Постанова № 41319664, 28.10.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 жовтня 2014 року 16:45 № 826/14964/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Шевченко М.В. вирішив адміністративну справу

За позовомДержавної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києвідо Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-Сервісний дім «Богдан»простягнення заборгованості

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась Державна податкова інспекція у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві (надалі - позивач або ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-Сервісний дім «Богдан» (надалі - відповідач або ТОВ «ТСМ «Богдан»), в якому просила суд:

1. задовольнити позовні вимоги у повному обсязі;

2. надати дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу відповідача у розмірі 171 081,34 грн. за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що у зв'язку з порушенням відповідачем податкового законодавства з податку на прибуток, що підтверджено в судовому порядку, у нього виник податковий борг перед Державним бюджетом України, який підлягає стягненню.

Представник відповідача проти позову заперечував, вважаючи, що задоволення заявлених позовних вимог є передчасним та призведе до порушення прав і законних інтересів відповідача, з підставі того, що судові рішення (першої та апеляційної інстанцій), якими встановлені порушенням відповідачем податкового законодавства з податку на прибуток, оскаржуються ним у касаційному порядку. Виходячи з наведеного, представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог та зупинити провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням Вищого адміністративного суду України у справі № 826/16372/13-а.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їхніх представників, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 26.09.2014 року за відповідачем обліковується податковий борг з податку на прибуток підприємства у сумі 171 081,34 грн., який виник на підставі висновків акту від 12.09.2013 року № 984/26-56-22-01-03/35185556 про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «ТСД «Богдан» за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року, за підсумками якої, відповідачу було нараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 160 705,00 грн. (за основним платежем - 140 338,00 грн., за санкціями - 20 367,25 грн.) та прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.09.2013 року № 0003012201.

Не погоджуючись із вказаними нарахуваннями, відповідач оскаржив податкове повідомлення-рішення від 26.09.2013 року № 0003012201 у судовому порядку до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2013 року, залишеною без змін Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2014 року, у справі № 826/16372/13-а за позовом ТОВ «ТСД «Богдан» до ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003012201 від 26.09.2013 року, у задоволенні позовних вимог ТОВ «ТСД «Богдан» відмовлено повністю.

Таким чином, у судовому порядку підтверджений факт допущення відповідачем порушень вимог податкового законодавства з податку на прибуток, зафіксованих в акті перевірки відповідача від 12.09.2013 року № 984/26-56-22-01-03/35185556, за яким йому було нараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств та прийнято правомірне податкове повідомлення-рішення від 26.09.2013 року № 0003012201.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч.2 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Враховуючи наведене, суд вважає, що заявлене відповідачем клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням Вищого адміністративного суду України у справі № 826/16372/13-а не підлягає задоволенню, оскільки постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2013 року, якою відповідачу відмовлено у задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003012201 від 26.09.2013 року відмовлено повністю, а також Ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2014 року, якою рішення суду першої інстанції залишене без змін, за правилами ст.ст.254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набрали законної сили та, відповідно, є обов'язковими для виконання.

В той же час, суд звертає увагу відповідача на те, що у разі прийняття Вищим адміністративним судом України на його користь позитивного рішення у справі № 826/16372/13-а, він має право повороту виконання судових рішень, порядок якого визначено ст.265 Кодексу адміністративного судочинства України.

За даними позивача, у відповідача рахувалася переплата з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 477,78 грн.

Одночасно, податковим органом нараховано відповідачу пеню за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання у розмірі 10 853,87 грн.

За правилами п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України, позивачем була направлена відповідачу податкова вимога від 11.03.2014 року № 871-25 на суму 171 096,84 грн., а також за правилами ст.89 Податкового кодексу України, прийнято рішення про опис майна відповідача у податкову заставу від 13.03.2014 року № 2210/10/26-56-25-05 і складений акт опису майна № 3 від 24.03.2014 року, про що внесено відповідний запис до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Таким чином, станом на 26.09.2014 року за відповідачем обліковується податковий борг перед Державним бюджетом України за узгодженим податковим зобов'язанням з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 171 081,34 грн.

При цьому, станом на день розгляду даної справи, доказів оскарження в апеляційному чи судовому порядку зазначеної податкової вимоги, а також відомостей про сплату боргу у повному обсязі чи прийняття рішення судом касаційної інстанції у справі № 826/16372/13-а, відповідачем суду не подані.

З огляду на зазначене, виходячи з наявності у відповідача податкового боргу за узгодженим податковим зобов'язанням з податку на прибуток приватних підприємств перед Державним бюджетом України та у зв'язку з поверненням банківськими установами інкасових доручень (розпоряджень) без виконання, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

В той же час, представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначаючи, що до цього часу зазначена сума грошового зобов'язання з податку на прибуток є неузгодженою, оскільки триває процедура судового оскарження відповідного грошового зобов'язання в касаційному порядку у справі № 826/16372/13-а, що свідчить про відсутність у нього податкового боргу перед бюджетом.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам, а також поясненням представників сторін, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі-Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (пп.14.1.175. п.14.1. ст.14 Кодексу).

Порядок погашення податкового боргу платників податків регламентовано главою 9 Кодексу.

Так, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами (п.87.2. ст.87 Кодексу).

З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу (п.88.1. ст.88 Кодексу).

Згідно п.89.1. ст.89 Кодексу право податкової застави виникає у разі:

несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;

несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

При цьому, згідно положень п.89.2. ст.89 Кодексу, з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених п.89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису (п.89.3. ст.89 Кодексу).

За правилами п.95.1. ст.95 Кодексу, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

При цьому, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (п.95.2. ст.95 Кодексу).

Відповідно до п.95.3. ст.95 Кодексу, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Отже, здійснення передбачених ст.95 Кодексу заходів щодо стягнення податкового боргу шляхом продажу майна платника податків можливе за умови, якщо на це майно поширена податкова застава.

Як вбачається з матеріалів справи та вже зазначалося раніше, у судовому порядку підтверджений факт допущення відповідачем порушень вимог податкового законодавства з податку на прибуток, у зв'язку з чим за ним обліковується податковий борг в розмірі 171 081,34 грн., який станом на момент розгляду та вирішення даної справи не сплачений у повному обсязі.

Крім того, позивачем прийнято рішення про опис майна відповідача у податкову заставу від 13.03.2014 року № 2210/10/26-56-25-05 і складений акт опису майна № 3 від 24.03.2014 року (автобус міський А 601.10; № кузова: Y6LA60110BL100022; інвентаризаційний номер: 105/4; рік випуску: 2011 р.; пробіг: 40 265 км., знос: 185 328,66 грн.; стан: робочий; колір: світло-зелений у кількості 1 шт. вартістю 516 969,27 грн.), підписаний податковим керуючим та уповноваженою особою представника платника податків, про що внесено відповідний запис до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Разом з тим, п.95.1. та п.95.3. ст. 95 Кодексу визначено, що першочерговим заходом погашення податкового боргу платника податків є стягнення коштів з рахунків такого платника у банках. Лише в разі недостатності коштів контролюючий орган вживає заходи щодо погашення податкового боргу шляхом продажу майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Відтак, звертаючись до суду з позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, податковий орган має надати суду докази вчинення дій щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів з рахунків у банках, які обслуговують даного платника.

Так, позивачем до матеріалів справи надані копії інкасових доручень (розпоряджень) від 28.07.2014 року № 233/25, від 28.08.2014 року № 235/25, від 28.08.2014 року № 234/25, від 05.09.2014 року № 257/25, від 05.09.2014 року № 256/25, від 05.09.2014 року № 255/25 із відмітками установ банків про їх повернення без виконання у зв'язку з відсутністю коштів на рахунках.

Таким чином, позивачем надані суду докази вчинення дій щодо погашення податкового боргу з податку на прибуток підприємства в розмірі 171 081,34 грн. шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках.

За результатом системного аналізу викладених законодавчих норм, враховуючи відсутність коштів на рахунках відповідача, необхідних для погашення податкового боргу в розмірі 171 081,34 грн., суд дійшов висновку про необхідність надання позивачу дозволу на погашення усієї суми податкового боргу відповідача за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Приймаючий до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165,167,254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві задовольнити повністю.

Надати дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу ТОВ «Торгово-сервісний Дім «Богдан» у розмірі 171081,34 грн. за рахунок майна платника податків, що перебуває в податковій заставі.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій