Ухвала суду № 41319050, 27.10.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2014р. Справа № 9104/179181/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Левицької Н.Г.,

судді Обрізка І.М.,

судді Сапіги В.П.,

за участю секретаря судового засідання Корнієнко О.А.,

за участю представників:

апелянта (відповідача у справі): Чижевського М.В.

позивача у справі:Барбадин-Дунець Н.М., Півня О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові

апеляційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Львівської області ДПС, м.Дрогобич Львівської області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.10.2012р. у справі №2а-5903/12/1370

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дрогобицький молочний завод", м.Дрогобич Львівської області

до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Львівської області ДПС, м.Дрогобич Львівської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В:

05.07.2012р. позивач: ПАТ "Дрогобицький молочний завод", м.Дрогобич, Львівської обл. звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача: Дрогобицької ОДПІ Львівської області ДПС, м.Дрогобич Львівської обл. про скасування податкових повідомленнь-рішеннь від 09.04.2012р. № 0000792301 та № 0000802301.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що підстави для визначення відносин між позивачем та ТзОВ "Інтерагро 2007" такими, що не спричиняють реального настання правових наслідків выдсутні; юридична особа -ТзОВ "Інтерагро 2007" мала на момент вчинення правочину необхідний обсяг цивільної дієздатності; всі господарські операції по даній домовленості були виконані вчасно і в повному обсязі, що підтверджується наявними і пред'явленими до перевірки первинними документами; за отримані та поставлені товари проведено розрахунки в повному обсязі в безготівковій формі; в результаті здійснених операцій отримано дохід та нараховано податкові зобов'язання; на момент проведення перевірки, винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відсутнє рішення компетентного органу щодо визнання зазначених правочинів недійсними, такими, що порушують публічний порядок, фіктивними.

За наслідками розгляду справи Львівський окружний адміністративний суд прийшов до висновку про те, що оскільки позивачем представлено належним чином оформлені первинні документи на підтвердження дотримання ним норм Податкового кодексу України, а відповідачем не доведено твердження про нікчемність здійснюваних ПАТ "Дрогобицький молочний завод" та ТзОВ "Інтерагро 2007" господарських операцій,то винесені податкові повідомлення-рішення від 09.04.2012 р. № 0000792301 та № 0000802301 є неправомірними.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, апелянтом (відповідач у справі): Дрогобицька ОДПІ Львівської області ДПС оскаржено її в апеляційному порядку. У своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, невірно трактовано норми матеріального права, тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню в апеляційному порядку.

Апелянт посилається на факти, виявлені документальною невиїзною позаплановою перевіркою ПАТ "Дрогобицький молочний завод" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011р. по 31.07.2011р. та за період з 01.09.2011р. по 30.09.2011р. по взаєморозрахунках з ТзОВ "Інтерагро 2007" та використання придбаних товарів (акт від 21.03.2012р. №6/23-1/00446428). Апелянт вважає, що висновки, викладені в акті перевірки, та оспорювані податкові повідомлення-рішення є законними та обгрунтованими, натомість, оскільки суд першої інстанції на висновки акту перевірки не звернув уваги, вдався до безпосереднього дослідження господарських операцій позивача, то це й потягло за собою постановлення незаконного судового рішення.

Позивачем надіслано до суду заперечення на апеляційну скаргу, в яких він зазначив, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, наголосив, що вони ідентичні доводам, якими податковий орган обгрунтовував свою позицію в суді першої інстанції та висновкам акту перевірки. Позивач також стверджує, посилаючись на норми чинного законодавства та фактичні обставини справи, що податковий орган свої дії обгрунтовує припущеннями, які ще й до того пов'язані з аналізом економічної діяльності іншого суб'єкта господарювання замість того, щоб базувати їх на точних даних податкової звітності підприємства.

У судове засідання апеляційного суду з'явився представник апелянта (відповідача у справі), який вимоги апеляційної скарги підтримав повністю з мотивів, викладених ним в апеляційній скарзі та усних поясненнях.

Представники позивача у справі доводи апеляційної скарги заперечили з підстав, викладених у запереченнях, поданих до апеляційного суду, та усних поясненях у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача у справі, представників апелянта (відповідача у справі) та позивача у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскаржувану постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, з огляду на наступне:

З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що Дрогобицькою ОДПІ Львівської області ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ "Дрогобицький молочний завод" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011р. по 31.07.2011р. та за період з 01.09.2011р. по 30.09.2011р. по взаєморозрахунках з ТзОВ "Інтерагро 2007" та використання придбаних товарів (робіт, послуг) у даного платника податків, за результатами якої складено акт від 21.03.2012р. № 6/23-1/00446428.

На підставі акту перевірки Дрогобицькою ОДПІ Львівської області ДПС винесено податкове повідомлення-рішення від 09.04.2012р. № 0000792301, яким збільшено суму грошового зобов'язання ПАТ "Дрогобицький молочний завод" з податку на прибуток на 68617,00грн. за основним платежем та податкове повідомлення-рішення від 09.04.2012р. № 0000802301 про сплату податку на додану вартість в сумі 59667,00грн. за основним платежем, 14917,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За висновками акту перевірки ПАТ "Дрогобицький молочний завод" порушено п.138.2, п.п.138.8.5 п.138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9. п.139.1 ст.139 ПК України, занижено податок на прибуток за ІІ-ІІІ квартал 2011 року на суму 68617,00грн.; п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.4, п.201.10 ст. 201, абз. "а"п.п. 209.15.1 п. 209.15 ст.209 ПК України від 02.12.2010р. № 2755-VІ занижено податок на додану вартість по Декларації спеціального режиму оподаткування переробного підприємства за липень 2011 року в сумі 59667,00грн.; ч.5 ст. 203, ч.1,2 ст. 215, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статтей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовленні ними по правочинах, здійснених ПАТ "Дрогобицький молочний завод"при придбанні товарів (послуг) від ТзОВ "Інтерагро 2007".

Як вбачається з матеріалів справи між ПАТ "Дрогобицький молочний завод" та ТзОВ "Інтерагро 2007" укладено договір купівлі -продажу товару (цукор білий кристалічний) № 30/06 від 30.06.2011р. (а.с. 30), за яким продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах договору.

На виконання умов Договору № 30/06 від 30.06.2011р. продавцем - ТзОВ "Інтерагро 2007" передано товар покупцю ПАТ "Дрогобицький молочний завод". Факт поставки цукру підтверджується первинними документами: накладними №82 від 07.07.2011р. та №147 від 21.07.2011р., товарно-транспортними накладними №1 від 07.07.2011р., №4 від 21.07.2011р., податковими накладними № 268 від 07.07.2011р., №269 від 21.07.2011р.

Судом першої інстанції було вірно встановлено, що поставка цукру супроводжувалася наданням документів, що засвідчують якість товару (посвідчення про якість, висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи, протоколи випробування зразків продукції). Реальність перевезення товарів підтверджується наказами про відрядження водіїв №91 та №97, посвідченнями про відрядження, подорожніми листами.

При прийнятті рішення суд першої інстанції керувався наступним законодавством:

Згідно із вимогами ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.139.1.9 ст. 139 ПК України до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до вимог п.198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійсненні операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі, в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.2 зазначеної статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається даті тієї з подій, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом п.198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 зазначеного Кодексу та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 ПК України, протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (в тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п.198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п.201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; е) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; є) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ж) ціна постачання без урахування податку; з) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; и) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) вид цивільно-правового договору; к) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Судом першої інстанції встановлено, що до перевірки та для огляду суду позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій з вказаним контрагентом представлено належним чином оформлені первинні документи: договір, видаткові, податкові, товарно-транспортні накладні та ін.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до частини 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатись зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Проаналізувавши вищевказані докази, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що позивачем було дотримано вищенаведені норми Податкового кодексу України, а також ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Колегія суддів апеляційного суду, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, звертає увагу на те, що висновки відповідача про нікчемність господарських операцій з купівлі позивачем цукру у ТзОВ "Інтерагро 2007" підтверджуються тільки посиланням на Акт ДПІ в Рогатинському районі "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ "Інтерагро 2007" з питань дотримання податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.06.2011р. по 31.07.2011р. та з 01.09.2011р. по 30.09.2011р.". Проте, з даного акта вбачається, що відповідним податковим органом досліджувалися операції між ТзОВ "Інтерагро 2007" та його постачальниками ТзОВ "Агроторг-К" та ТзОВ "Украгро-5" та лише в частині адміністрування податку на додану вартість (а не податку на прибуток підприємств).

Однак, за практикою Європейського суду з прав людини (справа Булвес АД проти Болгарії), що знайшла своє відображення в багатьох постановах Верховного суду України на платника податків не можуть покладатись негативні наслідки за порушення податкового законодавства вчинені на попередніх етапах ланцюга постачання, адже платник податків не був стороною операції та не міг впливати на порядок та розмір сплати податків іншими суб'єктами господарювання.

Доказами того, що ТзОВ "Інтерагро 2007" не є реальним учасником господарських відносин не може бути посилання апелянта на відсутність відповідного штампу "Цукор квоти "А" Виробництво _____ року", що начебто передбачено ст. 3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру".

Відповідно до Інформаційного листа ВАСУ від 01.01.2011р. №1936/11/13-11 сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

З матеріалів справи вбачається, що на момент вчинення правочину постачальник позивача мав необхідний обсяг цивільної дієздатності; всі господарські операції по даній домовленості були виконані вчасно і в повному обсязі, що підтверджується наявними і пред'явленими до перевірки первинними документами; за отримані та поставлені товари проведено розрахунки в повному обсязі в безготівковій формі; в результаті здійснених операцій отримано дохід та нараховано податкові зобов'язання; на момент проведення перевірки, винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відсутнє рішення компетентного органу щодо визнання зазначених правочинів недійсними, такими, що порушують публічний порядок, фіктивними.

Статтею 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.9 КАС України передбачено, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскільки позивачем представлено належним чином оформлені первинні документи на підтвердження дотримання ним нормПодаткового кодексу України, а відповідачем не доведено твердження про нікчемність здійснюваних ПАТ "Дрогобицький молочний завод" та ТзОВ "Інтерагро 2007" господарських операцій,то винесені податкові повідомлення-рішення від 09.04.2012р. № 0000792301 та № 0000802301 є неправомірними та підлягають скасуванню.

Відповідно до вимог ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись вимогами ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Львівської області ДПС, м.Дрогобич Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.10.2012р. у справі №2а-5903/12/1370 за позовом Публічного акціонерного товариства "Дрогобицький молочний завод", м.Дрогобич Львівської області до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Львівської області ДПС, м.Дрогобич Львівської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.10.2012р. у справі №2а-5903/12/1370 за позовом Публічного акціонерного товариства "Дрогобицький молочний завод", м.Дрогобич Львівської області до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Львівської області ДПС, м.Дрогобич Львівської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.

Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Н.Г. Левицька

Суддя І.М. Обрізко

Суддя В.П. Сапіга