Рішення № 41319171, 14.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17068/14 14.10.14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Цемакс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ ЦЕНТР ІНК."

про стягнення 190 000,00 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 (адвокат. свід. НОМЕР_1 від 25.10.2011),

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Цемакс" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ ЦЕНТР ІНК." про стягнення 190 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2014 за вищезазначеним позовом порушено провадження у справі №910/17068/14 та призначено її до розгляду на 11.09.2014 року.

У зв'язку із неявкою сторін до судового засідання 11.09.2014, судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 14.10.2014 року.

Представник позивача під час судового засідання 14.10.2014 надав пояснення по суті спору, позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені у позовній заяві. Також надав до суду додаткові документи.

Відповідач повторно не направив свого представника для участі у судовому засіданні 14.10.2014, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суджу не повідомив.

Приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 постанови № 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач не з'явився на виклик суду, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Цемакс» стверджує, що під час проведення внутрішньої перевірки на підприємстві ним виявлено ряд оплат зі сторони ТОВ «Цемакс» на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАФТ-ПРОФІ».

Так, було виявлено наступні платіжні доручення:

- платіжне доручення №787 від 30.08.2013, на суму 30 000,00 грн. (підстава: «За буд. матеріали згідно договору №3/07 від 01.07.2013 в т.ч. ПДВ 20% 5000,00 грн.»);

- платіжне доручення №799 від 04.09.2013, на суму 50 000,00 грн. (підстава: «За буд. матеріали згідно договору №3/07 від 01.07.2013 в т.ч. ПДВ 20% 8333,33 грн.»);

- платіжне доручення №808 від 12.09.2013, на суму 60 000,00 грн. (підстава: «За буд. матеріали згідно договору №3/07 від 01.07.2013 в т.ч. ПДВ 20% 10000,00 грн.»);

- платіжне доручення №813 від 13.09.2013, на суму 50 000,00 грн. (підстава: «За буд. матеріали згідно договору №3/07 від 01.07.2013 в т.ч. ПДВ 20% 8333,33 грн.»), загальна грошова сума становить 190 000,00 грн.

При цьому, як стверджує позивач, жодних договорів із Товариством з обмеженою відповідальністю «Крафт-Профі» ним не укладалось.?

Із матеріалів справи, а саме витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «КРАФТ-ПРОФІ» змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарант Центр Інк.», ідентифікаційний код юридичної особи - 38615737 не змінено.

До того ж, із вказаних вище витягів станом на 17.06.2014 Товарисвто з обмеженою відповідальністю «Крафт-Профі» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарант Центр Інк.» мають одну й ту саму реєстраційну справу за номером №1_066_010224_23.

Так, відповідно до п. 6 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого Постановою КМУ від 22.01.1996 №118 (із змінами від 21.11.2013) ідентифікаційний код зберігається за суб'єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним.

У разі перетворення юридичної особи, крім центральних органів виконавчої влади, за правонаступником зберігається її ідентифікаційний код. У разі припинення юридичної особи шляхом приєднання до іншої юридичної особи та створення на базі юридичної особи, що припинилася, відокремленого підрозділу ідентифікаційний код такої юридичної особи залишається за відокремленим підрозділом. В інших випадках припинення юридичної особи присвоєння її ідентифікаційного коду новоствореним суб'єктам забороняється.

Відповідно до положень статті 108 Цивільного кодексу України перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми.

Оскільки організаційна форма юридичної особи з кодом 38615737 не змінювалася (товариство з обмеженою відповідальністю), таким чином, у даному разі має місце зміна найменування з ТОВ «КРАФТ-ПРОФІ» на ТОВ «ГАРАНТ ЦЕНТР ІНК.».

З метою з'ясування підстав вказаних оплат та можливого існування договору про надання послуг, а також підтверджуючих документів щодо надання таких послуг, позивачем направлено Адвокатський запит №07/14 від 02.04.2014 з проханням надати підтверджуючі документи щодо реальності здійснення господарської операції.

Вказане поштове відправлення повернуся на адресу адвоката, який є уповноваженим представником позивача. Відповіді на запит не надходило, запитану інформацію відповідачем не надано.

Так, враховуючи вищезазначене, а також ті обставини, що між сторонами відсутні будь-які договірні відносини, Товариством з обмеженою відповідальністю «Цемакс» направлено заяву до відділу розслідування особливо важливих справ та злочинів, учинених організованими і злочинними організаціями Слідчого управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, з відповіді якого №12/3-6990/4 від 07.10.2014 вбачається, що здійснюється досудове розслідування, яке 11.03.2014 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014100000000480.

У межах даного господарського спору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Цемакс», посилаючись на положення статті 1212 Цивільного кодексу України, просить стягнути 190 000,00 грн. на свою користь з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Центр Інк.».

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні у судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, що виражає узгоджену волю сторін, яка спрямована на досягнення конкретної мети, тобто договір це юридичний факт, на підставі якого виникають цивільні права та обов'язки.

Як передбачено нормами ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положеннями статті 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Нормами статті 181 Господарського кодексу України передбачено можливість укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Разом із цим, незалежно від форми договору сторони у будь-якому випадку зобов'язані погодити істотні умови договору відповідного виду. У разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене вище, враховуючи що сторонами не надано до суду будь-якого договору, укладеного між позивачем та відповідачем, суд дійшов висновку про відсутність договірних зобов'язань між сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Таким чином, обов'язковою умовою, з якою законодавець пов'язує виникнення даного виду зобов'язань, є відсутність правової підстави для набуття майна однією особою за рахунок іншої особи.

Відповідно до ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі й гроші. Майном, як особливим об'єктом відповідно до ст. 190 ЦК України вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Отже, у силу юридичного факту володіння грошовими коштами без достатньої правової підстави, у володільця, згідно ст. 1212 ЦК України, виникає зобов'язання повернути такі кошти на користь особи, яка має відповідні права на такі кошти.

Таким чином, оскільки правочин між сторонами не укладено, відповідно до ст. 1212 ЦК України у відповідача виникло зобов'язання по поверненню ТОВ «Цемакс» 190 000,00 грн., отриманих відповідачем без достатніх правових підстав.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення грошових коштів у розмірі 190 000,00 грн.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

До того ж, за приписами статті 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Так, за приписами частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача. Отже, витрати на послуги адвоката у розмірі 5 200,00 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Цемакс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ ЦЕНТР ІНК." про стягнення 190 000,00 грн. - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Центр Інк.» (02222, місто Київ, вулиця Пухівська, будинок 1/1; ідентифікаційний код 38615737) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цемакс» (01030, місто Київ, вулиця Чапаєва, будинок 7, літера Б; ідентифікаційний код 33945935) грошові кошти у розмірі 190 000 (сто дев'яносто тисяч) гривень 00 копійок, 5 200 (п'ять тисяч двісті) гривень 00 копійок витрат на послуги адвоката та 3 800 (три тисячі вісімсот) гривень 00 копійок.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 14.10.2014 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 20.10.2014 року

Суддя К.В. Полякова