Постанова № 41319024, 04.11.2014, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/4427/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2014 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіМатущака В.В. при секретаріГук В.В. за участі:представників позивача: Жежеля М.О., Тарасевич Л.М., Бортніка В.В., представника відповідача: Кундиловської М.М.розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Електробіржа" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Електробіржа" (далі - ТОВ "Електробіржа", позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області (далі ДПІ у м. Хмельницькому, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 09 жовтня 2014 №0000372207/2594, яким визначено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 24159,00 грн., у тому числі за основним платежем 19327,00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 4832,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ДПІ у м. Хмельницькому проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Електробіржа" з питань документального підтвердження господарських відносин з ТОВ "Колібрі-ЛТД" за вересень 2011 та ТОВ "ТК "Укртехкомплект" за вересень та грудень 2011 їх реальності та повноти відображення в обліку, про що складено акт №4102/22-07-37152260 від 26.09.2014, відповідно до висновків якого, позивачем порушено п.198.1, п.198.3, п.198.3 ст. 198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), щодо завищення податкового кредиту та заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість. Вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте всупереч діючому законодавству, оскільки позивачем не вчинено вищезазначених порушень.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали та підтвердили обставини, зазначені у позовній заяві, просять суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийняте в межах та на підставі чинного законодавства як результат виявлених порушень, на підтвердження чого подав письмове заперечення. Вказує, що при проведенні перевірки відображення в податковому обліку ТОВ "Електробіржа" фінансово-господарських операцій з ТОВ "ТД "Укртехкомплект" та ТОВ "Колібрі-ЛТД" позивачем не надано витяг із журналу реєстрацій доручень на отримання товарно-матеріальних цінностей та встановлена відсутність документів, які підтверджують факт транспортування ТМЦ та відсутність сертифікатів на продукцію, наявність яких є обов'язковою, так як при відсутності таких документів неможливо ідентифікувати предмет фактичної поставки та його відповідність предмету договору. Зазначила, що здійснені операції не підтверджуються стосовно здійснення реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, транспортних засобів, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень та інше, що свідчить про відсутність умов, необхідних для здійснення господарської, економічної діяльності. Відтак, просила у задоволенні позовних вимог відмовити повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку і сукупності, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити, враховуючи наступне.

Суд встановив, що товариство з обмеженою відповідальністю "Електробіржа" як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа зареєстроване 15 грудня 2004 виконавчим комітетом Хмельницької міської ради (код ЄДРПОУ 37152260), що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи від 01червня 2010 №16731020000007279.

Працівниками ДПІ у м. Хмельницькому на підставі направлення №001871 від 19 вересня та відповідно до наказу №2930 від 19 вересня 2014 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ІНТЕР-ЛАЙН" проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Електробіржа" (код ЄДРПОУ 37152260) з питань документального підтвердження господарських відносин з ТОВ "Колібрі-ЛТД" за вересень 2011 та з ТОВ "ТК "Укртехкомплект" за вересень та грудень 2011 їх реальності та повноти відображення в обліку.

За результатами перевірки відповідачем складено акт №4102/22-67/37152260 від 26 вересня 2014, відповідно до висновків якого, позивачем порушено п.198.1, п.198.3, п.198.3 ст. 198, п.200.1, п.200.2 ст.200 ПК України, щодо завищення податкового кредиту та заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

На підставі висновків, викладених в акті №4102/22-67/37152260 від 26 вересня 2014, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 09 жовтня 2014 №0000372207/2594, яким визначено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 24159,00 грн., у тому числі за основним платежем 19327,00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 4832,00 грн.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням 09 жовтня 2014 №0000372207/2594, ТОВ "Електробіржа" оскаржило його в судовому порядку.

Підставою для визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість є, викладені в акті перевірки №102/22-67/37152260 від 26 вересня 2014, висновки відповідача щодо заниження позивачем суми податкового зобов'язання внаслідок операцій з поставок товару від ТОВ "Колібрі-ЛТД" у вересні 2011 та від ТОВ "ТК "Укртехкомплект" у вересні та грудні 2011, які на думку податкового органу фактично не здійснювалися в межах господарської діяльності суб'єкта господарювання та реальний характер яких документально не підтверджений.

Досліджуючи правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд враховує наступні обставини.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпункт 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Пункт 198.6 ст.198 Податкового кодексу України передбачає, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, згідно положень яких первинні документи - письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно п. 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ; назва документа (форми); код форми; дата і місце складання; зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі); посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так судом встановлено, що між ТОВ "Електробіржа" (Покупець) та ТОВ "ТК "Укртехкомплект" (Продавець) були укладені договори поставок: договір поставки №9 від 01 вересня 2011, №11 від 01 грудня 2011, згідно яких Продавець зобов'язаний передати Покупцю товар, а Покупець зобов'язується оплатити та прийняти цей товар по ціні і в кількості, визначених у специфікаціях та видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.

Також між ТОВ "Електробіржа" (Покупець) та ТОВ "Колібрі -ЛТД" (Продавець) був укладений договір поставки №10 від 01 вересня 2011, згідно якого Продавець зобов'язаний передати Покупцю товар, а Покупець зобов'язується оплатити та прийняти цей товар по ціні і в кількості, визначених у специфікаціях та видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору

На підтвердження виконання зобов`язань по договорах поставки №9 та №10 від 01 вересня 2011, №11 від 01 грудня 2011 позивачем, як під час перевірки так і при подачі адміністративного позову, надані накладні, квитанції, платіжні доручення, акти приймання-передачі товару, які знаходяться в матеріалах справи.

Дослідивши надані документи, суд вважає, що первинні документи складені відповідно до чинного законодавства, підтверджують товарність та реальність здійснення господарської діяльності позивача, його оплату та використання у господарській діяльності.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 даної статті встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст.198).

Згідно п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.

Форма та порядок заповнення податкової накладної передбачені ст.201 ПК України, відповідно до п.201.1 якої платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у даному пункті.

Згідно п.201.4 ст.201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п.201.6 ст.201).

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином Податковим кодексом України визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

В судовому засіданні досліджені податкові та видаткові накладні та встановлено, що в оформлених первинних бухгалтерських документах відсутні порушення.

Також в доданих до адміністративного позову матеріалах містяться договори №11-07-247 від 06 вересня 2011 та №11-07-315 від 21 листопада 2011, укладених між Національним банком України (Покупець) та ТОВ "Електробіржа" (Продавець), відповідно до яких Продавець зобов'язується поставити Покупць: силові лінії, кабель та провід, згідно специфікацій (додатки до договорів), а Покупець зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплатити вартість товару, відповідно до умов даних договорів.

На підтвердження виконання вищезазначених договорів, між Національним банком України та ТОВ "Електробіржа" 19 вересня 2011 та 07 грудня 2011 були оформлені акти приймання-передавання товару за договорами №11-07-247 від 06 вересня 2011 та №11-07-315 від 21 листопада 2011, оформленні належним чином податкові та видаткові накладні, а також в матеріалах справи знаходиться лист Банкнотно-монетного двору Національного банку України №33-018/719 від 15 жовтня 2014, яким підтверджується отримання Банкнотно-монетного двору Національного банку України кабельно-провідкової продукції та силової лінії згідно видаткових накладних №РН-0000090 від 16 вересня 2011 (договір №11-07-247 від 06 вересня 2011) на суму 94824,00 грн. та №РН-0000116 від 01 грудня 2011 (договір №11-07-315 від 21 листопада 2011) на суму 73773,00 грн.

Суд робить висновок, що наявними в матеріалах справи доказами спростовується висновок податкового органу, що укладений позивачем договір не спрямований на реальне настання правових наслідків. Позивачем, як доказ здійснення господарських операцій, були надані суду належним чином засвідчені копії документів, які відповідають вимогами первинності в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Суд також звертає увагу на те, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації, наявності чи відсутності основних фондів у останнього. Законодавством не передбачено обов'язку покупця перевіряти у продавця місцезнаходження майна, наявність трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів та іншого майна, економічно необхідного для здійснення господарської операції. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, оскільки чинним законодавством така відповідальність не передбачена.

Податковий кодекс України не ставить у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Окрім того, під час укладення договорів контрагенти позивача були зареєстровані у встановленому законом порядку, свідоцтво платників ПДВ на момент виконання договірних зобов'язань було чинним.

Невиконання контрагентом своїх податкових зобов'язань тягне відповідальність та негативні наслідки тільки для цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення позивача як платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження.

Суд спростовує твердження відповідача стосовно відсутності витягу із журналу реєстрацій доручень на отримання товарно-матеріальних цінностей та документів, які підтверджують факт транспортування ТМЦ та відсутність сертифікатів на продукцію. Суд зазначає, що в матеріалах справи знаходяться витяги із журналу реєстрацій доручень на отримання товарно-матеріальних цінностей ТОВ "Електробіржа" від 16 вересня 2011 та від 01 грудня 2011, відповідно до яких гр. ОСОБА_7 надіжена правами на отримання ТМЦ згідно наданих довіреностей №127, №128 від 16 вересня 2011 та №162 від 01 грудня 2011.

Разом з тим, наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не можуть бути підставою для висновків про відсутність господарської операції, або не підтвердження первинними документами вчинених операцій, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю дійсно мали місце.

Отже, наявними в матеріалах справи доказами спростовуються висновки податкового органу щодо нездійснення господарських операцій з контрагентом, викладені в акті перевірки.

Враховуючи, що під час розгляду справи було спростовано висновки податкового органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, тому відсутні і підстави для застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 4832,00 грн.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладені норми відповідачем не доведено правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, а отже позовні вимоги позивача про визнання його протиправними та скасування слід задовольнити.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 11, 99, 158 - 163, 167, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області від 09 жовтня 2014 №0000372207/2594.

Присудити із Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Електробіржа" понесені судові витрати в розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 07 листопада 2014 року

Суддя/підпис/В.В. Матущак"Згідно з оригіналом" Суддя В.В. Матущак