Рішення № 41318504, 04.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19136/14 04.11.14

За позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування"

до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія"

про стягнення 50 000,00 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Невідомий О.М. (представник за довіреністю №31/12-13_Н від 31.12.2013р.);

від відповідача: не з'явились.

Обставини справи:

Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" (надалі - позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" (надалі - відповідач) суми страхового відшкодування в розмірі 50 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, виплативши страхове відшкодування власнику автомобіля, пошкодженого при дорожньо-транспортній пригоді, винним у якій визнано водія іншого автомобіля, отримав, в силу приписів статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України в межах виплаченого відшкодування, право зворотної вимоги до відповідальної за збитки особи, якою є відповідач як страховик цивільної відповідальності винної у ДТП особи. Спір виник внаслідок того, що позивачем виконано свій обов'язок щодо виплати страхового відшкодування, а відповідач ухиляється від виконання свого обов'язку здійснити регресну виплату.

Відповідач відзиву на позовну заяву до матеріалів справи не надав, участь повноважного представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2014р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, справі присвоєно №910/19136/14, розгляд призначено на 07.10.2014р. Окрім того, ухвалено направити запит до Моторного (транспортного) страхового бюро України про надання інформації щодо страхового полісу №АС/9740093.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва Князькова В.В. від 07.10.2014р. у зв'язку з перебуванням судді Морозова С.М. у відпустці, справу №910/19136/14 було передано на розгляд судді Коткову О.В.

Ухвалою від 07.10.2014р. суддею Котковим О.В. матеріали справи №910/19136/14 було прийнято до свого провадження та призначено на 04.11.21014р.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва Князькова В.В. від 28.10.2014р. у зв'язку з виходом судді Морозова С.М. з відпустки, справу №910/19136/14 було передано на розгляд судді Морозову С.М.

Ухвалою від 28.10.2014р. суддею Морозовим С.М. матеріали справи №910/19136/14 було прийнято до свого провадження.

Судом встановлено, що від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшов супровідний лист з додатком №7/2-28/25399 від 18.09.2014р. у відповідь на запит суду.

В судове засідання 04.11.2014р. представник відповідача не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Судом також враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 04 листопада 2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.12.2013р. між позивачем (страховик за договором страхування) та ОСОБА_3 (надалі також - страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту АС №008629 (далі - Договір страхування), згідно з умовами якого позивач прийняв на себе обов'язок по страхуванню транспортного засобу, а саме "Subaru", реєстраційний номер НОМЕР_1.

Предметом договору страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону і пов'язані з володінням,користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом та перебуває у заставі у вигодонабувача (ПАТ «ВТБ Банк») (п. 2. Договору страхування).

Відповідно до п. 3.2. Договору страхування обов'язок позивача виплатити страхове відшкодування настає, зокрема, у випадку ДТП (зіткнення застрахованого транспортного засобу з рухомим та (або) нерухомим об'єктом (об'єктами).

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

12.05.2014р. в м. Києві на бул. І. Лепсе, 83 сталась дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП), у якій громадянин ОСОБА_5, керуючи автомобілем марки "Опель", реєстраційний номер НОМЕР_2, не дотримався безпечної дистанції та допустив зіткнення з транспортним засобом "Subaru", реєстраційний номер НОМЕР_1, що призвело до пошкодження обох транспортних засобів.

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 27.05.2014р. у справі №760/9881/14-п, провадження №3-3309/14 гр. ОСОБА_5 за здійснення вказаного ДТП, було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до наявних в матеріалах справи довідки Солом'янського ВДАІ РУ ГУМВС України в м. Києві від 12.05.2014р. та акту виконаних робіт №ДФУСА-002739 від 27.08.2014р. транспортний засіб "Subaru", реєстраційний номер НОМЕР_1 зазнав пошкоджень.

Як вбачається зі звіту про визначення вартості матеріального збитку вих. №802 від 06.06.2014р. вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу "Subaru", реєстраційний номер НОМЕР_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди складає 50 058,18 грн.

Відповідно до складеного позивачем Страхового акту №КР-008227 від 07.07.2014р. та розрахунку суми страхового відшкодування до нього, розмір страхового відшкодування становить 50 636,04 грн.

Листом №3919/1-2 від 11.06.2014р. вигодонабувач повідомив позивача про те, що він не заперечує проти виплати страхового відшкодування у сумі 50 359,68 грн. безпосередньо на рахунок СТО.

Враховуючи зазначене, позивач на виконання умов Договору страхування виплатив страхове відшкодування на суму 50 636,04 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2020 від 18.07.2014р. (копія платіжного доручення міститися в матеріалах справи).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 50 359,68 грн. (сума виплаченого страхового відшкодування) право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Так, частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина фізичної особи ОСОБА_5 встановлена у судовому порядку, а відповідальність особи, яка керує транспортним засобом "Опель", реєстраційний номер НОМЕР_2 застрахована відповідачем на підставі Полісу №АС/9740093.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно з п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003р., відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу відповідно до п. 2.3 Методики - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісних транспортних засобів.

Системне тлумачення наведених вище положень чинного законодавства дає підстави вважати, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.

Матеріалами справи, а саме рахунком №ДФуС-0002481 від 10.06.2014р., Актом виконаних робіт №ДФУСА-002739 від 27.08.2014р. підтверджується, що вартість ремонту автомобіля "Subaru", реєстраційний номер НОМЕР_1 склала 53 074,68 грн., а звітом про визначення вартості матеріального збитку, вартість матеріального збитку внаслідок дорожньо-транспортної пригоди складає 50 058,18 грн.

Водночас, як наголошує на тому Вищий господарський суд України у своїх постановах при розгляді справ даної категорії, (постанови від 23.08.2011р. у справі №42/92, від 07.08.2012р. у справі №2/22, від 01.03.2011р. у справі №47/372) звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

На підставі платіжного доручення №2020 від 18.07.2014р. позивач виплатив страхове відшкодування на суму 50 636,04 грн.

Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини, до позивача перейшло право вимоги до відповідача, згідно зі ст. ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. п. 22.1. ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Відповідно до ст. 12.1. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до Полісу №АС/9740093 розмір франшизи становить 0,00 грн., а ліміт відповідальності по майну становить 50 000,00 грн., отже, з огляду на це, з відповідача має бути стягнуто 50 000,00 грн.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності зобов'язання перед позивачем щодо сплати суми страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 50 000,00 грн.

В постанові Верховного Суду України від 12.03.2012р. №3-12гс12 у справі №53/128 наголошено, що норма статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачає наявність права у страховика на пред'явлення регресного позову, а не відсутність такого права. Аналогічну правову позицію про те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право регресу, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, викладено у постанові Верховного Суду України від 07.11.2011р. у справі №3-118гс11.

Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Враховуючи все вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені в справі №910/19136/14 позовні вимоги підлягають задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача суми страхового відшкодування в розмірі 50 000,00 грн.

Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" (код ЄДРПОУ 22945712, адреса: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 77) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" (код ЄДРПОУ 35429675, адреса: 08131, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, 56) суму страхового відшкодування в розмірі 50 000,00 грн. (п'ятдесят тисяч гривень 00 копійок) та судовий збір у сумі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 копійок).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.11.2014р.

Суддя Морозов С.М.