Рішення № 41322784, 06.11.2014, Личаківський районний суд м.Львова

Справа №463/1669/14-ц

Провадження №2/463/1117/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2014 року Личаківський районний суд м.Львова в складі:

головуючого-судді - Грицка Р.Р.,

при секретарі - Вовк М.В.,

з участю представника позивачів - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

представників третіх осіб - Тузяк І.І., Янківа І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, треті особи Львівське комунальне підприємство «№ 504», Орган опіки і піклування Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням, скасування реєстрації та виселення без надання іншого житла,

в с т а н о в и в :

позивачі звернулися в суд з позовом до відповідачів про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням, скасування реєстрації та виселення без надання іншого житла.

Свої позовні вимоги обґрунтовують тим, що власниками квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Співвласником вищевказаної квартири до ІНФОРМАЦІЯ_1 року була ОСОБА_11, яка володіла 1/3 частиною квартири. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_11 померла, після її смерті 1/3 частина квартири відповідно до заповіту перейшла до її доньки ОСОБА_5, про що видано Свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 17 червня 2013 року, посвідчене державним нотаріусом Винниківської державної нотаріальної контори Львівської області ОСОБА_12 Свідоцтво про право власності на квартиру позивачі отримали 31 березня 1994 року. З невідомих причин та без згоди позивачів, у квітні 1998 році в квартиру були прописані ОСОБА_7, ОСОБА_8, у червні 2000 року - ОСОБА_9 та у липні 2006 року - ОСОБА_10. У квартирі АДРЕСА_1 проживала ОСОБА_11, догляд за якою здійснювала онучка ОСОБА_13 та ОСОБА_6, про, що складені відповідні акти ЛКП «№ 504». Витрати по оплаті комунальних послуг та платежів по утриманню житла оплачувалися виключно за рахунок ОСОБА_11 Факт не проживання відповідачів ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у даній квартирі понад встановлені строки підтверджується актами від 12.04.2010 року, від 26.07.2010 року та від 30.09.2010 року, складеними комісією ЛКП «№ 504» та підписами сусідів ОСОБА_14 і ОСОБА_15 На даний момент у квартирі проживає ОСОБА_7, веде не зовсім здоровий спосіб життя, сусіди постійно скаржаться на порушення нею тишини та спокою, на сьогоднішній день оплата комунальних послуг проводиться за рахунок ОСОБА_5 На підставі вищевказаного, просять визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням, скасування реєстрації та виселення без надання іншого житла.

18 червня 2014 року позивачами були подані уточнення до позовної заяви (а.с.121-123).

В судовому засіданні позивачі ОСОБА_5, ОСОБА_6 та їх представник ОСОБА_1 підтримали позовні вимоги повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просять суд позов задоволити.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_7 та її представник ОСОБА_2 позов заперечили та пояснили, те, що ОСОБА_7, її доньки та онук з невідомих причин позивачів та за невстановлених обставинах були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 не відповідає дійсності. Відповідач визнає той факт, що квартира за вказаною адресою була приватизована на позивачів та ОСОБА_11, лише з тих причин, що вона та її діти тимчасово перереєструвалися за адресою проживання колишнього чоловіка, оскільки вирішувалось питання про надання житла та була можливість отримати окреме помешкання, лише через ці обставини вона була позбавлена права на отримання частки у приватизації квартири. Оскільки життя з чоловіком не склалося, вона фактично проживала у даній квартирі, доглядала свою мати ОСОБА_11, яка запропонувала прописатися у квартирі відповідачам. Зазначає, що позивач ОСОБА_5, забрала матір ОСОБА_11 до себе, чинила на неї психологічний тиск та фактично схилила до написання заповіту на її користь. Лише зараз їй стало відомо про існування заповіту. Відповідач ОСОБА_7 заперечила той факт, що її доньки та онук не проживають у квартирі АДРЕСА_1. Акти подані до суду фактично підписані із застосуванням обману, всі комунальні послуги оплачувались нею, що підтверджується відповідними квитанціями. Враховуючи наведене, просять відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_9 позов заперечила та пояснила, що у квартирі АДРЕСА_1 постійно проживала до 2005 року. На вихідних та під час літніх і зимових канікул вона приїжджає разом з сином ОСОБА_10 в гості до своєї матері ОСОБА_7 та залишається у даній квартирі на нічліг. Просить відмовити у задоволенні позову, оскільки на даний час не має іншого постійного житла для проживання разом зі своєю сім'єю.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_8 позов заперечила та пояснила, що у квартирі АДРЕСА_1 вона проживає з народження. Разом з нею проживає її мати ОСОБА_7, з якою вони проживають в одній кімнаті. Сестра ОСОБА_9 разом з сином приїжджає на вихідних в гості, під час літніх та зимових канікул, залишається переночувати. Іншого житла відповідачі не мають, тому просить відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник третьої особи Органу опіки і піклування Личаківської районної адміністрації ЛМР Тузяк І.І. позовні вимоги в частині виселення неповнолітнього ОСОБА_10 заперечила, оскільки в судовому засіданні встановлено, що іншого житла для проживання дитини на даний час не має, вирішення спору в частині решти позовних вимог віднесла на розсуд суду.

В судовому засіданні представник третьої особи Львівського комунального підприємства «№ 504» Янків І.М. пояснив, що квартира АДРЕСА_1 знаходиться на балансі ЛКП «№ 504». Оплату комунальних послуг здійснює відповідач ОСОБА_7, заборгованості по оплаті не має. Вирішення спору відносить на розсуд суду.

Заслухавши пояснення учасників процесу, свідків, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, матеріали спадкової справи та матеріали інвентаризаційної справи, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Крім того, згідно з вимогами ст.ст.58, 59 ЦПК України, подані сторонами докази повинні бути належними та допустимими.

Як вбачається з Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.12), ОСОБА_11 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, про що складено відповідний актовий запис за № 755.

Відповідно до Заповіту від 07 липня 2011 року (а.с.8 спадкової справи), спадкоємцем квартири АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_11 є її донька ОСОБА_5, а у разі, якщо вона спадщини не прийме, відмовиться, чи буде усунена від спадщини, вказане майно заповідає онуці ОСОБА_6

Згідно з Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 17.06.2013 року (а.с.13), ОСОБА_5 належить 1/3 частина квартири АДРЕСА_1.

З матеріалів спадкової справи майна померлої ОСОБА_11 вбачається, що відповідач ОСОБА_7 звернулася у Винниківську державну нотаріальну контору Львівської області із заявою про прийняття спадщини від 14 грудня 2012 року за законом, позивач ОСОБА_5 звернулася із заявою від 16.04.2013 року про прийняття спадщини за заповітом та ОСОБА_6 звернулася із заявою від 23.04.2013 року про прийняття спадщини за законом.

Згідно з Довідкою з місця проживання про склад сім'ї та прописки (а.с.5), в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та її малолітній син ОСОБА_10

Згідно пояснень свідків ОСОБА_13, ОСОБА_16, ОСОБА_17 та ОСОБА_18 даними в судовому засіданні, позивачі постійно дбали про спадкодавця ОСОБА_11, надавали їй допомогу, стверджують те, що ОСОБА_7 проживає у квартирі АДРЕСА_1 разом зі своєю донькою ОСОБА_8 Відповідача ОСОБА_9 та її сина у квартирі вони не бачили. Зазначили, що ОСОБА_7 зловживає спиртними напоями, а також те, що їм невідомо, за яких умов та підстав відповідачі були зареєстрованій у даній квартирі.

З пояснень свідків ОСОБА_15, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, даними в судовому засіданні та письмових свідчень ОСОБА_22, вбачається, що відповідачі постійно проживали разом з ОСОБА_11, вели з нею спільне господарство протягом всього її життя, оскільки остання потребувала сторннього догляду. Жодних фактів з приводу негативної поведінки зі сторони ОСОБА_7 їм невідомо, скарг від сусідів також не поступало.

Згідно положень ст.116 ЖК України, якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення чи використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших проживання з ним в одній квартирі чи будинку, а заходи запобігання чи громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого приміщення.

Відповідно до п.17 Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» при вирішенні справ про виселення на підставі ст.116 ЖК України осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ним в одній квартирі чи будинку, слід виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів. Маються на увазі, зокрема, заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку чи членів ЖБК, трудових колективів, товариськими судами й іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідача (незалежно від прямих вказівок з приводу можливого виселення).

Згідно з актами від 12.04.2010 року, від 26.07.2010 року та від 30.09.2010 року, складеними комісією ЛКП «№ 504» та підписаними сусідами ОСОБА_14 і ОСОБА_15, вбачається, що ОСОБА_9 та ОСОБА_10 близько шести років не проживають у квартирі АДРЕСА_1, особистих речей даних осіб у квартирі не має, комунальні послуги не оплачують та не займаються утриманням квартири. Проте, суд не бере до уваги дані акти, оскільки свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні зазначив, що жодних актів він не підписував, підпис від його імені здійснено іншою особою.

Відповідно до ст.72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Відповідно до наданих суду письмових доказів відповідач ОСОБА_7 здійснює оплату комунальних послуг, що підтверджується відповідними квитанціями. Жодних доказів, які б підтверджували факти негативної поведінки зі сторони відповідачів судом не здобуто та позивачами не представлено. Крім того, в судовому засіданні встановлено, що іншого місця проживання у відповідачів на даний час не має.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст.317, 383 ЦК України, ст.ст.72, 98, 116 ЖК України, суд, -

в и р і ш и в :

у задоволенні позову ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, треті особи Львівське комунальне підприємство «№ 504», Орган опіки і піклування Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням, скасування реєстрації та виселення без надання іншого житла - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Грицко Р. Р.