Рішення № 41318568, 10.11.2014, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.11.2014 Справа № 920/1728/14

за позовом: Приватного виробничо-комерційного малого підприємства «НАСА», м. Суми

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Кияниця, Сумський район, Сумська область

про стягнення 13 117 грн. 43 коп.

Суддя Б.І. Лиховид

За участі представників сторін:

від позивача: Різник О.Ю., довіреність від 25.09.2014р.

від відповідача: не прибув

у судовому засіданні брала участь секретар с/з Ейсмонт М.О.

Суть спору: позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь 13 117 грн. 43 коп. боргу за неналежне виконання умов договору купівлі-продажу від 10.01.2014р., в тому числі: 10 472 грн. 60 коп. - заборгованість за поставлений товар, 1 145 грн. 96 коп. - пеня, 158 грн. 38 коп. - 3% річних та 1 340 грн. 49 коп. - інфляційне збільшення суми боргу, а також просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1 827 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

У дане судове засідання представник позивача подав заяву від 30.10.2014р., в якій зазначає, що після порушення провадження у даній справі ліквідатором позивача було виявлено видаткову накладну № 1 від 10.01.2014р., яка не була врахована при поданні позовної заяви до суду, і в якій вказується, що на користь відповідача було продано товару на загальну суму з урахуванням ПДВ 10 457 грн. 12 коп. Отже, розмір основної заборгованості відповідача перед позивачем складає 10 457 грн. 12 коп., у зв`язку з чим позивач здійснює перерахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат та просить суд стягнути з відповідача на свою користь 10 457 грн. 12 коп. основного боргу, 1 359 грн. 14 коп. пені, 183 грн. 93 коп. 3% річних, 1 338 грн. 51 коп. інфляційних втрат. Дана заява, у відповідності до ст. 22 ГПК України, прийнята судом до розгляду.

Відповідач у дане судове засідання не прибув, письмового відзиву на позовну заяву не подав, про місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення від 05.11.2014р., підписане особисто відповідачем у графі «вручено, розписка в одержанні», про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості доказів для вирішення спору по суті, а також те, що відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні, причини неявки суду не повідомив, у дане судове засідання клопотання про відкладення розгляду справи від нього не надходило, тому згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи за наявними в ній матеріалами за відсутності відповідача або його повноважного представника.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив:

Між позивачем та відповідачем 10.01.2014р. був укладений договір купівлі-продажу, відповідно до розділу 1 якого продавець (позивач) зобов'язується передати у власність покупця (відповідач) товар: плити ПТР - 3 (три) штуки; палі С 8-30 - 9 (дев'ять) штук; брус - 2,489 м3; плити ПК 8-21-15 - 2 (дві) штуки; плити ПК 8-51-12 - 1 (одна) штука (товар), а покупець (відповідач) зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору. Відповідач набуває право власності на товар з моменту проведення відповідачем повної оплати загальної ціни товару. Позивач зобов'язаний передати товар відповідачу або уповноваженій особі відповідача на підставі довіреності, наданої відповідачем, не пізніше 30.01.2014 року. Факт передачі позивачем товару відповідачу, та його приймання відповідачем, посвідчується актом приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що загальна ціна товару, за домовленістю сторін, складає 10 472 грн. 60 коп. У відповідності до п. 2.3 відповідач здійснює оплату товару протягом 90 (дев'яносто) календарних днів з моменту укладення даного договору шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача. Згідно п. 2.4 договору, грошові зобов'язання відповідача вважаються виконаними з моменту зарахування коштів на розрахунковий рахунок позивача.

У відповідності до п. 5.1 договір набуває юридичної чинності з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Договір від 10.01.2014 року підписаний генеральним директором позивача та відповідачем особисто, скріплений печатками сторін, відповідає вимогам, передбаченим ст. ст. 628 та 639 Цивільного кодексу України щодо змісту та форми договору, не розірваний сторонами та не визнаний недійсним в судовому порядку.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом, позивач свої зобов`язання відповідно до договору від 10.01.2014р. виконав, що підтверджується матеріалами справи. Факт поставки товару відповідачу підтверджується видатковою накладною № 1 від 10.01.2014р., підписаною повноважним представником позивача та відповідачем особисто, скріпленою печатками сторін, копія якої наявна в матеріалах справи (а. с. 30), а також Актом прийому - передачі від 10.01.2014р., також підписаного повноважним представником позивача та відповідачем особисто, скріпленого печатками сторін (а. с. 20).

Відповідач свої зобов'язання за договором від 10.01.2014р. не виконав, тому його заборгованість перед позивачем по сплаті за поставлений товар склала 10 457 грн. 12 коп.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Оскільки відповідач розрахунки з позивачем за поставлений товар не провів, позивач (ліквідатор) був змушений звернутися до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості.

На день розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем, з урахуванням заяви від 30.10.2014р. про збільшення позовних вимог, склала 10 457 грн. 12 коп., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбаченим цим Кодексом.

Аналогічна норма щодо виконання зобов`язань міститься в статті 526 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідач порушив вимоги вищевказаних норм та умови укладеного між сторонами договору від 10.01.2014р., а саме допустив прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивач, з урахуванням всіх обставин справи, подав суду достатньо доказів, які об'єктивно і у визначеному законом порядку підтвердили його позицію. За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Крім цього, позивачем, з урахування заяви від 30.10.2014р. про збільшення позовних вимог, заявлені вимоги по стягненню з відповідача пені у розмірі 1 359 грн. 14 коп.

Відповідальність відповідача за несвоєчасну оплату або несплату одержаного товару у вигляді стягнення пені передбачена п. 3.4 договору від 10.01.2014р., згідно якого за невиконання та/або неналежне виконання відповідачем п. 2.1, п. 2.3, п. 2.4 даного договору, відповідач сплачує позивачу неустойку (пеню) у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення платежу, яка обчислюється від суми простроченого платежу.

Відповідно до частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки, права позивача щодо стягнення з відповідача пені передбачені умовами договору, пеня нарахована в межах строку позовної давності, з урахуванням вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», тому позовні вимоги в зазначеній частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 549-552 Цивільного кодексу України.

Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по договору від 10.01.2014р., позивач, з урахування заяви від 30.10.2014р. про збільшення позовних вимог, просить стягнути з відповідача 183 грн. 93 коп. 3% річних та 1 338 грн. 51 коп. інфляційних втрат.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи викладене, позовні вимоги стосовно стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційних втрат визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір», ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, позивачу за рахунок відповідача відшкодовуються витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 827 грн. 00 коп.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85, Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Приватного виробничо-комерційного малого підприємства «НАСА» (40009, м. Суми, вул. Пролетарська, 69, код 14014342) 10 457 грн. 12 коп. основного боргу, 1 359 грн. 14 коп. пені, 183 грн. 93 коп. 3% річних, 1 338 грн. 51 коп. інфляційних втрат, 1 827 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 12.11.2014р.

СУДДЯ Б.І. ЛИХОВИД