Постанова № 41318684, 11.11.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2014 р. Справа № 924/772/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Коломис В.В.

суддів Огороднік К.М.

суддів Демидюк О.О.

при секретарі судового засідання Величко К.Я.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача - Комунального підприємства "Красилівське підприємство теплових мереж" на рішення господарського суду Хмельницької області від 18.08.14 р.

у справі № 924/772/14 (суддя Субботіна Л.О. )

позивач Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

відповідач Комунальне підприємство "Красилівське підприємство теплових мереж"

про стягнення 706 785,91 грн. заборгованості

за участю представників сторін:

позивача - Пац В.О. (довіреність №14-127 від 13.05.2014р.);

відповідача - Швед О.Л. (начальник, розпорядження №155/2013-рк від 29.11.2013р.).

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 18.08.2014 року у справі №924/778/14 позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Красилівське підприємство теплових мереж" про стягнення 706 785,91 грн. заборгованості, з яких: 579 757,01 грн. - сума основного боргу, 43 651,11 грн. - пеня, 40 582,99 грн. - 7% штрафу, 20 852,47 грн. - інфляційні втрати, 21 942, 33 грн. - 3% річних задоволено частково. Присуджено до стягнення з Комунального підприємства "Красилівське підприємство теплових мереж" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 579 757,01 грн. основного боргу, 43 571,80 грн. пені, 40 582,99 грн. 7% штрафу, 19 267,24 грн. інфляційних втрат, 21 926,47 грн. 3% річних, 14 102,11 грн. витрат по оплаті судового збору. В стягненні 1585,23 грн. інфляційних втрат, 15,86 грн. 3 % річних, 79,31 грн. пені відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Хмельницької області в частині стягнення 19 267,24 грн. інфляційних втрат, 21 926,47 грн. 3% річних, 43 571,80 грн. пені, 40 582,99 грн. 7% штрафу скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Хмельницької області норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи.

Безпосередньо в судовому засіданні представник відповідача надав суду копію платіжного доручення №397 від 27.10.2014 року про сплату основного боргу в розмірі 579 757,01 грн., в зв'язку з чим просить зменшити розмір пені та скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення 7% штрафу.

Представник позивача безпосередньо в судовому засіданні вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 28.08.2012 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець/позивач) та Комунальним підприємством "Красилівське підприємство теплових мереж" (покупець/відповідач) був укладений договір купівлі - продажу природного газу №12/56-БО-34 (а.с.12-17, далі - договір), згідно п.1.1 якого продавець зобов'язувався передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а покупець в свою чергу зобов'язувався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами (п.1.2 договору).

Продавець передає покупцеві з 01 серпня 2012 року по 31 грудня 2012 року газ обсягом до 470 тис.куб.м, у тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м): жовтень - 100 тис.куб.м, листопад - 170 тис.куб.м, грудень - 200 тис.куб.м (п. 2.1 договору).

Ціна газу визначена в п. 5.2 договору, відповідно до якого ціна за 1000 куб.м газу становить 3509,00 грн., без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%, податок на додану вартість за ставкою - 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 305,60 грн., крім того ПДВ - 20% - 61,12 грн., всього з ПДВ - 366,72 грн. До сплати за 1000 куб.м природного газу - 3 884,78 грн., крім того ПДВ - 20% - 776,96 грн., всього з ПДВ - 4 661,74 грн.

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 серпня 2012 року і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2012 року, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1 договору).

Договір підписаний та скріплений печатками сторін.

Як встановлено судами обох інстанцій, на виконання умов договору, позивач протягом жовтня-грудня 2012 року передав, а відповідач в свою чергу прийняв природний газ в обсязі 383,925 тис.куб.м. на загальну суму 1789757,01 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання - передачі природного газу від 30.11.2012р., 31.12.2012р. (а.с.18-20).

Відповідно до п.6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної плати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Натомість, відповідач в порушення умов договору та взятих на себе зобов'язань оплату за газ здійснив частково на суму 1 210 000,00 грн., що в свою чергу підтверджується наявними в матеріалах справи реєстром прийнятих платежів на користь НАК "Нафтогаз України" від Красилівського ПТМ за період з 28.08.2012р. по 28.03.2014р., довідками НАК "Нафтогаз України" про операції та сальдо (а.с.21-22).

Внаслідок таких неправильних дій відповідача, останнім створена заборгованість в сумі 579 757,01 грн.

Оскільки, як встановлено судами обох інстанцій, існує заборгованість відповідача перед позивачем, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 579 757,01 грн. обгрунтовані, законні та, відповідно, правомірно задоволені судом першої інстанції на підставі ст.ст. 509, 525, 526, 692, 712 ЦК України.

При цьому, посилання скаржника на те, що останнім був сплачений основний борг в розмірі 579 757,01 грн. згідно платіжного доручення №397 від 27.10.2014 року колегією суддів до уваги не беруться, оскільки у відповідності до вимог ст.101 ГПК України, апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду на момент його винесення.

Відповідно до п.7.2 договору, у разі невиконання покупцем п. 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми прострочення платежу.

Оскільки матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем умов договору та зважаючи, що Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 549, 551, 611 п.3 ЦК України, п.7.2 договору передбачена майнова відповідальність, суд першої інстанції визнавши розрахунок пені, наданий позивачем (а.с.10) невірним та провівши його самостійно з урахуванням п.п. 1.4, 1.9 постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (без врахування днів часткової сплати заборгованості), правомірно задоволив пеню в розмірі 43 571,80 грн. (за період з 14.12.2012р. по 28.12.2012р. та за період з 14.01.2013р. по 13.07.2013р.) та штраф в розмірі 40 582,99 грн. При цьому, у стягненні 79,31 грн. пені суд першої інстанції відмовив правомірно, оскільки їх нараховано та, відповідно, пред'явлено до стягнення безпідставно.

При цьому, судом першої інстанції вірно враховано те, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить вимогам чинного законодавства (постанова Верховного Суду України від 09.04.2012 р. по справі №20/246-08).

Посилання скаржника на зменшення розміру пені в зв'язку зі сплатою основного боргу, колегією суддів до уваги не беруться, оскільки в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч.3 ст.101 ГПК України).

Крім того, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки прострочення виконання з боку відповідача має місце, апеляційний суд погоджується з місцевим господарським судом щодо правомірності стягнення в такому випадку з відповідача 21 926,47 грн. відсотків річних за період з 14.12.2012р. по 14.04.2014р. та 19 267,24 грн. інфляційних нарахувань за період з лютого 2013 року по березень 2014 року.

При цьому, у стягненні 15,86 грн. 3% річних та 1585,23 грн. інфляційних суд першої інстанції відмовив правомірно, оскільки позивачем здійснено нарахування відсотків річних на суму заборгованості за дні фактичної її сплати. Крім того, позивач здійснив інфляційні нарахування, в тому числі і на суми заборгованості за період, що становить менше одного місяця, що суперечить вимогам законодавства.

Посилання скаржника на відсутність його вини у простроченні виконання зобов'язання із оплати газу в зв'язку з відсутністю фінансування для надання субвенцій з Державного бюджету для погашення різниці у тарифах на теплову енергію, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки зважаючи на приписи ч.2 ст. 617 ЦК України, ч.2 ст.218 ГК України відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (аналогічна позиція викладена у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005р., постановах ВГСУ по справі №917/1924/13 від 23.04.2014р., № 910/16351/13 від 09.04.2014р.)

При цьому також враховуються положення п.1.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", яким передбачено, що у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посилання на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,106 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Красилівське підприємство теплових мереж" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Хмельницької області від 18.08.2014 року - залишити без змін.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Демидюк О.О.