Рішення № 41319940, 11.11.2014, Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 149/2486/14-ц

Провадження №2/149/847/14

Номер рядка звіту 26

РІШЕННЯ

Іменем України

11.11.2014 м. Хмільник

Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючої - судді: Гончарук- Аліфанової О. Ю.,

при секретарі Шустер О. О.,

за участю представника відповідача адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмільнику цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2014 року ПАТ КБ "Приватбанк" звернувся до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості в розмірі 50 776 грн 10 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 24 лютого 2011 року між сторонами було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит в розмірі 10 000 грн та зобов'язалась погасити кредитну заборгованість не пізніше 23 травня 2013 року, однак, через неналежне виконання відповідачем умов договору, в неї утворилась заборгованість, що змусило позивача звернутися до суду.

11 листопада 2014 року позивач подав зменшені позовні вимоги, з перерахуванням пені за рік та просив стягнути з відповідача 14 052 грн 47 коп. заборгованості за кредитним договором та судові витрати.

В судове засідання представник позивача не з'явився, надіслав заяву про розгляд справи у його відсутності, зменшені позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити.

Представник відповідача заперечив проти позову, в тому числі з урахуванням зменшення позовних вимог, посилаючись на те, що розрахунки позивача невірні, вважав, що застосування пені і штрафу суперечить ст. 61 Конституції України, а також просив застосувати позовну давність. Факт оформлення кредиту та відсутність виплат по кредиту з 30 червня 2011 року не заперечував.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, дослідивши надані сторонами докази, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

24 лютого 2011 року між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № VIX0CS9FGR0338, який складається з заяви позичальника, Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів, на строк 27 місяців до 23 травня 2013 року, зі сплатою відсотків у розмірі 0,12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. При цьому відповідач зобов'язалась здійснювати погашення заборгованості з 23 по 28 число кожного місяця в розмірі 540 грн 90 коп. Договором передбачено щомісячну винагороду банку за надання фінансового інструменту - комісю - у розмірі 170 грн (а. с. 10-11).

Пунктом 1.2.5 Умов та правил надання банківських послуг передбачено обов'язок клієнта погашати заборгованість по кредиту, відсоткам з його використання, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З розрахунку заборгованості між сторонами вбачається, що ОСОБА_2 припинила виплати по кредитним зобов'язанням 30 червня 2011 року, при цьому заборгованість по кредиту погашена не була (а. с. 8-9). Зазначений факт не заперечувався і представником відповідача.

Таким чином позивачем доведено, що відповідач порушила умови кредитного договору в частині порядку, строку та розміру погашення кредитної заборгованості, визначені в заяві позичальника та п. 1.2.5 Умов та правил надання банківських послуг, отже неналежно виконувала взяті на себе обов'язки.

Зі змісту ст. 611 ЦК України вбачається, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом: зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Пунктом 2.4.5.1 Умов та правил надання банківських послуг передбачено сплату боржником пені в разі несвоєчасного погашення заборгованості розмірі 1,25 % від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочки, але не менше 1 грн.

Пунктом 2.4.5.5 Умов та правил надання банківських послуг за порушення боржником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених договором, більш ніж на 90 днів, боржник зобов'язалась сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. +5% від суми заборгованості.

Тобто договором встановлено різні види цивільно-правової відповідальності (пеня та штраф) за різні порушення умов договору, тому одночасне їх застосування не свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення. Зазначена правова позиція викладена у постанові судових палат у цивільних та у господарських справах Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року у справі №6-116цс13. Зазначене спростовує доводи представника відповідача щодо незаконності стягнення неустойки.

З остаточного розрахунку заборгованості за договором, наданого позивачем 11 листопада 2014 року, вбачається, що станом на 05 серпня 2014 року заборгованість ОСОБА_2 за тілом кредиту становила 8 954 грн 42 коп., заборгованість за відсотками - 10 грн 04 коп., заборгованість з комісії - 3060 грн, пеня з розрахунку за рік ( з 05 серпня 2013 по 05 серпня 2014 року) - 926 грн 79 коп., штраф - 1 101 грн 22 коп.,а всього - 14 052 грн 47 коп.

Зазначений розрахунок виконано з урахуванням ч. 2 ст. 258 ЦК України в частині стягнення пені та штрафу (в який включено відсоток від розміру пені на підставі п. 2.4.5.5 Умов та правил надання банківських послуг), таким чином вони відповідають критеріям належності та допустимості доказів, визначеним ст.ст. 58, 59 ЦПК України.

Доводи представника відповідача щодо невірних розрахунків позивача в суді не підтверджено, оскільки відповідачем жодних інших розрахунків заборгованості суду надано не було, хоча представнику відповідача в судовому засіданні було роз'яснено в порядку ч. 4 ст.10 ЦПК України про можливість, порядок та строки надання доказів, а також обов'язок доказування обставин, на які відповідач посилався як на підставу своїх заперечень.

Суд не знайшов підстав для застосування строків позовної давності, на яких наполягав відповідач, оскільки кредитним договором установлено як щомісячні платежі, так і кінцевий строк погашення кредиту - 23 травня 2013 року. За таких обставин, перебіг трирічного строку позовної давності, визначений ст. 257 ЦК України, щодо повернення кредиту в повному обсязі починається після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту, що передбачено ст. 261 ЦК України та відповідає правовій позицій Верховного Суду України, викладеній у постанові судової палати у цивільних справах від 18 червня 2014 року у справі № 6-61цс14.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість та вимог позивача та задоволення позову.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 88 ЦПК України: судовий збір у сумі 243 грн 60 коп. підлягає стягненню з відповідача, що відповідає вимогам п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону

України "Про судовий збір", решту судового збору - 264 грн 16 коп. - необхідно повернути позивачу відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", що також відповідає позиції Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеній в п. 50 Постанови № 10 від 17 жовтня 2014 року.

На підставі ст. ст. 258, 525, 526, 610, 611, 629, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 7 Закону України "Про судовий збір", керуючись ст. ст. 10,11, 58, 59, 60, 88, 213-215, 223, 294, 360-7 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задоволити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", код ЄДРПОУ 14360570, рах. № 29092829003111, МФО № 305299 заборгованість за кредитним договором № VIX0CS9FGR0338 від 24 лютого 2011 року в розмірі 14 052 (чотирнадцять тисяч п'ятдесят дві) грн 47 (сорок сім) коп., яка складається з:

- 8 954 (восьми тисяч дев'ятсот п'ятдесяти чотирьох) грн 42 (сорока двох) коп. - тіла кредиту;

- 10 (десяти) грн 04 (чотирьох) коп. - процентів;

- 3 060 (трьох тисяч шістдесяти) грн - комісії;

- 926 (дев'ятсот двадцяти шести) грн. 79 (сімдесяти дев'яти) коп. - пені;

- 1 101 (тисячі ста однієї) грн - штрафу.

Стягнути з ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", код ЄДРПОУ 14360570, рах. № 64993919400001, МФО № 305299, 243 (двісті сорок три) грн.60 (шістдесят) коп. судового збору.

Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у м. Хмільнику та Хмільницькому району повернути Публічному акціонерному товариству Комерційному банку "Приватбанк", код ЄДРПОУ 14360570, рах. № 64993919400001, МФО № 305299, переплачену суму судового збору у розмірі 264 (двісті шістдесят чотири) грн 16 (шістнадцять) коп. відповідно до платіжного доручення № BOK37B0A6J від 07 серпня 2014 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Вінницької області через Хмільницький міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя

Повний текст рішення виготовлено 12 листопада 2014 року.