Постанова № 41318765, 04.11.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2014 р.м.ОдесаСправа № 522/29064/13-а

Категорія: 2.1 Головуючий в 1 інстанції: Бондар В.Я.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -Кравченка К.В.,судді -Градовського Ю.М.,судді -Вербицької Н.В.при секретарі -Дубині Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Одеського міського голови та ОСОБА_5 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 03 червня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Одеського міського голови, за участю третьої особи: КП ЖКС «Вузівський» про скасування розпорядження, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2013 року ОСОБА_5 (надалі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом (враховуючи зміни від 20.05.2014 року) до Одеського міського голови (надалі - відповідач), в якому просила визнати незаконним та скасувати розпорядження відповідача «Про внесення змін до розпорядження міського голови від 28.01.2003 року №97-01р «Про передачу майна у повне господарське відання комунальним підприємствам «Дирекції єдиного замовника» №1521-01р від 01.09.2011 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що спірним розпорядженням наділено КП «ЖКС Вузівський» правом господарського відання будинку АДРЕСА_1, який належить на праві спільної сумісної власності власникам квартир багатоквартирного будинку, що є порушення права власності позивача, гарантоване статтею 41 Конституції України.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 03.06.2014 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано п.1.1 розпорядження відповідача «Про внесення змін до розпорядження міського голови від 28.01.2003 року №97-01р «Про передачу майна у повне господарське відання комунальним підприємствам «Дирекції єдиного замовника» №1521-01р від 01.09.2011 року в частині зміни назви в тексті розпорядження «КП ДЄЗ «Вузіський» на «КП ЖКС «Вузіський».

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову, якою відмовити в задоволені позовних вимог.

Також не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивачем було подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_5 не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.01.2003 року міським головою було прийнято розпорядження №97-01р «Про передачу майна у повне господарське відання комунальним підприємствам «Дирекція єдиного замовника» пунктом 1 якого управління житлово-комунального господарства було зобов'язано передати майно з балансу управління на баланс ряду комунальних підприємств м. Одеси, зокрема, таких, як КП «Дирекції єдиного замовника «Чубаївське», КП Дирекції єдиного замовника «Вузівське», КП «Дирекції єдиного замовника «Південне» та 13 таких комунальних підприємств.

У додатку 4 до розпорядження №97-01р, до переліку житлових будинків, переданих у повне господарське відання КП «ДЄЗ «Вузівський», включений також і багатоквартирний житловий будинок під АДРЕСА_1, в якому мешкає позивач.

Пунктом 1.4 рішення Одеської міської ради №1165-5 від 05.04.2007 року «Про реорганізацію комунальних підприємств» було вирішено: реорганізувати КП «ДЄЗ «Вузівське», розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Шишкіна, 60-а, шляхом злиття з КП «ДЄЗ «Чубаївське», розташоване за адресою: м. Одеса, пр-т Адміральський, 9, та присвоїти реорганізованим КП назву «КП «Житлово-комунальний сервіс «Вузівський», яке в подальшому вважати правонаступником реорганізованих підприємств.

01.09.2011 року міським головою було винесено розпорядження №1521-01р «Про внесення змін до розпорядження міського голови від 28.01.2003 року №97-01р «Про передачу майна у повне господарське відання комунальним підприємствам «Дирекції єдиного замовника», першим пунктом якого було вирішено внести наступні зміни до розпорядження міського голови від 28.01.2003 року №97-01р: у тексті розпорядження змінити назву КП «ДЄЗ» та «КП «ЖКС».

Позивач вважає таке розпорядження відповідача неправомірним та таким, що порушує її права, як співвласника багатоквартирного будинку АДРЕСА_1.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції в обґрунтування своїх висновків послався на правову позицію Конституційного суду України у рішенні від 16.04.2009 року, згідно якої відповідач не мав повноважень вносити зміни до розпорядження №97-01р від 28.01.2003 року, оскільки вказане розпорядження було реалізоване та виникли відповідні відносини, пов'язані з його реалізацією. Крім того, судом першої інстанції не встановлено наявність технічної помилки у розпорядженні міського голови №97-01р «Про передачу майна у повне господарське відання комунальним підприємствам «Дирекція єдиного замовника» від 28.01.2003 року, оскільки на момент прийняття розпорядження №97-01р КП «ЖКС» не існувало.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди перевіряють чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Слід зазначити, що виявлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених у п.3 ст.2 КАС України критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, однак за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Правовідносини, які є предметом дослідження у даній справі, виникли з приводу реалізації органом місцевого самоврядування м. Одеси повноважень по визначенню балансоутримувачів багатоквартирних житлових будинків, які повинні надавати послуги з утримання цих будинків та прибудинкових територій.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (надалі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Разом із тим законодавче визначення терміну "балансоутримувач", дане в ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», допускає можливість існування різних ситуацій, у тому числі таких, коли багатоквартирний будинок існує, а особи, що має права та несе обов'язки балансоутримувача, немає (власники квартир балансоутримувачами бути не можуть за визначенням, а договір з будь-якою юридичною особою не укладався). За відсутності вирішення в цьому Законі питання про те, хто саме має ці права й обов'язки, застосуванню підлягає стаття 11 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", зі змісту якої випливає, що функції балансоутримувача до приватизації квартир виконував попередній власник будинку, зокрема територіальна громада та уповноважені нею юридичні особи.

Зі змісту ч.3 ст.11 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» слідує, що попередній власник будинку на вимогу створеного об'єднання співвласників багатоквартирного будинку повинен передати цей будинок на баланс такого об'єднання співвласників. А в тому випадку, коли таке об'єднання не створено або воно не приймає будинок на свій баланс, сільська, селищна, міська рада може своїм рішенням призначити балансоутримувача.

Передача майна з балансу на баланс відбувається відповідно до Порядку передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.10.2002 року №1521. Цей Порядок регулює процедуру передачі житлового комплексу на баланс об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, а також житлового комплексу або його частини на баланс іншої юридичної особи, статут якої передбачає можливість провадження такої діяльності, з балансу колишнього балансоутримувача.

Відповідно до ч.7 ст.11 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» передача на баланс майна (в тому числі земельної ділянки), яке входить до складу житлового комплексу, але не належить об'єднанню, не тягне за собою виникнення права власності на нього.

Згідно зі ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Статтею 7 цього ж закону до повноваження органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг віднесено, у тому числі, визначення виконавця житлово-комунальних послуг (крім послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) відповідно до цього Закону в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Ця норма цілком узгоджується з положеннями статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в України" щодо обсягу власних та делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі житлово-комунального господарства.

Як встановлено судом та підтверджено позивачем, власники квартир будинку АДРЕСА_1 не створювали об'єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що визначення розпорядженням від 28.01.2003 року №97-01р балансоутримувача будинку АДРЕСА_1 в особі комунального підприємства «ДЄЗ «Вузівський», а також внесення до цього розпорядження змін спірним розпорядженням №1521-01р від 01.09.2011 року в частині зміни найменування цього комунального підприємства, прав та інтересів позивача не порушує.

За таких обставин позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі вищенаведеного колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції допущено невірне застосування норм матеріального права, що призвело до прийняття помилкового рішення, в зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.195, ст.196, п.3 ч.1 ст.198, ч.1 ст.202, ст.207, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Одеського міського голови - задовольнити.

Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 03 червня 2014 року - скасувати.

Прийняти по справі нову постанову, якою в задоволені позовних вимог ОСОБА_5 - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 07 листопада 2014 року.

Головуючий суддя:К.В. Кравченко Суддя: Суддя: Ю.М. Градовський Н.В. Вербицька