Постанова № 41317947, 05.11.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1Вн. № 1/299

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 листопада 2014 року 15:01 № 826/12753/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Клочкової Н.В., суддів Іщука І.О., Огурцова О.П. при секретарі судових засідань Тур Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «САВСЕРВІС-МОВА» до третя особа Міністерства економічного розвитку і торгівлі України Служба безпеки України про скасування спеціальної санкції в частині,

за участі представників сторін:

представник позивача Циганенко О.С.,

представник відповідача Медвецький Т.А.,

представник третьої особи Любчик Ю.О.,

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 05.11.2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «САВСЕРВІС-МОВА» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (далі - відповідач), третя особа: Служба безпеки України про скасування п. 1 Додатку до Наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 949 від 06.08.2014 р. "Про застосування спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності - до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України" в частині застосування до ТОВ "САВСЕРВІС-МОВА" спеціальної санкції - тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.09.2014 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/12753/14.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.09.2014 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 05.11.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд задовольнити позов.

Представники відповідача та третьої особи заперечували проти задоволення адміністративного позову та просили відмовити у його задоволенні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 06 серпня 2014 року прийнято наказ № 949 (т. 1, а.с. 7-8), яким, за порушення п. 227.4 ст. 227 Податкового кодексу України (далі - ПК України), ст. 24 Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання», ст. 4 Закону України «Про пестициди і агрохімікати» і ст. 17 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", у 40-денний строк із дня набрання чинності цим наказом застосовано спеціальну санкцію - тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності - до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України, зазначених у додатку до цього наказу.

Згідно з пунктом 1 додатку до наказу від 06.08.2014 № 949, яким визначений перелік суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України, до яких застосовано спеціальну санкцію - тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності, до позивача застосовано спеціальну санкцію - тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності з підстав порушення вимог Податкового кодексу України щодо передачі марок акцизного податку виключно виробникам алкогольної продукції.

Однак, ТОВ «САВСЕРВІС-МОВА» не погоджується з прийнятим наказом від 06.08.2014 № 949, вважає його безпідставним, а тому звернулося з відповідним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Згідно п. 227.4 ст. 227 Податкового кодексу України, придбані марки акцизного податку передаються покупцями марок (імпортерами) іноземним виробникам для маркування імпортованих алкогольних напоїв і тютюнових виробів у процесі їх виробництва.

Як вбачається із подання третьої особи від 19.06.2014 № 8/1/2-8277 (т. 1, а.с. 44), співробітниками ТОВ «САВСЕРВІС-МОВА» протягом 2013 року здійснено передачу марок акцизного податку (близько 13 тис. шт.), обов'язкових для маркування алкогольної продукції, на адресу іноземної компанії «SLS Bvba».

Крім того, згідно листа Міністерства закордонних справ України від 17.04.2014 № 51/14-549/1-1407 (т. 1, а.с. 43) вбачається, що іноземна компанія «SLS Bvba» не є виробником алкогольної продукції.

Даний факт не заперечувався позивачем в судовому засіданні.

Відповідно до абз. 5 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", за порушення цього або пов'язаних з ним законів України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності можуть бути застосовані такі спеціальні санкції: тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності у випадках порушення цього Закону або пов'язаних з ним законів України, проведення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.

Згідно ч. 2 ст. 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", санкції, зазначені у цій статті, застосовуються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики за поданням органів доходів і зборів та контрольно-ревізійної служб, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та Національного банку України або за рішенням суду. Санкції, зазначені у цій статті, можуть бути застосовані до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності протягом трьох років з дня виявлення порушення законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", подання щодо застосування санкцій повинно містити такі дані: найменування та реквізити суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності (для іноземних суб'єктів господарювання - мовою країни їхнього місцезнаходження), відомості про зміст порушення з посиланням на конкретні положення законодавства України, вид спеціальної санкції, яку пропонується застосувати, найменування та реквізити контрагента, при виконанні контракту з яким порушено законодавство, іншу доцільну інформацію.

Згідно частин 6-7 ст. 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України, але не більше трьох місяців з дати винесення відповідного рішення центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики. Після тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності або іноземні суб'єкти господарської діяльності переводяться центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики на індивідуальний режим ліцензування.

Подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності здійснюється виключно за рішенням суду.

Крім цього, порядок застосування (скасування, зміни виду, тимчасового зупинення дії) Міністерством економічного розвитку і торгівлі України спеціальних санкцій (далі - санкції), передбачених статтею 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", до українських суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності) визначений в Положенні про порядок застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених ст. 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", затвердженого наказом Міністерства економіки України від 17 квітня 2000 року № 52 (далі - Положення № 5).

Згідно з п. 1.1 розділу 1 Положення № 52, спеціальні санкції - індивідуальний режим ліцензування або тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності - застосовуються Міністерством економічного розвитку і торгівлі України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за поданням органів державної податкової та контрольно-ревізійної служб, митних, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг та Національного банку України або за рішенням суду.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуваний наказ від 06.08.2014 № 949 в частині, що стосується позивача, оформлено на підставі подання третьої особи від 19.06.2014 № 8/1/2-8277 (далі - подання, т. 1, а.с. 44-45).

Дослідивши наявну у матеріалах справи копію подання, суд звертає увагу позивача, що воно відповідає нормам законодавства та містить всі обов'язкові реквізити.

Крім цього, у матеріалах справи міститься копія листа відповідача від 16.09.2014 року № 4122-11/32007-05 (т. 1, а.с. 54), адресованого третій особі, зі змісту якого вбачається, що на підставі подання третьої особи оскаржуваним наказом від 06.08.2014 № 949 до ТОВ «САВСЕРВІС-МОВА», застосовано спеціальну санкцію у вигляді тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності за порушення ст. 227 ПК України.

Враховуючи звернення позивача від 22.08.2014 № 375 та від 29.08.2014 № 420 із проханням скасувати спеціальну санкцію, відповідач звернувся з проханням до третьої особи розглянути надані матеріали та висловити позицію третьої особи, як ініціатора застосування спеціальної санкції, щодо можливості її скасування.

Листом від 13.09.2014 року № 8/1/2-13722 (т. 1, а.с. 55), Служба безпеки України повідомила відповідача про те, що зовнішньоекономічна діяльність імпортера має суттєвий вплив на обсяги обов'язкових платежів, які справляються під час здійснення імпорту алкогольної продукції, а тому третя особа вважає за можливе скасувати дію спеціальної санкції у вигляді тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності, застосованої до позивача, із одночасним застосуванням до нього індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності.

У зв'язку з викладеними обставинами, після отримання вказаного листа третьої особи, 01.10.2014 року відповідачем оформлено наказ від 01.10.2014 № 1173 (т. 1, а.с. 68), яким тимчасово, до 22.12.2014 включно, зупинено дію спеціальної санкції, що застосована до суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності України, зазначеного в додатку до цього наказу, а саме: до ТОВ «САВСЕРВІС-МОВА».

При цьому, позивач не заперечував проти факту наявності порушень податкового законодавства та передачі марок акцизного податку підприємству, яке не було виробником алкоголю, а було передано компанії, що спеціалізується на наданні логістичних послуг, зберіганні товарів та контейнерних перевезеннях (Т.1, арк. 43).

Позивач стверджував, що його дії не призвели до шкоди інтересам національної економічної безпеки, проте, суд зазначає, що ТОВ «САВСЕРВІС-МОВА» на обґрунтування даної позиції не надало суду доказів.

Суд звертає увагу на те, що із подання третьої особи від 19.06.2014 № 8/1/2-8277 та листа Міністерства закордонних справ України від 17.04.2014 № 51/14-549/1-1407 вбачається, що ТОВ «САВСЕРВІС-МОВА» протягом 2013 року передавало марки акцизного податку іноземному суб'єкту господарювання, який не являється виробником імпортованих алкогольних напоїв.

Відтак, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, суд зазначає, що оскільки подання третьої особи відповідало нормам Закону, то оскаржуваний наказ від 06.08.2014 № 949, в частині, що є предметом розгляду в даній справі, за переконанням суду, є таким, що оформлений відповідачем у межах його повноважень, а тому підстави для його скасування відсутні.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 2 ст. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а, відтак, такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно частини 2 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

В даному випадку відсутнє документальне підтвердження судових витрат відповідача, а тому вони стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «САВСЕРВІС-МОВА» повністю.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий суддя Н.В. Клочкова

Судді І.О. Іщук

О.П. Огурцов

Повний текс постанови виготовлено та підписано 10 листопада 2014 року.