Постанова № 41319006, 10.10.2012, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

Справа № 2-а/1970/3476/12

10 жовтня 2012 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Осташа А.В. при секретарі Твердохліб Н.В.

за участю:

представника позивача - Іванціва Ю.С.;

представника відповідача - Смолинської В.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Тернополі адміністративну справу

за позовом приватного підприємства «Дружба-Нафтопродукт»

до інспекції з питань захисту прав споживачів у Тернопільській області

про визнання незаконним та скасування п.п.1.2 п.2 припису №7 від 21 серпня 2012 року та скасування постанови про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» №66 від 10 вересня 2012 року, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Дружба-Нафтопродукт» (надалі по тексту - позивач, або ПП «Дружба-Нафтопродукт») звернулося до адміністративного суду з позовом до інспекції з питань захисту прав споживачів у Тернопільській області (далі по тексту - відповідач, або Інспекція) про визнання незаконним та скасування п.п.1.2 п.2 припису №7 від 21 серпня 2012 року та скасування постанови про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» №66 від 10 вересня 2012 року.

Позивач не погоджується із винесеними п.п.1.2 п.2 припису №7 від 21 серпня 2012 року та постановою про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» №66 від 10 вересня 2012 року, в зв'язку з тим, що відповідач невірно застосував норми чинного законодавства України відповідно до спірних правовідносин.

Зокрема, позивач наголошує на тому, що відповідно до акта перевірки позивачем порушено вимоги п.20 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених Постановою КМ України від 29.12.1997р. №1442. Вказане порушення, на думку Інспекції, полягало у не проведенні обов'язкової державної повірки мірника металевого еталонного 2- го розряду. Інших порушень проведеною перевіркою встановлено не було. Проте, незважаючи на це в розділі І акту перевірки Інспекції від 14.08.2012р. вчинено запис про відбір для лабораторних досліджень взірців бензину А-95 та дизпалива. В свою чергу відбір цих взірців оформлено актом відбору зразків продукції від 14.08.12р. №00051. Із надісланого відповідачем паспорта якості від 20.08.12р. вбачається, що при допустимій масовій частці вмісту сірки у дизельному пальному не більше 10 мг/кг, масова частка вмісту сірки у відібраній на АЗС Позивача пробі становить 111 мг/ кг.

Представник позивача наголосив, що на підставі видаткової накладної №4649 від 08.08.12р., що оформлена на виконання Договору №120219 поставки нафтопродуктів ПП «Дружба - Нафтопродукт» одержало у ТзОВ «Мобільний Термінал» відповідну кількість дизельного пального ТБД (ЕN590) - 10, з яких 14687,00 л. 08.08.12р. було доставлено, на підставі товарно-транспортної накладної серії 01АААА№ 224629, та злито на АЗС, що знаходиться у с. Нагірянка Чортківського району Тернопільської області.

Згідно до паспорта якості №0418/11-06/12 та сертифікату відповідності UA1 145.0057491-12 частина злитої на АЗС партії дизпалива належало до дизельного пального підвищеної якості згідно до встановлених стандартів з вмістом сірки 0,1 % (10 мг/кг). Вказану партію дизпалива злито в один із трьох робочих резервуарів, що мають свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

Також зазначив, що на момент зливу 14687,00 л. дизпалива підвищеної якості у резервуар на залишку в ньому перебувало 6744,83 л. дизельного пального Л-0,05-62 з вмістом сірки 0,05% (500 мг/кг) придбаного позивачем у ТзОВ «ВестТранОйл» на підставі видаткової накладної №В00006537 від 03.08.12р., що оформлена згідно до Договору поставки №46 від 17.02.12р., та доставленої і злитої на АЗС 04.08.12р., на підставі товарно-транспортної накладної серії 01АААА№ 224627. Якість даного дизпалива підтверджено сертифікатом відповідності UА1. 145.0115889-12 та паспортом продукції №315.

В результаті змішування згаданих нафтопродуктів, що було проведено на виконання наказу позивача №98 від 08.08.12р. та оформленого актом від 08.08.12р., отримано звичайне дизпаливо із допустимим вмістом сірки 0,05% (500 мг/кг), тобто Л-0,05-62.

Крім того, підтвердженням надходження дизпалива в кількості 14687,00 л. на АЗС є відповідні записи в журналі обліку нафтопродуктів.

Позивач стверджує, що змішане дизпаливо було звичайним, а не підвищеної якості.

На думку представника позивача, очевидним є те, що взірці дизпалива, які були відібрані в ході проведеної 14.08.2012р. перевірки не були взірцями дизпалива придбаного у ТзОВ «Торговий дім «Сокар Україна» ні 03.08.2012 р. ні 06.08.2012 р., а тому стверджувати про невідповідність згаданих взірців вимогам нормативних документів, як і накладати відповідні стягнення на позивача у відповідача підстав не було.

З врахуванням викладеного, представник позивача просив визнати незаконним та скасувати п.п.1.2 п.2 припису №7 від 21 серпня 2012 року та скасувати постанову про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» №66 від 10 вересня 2012 року.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала, просила суд відмовити в їх задоволенні.

Свою позицію представник відповідача обґрунтувала тим, що відповідно до плану перевірок Інспекції з питань захисту прав споживачів у Тернопільській області на IIІ-й квартал 2012 року протягом 14-17 серпня 2012 року на підставі наказу начальника від 14.08.2012 р. №72 та направлення на перевірку від 14.08.2012 р. №000150 проводилась планова перевірка ПП «Дружба-Нафтопродукт», що знаходиться в с. Нагірянка Чортківського району Тернопільської області. Для проведення досліджень на відповідність продукції вимогам нормативно-правових документів було проведено відбір зразків продукції, а саме - бензин А-95 та паливо дизельне ТБД (ЕN590), про що складено акт відбору зразків від 14.08.2012 р. №000051. Відповідно до висновку в паспорті якості №08046001/12-0003/02 від 20.08.2012 року, складеного за результатами лабораторних випробувань Галицької випробувальної лабораторії ПАТ «Концерн Галнафтогаз», зразок дизельного палива ТБД (ЕN590) не відповідає вимогам ДСТУ 4840:2007 за показником «масова частка сірки» (згідно вимог нормативних документів - не більше 10 мг/кг, фактично 111 мг/кг).

Представник відповідача вважає, що враховуючи вищенаведене, ПП «Дружба-Нафтопродукт» не були проведені лабораторні дослідження проб суміші дизельних палив. Відповідно до п.8.2. дане Інструкції нестандартні нафтопродукти, якість яких не можна відновити, переводяться до нижчого гатунку на підставі результатів випробувань. І в цьому випадку позивачем не було проведено лабораторних досліджень. Тому змішування нафтопродуктів не повинно було проводитись.

З врахуванням викладеного, представник Інспекції, вважає висновки викладені в акті перевірки правомірними, а п.п.1.2 п.2 припису №7 від 21 серпня 2012 року та постанова про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» №66 від 10 вересня 2012 року, - законними і обґрунтованими, а тому просив суд відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників позивача, представника відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до плану перевірок Інспекції з питань захисту прав споживачів у Тернопільській області на IIІ-й квартал 2012 року протягом 14-17 серпня 2012 року на підставі наказу начальника від 14.08.2012 р. №72 та направлення на перевірку від 14.08.2012 р. №000150 проводилась планова перевірка ПП «Дружба-Нафтопродукт», що знаходиться в с. Нагірянка Чортківського району Тернопільської області.

Результати перевірки відображені в акті №000100 від 14.08.2012 р.

За результатами перевірки встановлено факт експлуатації мірника металевого еталонного 2- го розряду М2р-20 ТУ У 33.2 - 33386106-002-2005, свідоцтво про повірку робочого еталону чинне до 30.06.2011 р., з порушенням терміну проведення державної реєстрації, чим порушено вимоги п.20 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених Постановою КМ України від 29.12.1997р. №1442.

Для проведення досліджень на відповідність продукції вимогам нормативно-правових документів було проведено відбір зразків продукції, а саме - бензин А-95 та паливо дизельне ТБД (ЕN590), про що складено акт відбору зразків від 14.08.2012 р. №000051.

Відповідно до висновку в паспорті якості № 08046001/12-0003/02 від 20.08.2012р., складеного за результатами лабораторних випробувань Галицької випробувальної лабораторії ПАТ «Концерн Галнафтогаз», зразок дизельного палива ТБД (ЕN590)-10 виробництва СЗАО «ТрайплЭнерго» Республіка Білорусь, дата виготовлення 10.06.2012р., партія № 417, паспорт №0418/11-0612, не відповідає вимогам ДСТУ 4840:2007 за показником «масова частка сірки» (згідно вимогам нормативних документів не більше 10 мг/кг, фактично 111 мг/кг.

Про дане правопорушення було складено протокол про адміністративне правопорушення від 29.08.2012 р. №000169.

На підставі наведеного висновку Інспекцією з питань захисту прав споживачів в Тернопільській області прийнято припис №7 від 21 серпня 2012 року про припинення порушень прав споживачів та припинення (заборону) реалізації дизельного палива ТБД (ЕN590)-10 виробництва СЗАО «ТрайплЭнерго» Республіка Білорусь на АЗС ПП «Дружба-Нафтопродукт».

Підпунктом 1.2 пункту 2 припису №7 від 21 серпня 2012 року заборонено реалізацію палива дизельного ТБД (ЕN590)-10 виробництва СЗАО «ТрайплЭнерго» Республіка Білорусь, дата виготовлення 10.06.2012 р. №417, паспорт №0418/11-06/12, яке не відповідає вимогам нормативних документів.

Окрім того, за реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів на позивача складено постанову №66 від 10 вересня 2012 року про накладення стягнень, передбачених ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів», якою застосовано до ПП «Дружба-Нафтопродукт» штраф у розмірі 146 666,76 грн.

Аналізуючи оспорювані п.п.1.2 п.2 припису №7 від 21 серпня 2012 року та постанову про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» №66 від 10 вересня 2012 року, суд прийшов до висновку про їх протиправність, виходячи з наступного:

Відповідно до ст.26 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року №1023-ХІІ із наступними змінами та доповненнями (далі по тексту - Закон 1023), спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право, серед іншого, перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів.

Статетю 23 Закону 1023 передбачено відповідальність за реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів, а саме штраф у розмірі 50% вартості одержаної для реалізації партії товару.

Судом встановлено, що на підставі видаткової накладної №4649 від 08.08.12р., що оформлена на виконання Договору №120219 поставки нафтопродуктів ПП «Дружба - Нафтопродукт» одержало у ТзОВ «Мобільний Термінал» відповідну кількість дизельного пального ТБД (ЕN590) - 10, з яких 14687,00 л. 08.08.12р. було доставлено, на підставі товарно-транспортної накладної серії 01АААА№ 224629, та злито на АЗС, що знаходиться у с. Нагірянка Чортківського району Тернопільської області.

Як вбачається до матеріалів справи, згідно до паспорта якості №0418/11-06/12 (а.с. 19) та сертифікату відповідності UA1 145.0057491-12 (а.с. 20) частина злитої на АЗС партії дизпалива належало до дизельного пального підвищеної якості згідно до встановлених стандартів з вмістом сірки 0,1 % (10 мг/кг). Вказану партію дизпалива злито в один із трьох робочих резервуарів, що мають свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

На момент зливу 14687,00 л. дизпалива підвищеної якості у резервуар на залишку в ньому перебувало 6744,83 л. дизельного пального Л-0,05-62 з вмістом сірки 0,05% (500 мг/кг) придбаного позивачем у ТзОВ «ВестТранОйл» на підставі видаткової накладної №В00006537 від 03.08.12р., що оформлена згідно до Договору поставки №46 від 17.02.12р., та доставленої і злитої на АЗС 04.08.12р., на підставі товарно-транспортної накладної серії 01АААА№ 224627. Якість даного дизпалива підтверджено сертифікатом відповідності UА1. 145.0115889-12 (а.с. 31) та паспортом продукції №315 (а.с. 30).

В результаті змішування згаданих нафтопродуктів, що було проведено на виконання наказу позивача №98 від 08.08.12р. (а.с. 33) та оформленого актом від 08.08.12р. (а.с.34), отримано звичайне дизпаливо із допустимим вмістом сірки 0,05% (500 мг/кг), тобто Л-0,05-62.

Крім того, підтвердженням надходження дизпалива в кількості 14687,00 л. на АЗС є відповідні записи в журналі обліку нафтопродуктів.

Судом встановлено, що змішане дизпаливо було звичайним, а не підвищеної якості, що підтверджується наступним.

Абзацом другим пп.6.1.1 п.6.1 Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Мінпаливенерго України та Держспоживстандарту України №271/121 від 04.06.07р., зареєстрованого в Мінюсті України 04.07.07р. за №762/14029 (надалі - Інструкція №271/121) встановлено, що приймання дизельного палива різних марок і видів (за масовою часткою сірки) проводиться в окремі резервуари. В той же час, наведена норма Інструкції дозволяє приймати дизельне паливо на залишок дизельного палива іншої марки та/або виду (за масовою часткою сірки) у разі прийняття відповідного рішення про суміш дизельних палив і переведення такого дизпалива в іншу марку або вид з відображенням такої операції в обліку підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП «Дружба - Нафтопродукт» було прийнято комісійне рішення про змішування звичайного дизпалива та дизпалива підвищеної якості, про що складено вищезазначений акт про змішування від 08.08.12р.

Судом встановлено, що при змішуванні і подальшій реалізації отриманого дизпалива, як звичайного, підприємство виходило з вимог пп.8.2 п.8 Інструкції №271/121, який, крім іншого передбачає можливість перевести до нижчого ґатунку нестандартні нафтопродукти. В даному випадку, ПП «Дружба - Нафтопродукт» отримавши суміш дизпалива з вмістом сірки 0,05% та 0,1%, продовжило реалізовувати її на АЗС як дизпаливо з вмістом сірки 0,05%, тобто як звичайне дизпаливо, а не дизпаливо підвищеної якості.

Суд бере до уваги те, що хоча Інструкцією №271/121 і встановлено перелік випадків, при настанні яких заборонено приймати нафтопродукти (пп.6.5.8 п.6.5 Інструкції), однак як вбачається з матеріалів справи, на день злиття позивачем 14687,00 л. дизпалива підвищеної якості до звичайного дизпалива жодного з них не існувало.

Статтею 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначено основні обов'язки суб'єктів господарювання при застосуванні РРО, за невиконання яких цим законом передбачено відповідальність. До таких обов'язків, серед інших, належить: реалізовувати товари (надавати послуги) за умови наявності цінника на товар (меню, прейскуранта, тарифу на послугу, що надається) у грошовій одиниці України ( п.8 ст.3 Закону); проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості ( п.11 ст.3 Закону); вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

В той же час, при виконанні вищезгаданих обов'язків, суб'єкт господарювання, який здійснює розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг повинен: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції (п.1, п.2 ст.3 Закону).

Під розрахунковим документом, в силу ст.1 Закону про РРО, вважається документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

В свою чергу, пп. 3.2 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПА України від 01.12.00р. №614, зареєстрованого в Мінюсті 05.02.2001р. за №105/5296 (надалі - Положення № 614) наведено виключний перелік обов'язкових реквізитів, встановлених для касового чека РРО, до яких серед іншого віднесено - найменування товару (послуги).

Під найменуванням товару (послуги), відповідно до п.1 Положення №614, вважаються - слово, поєднання слів або слова та цифрового коду, які відображають споживчі ознаки товару (послуги) та однозначно ідентифікують товар чи послугу в документообігу суб'єкта господарювання.

Крім того, пп.2.1 Положення №614 встановлено, що у разі відсутності хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфери призначення, документ не є розрахунковим.

Враховуючи викладене, суд приходить до переконання, що після проведення позивачем змішування дизпалив, його результат відображено в обліку як підприємства так і на АЗС, а його найменування (дизпалива) в режимі попереднього програмування РРО, як і виставлені цінники на нього не змінювались.

Також, судом встановлено, що 1 літр дизпалива, що реалізовувалось позивачем на АЗС до 08.08.2012 р. та після цієї дати, тобто після змішування становила 9,80 грн.

Суд приходить до переконання, що відповідач, при розрахунку штрафу відповідно до ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів» в розмірі 50% від вартості одержаної для реалізації партії товару помилково взяв до уваги вартість партії дизпалива підвищеної якості, одержаної позивачем у ТзОВ «Торговий дім «Сокар Україна» 03.08.2012р.

Так, дійсно на підставі видаткової накладної №ОБ-ТД14286 від 03.08.2012р., видаткової накладної №ОБ-ТД14308 від 03.08.2012р. та видаткової накладної № ОБ-ТД014344 від 06.08.2012р, що оформлені на виконання Договору на поставку нафтопродуктів №255-2011 від 14.09.2011р., позивач одержав 33 983,00 л., 1021,00 та 17 420 л. дизпалива підвищеної якості (ЄВРО) марка Е, вид І відповідно.

Судом встановлено, що одержану у ТзОВ «Торговий дім «Сокар Україна» кількість дизпалива позивач не реалізовував через АЗС, а реалізував її своїм контрагентам, а саме:

- 03.08.2012р. ПАП «Довіра» одержало 14 608 л. дизпалива, згідно до договору про поставку нафтопродуктів №4 від 01.01.2012 р. про що складено видаткову накладну №808 від 03.08.2012р. та ТТН №030812/09 від 03.08.2012р.;

- 05.08.2012 р. СПД-ФО ОСОБА_3 одержав 6 702 л. дизпалива згідно договору про поставку нафтопродуктів №51/1 від 03.08.2012 р. про що складено видаткову накладну №813 від 05.08.2012р. та ТТН №050812/01 від 05.08.2012 р.;

- 06.08.2012 р. ТзОВ «Бучач Агрохлібпром» одержав 27 370 л. дизпалива згідно договору про поставку нафтопродуктів №1 від 01.01.2012 р. про що складено видаткову накладну №815 від 06.08.2012р. та ТТН №060812/02 від 06.08.2012 р.

Судом встановлено, що взірці дизпалива, які були відібрані в ході проведеної 14.08.2012 р. перевірки не були взірцями дизпалива придбаного у ТзОВ «Торговий дім «Сокар Україна» ні 03.08.2012р. ні 06.08.2012р., а тому стверджувати про невідповідність згаданих взірців вимогам нормативних документів, як і накладати відповідні стягнення на позивача у відповідача підстав не було.

Враховуючи викладене, суд приходить до переконання, що п.1.2 внесеного відповідачем припису №7 від 21.08.12р. та постанова №66 від 10.09.12р., винесені з порушення вимог ст.ст. 23, 26 Закону України «Про захист прав споживачів», п.п. 2, 4 Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 р. №1177, пп. 3.1., 3.2. Порядку проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 07.03.12р. №310.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 2 статті 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Незважаючи на те, що представник відповідача заперечував проти позову, проте ним, як зазначалось раніше, належними доказами не доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналізуючи оспорювані п.п.1.2 п.2 припису №7 від 21 серпня 2012 року та постанову про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» №66 від 10 вересня 2012 року, суд приходить до висновку, що вони прийняті в порушення вимог Конституції України, Закону України «Про захист прав споживачів», не обґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин справи.

Крім того, приходячи до переконання про задоволення позовних вимог та обираючи спосіб захисту порушених прав позивача суд вважає за необхідне зазначити, що встановлені ст.ст. 105 та 162 КАС України способи захисту порушеного права не є вичерпними, а тому використовуючи право надане ч.2 ст.11 КАС України, суд частково виходить за межі позовних вимог і вважає, що з метою повного захисту прав та інтересів позивача слід визнати протиправними та скасувати підпункт 1.2 пункту 2 припису інспекції з питань захисту прав споживачів у Тернопільській області №7 від 21 серпня 2012 року та постанову про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», винесену інспекцією з питань захисту прав споживачів у Тернопільській області 10 вересня 2012 року за №66.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, відповідно до ч.1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати підпункт 1.2 пункту 2 припису інспекції з питань захисту прав споживачів у Тернопільській області №7 від 21 серпня 2012 року.

3.Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», винесену інспекцією з питань захисту прав споживачів у Тернопільській області 10 вересня 2012 року за №66.

4.Повернути з державного бюджету України на користь приватного підприємства «Дружба-Нафтопродукт» 1 498, 86 грн. сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу (оголошення вступної та резолютивної частини постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 15 жовтня 2012 року.

Головуючий суддя Осташ А. В.

копія вірна:

Суддя Осташ А. В.