Рішення № 41327274, 10.11.2014, Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Справа № 683/2320/14-ц

2/683/983/2014

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2014 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Сагайдак І.М.

секретаря Матвіюк О.В.

з участю: позивачки ОСОБА_1 та її представника -

адвоката ОСОБА_2;

представника відповідача Кравчук Ю.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинів справу за позовом ОСОБА_1 до Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на будинковолодіння в порядку спадкування,

в с т а н о в и в:

У серпні 2014 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області і просить встановити факт прийняття нею спадщини після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, та визнати за нею в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 право власності на житловий будинок з господарськими спорудами, що розташований по АДРЕСА_1.

В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що ОСОБА_5 була її бабою, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2. До складу спадкового майна увійшов житловий будинок АДРЕСА_1, який вона успадкувала після смерті чоловіка ОСОБА_6 Вона є єдиною спадкоємицею майна померлої, оскільки донька померлої ОСОБА_7, яка являється для неї матір»ю, померла раніше ОСОБА_4, а саме ІНФОРМАЦІЯ_3. Зазначає, що вона прийняла спадщину, фактично вступивши в управління та володіння спадковим майном, оскільки з 1995 року проживала разом із ОСОБА_4 та доглядала її. Після смерті баби вона залишилась проживати у спірному будинку, користується усіма речами померлої, присадибною ділянкою, підтримує будинок у належному стані. Тому просить встановити факт прийняття нею спадщини після смерті ОСОБА_4

Крім того, зазначає, що позбавлена можливості оформити свої спадкові права на спірний будинок у нотаріальній конторі, оскільки при оформлені спадщини ОСОБА_4 після смерті чоловіка ОСОБА_6 державним нотаріусом була допущена помилка і в якості правовстановлюючого документа на 75/100 частин житлового будинку зазначено свідоцтво про право на спадщину за законом від 20 жовтня 1951 року, тоді як це право належало ОСОБА_6 на підставі договору дарування від 06 грудня 1977 року. Крім того, ОСОБА_4 не видано свідоцтво про право на спадщину на 25/100 частин будинковолодіння, яке належало ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 20 жовтня 1951 року.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат ОСОБА_2 підтримали заявлені позовні вимоги та просять позов задоволити.

Представник відповідача Кравчук Ю.Г. проти позову не заперечує.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до роз»ясень, даних в п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року, відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Відповідно до ст.524 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) спадкування здійснюється за законом і за заповітом.

При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого (ч.1 ст.529 ЦК УРСР в редакції 1963 року).

Згідно ч.2 ст.529 ЦК України онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

За змістом частин першої та другої статті 549 ЦК УРСР 1963 року спадкоємець визнається таким, що прийняв спадщину, як у разі подання ним у шестимісячний строк відповідної заяви до державної нотаріальної контори, так і в разі фактичного його вступу в управління або володіння спадковим майном, що означає можливість спадкоємця мати майно у своєму віданні, вчинення ним відповідних дій стосовно зазначеного майна до закінчення шестимісячного строку з часу відкриття спадщини.

Відповідно до положень п.113 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Мінюсту України №18/5 від 18.06.1994 року, яка була чинною на момент відкриття спадщини, доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути, зокрема те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця, наявність у спадкоємця правовстановлюючих документів, виданих відповідними органами на ім»я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4, яка є бабою для позивачки ОСОБА_1 Донька ОСОБА_4 та мати позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_3, тобто ще до відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 За повідомленням Старокостянтинівської державної нотаріальної контори та Хмельницького обласного державного нотаріального архіву спадкова справа до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 не заводилась. На день своєї смерті ОСОБА_4 була зареєстрована одна в будинку АДРЕСА_1. У цьому ж будинку разом з нею з 1995 року постійно проживали її донька ОСОБА_7 та онука ОСОБА_1 Остання після смерті матері ОСОБА_7 залишилась проживати у спірному будинку разом із бабою ОСОБА_4, здійснювала за нею догляд, а після її смерті залишилась проживати надалі, користуючись усім належним бабі майном.

Зазначені обставини підтверджуються: свідоцтвом про смерть ОСОБА_4; свідоцтвом про смерть ОСОБА_7; свідоцтвом про народження ОСОБА_7; свідоцтвом про одруження ОСОБА_7 внаслідок чого вона змінила прізвище на ОСОБА_7; свідоцтвом про народження ОСОБА_1; довідкою відділу РАЦС Старокостянтинівського районного управління юстиції у Хмельницькій області №36 від 09 лютого 2007 року про шлюб ОСОБА_1, в якому вона змінила прізвище на ОСОБА_1; довідкою Старокостянтинівського комбінату комунальних підприємств №002164 від 08 серпня 2014 року про склад сім»ї ОСОБА_4 на день її смерті; повідомленням Старокостянтинівської державної нотаріальної контори від 09 вересня 2014 року, повідомленням Хмельницького обласного державного нотаріального архіву від 17 вересня 2014 року про те, що спадкова справа до майна ОСОБА_4 не заводилась, а також наявними у позивачки оригіналами особистих документів ОСОБА_4

Крім того, допитані судом свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 показали, що позивачка ОСОБА_1 з 1995 року почала проживала разом із бабою ОСОБА_4 в будинку АДРЕСА_1, проводила поховання баби й після її смерті залишилась проживати у будинку та користується усіма належними бабі речами.

З огляду на викладене, суд вважає, що ОСОБА_1 на підставі ч.2 ст.529 ЦК УРСР 1963 року є єдиною спадкоємицею після смерті ОСОБА_4 й прийняла спадщину після смерті баби шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном.

До складу спадкового майна після смерті ОСОБА_4 увійшов житловий будинок з господарськими спорудами, що розташований по АДРЕСА_1. Зазначене будинковолодіння ОСОБА_4 успадкувала після смерті свого чоловіка ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4.

Так, з матеріалів інвентарної справи №3021 на будинковолодіння АДРЕСА_1 вбачається, що 25/100 частин зазначеного будинковолодіння належало на праві власності ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право на спадщину, яке видано 20 жовтня 1951 року нотаріусом Старокостянтинівської державної нотаріальної контори Білоножко З.Г. до майна ОСОБА_13, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5. 75/100 частин зазначеного будинковолодіння належало ОСОБА_6 на підставі договору дарування, укладеного 06 грудня 1977 року між ним та ОСОБА_14, яка діяла від свого імені та від імені ОСОБА_15, та ОСОБА_16 Право власності ОСОБА_6 на зазначене будинковолодіння зареєстровано у встановленому законом порядку у Старокостянтинівському БТІ відповідно 29 жовтня 1951 року під №1233 та 05 січня 1978 року під №3021.

З матеріалів спадкової справи №212, яка заведена у 1995 року Старокостянтинівською державною нотаріальною конторою до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 вбачається, що єдиним спадкоємцем ОСОБА_6 була його дружина ОСОБА_4, яка у встановленому законом порядку прийняла спадщину, отримавши 25 липня 1995 року свідоцтво про право на спадщину за законом на 75/100 частин житлового будинку та господарських споруд, що розташовані по АДРЕСА_1.

Зі змісту зазначеного свідоцтва про право на спадщину за законом від 25 липня 1995 року вбачається, що в якості правовстановлюючого документа на підставі якого 75/100 частин будинковолодіння належало ОСОБА_6, державний нотаріус Шовтенко Н.П. зазначила свідоцтво про право на спадщину від 20 жовтня 1951 року.

Разом з тим, на підставі свідоцтва про право на спадщину від 20 жовтня 1951 року ОСОБА_6 отримав у спадок лише 25/100 частин спірного будинковолодіння, а 75 /100 частин будинковолодіння йому належало на підставі договору дарування від 06 грудня 1977 року, примірник якого був у спадковій справі №212, яка заведена після смерті ОСОБА_6, однак помилково не зазначений нотаріусом у свідоцтві про право на спадщину за законом від 25 липня 1995 року.

Свідоцтво про право на спадщину за законом на 25/100 частин будинковолодіння, яке належало ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 20 жовтня 1951 року нотаріусом не видавалось. Отже, право власності на 25/100 частин будинковолодіння ОСОБА_4 за життя не оформила.

Відповідно до роз»ясень, даних в п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30 травня 2008 року, за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

16 жовтня 2014 року державним нотаріусом Старокостянтинівської державної нотаріальної контори Заворотною Т.В. винесено письмові відмову ОСОБА_1 у оформленні спадщини на спірне будинковолодіння через помилку у свідоцтві про право на спадщину за законом від 25 липня 1995 року та через не оформлення ОСОБА_4 права на 25/100 частин спірного будинковолодіння.

Разом з тим, надані та досліджені судом докази вказую на те, що будинковолодіння АДРЕСА_1 належало на праві власності ОСОБА_6, спадщину після смерті якого прийняла його дружина ОСОБА_4, до якої перейшло право на зазначене будинковолодіння. Оскільки ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею після смерті ОСОБА_4, тому за нею слід визнати право власності на спірне будинковолодіння.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, ст.524, ч.1, ч.2 ст.529, ч.1 та ч.2 ст.549 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задоволити.

Встановити факт прийняття ОСОБА_1 спадщини після смерті баби ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Старокостянтинів Хмельницької області.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті баби ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на житловий будинок з господарськими спорудами, що розташований по АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Хмельницької області через Старокостянтинівський районний суд шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: