Рішення № 41317550, 03.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18967/14 03.11.14За позовом Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у

природоохоронній сфері в інтересах держави в особі

Державної екологічної інспекції у м. Києві

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Комплекс"

про стягнення 178 404,13 грн.

Суддя: Картавцева Ю.В.

Представники:

від Прокуратури Кузьміна К.Г. - представник (посв. № 028404 від 05.09.2014 р.)

від позивача Супрун Л.О. - представник (дов. № 38/1-07/01 від 08.01.2014 р.)

від відповідача Борисенко О.М. - представник (дов. № б/н від 03.10.2014 р.)

Ружицький І.Г. - представник (дов. № б/н від 23.10.2014 р.)

СУТЬ СПОРУ:

Київський прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері звернувся до Господарського суду м. Києва в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у м. Києві з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Комплекс" про стягнення 178 404,13 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем вимог чинного законодавства України в частині здійснення господарської діяльності протягом 15.01.2013 р. по 24.12.2013 р. без наявності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, чим завдано шкоди інтересам держави у розмірі 178 404, 13 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.09.2014 р. порушено провадження у справі №910/18967/14, розгляд справи призначено на 06.10.2014 р.

У судовому засіданні 06.10.2014 р. представник відповідача подав суду відзив на позов, відповідно до якого заперечує проти позову з підстав, зазначених у відзиві.

У судовому засіданні 06.10.2014 р. оголошено перерву до 27.10.2014 р.

10.10.2014 р. відділом діловодства суду отримано від Прокуратури пояснення по справі, відповідно до яких Прокуратура наполягає на задоволенні позовних вимог, а також повідомлення про виправлення технічних помилок в тексті позовної заяви стосовно спірного періоду діяльності відповідача без відповідного дозволу на викиди.

Представник позивача в судове засідання 27.10.2014 р. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача у даному судовому засіданні подав суду клопотання про відкладення розгляду справи з метою мирного врегулювання спору.

Представник Прокуратури заперечував проти задоволення даного клопотання.

Разом з тим суд приходить до висновку про доцільність надання часу для мирного врегулювання даного спору, а також з огляду на нез'явлення в судове засідання представника позивача, суд відповідно до ст. 77 ГПК України відклав розгляд справи на 03.11.2014 р., про що виніс відповідну ухвалу, а тому клопотання відповідача задоволено.

03.11.2014 р. відділом діловодства суду отримано від представника відповідача відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній заперечує проти позову з таких підстав.

05.03.2013р. ТОВ «Бетон Комплекс» звернулось до Державного управління охорони навколишнього природного середовища у м. Києві з проханням розглянути подані на реєстрацію документи та поставити підприємство на Державний облік в галузі атмосферного повітря (лист № 06/138 від 05.03.2013р.). Однак згідно з наказом Мінприроди України від 15.03.2013р. № 98 Державне управління охорони навколишнього природного середовища в місті Києві було ліквідовано, в подальшому виконання функцій реєстрації відповідних звітів інвентаризації викидів в атмосферне повітря почав виконувати Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Таким чином, матеріали по інвентаризації ТОВ «Бетон Комплекс» подало до Управління екології та охорони природних ресурсів вказаного Департаменту (лист № 06/409 від 31,05.2013р.).

Після проходження процедури розгляду всіх наданих документів (у яких обґрунтовуються обсяги викидів від виробничого майданчика ТОВ «Бетон Комплекс») Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища КМДА було видано дозвіл на викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря від стаціонарних джерел № 8038000000-10023 (від 25.12.2013р.).

Частиною 9 ст. 7 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» передбачено, що регіональні та місцеві дозвільні органи протягом не більше ніж десять робочих днів з дня одержання від державного адміністратора заяви та документів, що додаються до неї. якщо інше не передбачено законом, оформлюють відповідний документ дозвільного характеру або письмове повідомлення суб'єкту господарювання про відмову у видачі документа дозвільного характеру.

Згідно абз. 10 ст. 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» принцип мовчазної згоди - принцип, згідно з яким суб'єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.

Позивач зазначає, що з 18.03.2013р. він мав право на провадження господарської діяльності без одержання документів дозвільного характеру по принципу мовчазної згоди, оскільки звернулось із заявою та надало повний пакет документів до Управління екології та охорони природних ресурсів, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру підприємству не було видано.

Враховуючи дані обставини, позивач готовий погасити суму реальних збитків, нарахованих за 63 дні роботи без дозволу (з 15.01.2013р. по 18.03.2013р.). В іншій частині позовних вимог позивач просить суд відмовити.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 03.11.2014 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та Прокуратури, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

13.02.2013 р. - 22.02.2013 р. на підставі наказу від 13.02.2013 р. № 323 та направлення Державної екологічної інспекції у м. Києві на проведення позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ТОВ «Бетон Комплекс» №326 від 13.02.2013 р. державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища м. Києва Сусловим С.С. в присутності директора ТОВ «Бетон Комплекс» Гордєєва Р.А. та головного енергетика ТОВ «Бетон Комплекс» ОСОБА_7, проведена позапланова перевірка дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Бетон Комплекс» вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами.

За результатами зазначеної перевірки складено акт перевірки № 05/226а, яким встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Бетон Комплекс» здійснювало викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами без відповідного дозволу, що є порушенням ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

Зазначений акт підписаний інспектором з охорони навколишнього природного середовища м. Києва Сусловим С.С., а також головним енергетиком ТОВ «Бетон Комплекс» ОСОБА_7 та директором ТОВ «Бетон Комплекс» Гордєєвим Р.А. без зауважень та заперечень.

На підставі акту перевірки працівниками позивача 25.02.2013 р. винесено постанову про накладення на головного енергетика ТОВ «Бетон Комплекс» ОСОБА_7, адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 136,00 грн.

22.02.2013 р. за результатами перевірки винесено припис № 05/146п, яким відповідача зобов'язано отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин до 18.03.2013 р.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, акт перевірки від 22.02.2013 р. та постанова про накладення адміністративного стягнення від 25.02.2013 р. є чинними, ніким не оскаржені і не скасовані.

На підставі вищевказаної перевірки, позивач здійснив розрахунок розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря (без дозволу) від джерел викидів ТОВ «Бетон Комплекс», за період з 15.01.2013 р. по 24.12.2013 р., згідно з яким розмір шкоди складає 178 404, 13 грн.

Відповідач заподіяну шкоду в добровільному порядку не відшкодував.

З огляду на викладене, оскільки відповідач допустив порушення вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, чим завдав державі шкоди, заявник звернувся до суду з даним позовом.

Проаналізувавши матеріали справи, пояснення представників сторін та Прокуратури, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 1 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» передбачено, що атмосферне повітря - життєво важливий компонент навколишнього природного середовища, який являє собою природну суміш газів, що знаходиться за межами жилих, виробничих та інших приміщень; викид це надходження в атмосферне повітря забруднюючих речовин або суміші таких речовин, а норматив гранично допустимого викиду забруднюючої речовини стаціонарного джерела-гранично допустимий викид забруднюючої речовини або суміші цих речовин в атмосферне повітря від стаціонарного джерела викиду.

За умовами ст. 10 вказаного Закону підприємства, установи, організації та громадяни-суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані, зокрема, здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин, вживати заходи щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин і зменшення впливу фізичних факторів; забезпечувати безперебійну ефективну роботу і підтримання у справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів і зменшення рівнів впливу фізичних та біологічних факторів.

Нормами ч.ч. 6 та 7 ст. 11 Закону встановлено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до першої групи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення. При цьому, до першої групи належать об'єкти, які взяті на державний облік і мають виробництва або технологічне устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування.

Пунктами 2, 3, Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян - підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого Постановою №302 від 13.03.2002р. Кабінету Міністрів України, передбачено, що дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (далі - дозвіл) - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям (далі - суб'єкт господарювання) експлуатувати об'єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну. Дозвіл видається суб'єкту господарювання за формою, встановленою Мінприроди. Дозвіл видається безоплатно на строк не менш як п'ять років: суб'єкту господарювання, об'єкт якого відповідно до законодавства належить до першої групи, - Мінприроди за погодженням з Держсанепідслужбою; суб'єкту господарювання, об'єкт якого відповідно до законодавства належить до другої або третьої групи, - обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища через дозвільні центри за погодженням з територіальними органами Держсанепідслужби.

Відповідно до п. 4 зазначеного Порядку для отримання дозволу суб'єкт господарювання: оформляє заяву; готує документи, в яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин; проводить інвентаризацію стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, видів та обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, пилогазоочисного обладнання; проводить оцінку впливу викидів забруднюючих речовин на стан атмосферного повітря на межі санітарно-захисної зони; розробляє плани заходів щодо: досягнення встановлених нормативів граничнодопустимих викидів для найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин; охорони атмосферного повітря на випадок виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру; ліквідації причин і наслідків забруднення атмосферного повітря; остаточного припинення діяльності, пов'язаної з викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, та приведення місця діяльності у задовільний стан; запобігання перевищенню встановлених нормативів граничнодопустимих викидів у процесі виробництва; здійснення контролю за дотриманням встановлених нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин та умов дозволу на викиди; обґрунтовує розміри нормативних санітарно-захисних зон, проводить оцінку витрат, пов'язаних з реалізацією заходів щодо їх створення; проводить оцінку та аналіз витрат, пов'язаних з реалізацією запланованих заходів щодо запобігання забрудненню атмосферного повітря; готує інформацію про отримання дозволу для ознайомлення з нею громадськості відповідно до законодавства.

Отже, як вбачається з аналізу вищевикладених норм, у відповідача є право здійснювати викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами виключно на підставі дозволу.

Матеріалами справи підтверджується, що Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) був виданий дозвіл №8038000000-10023 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами строком на 5 років з 25.12.2013 р. по 25.12.2018 р.

В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач отримував від уповноваженого органу дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря до початку дії вищевказаного дозволу в спірний період.

Викладене свідчить, що до початку дії дозволу №8038000000-10023, тобто до 25.12.2013 р. відповідач в порушення вимог чинного законодавства здійснював викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу, що підтверджено актом перевірки від 22.02.2013 р. та не спростовано відповідачем під час розгляду справи.

Відповідальність за порушення законодавства про охорону атмосферного повітря несуть особи, зокрема винні у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до Закону (ст. 33 Закон України «Про охорону атмосферного повітря»).

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

При цьому, відшкодування збитків є видом господарських санкцій, під якими розуміються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування котрих для нього настають несприятливі економічні наслідки.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Тобто, за змістом даної правової норми, підставою для виникнення цивільно-правової відповідальності є наявність шкоди, протиправна поведінка (дія чи бездіяльність) заподіювача шкоди, причинний зв'язок між ними та наявність вини особи, яка заподіяла шкоду.

Відповідно до п. 5 Рекомендацій Президії Вищого арбітражного суду України №02-5/215 від 01.04.1994 «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди» підстави відповідальності за заподіяння шкоди, передбачені статтями 1166 та 1187 Цивільного кодексу України, застосовують і при вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Факт здійснення відповідачем викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами викидів ТОВ «Бетон Комплекс», без дозволу підтверджується актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря №05/226а від 22.02.2013 р., який є джерелом доказів.

Так, за змістом п.1.4 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, що затверджений Наказом №464 від 10.09.2008р. Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, акт є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища.

З огляду на вищенаведене, враховуючи що факт порушення відповідачем законодавства у сфері охорони атмосферного повітря у вигляді викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу підтверджується матеріалами справи і відповідачем у встановленому порядку не спростований, суд дійшов висновку, що відповідач як винна особа повинен відшкодувати завдані державі збитки внаслідок порушення законодавства про охорону атмосферного повітря в повному обсязі.

При цьому, суд не приймає до уваги доводи відповідача, що в його діях відсутня вина, оскільки останнім були подані відповідні документи на реєстрацію з метою отримання дозволу, однак процедура його отримання перевищила встановлений Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» строк (10 робочих днів), а тому відповідач мав право здійснювати господарську діяльність за принципом «мовчазної згоди».

Дійсно, відповідно до ч. 6 ст. 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» у разі, якщо у встановлений законом строк суб'єкту господарювання не видано або не направлено документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі, то через десять робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі документа дозвільного характеру суб'єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності. Копія заяви (опису прийнятих документів) з відміткою про дату їх прийняття є підтвердженням подачі заяви та документів адміністратору або дозвільному органу.

Принцип мовчазної згоди - принцип, згідно з яким суб'єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено (ст. 1 Закону).

Ч. 9 ст 7 Закону передбачає, що регіональні та місцеві дозвільні органи протягом не більше ніж десять робочих днів з дня одержання від державного адміністратора заяви та документів, що додаються до неї, якщо інше не передбачено законом, оформлюють відповідний документ дозвільного характеру або письмове повідомлення суб'єкту господарювання про відмову у видачі документа дозвільного характеру та передають протягом одного робочого дня відповідні документи (письмове повідомлення) державному адміністратору.

Разом з тим, суд звертає увагу, що за змістом п. 8 Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян - підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого Постановою №302 від 13.03.2002р. Кабінету Міністрів України орган, який видав дозвіл, протягом 30 календарних днів розглядає заяву та документи на отримання дозволу і у разі відсутності зауважень видає дозвіл. У разі наявності зауважень документи повертаються суб'єкту господарювання з викладом їх змісту та зазначенням терміну повторного подання.

Матеріалами справи підтверджується повідомлення Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища відповідача листом від 04.07.2013 р. № 064/8678, про неможливість реєстрації звіту по інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами ТОВ «Бетон Комплекс» до усунення деяких зазначених у листі недоліків; листом від 23.09.2013 р. № 064-12793 Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища повідомив відповідача про неможливість видачі дозволу на викиди у зв'язку з неповним пакетом документів та наявності недоліків у наявних документах.

Вказані Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища зауваження були виправлені відповідачем, за результатами чого 25.12.2013 р. останньому було видано дозвіл №8038000000-10023 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

З урахуванням вищенаведеного суд вважає, що у відповідача не було законних підстав для застосування принципу мовчазної згоди у спірний період, оскільки уповноваженим органом були здійснені відповідні реагування на подані документи у встановлені строки.

Відповідно до ч.2 ст. 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, враховуючи принцип презумпції вини, саме відповідач повинен довести, що збитки завдано не з його вини, однак останній під час розгляду справи не надав суду належних і достатніх доказів на підтвердження того, що він вжив всіх дієвих і достатніх заходів з метою недопущення порушення законодавства в сфері охорони атмосферного повітря, а тому суд прийшов до висновку про наявність вини відповідача в порушенні законодавства України про охорону атмосферного повітря та наявності у нього обов'язку відшкодувати завдані цим збитки.

Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб) визначений у Методиці розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 639 від 10.12.2008.

При цьому, п.п. 2.1.2, 2.7.1 Методики встановлено, що наднормативними викидами вважаються зокрема, викиди забруднюючих речовин на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, уключаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства і розрахункові методи визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та об'ємної витрати газопилового потоку застосовуються, зокрема у випадках викиду забруднюючих речовин від джерел викидів, які здійснюються без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання.

Згідно п. 4.1 Методики розмір відшкодування збитків за наднормативний викид однієї тонни забруднюючої речовини в атмосферне повітря розраховується на основі розміру мінімальної заробітної плати, установленої на час виявлення порушення, помноженої на коефіцієнт 1,1, з урахуванням регулювальних коефіцієнтів (додатки 1,2) і показника відносної небезпечності кожної забруднюючої речовини. Розмір збитків розраховується за формулою :

З = mi х 1.1П х Аі х Кт х Кзі, де -

mi - маса i-тої забруднюючої речовини, що викинута в атмосферне повітря наднормативно, т;

1,1П - розмір мінімальної заробітної плати (П) на момент виявлення порушення за одну тонну умовної забруднюючої речовини, помноженої на коефіцієнт (1,1), грн/т;

Аі - безрозмірний показник відносної небезпечностї і-тої забруднюючої речовини;

Кт - коефіцієнт, що вираховує територіальні соціально-екологічні особливості;

Кзі - коефіцієнт, що залежить від рівня забруднення атмосферного повітря населеного пункту і-тою забруднюючою речовиною.

Загальний розмір відшкодування збитків розраховується як сума розмірів збитків за наднормативний викид в атмосферне повітря кожної забруднюючої речовини.

При цьому, розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду забруднюючих речовин, віднесеного до основних джерел викидів, здійснюється за формулами викладеними в п.3 Методики.

За приписами п.4 Оглядового листа №01-06/20/2014 від 14.01.2014р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків» збитки, завдані державі внаслідок порушення приписів законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягають відшкодуванню за весь час роботи стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності відповідного дозволу.

Позивачем на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря здійснено розрахунок збитків, які заподіяні державі в результаті здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарного джерела викиду без дозволу, які складають 178 404, 13 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми збитків, які заподіяні державі в результаті здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарного джерела викиду без дозволу, суд встановив, що він є вірним і відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема вищезазначеній Методиці.

Наразі, відповідачем жодних обґрунтованих та доведених зауважень з приводу суми збитків, яку було нараховано та методики проведення розрахунку до матеріалів справи представлено не було.

За таких обставин, враховуючи все вищенаведене, приймаючи до уваги, що судом встановлено всі необхідні елементи складу збитків, а відповідачем належними та допустимими доказами не було спростовано вини ТОВ «Бетон Комплекс» у порушенні порядку здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, керуючись тим, що позивачем представлено вірний розрахунок розміру збитків, заподіяних відповідачем державі в результаті викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарного джерела викиду без дозволу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Отже до стягнення підлягають збитки, завдані державі за весь період здійснення викидів забруднюючих речовин, тобто з 15.01.2013 р. по 25.12.2013 р.

Відповідно до ст. 42 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» в Україні фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється за рахунок Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, коштів підприємств, установ та організацій, фондів охорони навколишнього природного середовища, добровільних внесків та інших коштів.

За приписами п."г" ч.4, ч.6 ст. 47 вказаного Закону державний фонд охорони навколишнього природного середовища утворюється за рахунок частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством. Кошти місцевих, Автономної Республіки Крим і Державного фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватись тільки для цільового фінансування природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів, в тому числі наукових досліджень з цих питань, ведення державного кадастру територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також заходів для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров'я населення.

Статтею 11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» встановлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2014 рік у частині доходів є надходження, визначені частиною третьою статті 29 Бюджетного кодексу України. Аналогічна вимога була закріплена і в Законі України "Про Державний бюджет України на 2013 рік".

Відповідно до ст. 29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є, зокрема 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 69 Бюджетного кодексу України до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Отже, враховуючи наведені вище норми чинного законодавства, з відповідача підлягає стягненню завдана ним шкода навколишньому природному середовищу до Державного бюджету України у розмірі 53 521, 24 грн. (30%) та бюджету міста Києва у розмірі 124 882, 89 грн. (70%) загальною сумою 178 404, 13 грн.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач жодних доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав, обставин, які б свідчили про відсутність у відповідача обов'язку відшкодувати шкоду, заподіяну державі в результаті викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарного джерела викиду без дозволу не навів. За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Положеннями статті 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню в дохід Державного бюджету України, оскільки заявник звільнений від його сплати.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Бетон Комплекс» (04074, м. Київ, вул. Резервна 8, ідентифікаційний код 04012164) шкоду, завдану порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, у розмірі 178 404 (сто сімдесят вісім тисяч чотириста чотири) грн. 13 коп. в таких частинах: 124 882 (сто двадцять чотири тисячі вісімсот вісімдесят дві) грн. 89 коп. в дохід спеціального фонду бюджету міста Києва та 53 521 (п'ятдесят три тисячі п'ятсот двадцять одну) грн. 24 коп. в дохід спеціального фонду Державного бюджету України.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Бетон Комплекс» (04074, м. Київ, вул. Резервна 8, ідентифікаційний код 04012164) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 568 (три тисячі п'ятсот шістдесят вісім) грн. 08 коп.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено 10.11.2014 р.

Суддя Ю.В. Картавцева