Постанова № 41327699, 20.10.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

20 жовтня 2014 р. №820/15229/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мар'єнко Л.М.,

при секретарі судового засідання - Принцевській Ю.В.,

за участю: представника позивача - Воловельської Т.В., представника відповідача - Іхненко Я.В.,

розглянувши у місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Віллон" до Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Віллон", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківської області, в якому просить суд, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, визнати дії Нововодолазької ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківської області по внесенню інформації (змін) до підсистеми "Податковий аудит" ІС, "Податковий блок" на підставі акту перевірки від 06.08.2014 р. № 602/20-20-22-8/39075555 протиправними; зобов'язати Нововодолазьку ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківської області вилучити з підсистеми "Податковий аудит" ІС, "Податковий блок" інформацію, що внесена на підставі акту перевірки від 06.08.2014 р. № 602/20-20-22- 08/39075555.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем була проведена документальна перевірка, за результатами якої складено акт, в якому не наведено жодних підстав для визначення нікчемними правочинів, укладених в межах спірних правовідносин між позивачем та підприємствами - контрагентами. За результатами даної документальної перевірки податковим органом не було прийнято податкові повідомлення - рішення, що є порушенням п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПКУ. Також позивач вважав, що внесені відомості до «інформаційних баз» на підставі акту перевірок без винесення ППР є неправомірними, оскільки відповідно до положень ПКУ показники податкового кредиту та податкових зобов'язань конкретного платника податків, які відображаються в інформаційній базі, формуються на підставі показників, зазначених у поданих таким платником податків податкових декларацій з ПДВ, і повинні їм відповідати. Отже, податковий орган не вправі вносити в інформаційно-електронну базу зміни на підставі акта перевірки, оскільки внесення змін до облікових даних платника податків, не пов'язані із зміною податкового навантаження, можливе лише на підставі або самостійно поданої декларації платника податку або прийнятого контролюючим органом ППР після закінчення термінів його узгодження. В іншому випадку дії податківців є такими, що вчинені не способом, передбаченим законами України. На підставі акту за ініціативою податкового органу визнаються недійсними угоди, вносяться зміни до баз податкових даних, визначаючи платника податків як суб'єкта, який створює умови для набуття його контрагентами неправомірної вигоди, що, в свою чергу, є підставою для проведення зустрічних перевірок або документальних перевірок контрагентів такого платника податків (п.п.78.1.1. п.78.1. ст.78 ПКУ). Таким чином, акт податкової перевірки без винесення податкового повідомлення - рішення несе «завуальовані» негативні наслідки для платника податків, які полягають у визнанні його «сумнівним контрагентом», «транзитером» та створюють передумови для проведення позапланових податкових перевірок контрагентів у зв'язку з коригуванням відомостей в податкових інформаційних базах на підставі складеного акту. Подальша дія результатів перевірки ДПІ та реалізація цих матеріалів призведе до реальної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, як юридичної особи.

Відповідач проти позову заперечував, від представника відповідача - Іхненко Я.В. через канцелярію суду надійшли письмові заперечення, в яких представник просив відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначив, що в ІС «Податковий блок» спеціально уповноваженими відповідальними особами територіальних органів Міндоходів щодо кожного окремого платника податків вносяться об'єктивні дані - податкова інформація: відомості щодо реєстрації платника податків, відомості щодо перебування його на обліку, дані податкової звітності платника податків (задекларовані), дані щодо фактичної сплати податків, результати податкового контролю та інша податкова інформація. Інформація з ІС «Податковий блок» використовується територіальними органами Міндоходів в тому числі під час проведення перевірок та звірок відповідно до вимог Податкового кодексу України.

Представник позивача - Воловельська Т.В. у судовому засіданні підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити, посилаючися на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача - Іхненко Я.В. у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючися на обставини, викладені у письмових запереченнях.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, письмові докази, долучені до матеріалів справи, встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Віллон" зареєстровано як юридична особа.

Позивач перебуває на податковому обліку у Нововодолазькій ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області, є платником податку на додану вартість, що не заперечується сторонами по справі.

06.08.2014 року Нововодолазькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області складено акт №602/20-20-22-08/39075555 про результати позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість ТОВ «НВП «Віллон» (код ЄДРПОУ 390755555) за період з 01.03.2014 року по 31.05.2014 року (а.с.15-75).

У висновках акту перевірки зазначено, що господарська діяльність ТОВ «НВП «Віллон» за березень 2014р., за квітень 2014р., травень 2014р. має ознаки нереальності здійснення; порушення п. 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті платником завищено податковий кредит всього в сумі 1434443 грн., в т.ч. за березень 2014 р. в сумі 398998 грн., за квітень 2014 р. в сумі 179793 грн., за травень 2014р. в сумі 855652 грн.; а також зазначено, що позивачем порушено ст. 185 ПК України, в результаті платником завищено податкові зобов'язання всього в сумі 442451 грн., в т.ч. за березень 2014р. в сумі 400395 грн., за квітень 2014р. в сумі 182978 грн., за травень 2014р. в сумі 859078 грн.

Як встановлено з письмових пояснень, наданих відповідачем, Нововодолажською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області в підсистемі «Податковий аудит» АІС «Податковий блок» відображені дані про проведення відповідачем документальної перевірки, результати якої оформлені актом документальної позапланової виїзної перевірки від 06.08.2014 року №602/20-20-22-08/39075555 (т. 4 а.с. 186).

Наведене підтверджується витягами з АІС "Податковий блок" (т.4 а.с.196,197).

При цьому, податкові повідомлення - рішення за результатами перевірки не приймалися податковим органом.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Суд зазначає, що спосіб дій органів державної податкової служби України при реалізації владної управлінської функції - контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань платників податків визначений нормами Податкового кодексу України.

За правилами п.58.1 ст. 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Положеннями статті 74 Податкового кодексу України визначено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

З аналізу положень вище зазначеної норми податкового законодавства вбачається, що законодавець наділив центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику, дискреційними повноваженнями стосовно визначення порядку обліку за станом виконання суб'єктами права податкового обов'язку.

Суд зазначає, що такий порядок не повинен суперечити положенням Податкового кодексу України.

Враховуючи положення Податкового кодексу України, суд дійшов висновку, що визначений у статтях 37-38 податковий обов'язок контролюючого органу в грошовому еквіваленті підлягає відображенню в будь-яких базах даних територіальних органів доходів і зборів (АІС чи ІС) виключно згідно з показниками податкової декларації, складеної платником податків за правилами ст. 46 Податкового кодексу України і поданої до контролюючого органу в порядку ст. 49 Податкового кодексу України або у прийнятому контролюючим органом за правилами ст.ст.54, 58 Податкового кодексу України податковому повідомленні-рішенні, яке пройшло процедуру узгодження відповідно до ст. 56 Податкового кодексу України.

При цьому, в силу приписів ст. 54 Податкового кодексу України, підставою для винесення контролюючим органом податкового повідомлення-рішення є факт як заниження, так і завищення платником податків грошових зобов'язань з податку (збору).

Будь-яких інших документальних підстав для виникнення чи зміни податкового обов'язку, в тому числі шляхом зменшення числового значення грошового зобов'язання з податку і збору, закон не містить.

Таким чином, за змістом норм Податкового кодексу України у будь-яких інформаційних базах контролюючих органів підлягають відображенню, насамперед, числові показники розміру грошових зобов'язань з податку (збору), що містяться у складених платниками податків документах обов'язкової податкової звітності, поданих платниками податків до територіальних органів доходів і зборів та прийнятих останніми. Такі показники підлягають незмінному збереженню до моменту набрання за правилами ст. 56 Податкового кодексу України юридичної дії податковими повідомленнями - рішеннями, що прийняті контролюючими органами відповідно до ст. ст. 54 і 58 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що фактичною підставою для внесення суб'єктом владних повноважень до ІС "Податковий блок" числових значень ПДВ (як в частині податкового зобов'язання, так і в частині податкового кредиту), які відрізняються від показників, самостійно обрахованих платником податків і відображених в податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.03.2014р. по 31.05.2014 р., стали висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій, проведених за участю платника податків, зазначені в акті перевірки.

Зі змісту п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства , затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 122.12.2010 року №984 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за N 34/18772, випливає, що під актом перевірки розуміється службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Акт перевірки є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Контролюючий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення податкових зобов'язань, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень.

Крім того, в ході судового розгляду не підтверджено обґрунтованості висновків, зазначених в акті перевірки через відсутність належних та допустимих в розумінні ст.70 КАС України доказів, а саме: 1) обвинувальних вироків судів по кримінальних справах (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто діяння з вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), 2) рішень судів у справах про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), 3) рішень судів про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним), 4) діючих рішень суб'єкта владних повноважень про самостійне визначення грошових зобов'язань платника податків тощо.

Також суд зазначає, що АІС "Податковий блок" є програмним продуктам, який було розроблено для реалізації Порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 18 квітня 2008 року № 266.

Наказ Державної податкової адміністрації України від 18.04.2008 року №266 "Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів " втратив чинність відповідно до наказу Міндоходів від 14.06.2013 року №165 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця". Також згідно інформаційного повідомлення на офіційному сайті Міністерства доходів і зборів з 01.01.2013 року в органах ДПС усіх рівнів введено в експлуатацію систему "Податковий блок", згідно наказу ДПС від 24.12.2012 року № 1197.

Законодавчі положення цих документів дають підстави для висновку про те, що процес зіставлення даних податкової звітності у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Висновок щодо правильності (або недостовірності) задекларованих платником даних податкового обліку як підстави для внесення змін до вказаної бази даних може бути зроблений податковим органом після визначення платникові податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку.

Слід також наголосити, що у податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку статті 54 Податкового кодексу України та його узгодження.

Отже, внесення будь - яких даних до інформаційних баз мають визнаватися протиправними, якщо відповідні дані не співпадають з узгодженими сумами (або іншими показниками) податкового обліку.

Таким чином, самостійне внесення відповідачем до АІС "Податковий блок" показників податкових зобов'язань щодо позивача на підставі акту перевірки, без прийняття податкового повідомлення-рішення та без зміни цих показників самим позивачем шляхом подання уточнюючих декларацій (розрахунків), є неправомірним та таким, що порушує права та інтереси позивача, оскільки позивач, як платник податків, має право розраховувати на те, що задекларовані ним в податкових деклараціях показники податкового кредиту та податкових зобов'язань відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності.

Таким чином, відповідач діяв не у спосіб, встановлений законом.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч. 2 ст. 71 КАСУ України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх належних та допустимих доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності його дій щодо внесення інформації до підсистеми «Податковий аудит» АІС «Податковий блок» на підставі акту перевірки щодо показників податкового зобов'язання та податкового кредиту стосовно позивача.

При цьому, суд не надає оцінки господарським операціям позивача та відповідності його податкового обліку, а зазначає про порушення порядку вчинення дій податковим органом, вчинення дій не у спосіб встановлений законом, що згідно ч. 3 ст. 2 КАС України є підставою для задоволення позову.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку про неправомірність дій Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківської області щодо внесення інформації (змін) до підсистеми "Податковий аудит", ІС "Податковий блок" на підставі акту перевірки від 06.08.2014 року №602/20-20-22-08/39075555 та необхідність захисту порушених прав позивача шляхом зобов'язання Нововодолазьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Харківської області вилучити з підсистеми "Податковий аудит", ІС "Податковий блок" інформацію, що внесена на підставі акту перевірки від 06.08.2014 року №602/20-20-22-08/39075555, через що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Віллон" до Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними дії Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківської області щодо внесення інформації (змін) до підсистеми "Податковий аудит", ІС "Податковий блок" на підставі акту перевірки від 06.08.2014 року №602/20-20-22-08/39075555.

Зобов'язати Нововодолазьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Харківської області вилучити з підсистеми "Податковий аудит", ІС "Податковий блок" інформацію, що внесена на підставі акту перевірки від 06.08.2014 року №602/20-20-22-08/39075555.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 27.10.2014 року.

Суддя Мар'єнко Л.М.