодексу України органи державної влади і посадові особи зобов'язані здійснювати інспектування та перевірки діяльності суб'єктів господарювання неупереджено, об'єктивно і оперативно, дотримуючись вимог законодавства, поважаючи права і законні інтереси суб'єктів господарювання.

З положень наведених норм матеріального права у кореспонденції з запровадженим ст.8 Конституції України принципом верховенства права, змістом прав і обов'язків платників податків та контролюючих органів згідно з ст.ст.16, 17, 191, 19, 20, 21 Податкового кодексу України слідує, що у публічних правовідносинах, котрі складаються з приводу виконання податкового обов'язку, платник податків має не лише права, а й матеріально-правовий інтерес, який полягає по-перше, у тому, щоб суб'єкт владних повноважень здійснював реалізацію владної управлінської функції відносно платника податків виключно за наявності передбачених законом підстав (тобто обставин, котрі прямо викладені в законі), по-друге, у тому, щоби при реалізації владної управлінської функції суб'єкт владних повноважень діяв у визначений законом спосіб (тобто чітко дотримувався встановленої законом процедури), по-третє, у тому, щоби суб'єкт владних повноважень досліджував виключно ті питання, котрі віднесені законодавцем до його компетенції, по-четверте, у тому, щоби зафіксовані у правозастосовчому акті (яким є по своїй правовій суті як акт перевірки, так і довідка зустрічної звірки) судження суб'єкта владних повноважень були вірними, правильними та об'єктивними.

При цьому, суд зазначає, що оскільки документальним результатом реалізації суб'єктом владних повноважень управлінської функції з контролю за повнотою та достовірністю справляння платником податків (зборів) є складання або довідки зустрічної звірки згідно з ст.73 Податкового кодексу України, або акту перевірки відповідно до ст.86 Податкового кодексу України, то платник податків має матеріально-правовий інтерес у тому, щоби зміст складених податковим органом довідки зустрічної звірки або акту перевірки відображав об'єктивний та реальний стан додержання платником податків вимог законів про оподаткування, адже за визначенням ст.358 Кримінального кодексу України як довідка зустрічної звірки, так і акт перевірки віднесені законодавцем до кола офіційних документів.

Отже, зміст складених податковим органом довідки зустрічної звірки та акту перевірки може братись до уваги як тим органом податкової служби, котрий склав згадані офіційні документи, так і іншими податковими органами та суб'єктами права у будь-яких процедурах, що суперечить матеріально-правовому інтересу суб'єкта господарювання як добросовісного та сумлінного платника податків, суперечить запровадженій ст.4 Податкового кодексу України презумпції правомірності рішень платника податків, в разі негативного характеру викладеної у довідці чи акті інформації.

Таким чином, складення податковим органом довідки зустрічної звірки чи акту перевірки, де викладені помилкові чи недостовірні висновки з питання дотримання платником податків вимог законів про оподаткування суперечить матеріальному інтересу платника податків.

Підпунктом 21.1.4 ст.21 Податкового кодексу України передбачено, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Згідно з ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист не лише прав, але й інтересів осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Суд погоджується з доводом відповідача про те, що акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не покладає на платника податків ніяких обов'язків, проте, водночас з цим відзначає, що згаданий офіційний документ об'єктивно створює для платника податків несприятливі правові наслідки у вигляді виникнення сумніву у добросовісності, сумлінності суб'єкта господарювання як платника податків, сумніву у додержанні платником податків податкової дисципліни та у вигляді іншого, відмінного від випадку невчинення податкових правопорушень, визначення за правилами ст.77 Податкового кодексу України періодичності перевірок з огляду на ступень ризику в діяльності такого платника податків.

Дослідивши зібрані докази в їх сукупності за правилами ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд доходить висновку, що рішення про проведення перевірки було прийнято суб'єктом владних повноважень за відсутності передбачених законом підстав

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковий орган не подав до суду належних та допустимих доказів, дотримання умов щодо призначення та проведення перевірки.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач правомірність своїх дій щодо проведення документальної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛК РЕГІОН-СТАЛЬ", за результатами якої складено акт № 4432/20-31-22-03-07/37462164 від 22.09.2014 року належним чином не довів, а тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 94, 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛК РЕГІОН-СТАЛЬ" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання дій неправомірними - задовольнити у повному обсязі.

Визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області по проведенню позапланової виїзної перевірки, результати якої оформлені актом № 4432/20-31-22-03-07/37462164 від 22.09.2014 року.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 03.11.2014р.

Суддя С.О. Чудних