Ухвала суду № 41318221, 03.12.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

03 грудня 2013 рокусправа № 1170/2а-3386/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Манцова Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року у справі № 1170/2а-3386/12 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександрія-Бліг" до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.08.2012р. №0000582210, яким визначено податкове зобов'язання за платежем ПДВ в сумі 2567572,50 грн., в т.ч. за основним платежем - 1711715 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 855857,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в акті перевірки містяться безпідставні висновки щодо укладених між позивачем та контрагентом ПП "Стройконтракт" нікчемних правочинів в серпні 2011 року та не підкріпленні належними доказами, оскільки нікчемність правочинів може бути доведено тільки рішенням суду.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року адміністративний позов задовілено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Олександрійської ОДПІ від №0000582210 від 06.08.2012р., яким ТОВ "Олександрія-БЛіГ" визначено податкове зобов'язання за платежем ПДВ в сумі 2567572,50 грн., в т.ч. за основним платежем - 1711715 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 855857,50грн.

Не погодившись з постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову, в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

эТОВ "Олександрія-БЛіГ" зареєстровано Олександрійською районною державною адміністрацією Кіровоградської області як юридична особа 18.04.2002р.(а.с.51)

Згідно Довідки з ЄДРПОУ, видами діяльності позивача є: виробництво дистильованих алкогольних напоїв; виробництво виноградних вин; виробництво сидру та інших плодово-ягідних вин; виробництво інших напоїв із зброджуваних продуктів; виробництво мінеральних вод та інших безалкогольних напоїв; оптова торгівля напоями (а.с.51).

Філія "Торгова компанія" ТОВ "Олександрія-Бліг" є відокремленим структурним підрозділом ТОВ "Олександрія-БЛіГ" (код ЄДРПОУ 31969320), не зареєстрована платником податку на додану вартість, однак самостійно здійснює придбання/постачання товарів (послуг), проводить розрахунки з постачальниками, підписує договори в особі директора філії Єлякова В.В. та зареєстрована як платник окремих видів податків у Західно-Донбаській ОДПІ. Керуючись нормами п.2 Наказу ДПА України від 21.12.2012 р. № 969, ТОВ "Олександрія-БЛіГ" було делеговано філії право виписки податкових накладних та ведення частини реєстру отриманих та виданих податкових накладних у межах своєї діяльності, про що було повідомлено орган ДПІ у т.ч. шляхом надання додатку №3 "Повідомлення про делегування філіями (структурним підрозділам) права виписки податкових накладних та ведення частини реєстру отриманих та виданих податкових накладних" до податкової декларації з податку на додану вартість, надання якого передбачено Наказом ДПА України № 41.

З 12 по 18 липня 2012 р. відповідачем проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача з питань відображення в податковому обліку операцій із здійснення взаємовідносин з ПП „Стройкотракт" за серпень 2011 року.

Результати перевірки оформлені актом від 25.07.2012 року № 156/23-10-31969320 (а.с.11-36), яким встановлено порушення: ст.203,215,216,627,655,656,662 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених при придбанні та продажу товарів (послуг); п.185.1 ст.185, п.188.1, ст.188, п.198.1, п. 198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.10, ст.201 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 1 711 715,0 грн., в тому числі серпень 2011 року в сумі 1 711 715,0 грн., внаслідок включення до складу податкового зобов'язання ПДВ в розмірі 483333,0 грн. з вартості товарно-матеріальних цінностей, реалізованих по "нікчемному" правочину ПП "Стройконтракт" та включення до складу податкового кредиту ПДВ в розмірі 1 760 048,0 грн. з вартості товарно-матеріальних цінностей, отриманих по нікчемному правочину від ПП"Стройконтакт" факт поставки яких не підтверджено.

На підставі Акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000582210 від 06.08.2012р., яким збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 2 670 572 грн. 50 коп., в т.ч. за основним платежем в сумі 1 711 715,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 855 857,50 грн. (а.с. 44).

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано жодних доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість та суми по яких сформовані витрати, в т.ч. за ІІІ квартал 2011 року по правочину з ТОВ "Стройконтакт". Відповідачем обставини реального здійснення позивачем господарської діяльності не досліджувались та в ході розгляду справи не були спростовані.

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою здійснення основного виду діяльності позивачем, а саме філією "Торгова компанія" ТОВ „Олександрія - БЛіГ" укладено договори субкомісії з ПП„Стройконтракт" від 01.05. та 01.06. 2011р. №11-с, №12-с, №б/н про продаж продукції та подальшу передачу продукції на реалізацію (а.с.112-120).

У серпні 2011 року позивач отримав від ПП "Стройконтракт" торгову продукцію, а саме: бутилки "Ай-Петрі" (0,5л); сувенірні коробки "Ай-Петрі"; комплекти етикеток Ай-Петрі new на підставі первинних документів - видаткових накладних, податкових накладних (а.с.121-139, 140-160).

Як вбачається з матеріалів перевірки та встановлено судом в судовому засіданні, фактичною підставою для визначення позивачеві грошового зобов'язання за перевірений період стали висновки відповідача про вчинення позивачем з ТОВ "Стройконтакт" правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки вказані правочини, на думку відповідача, є нікчемними, що встановлювалося в актах перевірки вказаних контрагентів за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг. Висновку про нікчемність правочинів податковий орган дійшов у зв'язку з тим, що для перевірки не надано документальних доказів факту отримання товару від постачальників та факту дійсності здійснення перевезень вантажу (а.с.11-36).

Судова колегія не погоджується з висновками відповідача так, як в матеріалах справи містяться усі первинні документи, які доводять реальність господарських операцій: видаткові накладні, податкові накладні.

Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пунктів 198.2, 198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 93.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином зібрані в матеріалах справи дикази підтверджують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом.

Колегія суддів апеляційної інстанції даючи правову оцінку висновку відповідача щодо нікчемності правочинів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі ст.228 ЦК України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України, має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Саме по собі встановлення факту недодержання необхідних вимог для дійсності правочину, передбачених ст.203 Цивільного кодексу України, не є підставою нікчемності правочину, а є лише підставою для звернення до суду з метою визнання правочину недійсним.

Відповідно до статті 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; право чини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

З наведеного чітко видно, що відповідач, у разі необхідності, має право звернутися до суду з метою визнання нікчемним правочину, а не самостійно вирішувати дане питання.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України № К-1470/09 від 15.04.2009 року. Також колегією суддів апеляційної інстанції взято до уваги лист Державного комітету України з питань регуляторної політки та підприємництва № 7319 від 16.09.2011 року, де зазначено, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

З вищенаведених законодавчих положень випливає, що визнання відповідачем договору недійсним з підстав його невідповідності закону та суперечливості інтересам держави і суспільства є можливим лише в судовому порядку, а не з суб'єктивної оцінки відповідача.

З даного приводу, відповідач до суду не звертався, а вказані правочини недійсними судом не визнавалися, що також є свідченням необґрунтованості позиції відповідача.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції було повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка правовідносинам між позивачем та його контрагентами, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду в цій частині відсутні.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, 206 КАС України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов