Постанова № 41319011, 23.10.2012, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

Справа № 2-а/1970/3134/12

23 жовтня 2012 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Осташа А.В. при секретарі Твердохліб Н.В.

за участю:

представника позивача - Ткач І.Я.;

представника відповідача - Переймибіди Р.Б.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Тернополі адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Галич Агро-Стек»

до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області державної податкової служби

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 30 травня 2012 року форми «Р» №0000042230 та від 19 липня 2012 року №0000272250,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Галич Агро-Стек» (далі по тексту - ТзОВ «Галич Агро-Стек» або позивач) звернулося до адміністративного суду з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби (далі по тексту - Тернопільська ОДПІ або відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 30 травня 2012 року форми «Р» №0000042230 та від 19 липня 2012 року №0000272250.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що не погоджуються із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями Тернопільською ОДПІ від 30 травня 2012 року форми «Р» №0000042230 та від 19 липня 2012 року №0000272250, в зв'язку з тим, що відповідач невірно застосував норми Податкового кодексу України відповідно до спірних правовідносин.

Представник позивача зокрема пояснила, що за правочинами, які були вчинені між позивачем та товариствами з обмеженою відповідальністю «Хоростківський цукровий завод» та «Козівський цукровий завод» були проведені реальні господарські операції, проведення яких відбувалось з повним дотриманням норм Цивільного кодексу України, на підставі первинних бухгалтерських документів, які підтверджують факти здійснення господарських операцій, складених у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

На думку представника позивача, це недає право стверджувати, що правочини, укладені між ТзОВ «Галич Агро-Стек» та товариствами з обмеженою відповідальністю «Хоростківський цукровий завод» та «Козівський цукровий завод» були вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами, а тому визнавати їх фіктивними в порядку статті 234 Цивільного кодексу України, і тим більше нікчемними - немає підстав.

Також зазначила, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах податкового органу недоліки допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Також пояснила, що стосується безтоварного характеру операцій, то на сьогоднішній день, на думку позивача, така позиція Тернопільської ОДПІ спростовується як первинними документами, які відповідають суті і змісту господарських операцій, так і довідками Гусятинської МДПІ від 08.05.2012 р. №61/22-37753642 та Козівської МДПІ від 03.05.2012 р. №53-22/37822726, у яких встановлено, що такі господарські операції відбувались і цукор цукровими заводами поставлявся саме TзOB «Галич Агро-Стек». Крім того, підтверджують господарські операції і контрагенти позивача, зокрема TзOB «Хоростківський цукровий завод» у листі від 31.05.2012 р. №7/303 на запит Гусятинської МДПІ.

Щодо ціни продажу цукру зазначив, що в даному випадку збитковість спірних господарських операцій можна пояснити намаганнями платника податку уникнути ще більших збитків, пов'язаних із зміною ринкової кон'юнктури, так і зміцнення конкурентного становища суб'єкта господарювання на ринку.

Також просила звернути увагу на те, що в даному випадку про заниження податкових зобов'язань за рахунок збитковості операцій мова йти не може, оскільки реалізувавши цукор по ціні 5 930,00 грн. з ПДВ TзOB «Галич Агро-Стек» включив до податкових зобов'язань податок на додану вартість із ціни 6 000,00 грн. (ціна придбання), що підтверджується податковими накладними, вказаними у позові та реєстром виданих та отриманих податкових накладних до декларації позивача по ПДВ за січень 2012 р.

Також пояснила, що у розрахунку штрафних санкцій була зроблена примітка, у якій зазначено, що «згідно податкового повідомлення-рішення №0000042230 від 30.05.2012 р. застосовано штрафну санкцію у розмірі 25% на суму 557 500,00 грн. Відповідно до абзацу 3 п. 123.1. ст. 123 Податкового Кодексу України - при повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання. Згідно податкового повідомлення-рішення №0000091601 від 10.01.2012 р. до TзOB «Галич Агро-Стек» уже застосовувалась штрафна (фінансова) санкція за заниження податкового зобов'язання. У зв'язку із вищенаведеним додатково донараховано суму штрафної (фінансової) санкції відповідно до абзацу 3 п. 123.1. ст. 123 Податкового Кодексу України у сумі 557 500,00 грн.

Враховуючи вищенаведене, позивач вважає, що працівниками Тернопільської ОДПІ не було належним чином досліджено господарські операції між позивачем та товариствами з обмеженою відповідальністю «Хоростківський цукровий завод» та «Козівський цукровий завод».

З врахуванням викладеного, представник позивача просила визнати нечинними податкові повідомлення-рішення від 30 травня 2012 року форми «Р» №0000042230 та від 19 липня 2012 року №0000272250.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, мотиви виклав в поданому суду письмовому запереченні.

Згідно заперечення відповідача позовні вимоги не підлягають до задоволення, оскільки, в результаті проведеної перевірки ТзОВ «Галич Агро-Стек» встановлено порушення платником податкового законодавства, а саме недодержання членами органів управління, посадовими особами TзOB «Галич Агро-Стек» ч.1 ст.203, ст.215, ч.1 ст.216, ст.532, ст.628, ст.629, ст.638, ст. 662, ч.1 ст.655, ст.656, ст.689 ЦК України, ст.55 ГК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених з TзOB «Хоростківський цукровий завод» та TзOB «Козівський цукровий завод» та порушення вимог п.44.1. ст.44, п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6. ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за січень 2012 р. на суму 2 230 000, 00 грн.

Зокрема зазначив, що між ТзОВ «Галич Агро - Стек» (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Хоросківський цукровий завод» (продавець) укладено договір від 24 січня 2012 року №2401/2012-3 ХЗЦ та між ТзОВ «Галич Агро - Стек» та товариством з обмеженою відповідальністю «Козівський цукровий завод» (продавець) укладено договір від 24 січня 2012 року №2401/2012-2 КЗЦ. Договори укладені про поставку цукру ціною 6000,0 грн. за одну тонну.

Окрім цього, для проведення перевірки не надано документів, що засвідчують перевезення вантажу від товариств з обмеженою відповідальністю «Хоростківський цукровий завод» та «Козівський цукровий завод», одночасно не представлено для перевірки документи, які засвідчують про перебування товару на відповідальному зберіганні на складах продавців та оплату послуг відповідального зберігання.

Перевіркою встановлено, що позивач вищевказаний товар у лютому 2012 р. поставлено TзOB «Сингента» (м. Київ) згідно договору купівлі-продажу №1/СХ від 21.01.2012р. укладеного у м. Києві. Варто зауважити, що даний договір укладено раніше (21.01.2012р.) ніж договори на поставку товару з цукровими заводами, які укладені 24.01.2012р. Операція з постачання товару цукровими заводами на TзOB «Галич Агро - Стек» є збитковою, так як ціна придбання за тону товару складає 6000 грн., а ціна реалізації 5930 грн. Крім того товарно-транспортні витрати TзOB «Галич Агро-Стек» пред'явлені покупцем - TзOB «Сингента», згідно актів здачі-приймання робіт за лютий 2012р. склали 1069865,81 грн., в т.ч. ПДВ 178310,97 грн.

Також пояснив, що за господарськими операціями з товариствами з обмеженою відповідальністю «Хоростківський цукровий завод» та «Козівський цукровий завод» позивач неправомірно завищив валові витрати і неправомірно сформував податковий кредит оскільки, на думку перевіряючих, фактично ці господарські операції не здійснювались, а єдиною метою проведення їх документування було отримання підприємством податкової вигоди.

Також зазначив, що якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чиним законодавством.

Представник податкового органу вважає, що встановлені порушення свідчать про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та товариствами з обмеженою відповідальністю «Хоростківський цукровий завод» та «Козівський цукровий завод», а кошти перераховувались товариством лише з метою заниження об'єкту оподаткування з податку на прибуток та формування податкового кредиту із ПДВ.

Представник відповідача щодо повторного застосування штрафних санкцій зазначив, що за розглядом акта перевірки від 18 травня 2012 року №1301/22-50/31490594 Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення - рішення від 30 травня 2012 року №0000042230 про сплату 2787500,0 грн. податку на додану вартість, в тому числі 2230000.0 грн. за основним платежем та 557500,0 грн. (25%) штрафних (фінансових) санкцій, застосованих з посиланням на пункт 123.1. статті 123 Податкового Кодексу України .

З врахуванням викладеного, представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Крім пояснень представників сторін, судом досліджені письмові докази, наявні у матеріалах справи, які подані представниками позивача та відповідача.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, з наступних міркувань.

Судом встановлено, що працівниками державної податкової служби на підставі наказу від 25.04.2012 р. №374 проведено позапланову документальну виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Галич Агро - Стек» з окремих питань дотримання вимог податкового законодавства по операціях щодо проведених господарських операцій з TзOB «Козівський цукровий завод» (код ЄДРПОУ 37822726) та TзOB «Хоросківський цукровий завод» (код ЄДРПОУ 37753642) за період з 01 по 31 січня 2012 року.

За результатами перевірки складено акт 18.05.2012 р. №1301/22-50/31490594.

В ході перевірки встановлено порушення:

- недодержання членами органів управління, посадовими особами TзOB «Галич Агро-Стек» ч.1 ст.203, ст.215, ч.1 ст.216, ст.532, ст.628, ст.629, ст.638, ст. 662, ч.1 ст.655, ст.656, ст.689 ЦК України, ст.55 ГК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених з TзOB «Хоростківський цукровий завод» та TзOB «Козівський цукровий завод»;

- порушення вимог п.44.1. ст.44, п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6. ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за січень 2012 р. на суму 2 230 000,00 грн.

За результатами розгляду акта перевірки від 18.05.2012 р. №1301/22-50/31490594 винесено податкове повідомлення - рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції від 30.05.2012 р. форми «Р» №0000042230, яким TзOВ «Галич Агро-Стек» збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість на суму 2 787 500,00 грн., в тому числі 2 230 000,00 грн. основного платежу та 557 500,00 грн. штрафних санкцій.

TзOВ «Галич Агро-Стек» не погодилося із податковим повідомленням-рішенням від 30.05.2012 р. форми «Р» №0000042230, оскаржило його в адміністративному порядку до Державної податкової служби у Тернопільській області та Державної податкової служби України.

Рішенням ДПС в Тернопільській області від 16.07.2012 р. №8656/10/10-207/175 «Про результати розгляду скарги» податкове повідомлення - рішення Тернопільської ОДПІ від 30.05.2012 р. форми «Р» №0000042230 залишено без змін, а первинна скарга TзOB «Галич Агро-Стек» - без задоволення.

Рішенням ДПС України від 16.08.2012 р. №443/0/61-12 «Про результати розгляду скарги» податкове повідомлення - рішення Тернопільської ОДПІ від 30.05.2012 р. форми «Р» №0000042230 залишено без змін, а повторна скарга TзOB «Галич Агро-Стек» - без задоволення.

Також, як вбачається з матеріалів справи, за результатами розгляду акта перевірки від 18.05.2012 р. №1301/22-50/31490594 Тернопільською ОДПІ винесено податкове повідомлення - рішення від 19.07.2012 р. №0000272250, яким TзOB «Галич Агро-Стек» донараховано штрафну санкцію відповідно до п. 123.1. ст. 123 ПК України на суму 557 500,00 грн.

Судом встановлено, що між ТзОВ «Галич Агро - Стек» (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Хоросківський цукровий завод» (продавець) укладено договір від 24 січня 2012 року №2401/2012-3 ХЗЦ (а.с. 51-54) та між ТзОВ «Галич Агро - Стек» та товариством з обмеженою відповідальністю «Козівський цукровий завод» (продавець) укладено договір від 24 січня 2012 року №2401/2012-2 КЗЦ (а.с. 121-124).

Як вбачається з матеріалів справи, вищенаведені договори укладені про поставку цукру ціною 6000,0 грн. за одну тонну.

Згідно п.1.1 договорів Постачальник поставляє (продає) у власність Покупцеві, а Покупець приймає (придбає) та оплачує на умовах і протягом дії цього Договору продукцію (надалі - продукція). В ціну продукції включено всі податки і збори, передбачені чинним законодавством України, в тому числі вартість транспортування продукції до місця її передачі та податок на додану вартість (п. 1.2. Договорів).

Відповідно до п.3.1 договорів продукція поставляється (передається) на умовах та в місці, передбачених у Замовленні (Додатку). Разом з продукцією Постачальник зобов'язується передати Покупцю на кожну окрему партію продукції належним чином оформлену товарну (видаткову) накладну і/або акт прийому-передачі. Окрім цього разом з продукцією Постачальник зобов'язується передати Покупцю на кожну окрему партію продукції оригінал або належним чином посвідчену копію відпоповідного документу, який посвідчує якість продукції (сертифікат якості, сертифікат відповідності, свідоцтва про визнання відповідності, висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи, ветеринарні, карантинні та інші документи, залежно від виду продукції).

Виконання умов договорів оформлено видатковими накладними від 30 січня 2012 року №42 та №33 та податковими накладними від 30 січня 2012 року №11 та №23. Відповідно до зазначених видаткових та податкових накладних оформлено поставку - 1000 та 1230 тонн цукру білого кристалічного в мішкотарі на суми 6000000,0 грн. та 7380000,0 грн. відповідно, в тому числі податок на додану вартість у розмірі 1000000,0 грн. та 1230000,0 грн.

Розрахунки з контрагентами товариством з обмеженою відповідальністю «Галич Агро - Стек» на дату складання акту не проведені. За даними бухгалтерського обліку станом на 31 січня 2012 року (рахунок 631) рахується кредиторська заборгованість перед товариством з обмеженою відповідальністю «Хоростківський цукровий завод» у розмірі 6000000,0 грн. та перед товариством з обмеженою відповідальністю «Козівський цукровий завод» у розмірі 7380000 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано документів, що засвідчують перевезення вантажу від товариств з обмеженою відповідальністю «Хоростківський цукровий завод» та «Козівський цукровий завод», одночасно не представлено документи, які засвідчують про перебування товару на відповідальному зберіганні на складах продавців та оплату послуг відповідального зберігання.

Відповідно до п. 44.6. ст.44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього ПК України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього ПК України. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього ПК України.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

З'ясовуючи реальність здійснення господарських операцій, визначених у вищенаведених договорах, суд встановлює обґрунтованість вигоди, яку бажає отримати позивач, а також можливість здійснення таких господарських операцій двома сторонами правочину.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач вищевказаний товар у лютому 2012 р. поставлено TзOB «Сингента» (м.Київ) згідно договору купівлі-продажу №1/СХ від 21.01.2012 р. укладеного у м. Києві (а.с. 136-139). Варто зауважити, що даний договір укладено раніше (21.01.2012р.) ніж договори на поставку товару з цукровими заводами, які укладені 24.01.2012 р. Операція з постачання товару цукровими заводами на TзOB «Галич Агро - Стек» є збитковою, так як ціна придбання за тону товару складає 6000 грн., а ціна реалізації 5930 грн. Крім того, товарно-транспортні витрати TзOB «Галич Агро-Стек» пред'явлені покупцем - TзOB «Сингента», згідно актів здачі-приймання робіт за лютий 2012 р. склали 1069865,81 грн., в т.ч. ПДВ 178310,97 грн.

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (надалі по тексту - Закон № 996-ХІУ) встановлює, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (стаття 1 Закону № 996-ХІУ). Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити (частини 1 та 2 статті 9 Закону № 996-ХІV).

Судом встановлено, при аналізі документів, які мають назву «видаткова накладна», даний документ є лише документом, виходячи із їх юридичної форми та не відповідають сутності відображених взаємовідносин між контрагентами, не фіксують та не підтверджують господарські операції між підрядником та замовником.

Отже, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чиним законодавством.

Згідно з підпунктом 1.2 пункту 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 році №88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 5 червня 1995 року за №168/704), господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Підпунктами 2.1, 2.4 пункту 2 зазначеного Положення передбачено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року №363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбутковування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу і обліку виконаної роботи.

Крім зазначеного, підпунктом 11.1 пункту 11 Правил перевезення визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів. Підпункт 11.5 пункту 11 Правил перевезення говорить, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). У відповідності до підпункт 11.6. пункту 11 Правил перевезення, після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. А відповідно із підпунктом 11.7. пункту 11 Правил перевезення перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Згідно з пунктами 201.1 та 201.7 статті 207 Кодексу, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Судом встановлено, що товар від постачальників на склад ТзОВ «Галич Агро-Стек» не5 знаходився, а знаходився до моменту відвантаження на складах ТзОВ «Козівський цукровий завод» та ТзОВ «Хоростківський цукровий завод» документів, які б свідчили б про перебування товару на відповідальному зберіганні у постачальників позивачем не надано, а судом не здобуто.

Як вбачається з матеріалів справи, матеріалами перевірки не встановлено факту поставки товарно - матеріальних цінностей та оплати вартості товару, у зв'язку з чим платником в тому числі не дотримано вимоги пункту 201.7 статті 201 Податкового Кодексу.

Суд приходить до переконання, що наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності свідчать про відсутність реального здійснення господарських операцій між TзOВ «Галич Агро-Стек» та товариствами з обмеженою відповідальністю «Хоростківський цукровий завод» та «Козівський цукровий завод», а кошти перераховувались товариством лише з метою заниження об'єкту оподаткування з податку на прибуток та формування податкового кредиту із ПДВ.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що господарські операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Враховуючи те, що операції між позивачем та товариствами з обмеженою відповідальністю «Хоростківський цукровий завод» та «Козівський цукровий завод» не були спрямовані на настання реальних правових наслідків, оскільки фактично такі операції не здійснювалися, а тому, є такими, що порушують публічний порядок, спрямовані на порушення прав та інтересів держави.

Суд вважає, що Тернопільською ОДПІ зроблено правильні висновки, щодо порушення позивачем податкового та іншого законодавства.

Щодо повторного застосування штрафних санкцій, судом встановлено, що за розглядом акта перевірки від 18 травня 2012 року №1301/22-50/31490594 Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення - рішення від 30 травня 2012 року №0000042230 про сплату 2787500,0 грн. податку на додану вартість, в тому числі 2230000.0 грн. за основним платежем та 557500,0 грн. (25%) штрафних (фінансових) санкцій, застосованих з посиланням на пункт 123.1. статті 123 Податкового Кодексу України.

Враховуючи вимоги пункту 123.1 статті 123 Податкового Кодексу щодо повторного (протягом 1095 днів) визначення контролюючим органом податкового зобов'язання з податку на додану вартість, зокрема, податковим повідомленням рішенням Тернопільської ОДПІ від 30 серпня 2011 року №№0000661601, визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за квітень 2011 року в розмірі 6881692,0 грн. основного платежу та 1,0 грн. штрафних (фінансових) санкцій Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення - рішення від 19 липня 2012 року №0000272250 яким додатково визначено розмір штрафної санкції у розмірі 557500,0 грн. з донарахованого податкового зобов'язання за актом перевірки від 18 травня 2012 року №1301/22-50/31490594.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового Кодексу, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Враховуючи вищенаведене, суд, приходить до висновку, що позивачем не доведено правомірності обставин викладених в позовній заяві, а надані докази в повній мірі не підтверджують заявлених позовних вимог, приходить до переконання, що підстав для визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 30 травня 2012 року форми «Р» №0000042230 та від 19 липня 2012 року №0000272250, немає, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Згідно з ст.94 КАС України судові витрати понесені позивачем не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 69, 70, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Галич Агро-Стек» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області державної податкової служби про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 30 травня 2012 року форми «Р» №0000042230 та від 19 липня 2012 року №0000272250, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу (оголошення вступної та резолютивної частини постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 26 жовтня 2012 року.

Головуючий суддя Осташ А. В.

копія вірна:

Суддя Осташ А. В.