Рішення № 41318604, 04.11.2014, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2014 року Справа № 925/1635/14

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого судді Чевгуза О.В., при секретарі судового засідання Олійник І.С., за участю представників:

від позивача: представник не з’явився,

від відповідача: представник не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні господарського суду Черкаської області у м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Папернянський кар’єр скляних пісків», с. Олешня, Ріпкинський район, Чернігівська область

до товариства з обмеженою відповідальністю «Обласна газорозподільна компанія «УКРГАЗ», м. Черкаси

про стягнення 42571 грн. 74 коп., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Папернянський кар’єр скляних пісків» звернулось до суду з позовною заявою, у якій просить суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Обласна газорозподільна компанія «УКРГАЗ» 42571,74 грн. попередньої оплати товару за договором постачання природного газу №19/028-12 від 29.11.2012.

Сторони у судове засідання не з’явились.

Позивач направив суду клопотання про розгляд справи за відсутності свого представника.

Відповідач належних доказів причин неявки суду не повідомив, відзиву на позов не надав.

Зазначені обставини не перешкоджають розгляду справи по суті у відсутності представників сторін за наявними в справі матеріалами.

У судовому засіданні згідно з ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає до повного задоволення, виходячи з наступного.

29.11.2012 між товариством з обмеженою відповідальністю «Обласна газорозподільна компанія «УКРГАЗ» (постачальник за договором, позивач по справі) та товариством з обмеженою відповідальністю «Папернянський кар’єр скляних пісків» (споживач за договором, відповідач по справі) було укладено договір постачання природного газу №19/028-12 (далі – договір), відповідно до умов якого постачальник зобов’язався поставити споживачу природний газ в 2013 р., а споживач зобов’язався прийняти та оплатити газ на умовах даного договору (п. 1.1. договору).

Оплату вартості планового місячного обсягу газу зазначеного в п. 2.1. відповідно до п. 3.2. споживач здійснює на поточний рахунок постачальника по наступному графіку:

- 30% вартості до 10-го числа місяця поставки

- 40% до 20-го числа

- 30% вартості фактично спожитого газу споживач оплачує постачальнику не пізніше 5-го числа місяця наступного за місяцем поставки (п. 4.1. договору)

Датою оплати споживачем природного газу є дата надходження грошових коштів на рахунок постачальника (п. 4.2. договору).

На виконання договору позивач сплатив на поточний рахунок постачальника 285773,25 грн., що підтверджується: платіжним дорученням від 04.03.2014 №600 за березень 2014 на суму 114309,30 грн., платіжним дорученням від 13.03.2014 №693 за березень 2014 на суму 95257,75 грн., платіжним дорученням від 20.03.2014 №20 за березень 2014 на суму 76206,20 грн.

На підставі рахунків-фактур від 31.03.2014 №СФ-0000481 на суму 144791,86 грн., від 30.04.2014 №СФ-0000538 на суму 98406,60 грн. та актів приймання-передачі природного газу від 31.03.2014 та від 30.04.2014 постачальник у відповідності до договору передав, а споживач прийняв за березень 2014 року 38.000 тис.м.куб. природного газу на суму 144791,86 грн., за квітень 2014 року - 20.000 тис.м.куб. природного газу на суму 98406,60 грн.

Постачальником зобов’язання за договором не виконанні в повному обсязі та позивач просить суд стягнути з відповідача 42571,74 грн. суми попередньої оплати в примусовому порядку.

Господарські зобов’язання між сторонами виникли з моменту укладення договору, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України (далі – ГК України) за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частинами 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частин 1, 2 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, у яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Положеннями ст. 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до положень статті 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із зазначеною нормою кореспондується частина 1 статті 193 ГК України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Після одержання суми попередньої оплати, відповідач не виконав взятих на себе зобов’язань, не поставив споживачу газ у встановлений строк та порядку, передбачені договором, відповіді на лист позивача з вимогою повернути оплату за газ не надав, тобто порушив свої зобов’язання.

На підставі вищевказаного, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 42571,74 грн. суми попередньої оплати послуг обґрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами, а відповідно таким, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім при поданні позову, а саме: 1827,00 грн. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Обласна газорозподільна компанія «УКРГАЗ» (вул. Гоголя, 137, оф. 19, м. Черкаси, ідентифікаційний код 36618923) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Папернянський кар’єр скляних пісків» (вул. Партизанська, 31, с. Олешня, Ріпкинський район, Чернігівська область, ідентифікаційний код 22830723): 42571 грн. 74 коп. боргу, 1827 грн. 00 коп. витрат на сплату судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області.

Повне рішення складено 10 листопада 2014 року

Суддя О.В. Чевгуз