Рішення № 41325648, 10.11.2014, Великописарівський районний суд Сумської області

Справа № 575/601/14-ц

Провадження № 2/575/160/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2014 р. смт.В-Писарівка

Великописарівський районний суд Сумської області

в складі : головуючого в особі судді В'юник Н. Г.

з участю секретаря Бондар А. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Велика Писарівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Великописарівський районний сектор ДМС України в Сумській області, Управління державної міграційної служби України в Сумській області, про захист права власності та усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И В:

Позивач просить постановити рішення суду, яким усунути перешкоди в користуванні житловим приміщенням, а саме житловим будинком з господарськими будівлями за адресою АДРЕСА_1 шляхом зняття з реєстрації та виселення відповідача по справі, ОСОБА_2. Свої вимоги мотивує тим, що 24 травня 2011 року він придбав господарство за адресою АДРЕСА_1 у ОСОБА_3, яке належало їй на праві власності. В травні 2014 року відповідач по справі незаконно проник на територію господарства, самовільно знищив запірні пристрої та самовільно вселився в даний будинок і користується та розпоряджається майном, яке знаходиться в будинку.

У судовому засіданні представник позивача на позовних вимогах наполягав і обґрунтував обставинами, викладеними в позовній заяві та доповнив, що позивач є єдиним власником будинку за адресою АДРЕСА_1, який належить йому на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого державним нотаріусом 24 травня 2011 року. Відповідач не є і не був членом сім'ї позивача, але в супереч вимогам закону вселився в дане господарство та чинить перешкоди щодо вільного володіння, користування та розпорядження належним приміщенням.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та суду пояснив, що до 1989 року він проживав у м. Миколаєві. У 1989 році він повернувся в смт. Кириківка Великописарівського району Сумської області та зареєструвався як член сім'ї в будинку, що належав на праві власності його батькові, ОСОБА_4, за адресою АДРЕСА_1. У 1992 році померла його мати і він деякий час жив з батьком, але знайшовши роботу в м. Охтирка Сумської області, зняв квартиру та став там проживати. В 2002 році при отриманні паспорта в паспортному столі Великописарівського РВ УМВС України в Сумській області, йому виписали нову будинкову книгу, в яку вписали, що він зареєстрований в будинку батька з 1989 року за адресою АДРЕСА_1. В 2005 році йому стало відомо, що помер його батько ОСОБА_4, поховання якого здійснила ОСОБА_3 та поховала рядом з дружиною. З заявою про прийняття спадщини після смерті батька він не звертався, але по приїзді в смт. Кириківку Великописарівського району Сумської області, ОСОБА_3 не впустила його у батьківський будинок, а дільничний інспектор, до якого він звернувся, запропонував поділити будинок. Починаючи з 2009 року по 2012 рік він неодноразово звертався у правоохоронні органи з приводу законності дарування будинку ОСОБА_4, його батьком, ОСОБА_3 В травні 2014 року вселився у батьківський будинок. Вважає, що він має право проживати в даному будинку. До суду з позовною заявою про визнання договору дарування будинку та договору купівлі-продажу будинку недійсними не звертався. З 2008 року по травень 2014 року проживав в АДРЕСА_2.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, але надав заяву про слухання справи в його відсутність.

Свідок ОСОБА_3 суду пояснила, що з 1995 року стала проживати разом з ОСОБА_4 в будинку по АДРЕСА_1. 17 липня 1997 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 у Кириківській селищній раді Великописарівського району Сумської області. Проживали вдвох. У 2001 році приїхав відповідач, ОСОБА_2, в гості і тоді її чоловік повідомив, що це його син. Після від'їзду відповідача, чоловік, ОСОБА_4, став наполягати на укладенні договору дарування будинку і в 2002 році він подарував їй господарство по АДРЕСА_1. Договір було укладено у нотаріальній конторі. У 2005 році чоловік помер, а вона здійснивши його поховання, залишилась проживати в даному будинку. ОСОБА_2 після смерті батька приїздив до неї і цікавився нагородами батька, ОСОБА_4, та наполягав на його перезахованні. В 2011 році ОСОБА_2 став приходити в її господарство і тоді вона вирішила продати цей будинок ОСОБА_1 Останнім часом ОСОБА_2 став навідуватися до будинку дуже часто і вона змушена була залишити будинок та переїхати в смт. Велика Писарівка до родичів, де мешкає до цього часу.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що вона є матір'ю позивача по справі. Господарство за адресою АДРЕСА_1 купили у ОСОБА_3, якій віддали кошти. ОСОБА_3 є її свекрухою та проживала в смт. Кириківка. Вона особисто постійно допомагала їй у веденні господарства, але ОСОБА_2 жодного разу не бачила. Останнім часом ОСОБА_2 став ходити в господарство і вони змушені були забрати ОСОБА_3 до себе. В травні 2014 році ОСОБА_2 самовільно, через вікно вліз у будинок та став розпоряджатися належним її сину майном.

Відповідно до договору купівлі - продажу, укладеного 24 травня 2011 року ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_1 купив житловий будинок з надвірними господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 на приватизованій земельній ділянці, а також земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства.

У державних актах на право власності на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_3 нотаріусом здійснено відповідний запис.

Договір купівлі - продажу внесений до державного реєстру правочинів, про що свідчить витяг.

Відповідно до витягу про державну реєстрацію прав КП «Охтирське міське бюро технічної інвентаризації» - житловий будинок за адресою АДРЕСА_1, належить на праві власності ОСОБА_1

З витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно КП «Охтирське міське бюро технічної інвентаризації» слідує, що будинок за адресою АДРЕСА_1, належав на праві власності ОСОБА_3 на підставі договору дарування, укладеного 05 липня 2002 року.

Відповідно до копії будинкової книги для прописки громадян, що проживають в будинку АДРЕСА_1, прописаними значаться ОСОБА_4, 1924 року народження, з 15 січня 1984 року по 14 листопада 2006 року та ОСОБА_3, 1932 року народження, з 17 липня 1997 року.

10 травня 2014 року ОСОБА_1 звертався до Великописарівського РВ УМВС України в Сумській області з заявою про проникнення ОСОБА_2 в його господарство за адресою АДРЕСА_1.

Відповідно до дублікату будинкової книги для прописки громадян, що проживають в будинку АДРЕСА_1 зареєстрований лише ОСОБА_2 з 25 грудня 1989 року.

Звернення ОСОБА_2 з приводу захоплення будинку його батька за адресою АДРЕСА_1 перевірялось Великописарівським РВ УМВС України в Сумській області у 2013 році та йому роз'яснено, що вирішення спірних питань можливо лише в судовому порядку.

Відповідно до довідки Кириківської селищної ради ОСОБА_2 зареєстрований і в даний час проживає за адресою АДРЕСА_1.

Відповідно до договору дарування, посвідченого нотаріусом 05 липня 2002 року, ОСОБА_4 подарував, а ОСОБА_3 прийняла у дар житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб 17 липня 1997 року у Кириківській селищній раді.

Відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ст. 319 ЦК України).

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (ст. 386 ЦК України).

Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира

( ст.ст. 379, 382 ЦК України).

Відповідно до ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Дане правило визначено у ст. 150 ЖК України.

Відповідно до ст. 156 ч. 1 ЖК України з урахуванням положень ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.

Відповідно до ч. 4 ст. 156 ЖК України до членів сім'ї власника будинку належать особи, зазначені у ч. 2 ст. 64 ЖК України, а саме дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї можуть бути інші особи, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Припинення сімейних відносин з власником будинку не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що право члена сім'ї власника будинку користуватися цим житлом існує лише за наявності у власника права власності на майно, а відтак - припинення права власності особи на будинок припиняє право членів його сім'ї на користування цим будинком.

З матеріалів справи слідує, що відповідач не є членом сім'ї позивача і не був членом сім'ї попереднього власника будинку.

Згідно п. 34 Постанови №5 Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року - право власності є абсолютним правом, яке включає право володіння, користування та розпорядження майном, якого ніхто не може бути позбавлений, крім випадків, передбачених законом. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника (членів його сім'ї) такими, що втратили право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення із зняттям його з реєстрації.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень ( ст. 60 ЦПК України ).

Відповідач посилався на недійсність договору дарування та договору купівлі - продажу, але з зустрічним позовом або позовною заявою до суду не звертався.

Отже, суд вважає, що відповідач втратив право користування будинком за адресою АДРЕСА_1 у зв'язку зі зміною власника будинку, підлягає зняттю з реєстрації та виселенню з будинку.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 213, 214, 215, 217, 223 ЦПК України, ст.ст. 64, 156, 150 ЖК України, ст.ст. 16, 319, 391, 386, 379, 382, 383, 405 ЦК України,- суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Великописарівський районний сектор ДМС України в Сумській області, Управління державної міграційної служби України в Сумській області, про захист права власності та усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, задовольнити.

Усунути перешкоди в користуванні житловим приміщенням - житловим будинком з господарськими будівлями АДРЕСА_1 шляхом зняття ОСОБА_2 з реєстрації за адресою АДРЕСА_1.

Виселити ОСОБА_2 з житлового будинку АДРЕСА_1.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Сумської області через Великописарівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення суду виготовлений та підписаний 11 листопада 2014 року.

Суддя Н.Г. В'юник